Рішення від 25.07.2025 по справі 916/2088/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2088/25

Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова розглянувши справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул.Артилерійська,1, м.Одеса, 65039, e-mail: general_dks@omr.gov.ua, код ЄДРПОУ 26302595) до Фізичної особи-підприємця Петрищевої Неллі Анатолівні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 91298,41грн

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Петрищевої Неллі Анатолівні про стягнення 91298,41грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2025 року відкрито провадження у справі. Справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на адресу реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.01.2002 між Представництвом управління комунальної власності міськради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (надалі - орендодавець або позивач) і Фізичною особою-підприємцем Петрищевою Неллею Анатоліївною (надалі - орендар або відповідач) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №324/203 (надалі - Договір) відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове користування нежитлове приміщення 1-го поверху, загальною площею 50,1 кв.м, розташоване за адресою м. Одеса, Люстдорфська дорога, 25. Строк дії договору до 09.01.2007 (п.п. 1.1., 1.2. договору оренди).

Згідно п.п. 2.1.-2.5. договору оренди від 09.01.2002 №324/203 орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного а комунального майна та рішення сесії Одеської міської ради від 31.10.2000 № 1665-ХХП "Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси". За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору місяць 145,38грн без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. За повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору оренди від 09.01.2002 №324/203 за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору. За несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. У разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкту оренди.

До договору №324/203 від 09.01.2002 позивачем надано до суду акт приймання-передачі нежитлового приміщення 1-го поверху, загальною площею 50,1 кв.м, розташованого за адресою м. Одеса, Люстдорфська дорога, 25 та розрахунок орендної плати до договору №324/203 від 09.01.2002.

08.08.2003 додатковим погодженням № 1 сторонами за взаємною згодою на підставі рішення4сесії Одеської міської ради від 26.03.2003 № 1054 -XXIV «Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси» розраховано нову базову ставку орендної плати за місяць, яка з 08.08.2023 складає 151.08 грн. без урахування податку на додану вартість та індекс інфляції.

22.06.2007 додатковим погодженням № 2 сторонами за взаємною згодою продовжено термін дії Договору до 28.08.2007 та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.2.2006 № 1846 розраховано нову базову ставку орендної плати за місяць, яка з 01.01.2007 складає 270.18 грн. без урахування податку на додану вартість та індекс інфляції.

28.12.2007 додатковим погодженням № 3 сторонами за взаємною згодою продовжено термін дії Договору до 28.12.2010. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.2.2006 № 1846 розраховано нову базову ставку орендної плати за місяць, яка з 28.12.2007 складає 1479.53 грн. без урахування податку на додану вартість та індекс інфляції та відповідно до технічного паспорту КП «ОМБТІ та РОН» від 31.08.2006 внесено зміну до Договору оренди у частині зміни площі з « 50.1 кв.м» на « 50.0 кв.м».

05.08.2011 додатковим погодженням № 4 сторонами за взаємною згодою на підставі рішення Одеської міської ради від 28.02.2011 № 384-УІ «Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради» змінено сторону орендодавця з «Представництва по управлінню комунальною власності Одеської міської ради» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради», продовжено термін дії Договору до 04.08.2014 та розраховано нову базову ставку орендної плати за місяць, яка з 05.08.2011 складає 1232.21 грн. без урахування податку на додану вартість та індекс інфляції.

20.08.2014 додатковим договором № 5 сторонами за взаємною згодою продовжено термін дії Договору до 20.07.2017 та на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (з наступними змінами та доповненнями) розраховано нову базову ставку орендної плати за місяць, яка з 20.08.2014 складає 1563.73 грн. без урахування податку на додану вартість та індекс інфляції.

03.08.2017 додатковим договором № 6 сторонами за взаємною згодою продовжено термін дії Договору до 03.07.2020 та на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (з наступними змінами та доповненнями) розраховано нову базову ставку орендної плати за місяць, яка з 03.08.2017 складає 1950.00 грн. без урахування податку на додану вартість та індекс інфляції.

11.12.2019 додатковим договором № 7 сторонами за взаємною згодою продовжено термін дії Договору до 11.11.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, на підставі Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст.106 Конституції України. Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по сьогоднішній день.

27.05.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (далі за текстом - Постанова № 634).

Відповідно до п. 5 Постанови № 634 Договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувача з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувача. за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні та аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постанови. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря орендодавця не вимагаються.

За таких обставин, оскільки, продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, договорів оренди вважається таким, що продовжить свою дію.

Згідно з п 2.4.1. п.п. «в» Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради, на Департамент покладено здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності.

Приймаючи до уваги, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом Договору, належить до комунальної власності, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. ст. 526. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, одностороння відмова від виконання обов`язків неможлива.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. ст. 17 - 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції чинній до 01.02.2020 року), ст. 762 ЦК України, орендар зобов`язаний вносити оренду плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

У зв`язку з систематичною несплатою орендарем орендної плати та порушення профілю використання об`єкта оренди. Департамент звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про розірвання договору оренди об`єкта комунальної власності від 09.01.2002 № 324/203. виселення та стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.08.2024 по справі № 916/573/24 позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради були задоволені, розірвано договір оренди нежилого приміщення від 09.01.2002 № 324/203, виселено ФОП Петрищеву Неллю Анатоліївну з нежитлового приміщення 1-го поверху, загальною площею 50.0 кв.м. що розташована за адресою: м. Одеса. Люстдорфська дорога. 125, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрати на оплату судового збору в сумі 6056,00 грн.

Як встановлено судом, під час розгляду судової справи № 916/573/24 ФОП Петрищевой Н.А. добровільно сплачено заявлену у позовній заяві заборгованість у сумі 36221.18 грн. за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 та пеню у розмірі 4064.22 грн.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.08.2024 по справі № 916/573/24 набрало законної сили 06.09.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

21.04.2025 у рамках виконавчого провадження АСВП № 77362779 примусово виселено боржника - ФОП Петрищеву Н.А. з нежитлового приміщення 1-го поверху, загальною площею 50.0 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса. Люстдорфська дорога. 125, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про що складено акт державного виконавцю.

Отже, до 06.09.2024 відповідач повинен був виконувати свої обов`язки належним чином і своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення строку дії договору оренди

06.09.2024 відповідно до п. 4.7. Договору оренди передати Орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі. Проте до теперішнього часу відповідачем до теперішнього часу не сплачено орендну плату за період з 01.01.2024 по 05.09.2024, чим порушено п. 2.2., п. 2.4.

Договору, ст. 762 ЦК України, ч. З ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та об`єкт оренди примусово було повернуто Орендодавцю лише 21.04.2025 у рамкам виконавчого провадження АСВП № 77362779.

Таким чином, суд вважає, що за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2024 по 05.09.2024 у розмірі 17985,71 грн., яка підлягає стягненню.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, правом вимагати стягнення неустойки з наймача, в разі невиконання ним обов`язку щодо повернення речі, наділений тільки наймодавець. яким відповідно до договору оренди від 09.01.2002 № 3 24/203 є Департамент комунальної власності ОМР.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, а сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України підставами для виникнення господарських зобов`язань, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України виконання зобов`язань за договором оренди мають виконуватися належним чином.

Нормами ч. 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України, що кореспондуються з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у Орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

За змістом ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Невиконання передбаченого ч. 1 ст. 785 вказаного вище Кодексу обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує право на застосування відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України та п. 4.7. Договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання. Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України).

Аналогічна умова передбачена договором оренди, а саме: у випадку припинення дії Договору, у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання. Орендар сплачує ] неустойку у розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

В пункті 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 № 12 зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те. що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України. Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного Кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором.

Таким чином, з Орендаря підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 06.09.2024 по 21.04.2025 яка складає 72087,92 грн.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петрищевої Неллі Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул.Артилерійська,1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 17985,71 грн., пеню в сумі 1224,78 грн. та неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в сумі 72087,92 грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 3028 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 25 липня 2025 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов