Ухвала від 25.07.2025 по справі 177/1966/25

Справа № 177/1966/25

Провадження № 2/177/1253/25

У Х В А Л А

25.07.2025 м. Кривий Ріг

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Кафтасьєва Г.В., звернулася 23.07.2025 до суду з позовом, у якому просить визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), розміром 4,47 в умовних кадастрових гектарах, що належало останній за життя на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0055609.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження в справі за позовною заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.

Ознайомившись з позовною заявою та долученими до неї матеріалами, суд приходить до висновку про необхідність залишення її без руху, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Дослідженням змісту позову встановлено, що представник просить визнати за позивачем право на земельну частку (пай) у порядку спадкуванням за законом після своєї матері. Однак, представник позивача не зазначає ціну позову, посилаючись що даний спір є немайновим.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 495/1706/16-ц, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, вказав, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір у позовних заявах про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, провадження №12-76гс18).

Оскільки предметом даного спору є об`єкт нерухомості, який має вартість і входить до складу спадщини, право на спадкування земельної ділянки є майновим спором.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» від 22.12.1995 № 20 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.

Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Суддя зазначає, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Дослідженням змісту позовної заяви встановлено, що позивачем не зазначено відомостей щодо підтвердження реальної вартості об`єкта майна, з приводу якого заявлено спір станом на час звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, в якості доказу вартості майна позивачу необхідно подати звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.

Як слідує з ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний до позовної заяви додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Представником позивача в тексті позову в якості відповідача зазначено Глеюватську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області.

Разом з тим, в тексті позову вказано, що на момент смерті спадкодавиці ОСОБА_2 разом з нею за адресою її проживання були зареєстровані її діти ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та що спадщину після смерті ОСОБА_2 фактично прийняв брат позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак доказів на підтвердження родинних відносин ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суду не надано, а у випадку неможливості самостійного надання, не ставиться питання про їх витребування у встановленому законом порядку. Також, не надано свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .

Встановлення вказаних обставин має істотне значення для формування належного суб`єктного складу учасників справи.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява має містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до змісту позову, спадкові правовідносини виникли після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому представнику позивача слід викласти позовні вимоги із застосуванням норм законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР (п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7), що також узгоджується з правовою позицією ВСУ, викладеною в постанові від 06.04.2016 у справі №6-1397цс15.

Частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Представником позивача надано квитанцію №0.0.4469149410.1 від 21.07.2025 про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн як за вимогу немайнового характеру.

Суддею вище зазначено помилковість доводів представника позивача, що даний спір є немайновим.

У даному випадку, суд позбавлений можливості визначити точну суму судового збору, яка підлягає сплаті, оскільки позивачем у позовній заяві не зазначено ціни позову та не долучено документів, якими визначається вартість майна, про визнання права власності на яке заявлено позов.

Відтак, позивачу необхідно, відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України, зазначити ціну позову, надати документи, якими визначається вартість майна та відповідно до визначеної ціни позову, за необхідності, доплатити судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» за ставкою 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням вже сплаченого судового збору 1211,20 грн, надавши суду оригінал квитанції.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, то згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, її необхідно залишити без руху та надати позивачеві 10-денний строк для усунення виявлених недоліків, перебіг якого обчислювати з дня вручення копії даної ухвали.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175, 177 ЦПК України, позовна заява вважатиметься поданою в день її первісного подання до суду.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права власності на земельну частку (пай), залишити без руху та надати позивачеві 10-денний строк для усунення недоліків та приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, який обчислювати з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали направити позивачеві за адресою, вказаною в позовній заяві, представнику позивача до електронного кабінету системи «Електронний суд», для виконання у встановлений судом строк. У разі невиконання ухвали суду позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачеві разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя: