Рішення від 14.07.2025 по справі 916/270/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2025 р. м. Одеса Справа № 916/270/25

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом заступника керівника Подільської окружної прокуратури (66302, Одеська обл., м. Подільськ, просп. Шевченко, буд. 10)

в інтересах держави в особі:

1) Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (67900, Одеська обл., Подільський район, с-ще Окни, вул. Незалежності, буд. 2; код ЄДРПОУ 04379924)

2) Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 40477150)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський асфальтобетонний завод» (66303, Одеська обл., Подільський район, м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 281; код ЄДРПОУ 39103990)

про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення штрафних санкцій у розмірі 74 496,11 грн;

представники учасників справи:

від прокуратури - Кривельова Т.М.,

від позивача-1 - Ломаковський О.В. (в режимі відеоконференції),

від позивача-2 - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Подільської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (далі - Позивач-1; Селищна Рада) та Південного офісу Держаудитслужби (далі - Позивач-2) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський асфальтобетонний завод» (далі - Відповідач; Товариство), в якому просить суд:

1) визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 29.12.2023 до договору закупівлі № 306 від 19.10.2023, укладеного між Селищною Радою та Товариством;

2) стягнути з Товариства на користь Селищної Ради штрафні санкції у сумі 74 496,11 грн.

В обґрунтування позову посилається на встановлення в ході виконання повноважень, передбачених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявності підстав для представництва інтересів держави за фактом неналежного виконання умов договору про виконання робіт, укладеного із залученням бюджетних коштів. Зазначає, що за результатами процедури закупівлі UA-2023-10-04-000871-а 19.10.2023 між Селищною Радою та Товариством було укладено договір № 306 на виконання робіт: Капітальний ремонт водовідвідного лотка від вул. Херсонська до вул. Ягорлицька, смт Окни, Подільського району, Одеської області, на суму 2 194 232,71 грн, зі строком виконання - до 31.12.2023. Вказує, що протягом 2023 року Товариством було виконано частину робіт на загальну суму 1 874 506,86 грн, а в подальшому між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою, зокрема, змінено термін закінчення робіт - до 31.12.2024. Прокурор стверджує, що вказану додаткову угоду укладено з порушенням вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 180 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України. Вважає спірну додаткову угоду недійсною в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки її укладено без наявності передбачених законом та договором підстав. Звертає увагу, що Товариство прострочило терміни виконання робіт на 163 дні (період з 01.01.2024 по 11.06.2024), що є підставою для нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) у загальному розмірі 74 496,11 грн. На переконання прокурора, посилаючись на додаткову угоду № 1, якою необґрунтовано продовжено строк дії договору та термінів виконання робіт, Товариство намагалось уникнути виконання передбачених договором зобов`язань, а саме відповідальності, передбаченої п.п. 4.1.- 4.2. договору.

Разом із позовною заявою прокурор подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

1) накладання арешту на грошові кошти Товариства в розмірі 74 496,11 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову;

2) накладання арешту на нерухоме майно, яке належить або буде належати Товариству у майбутньому з метою його подальшої реалізації для погашення заборгованості.

Ухвалою від 29.01.2025 суд частково задовольнив заяву про забезпечення позову, наклав арешт на нерухоме майно, яке належить або буде належати Товариству, та грошові кошти Товариства, які знаходяться в банківських установах на всіх його рахунках, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах ціни позову в розмірі 74 496,11 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі № 916/270/25 скасовано частково, викладено резолютивну частину ухвали в наступній редакції: «Заяву заступника керівника Подільської окружної прокуратури про забезпечення позову - задовольнити частково. Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться в банківських установах на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський асфальтобетонний завод", в межах ціни позову в розмірі 74 496,11 грн. В решті заяви про забезпечення позову відмовити.».

Ухвалою від 03.02.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено Прокурору строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання суду підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

07.02.2025 до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 12.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/270/25, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2025, запропоновано Відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

20.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 173-181), в якому Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію мотивує виконанням більшої частини робіт у визначений договором строк, тобто до 31.12.2023, а також укладенням додаткової угоди до договору, якою термін виконання робіт було продовжено до 31.12.2024, у повній відповідності з положеннями чинного законодавства та умовами договору. Звертає увагу, що підставою для укладення спірної додаткової угоди став лист Товариства від 28.12.2023 № 28-12/23, в якому зазначено про необхідність продовження строків виконання робіт та строку дії договору у зв`язку з погіршенням погодних умов і неможливості дотримання технологічного процесу виконання робіт. Додатково вказує, що Товариство виконало роботи близько на пів року раніше, порівняно із терміном, визначеним додатковою угодою, та з належною якістю, а Селищна Рада, як замовник робіт, прийняла та оплатила їх без жодних претензій.

05.03.2025 Прокурор подав до суду відповідь на відзив (т. 1 а.с. 188-198), де наголосив на незаконності спірної додаткової угоди, відсутності визначених законом підстав для її укладення та додатково обґрунтував підстави для представництва інтересів держави у цій справі.

10.03.2025 представник Відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме копії листа Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій про надання гідрометеорологічної інформації № 99 021-1105/99 12 від 10.03.2025 з додатками.

11.03.2025 Позивач-2 подав до суду письмові пояснення по справі (т. 2 а.с. 13-15), де зазначає, що не проводив моніторингу процедури закупівлі UA-2023-10-04-000871-а з питань дотримання Селищною Радою вимог законодавства під час укладання додаткової угоди до договору, не складав висновок про результати моніторингу з цього питання, Вказує, що наразі відсутні підстави для проведення моніторингу закупівлі, оскільки в електронній системі Prozorro 13.01.2025 оприлюднено звіт про виконання договору, укладеного за результатами процедури закупівлі. Звертає увагу, що органу державного фінансового контролю не надано право на звернення до суду щодо визнання недійсними договорів та що органи Держаудитслужби уповноважені лише порушувати таке питання перед відповідними державними органами за результатами проведення заходів державного фінансового контролю. Так, Позивач-2 зазначає, що в межах повноважень ним не проводилось жодних заходів державного фінансового контролю, під час яких досліджувалось питання щодо укладення між Селищною Радою та Товариством спірної додаткової угоди, з урахуванням чого Південний офіс Держаудитслужби позбавлений можливості надати пояснення щодо суті виявленого порушення.

11.03.2025 від Позивача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Протокольною ухвалою від 12.03.2025 суд залучив до матеріалів справи докази, надані відповідачем 10.03.2025, та відклав підготовче судове засідання на 07.04.2025.

14.03.2025 Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (т. 2 а.с. 51-54), де, крім аналогічних доводів, що викладені у відзиві, додатково зазначає про наявність підстав для укладення додаткової угоди про продовження терміну виконання робіт, посилаючись при цьому на долучений до матеріалів справи лист Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій про надання гідрометеорологічної інформації № 99 021-1105/99 12 від 10.03.2025.

Протокольною ухвалою від 07.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2025.

14.07.2025 від представника Позивача-1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 22.04.2025.

В подальшому, у судовому засіданні неодноразово було оголошено перерву.

12.05.2025 від Прокурора надійшли додаткові письмові пояснення по справі (т. 2 а.с. 93-97).

19.05.2025 представник Відповідача подав до суду заяву про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні, яке відбулось 09.07.2025, Прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Позивача-1 та представник Відповідача заперечували проти задоволенні позову.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Час ухвалення та проголошення рішення в порядку ч. 1 ст. 219 ГПК України було відкладено судом на 14.07.2025 о 09:50.

10.07.2025 представник Відповідача подав до суду додаткові письмові пояснення по справі.

14.07.2025 до суду надійшло клопотання представника Відповідача про проголошення рішення без його участі.

14.07.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Селищної ради та Південного офісу Держаудитслужби.

Згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування, чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Прокурор набуває право на представництво інтересів держави в суді, у зв`язку з тим, що відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18 вказано, що «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Великою палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 сформульовано правову позицію про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Держаудитслужба є компетентним органом, з повним обсягом цивільної дієздатності та має повноваження звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави у сфері публічних закупівель, а тому прокурор за наявності підстав представництва інтересів держави, може здійснювати таке представництво в особі цього компетентного органу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 921/524/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18 та інших.

Окнянська селищна рада виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язаний забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

Так, у даному випадку органами, уповноваженими на здійснення захисту інтересів держави у спірних відносинах, є Південний офіс Держаудитслужби, як орган державного фінансового контролю, та Селищна Рада, як орган місцевого самоврядування, уповноважений на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язані із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету.

Листом від 11.11.2024 № 61-8370вих-24 Прокурор проінформував Селищну Раду про наявні порушення економічних інтересів держави та необхідність вжиття ефективних заходів щодо її захисту. Просив надати інформацію щодо вжитих заходів, спрямованих на захист інтересів держави, шляхом стягнення з Товариства штрафних санкцій за Договором підряду № 306 від 19.10.2023. Також, окремим блоком просив зазначити інформацію щодо укладання сторонами додаткового договору про забезпечення виконання зобов`язань за Договором № 306 від 19.10.2023.

У відповідь на вказаний лист Селищна Рада надала інформацію (лист від 15.11.2024 № 02-25/3452) про те, що тендерною документацією на закупівлю підрядних робіт не вимагалось забезпечення виконання договору про закупівлю та відповідний договір не укладався. Також вказала про те, що були наявні підстави для укладення спірної додаткової угоди, оскільки існували об`єктивні фактори у вигляді погіршення погодних умов, які ускладнювали виконання робіт та детермінували продовження строку їх виконання.

Листом від 11.11.2024 № 61-8376вих-24 Прокурор повідомив Південний офіс Держаудитслужби про встановлення порушень законодавства під час виконання договірних відносин за проведеною закупівлею за бюджетні кошти. Просив надати інформацію щодо вжитих заходів, спрямованих на захист інтересів держави, шляхом стягнення з Товариства штрафних санкцій за прострочення виконання робіт за Договором підряду № 306 від 19.10.2023.

У відповідь на вказаний лист Південний офіс Держаудитслужби повідомив (лист від 10.12.2024 № 151531-17/5609-2024), що ним не здійснювались заходи державного фінансового контролю щодо дотримання вимог законодавства при проведенні Селищною Радою процедури закупівлі.

Як звертає увагу Прокурор, відповідно до інформації, розміщеної на вебпорталі «Судова влада України», ані Південний офіс Держаудитслужби, ані Селищна Рада, не зверталися до суду за захистом прав держави.

Не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства Селищною Радою та Південним офісом Держаудитслужби не вжито заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звернення прокурора до суду з відповідним позовом спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності, належного забезпечення рівня фінансування органу місцевого самоврядування, ефективності використання бюджетних коштів.

За таких обставин, суд вважає, що Прокурор довів наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Прокурор направив на адресу Селищної Ради та Південного офісу Держаудитслужби повідомлення № 61-292вих-25 від 15.01.2025 та № 61-291вих-25 від 15.01.2025 відповідно, в яких повідомив про намір звернутися до господарського суду в їх інтересах із зазначеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Прокуратури, представника Позивача-1 та представника Відповідача, суд встановив наступне.

04.10.2023 Селищна Рада оприлюднила оголошення про проведення процедури закупівлі робіт із капітального ремонту водовідвідного лотка від вул. Херсонська до вул. Ягорлицька, смт Окни, Подільського району, Одеської області (далі - роботи), із очікуваною вартістю робіт 2 274 304,07 грн та строком їх виконання до 31.12.2023 (ідентифікатор закупівлі UA-2023-10-04-000871-а).

Переможцем закупівлі стало Товариство, з яким Селищна Рада 19.10.2023 уклала Договір про закупівлю № 306 (далі - Договір; т. 1 а.с. 44-51).

Договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2023 (п. 18.1. Договору).

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Договору Селищна Рада, як замовник, доручає Товариству, як підряднику, виконання робіт за адресою: водовідвідний лоток від вул. Херсонська до вул. Ягорлицька, смт Окни, Подільського району, Одеської області.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що виконання робіт здійснюється підрядником відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток № 2), основні параметри, склад та обсяги робіт визначаються проектно-кошторисною документацією, у кількості та за цінами, що визначені Протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт (Додаток №1), у відповідності зі Зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта та Договірною ціною на виконання робіт, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Ціна Договору відповідно до Протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт (Додаток № 1), Зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта, Договірної ціни на виконання робіт складає 2 194 232,71 грн (в т. ч. ПДВ 365 705,45 грн) (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 2.3. Договору оплата виконаних роби здійснюється замовником поетапно, згідно календарного плану, на підставі Акта приймання-передачі виконаних робіт, протягом 10 банківських днів з дня підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт.

Остаточний розрахунок за Договором здійснюється замовником в безготівковому порядку, на підставі остаточно підписаного Акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма № КБ-3) (п. 12.2. Договору).

Одним із передбачених п. 3.3. Договору обов`язків підрядника є якісне та своєчасне виконання робіт, відповідно до Договору (Календарного плану), норм і правил.

Також, п. 9.3. Договору сторони узгодили, що підрядник зобов`язаний інформувати замовника, зокрема про хід виконання робіт, відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо).

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору передбачено, що сторони можуть визначити забезпечення виконання зобов`язань за Договором. Виконання зобов`язань за договором підряду забезпечується гарантією, порукою, неустойкою, заставою, притриманням, завдатком, іншими видами забезпечення виконання зобов`язань, визначеними договором підряду. Договір про забезпечення виконання зобов`язань укладається у письмовій формі. Договір про забезпечення виконання зобов`язань, укладений в іншій формі, є нікчемним. Забезпечення виконання зобов`язань за договором підряду здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства та умов договору підряду.

Відповідно до п. 14.1. Договору відповідальність сторін за порушення зобов`язань та порядок урегулювання спорів визначаються положеннями цього Договору, інших нормативних документів, що регулюють ці питання.

Згідно з п. 17.3. Договору всі зміни та доповнення до Договору вносяться письмово додатковими угодами, які стають невід`ємною частиною Договору та вступають в силу після їх підписання сторонами.

Сірок дії Договору та виконання зобов`язань щодо виконання робіт може були продовжено шляхом укладання додаткової угоди у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у Договорі (п. 18.3. Договору).

Додатками до Договору є наступні:

- Додаток № 1 «Протокол погодження договірної ціни на виконання робіт» (т. 1 а.с. 52);

- Додаток № 2 «Календарний графік виконання робіт» (т. 1 а.с. 53).

Додатком № 2 до Договору «Календарний графік виконання робіт» було визначено термін виконання робіт - до 31.12.2023.

Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2023 року № 401 від 19.12.2023 Товариство виконало частину робіт з капітального ремонту водовідвідного лотка на суму 932 970,26 грн (т. 1 а.с. 62-64).

Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2023 року № 457 від 21.12.2023 Товариство виконало частину робіт з капітального ремонту водовідвідного лотка на суму 941 536,60 грн (т. 1 а.с. 69-71).

Селищна Рада оплатила виконані Товариством у грудні 2023 року роботи згідно Актів № 401 від 19.12.2023 та № 457 від 21.12.2023, що підтверджується платіжними інструкціями № 11 від 20.12.2023 та № 12 від 22.12.2023 (т. 1 а.с. 68, 77).

Отже, станом на грудень 2023 року Товариство виконало, а Селищна Рада оплатила роботи на загальну суму 1 874 506,86 грн.

В подальшому, 29.12.2023 Селищна Рада та Товариство підписали Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - спірна додаткова угода; т. 1 а.с. 79), якою внесли зміни до п.п. 2.1., 18.1. Договору, а також виклали в новій редакції Додаток № 2 до Договору.

Так, згідно п. 2.1. Договору в редакції спірної додаткової угоди ціна Договору становить:

- на 2023 рік - 1 874 506,86 грн;

- на 2024 рік - 319 725,85 грн.

Відповідно до п. 18.1. Договору в редакції спірної додаткової угоди Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за Договором.

Додатком № 2 до Договору в редакції спірної додаткової угоди було передбачено термін виконання робіт - до 31.12.2024 (т. 1 а.с. 80).

В преамбулі спірної додаткової угоди до Договору йдеться про те, що її укладено на підставі листа Товариства від 28.12.2023 № 28-12/23, у зв`язку із виникненням об`єктивних обставин, що унеможливлюють виконання робіт у визначений Договором строк. Вказаний лист наявний у матеріалах справи (т. 1 а.с. 81).

Цим листом Товариство просило Селищну Раду продовжити термін виконання робіт та строк дії Договору до 31.12.2024 у зв`язку з погіршенням погодних умов і неможливості дотримання технологічного процесу виконання робіт.

Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за червень 2024 року № 27 від 11.06.2024 Товариство виконало частину робіт з капітального ремонту водовідвідного лотка на суму 319 725,85 грн (т. 1 а.с. 82-84).

Роботи згідно Акта № 27 від 11.06.2024 були оплачені Селищною Радою, що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 11.06.2024 (т. 1 а.с. 89).

Предметом позову є вимоги прокурора про визнання недійсною спірної додаткової угоди до Договору та стягнення з Товариства на користь Селищної Ради штрафних санкцій у сумі 74 496,11 грн, з яких 52 115,31 грн пені (у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за період з 01.01.2024 по 11.06.2024) та 22 380,80 грн штрафу (7% вартості невиконаних робіт за Договором).

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.

Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

Так, істотною умовою договору у всіх без винятку випадках є умова про предмет договору.

Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду.

Крім того істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.

Частиною третьою статті 180 Господарський кодекс України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто це правило є загальним у всіх без винятків випадках.

Для визначення, які викладені у Договорі умови належать до числа істотних, суд має керуватися не лише загальним правилом про істотні умови договору (частина третя статті 180 Господарський кодекс України), а й враховувати, чи є необхідною та чи інша умова для договорів певного виду, чи є умова, відносно якої має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони тощо.

Суд встановив, що за наслідками проведення процедури закупівлі робіт Селищна Рада та Товариство 19.10.2023 уклали Договір про закупівлю № 306, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 875 ЦК України врегульовано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад викладені у Законі України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Підписавши Договір, Товариство погодило усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати виконання робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, Додатком № 2 до Договору Селищна Рада та Товариство погодили, що роботи з капітального ремонту водовідвідного лотка мають бути виконані до 31.12.2023.

Частину робіт на загальну суму 1 874 506,86 грн Товариство виконало у грудні 2023 року.

Разом з тим, 29.12.2023 Селищна Рада та Товариство підписали спірну додаткову угоду, якою строк дії Договору та строк виконання робіт було продовжено до 31.12.2024.

Матеріали справи свідчать, що решту робіт на суму 319 725,85 грн Товариство виконало у червні 2024 року.

Згідно зі статтями 509, 526 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Із зазначеного вище та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що у цьому випадку визначена сторонами у Договорі така умова як строк виконання робіт, є істотною умовою Договору про закупівлю.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, у позові Прокурор вказав на те, що не існувало підстав, визначених пунктом 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", для внесення спірною додатковою угодою змін до Договору щодо продовження строку виконання зобов`язань з виконання робіт. Тому оспорюваний правочин укладено всупереч вказаній нормі та підлягає визнанню недійсним.

Згідно з приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

Так, особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (див. постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Отже, під час дії Договору сторони могли змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань (строк виконання робіт), шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 651 ЦК України). В абзаці 2 частини першої статті 652 ЦК України встановлено критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Будь-яке внесення змін до істотних умов договору розуміється законодавцем не як правило, а як виняткова, виключна ситуація, зумовлена непередбачуваними для сторін під час укладення договору обставинами.

Суд зазначає, що спірну додаткову угоду сторони уклали з посиланням в її преамбулі на лист Товариства № 28-12/23 від 28.12.2023, в якому останнє просило Селищну Раду продовжити термін виконання робіт та строк дії Договору до 31.12.2024 у зв`язку з погіршенням погодних умов і неможливості дотримання технологічного процесу виконання робіт.

Водночас, лист не містить жодної конкретизації яким саме роботам могли завадити несприятливі погодні умови.

Більше того, як свідчать матеріали справи, під час укладення спірної додаткової угоди сторони керувалися самим лише листом Товариства № 28-12/23 від 28.12.2023 та не володіли документами, які б підтверджували об`єктивну необхідність продовження строку виконання зобов`язань, зокрема документально підтвердженими відомостями Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - УкрГМЦ), завданнями та функціями якого згідно Положення про Український гідрометеорологічний центр Міністерства надзвичайних ситуацій України, затвердженого Наказом МНС України від 26.07.2011 № 759, є зокрема:

- здійснення забезпечення та обслуговування Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій всіх форм власності, населення (через засоби масової інформації) гідрометеорологічною інформацією, попередженнями про загрозу виникнення небезпечних та стихійних гідрометеорологічних явищ;

- забезпечення органів державної влади, місцевого самоврядування, суб`єктів галузей економіки, населення (через засоби масової інформації), Збройних Сил України, інших споживачів гідрометеорологічною інформацією та інформацією про забруднення навколишнього природного середовища, прогнозами і попередженнями про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища, здійснення платного інформаційного обслуговування споживачів, надання у визначеному законодавством порядку інших платних послуг.

Таким чином, внесення змін до Договору шляхом укладання спірної додаткової угоди, якою продовжено строк виконання робіт до 31.12.2024, належним чином обґрунтовано не було.

Підстави для укладення спірної додаткової угоди, якими сторони керувалися, такі як погіршення погодних умов та неможливість дотримання технологічного процесу виконання робіт, не були підтвердженими документально станом на час укладення спірної додаткової угоди.

До УкрГМЦ відповідач звернувся із запитом лише наприкінці лютого 2025 року, тобто вже під час розгляду справи № 916/270/25, та отримав лист-відповідь від 10.03.2025 № 99 021-1105/99 12 (т. 2 а.с. 4-7), в якому йдеться про погодні умови в смт Окни Подільського району Одеської області в період з 19.10.2023 по 29.12.2023.

Разом з тим, з аналізу листа УкрГМЦ не можна стверджувати, що погодні умови у грудні 2023 року значно відрізнялися порівняно з погодними умовами другої половини листопада 2023 року. Ба більше, за температурним режимом друга половина грудня 2023 року була значно сприятливішою ніж перша. Не спостерігається і значних опадів аж до самого кінця грудня 2023 року.

Таким чином, суд констатує, що навіть в ході розгляду справи Відповідач не надав належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для укладення спірної додаткової угоди.

Обґрунтування укладення додаткової угоди лише листом Товариства не підтверджує неможливості виконання укладеного Договору вчасно, а навпаки свідчить про відсутність документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання зобов`язань.

Крім того, суд зазначає, що факт можливості погіршення погодних умов у осінньо-зимовий період є загальновідомим, не потребує доказуванню та не підлягає сумнівам. На обізнаність у можливості погіршення погодних умов зазначає й сам Відповідач. Оголошення про початок проведення торгів було оприлюднено Селищною Радою 04.10.2023, а Договір укладено 19.10.2023.

Водночас той факт, що Товариство, не проявивши мінімально необхідної обачності, уклало Договір на виконання робіт, який передбачає дотримання певних технологічних норм та відповідних погодних умов для них, відомих підряднику на час укладення Договору, має кваліфікуватися як власні ризики Товариства.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Підписуючи 19.10.2023 Договір, джерелом фінансування якого є кошти місцевого бюджету, Відповідач погодив строк виконання такого Договору. При цьому Договір було укладено в осінній період (друга половина осені), а кінцевий строк виконання зобов`язань припадав вже на зимній період - кінець грудня 2023 року, що Відповідачу було достеменно відомо на момент укладення Договору та мало б бути ним враховано.

Отже, Товариство як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з Селищною Радою Договір, укладений за результатами процедури закупівлі, усвідомлювало, що кінцевою датою виконання робіт є дата, визначена у Календарному графіку виконання робіт (Додаток № 2 до Договору), а саме 31.12.2023, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Разом з тим, суд зазначає, що Відповідач в ході розгляду справи не довів належними та допустимими доказами, що решта робіт на суму 319 725,85 грн не могли ним бути виконані до 31.12.2023.

Таким чином, судом встановлено, що Додаткова угода № 1 від 29.12.2023 до Договору, якою продовжено строк дії Договору та строк виконання робіт, суперечить п. 18.3. Договору та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки, по-перше, підстави, на які вказує Відповідач, зокрема погіршення погодних умов у грудні місяці, з розумною обачністю мали б бути враховані на момент укладення Договору, по-друге, у матеріалах справи відсутнє належне документальне підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку дії Договору.

Втім, вимога Прокурора про визнання недійсною спірної додаткової угоди в даному конкретному випадку не може бути задоволена судом, з огляду на наступне.

Так, похідною вимогою у цій справі є вимога про стягнення з Відповідача неустойки у вигляді пені та штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 та статті 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, ГК України і ЦК України передбачають, що неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. До того ж для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом або іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору (схожий висновок викладено в пунктах 50, 51 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 911/1786/22).

Як встановлено судом, пунктами 4.1. та 4.2. Договору передбачено, що сторони можуть визначити забезпечення виконання зобов`язань за Договором. Виконання зобов`язань за договором підряду забезпечується гарантією, порукою, неустойкою, заставою, притриманням, завдатком, іншими видами забезпечення виконання зобов`язань, визначеними договором підряду. Договір про забезпечення виконання зобов`язань укладається у письмовій формі. Договір про забезпечення виконання зобов`язань, укладений в іншій формі, є нікчемним. Забезпечення виконання зобов`язань за договором підряду здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства та умов договору підряду.

Відповідно до п. 14.1. Договору відповідальність сторін за порушення зобов`язань та порядок урегулювання спорів визначаються положеннями цього Договору, інших нормативних документів, що регулюють ці питання.

Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з: 1) державного бюджету; 2) місцевих бюджетів: а) бюджету Автономної Республіки Крим; б) обласних бюджетів; в) районних бюджетів; г) бюджетів місцевого самоврядування.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджети місцевого самоврядування - це бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад).

Як свідчать матеріали справи, джерелом фінансування підрядних робіт є кошти місцевого бюджету.

Отже, абзац 3 частини 2 статті 231 ГК України у даному випадку не може бути застосовано, оскільки Селищна Рада не є суб`єктом господарювання державного сектора економіки, роботи за Договором фінансувалися за кошти місцевого бюджету Селищної Ради, а не за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту та не на виконання державного контракту.

Водночас, самим Договором сторони не визначили неустойку як засіб забезпечення виконання зобов`язань Товариством.

Це підтверджується також і листуванням між Прокурором та Селищною Радою (т. 1 а.с. 95-102, 104-107), про яке суд зазначав вище по тексту рішення в розділі щодо підстав представництва Прокурором інтересів держави.

Так, листом від 11.11.2024 № 61-8370вих-24 Прокурор просив Селищну Раду надати, зокрема, інформацію щодо укладання сторонами додаткового договору про забезпечення виконання зобов`язань за Договором № 306 від 19.10.2023.

У відповідь на вказаний лист Селищна Рада повідомила (лист від 15.11.2024 № 02-25/3452) про те, що тендерною документацією на закупівлю підрядних робіт не вимагалось забезпечення виконання договору про закупівлю та відповідний договір не укладався.

Отже, Селищна Рада та Товариство в Договорі не узгодили жодних штрафних санкцій за порушення Товариством строку виконання зобов`язань, як і не укладали будь-яких додаткових угод до Договору щодо забезпечення виконання зобов`язань.

За таких обставин, позовні вимоги Прокурора про стягнення з Товариства на користь Селищної Ради штрафних санкцій у сумі 74 496,11 грн задоволенню не підлягають.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 дійшов такого висновку: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

У постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення Європейського суду з прав людини у справі (далі - ЄСПЛ) від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

У контексті встановлених обставин цієї справи суд зазначає, що визнання недійсною спірної додаткової угоди до Договору, навіть за встановлення судом обставин її невідповідності вимогам закону, в даному випадку не є ефективним способом захисту, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити будь-які права Позивача-1 та спричинить лише правову невизначеність у спірних правовідносинах між Селищною Радою та Товариством.

Отже, оскільки спосіб захисту у вигляді визнання спірної додаткової угоди до Договору виявився неефективним для захисту прав Позивача-1, це є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями частин першої та третьої цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, так як визначений Прокурором спосіб захисту у вигляді визнання спірної додаткової угоди недійсною сам по собі є неефективним, оскільки Селищна Рада та Товариство в своїх договірних відносинах не погодили застосування до останнього будь-яких штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань.

Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.94 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на Прокуратуру, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 14 липня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 24 липня 2025 р.

Суддя Р.В. Волков