Ухвала від 24.07.2025 по справі 358/1206/25

Справа № 358/1206/25 Провадження № 2-з/358/7/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С., розглянув заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваля Р. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваля Р. в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В:

15.07.2025 до суду надійшов позов керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваля Р. в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок.

До відкриття провадження у справі, до суду надійшла заява керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваля Р. про забезпечення позову, у якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на належну відповідачу земельну ділянку з кадастровим номером 3220610100:01:011:0143.

Заяву обґрунтовано тим, що, на переконання прокурора, невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та є ефективним захистом, поновлення порушених та оспорюваних прав і інтересів, за захистом яких звернулася прокуратура.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Розгляд заяви про забезпечення позову проводиться в порядкуст. 153 ЦПК Українибез повідомлення учасників справи.

Так, згідно з положеннями ч. ч. 1, 2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України, одними із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.

Згідно із ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача або інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Як вбачається із роз`яснень, наданих в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 6 зазначеної Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Судом встановлено, що предметом позову є земельні ділянки, які за позицією прокуратури, підлягають конфіскації у відповідача, оскільки останній є громадянином РФ та не здійснив їх відчуження протягом встановленого строку.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.05.2025 р. вбачається, що відповідачу на праві власності належать земельна ділянка кадастровий номер 3220610100:01:011:0143.

Оскільки до суду подано позов із вимогами до відповідача про конфіскацію вказаних земельних ділянок, суд приходить до висновку, що відповідач має реальну можливість розпорядитись належним йому нерухомим майном, у тому числі відчужити, з метою уникнення негативних наслідків у разі задоволення позовних вимог.

З урахуванням змісту позовних вимог, суд приходить до висновку, що накладення арешту на належні відповідачу частини вказаних земельних ділянок буде достатнім для забезпечення позову та цілком співмірним із заявленими прокурором вимогами.

При цьому, суд враховує, що такий вид забезпечення позову є втручанням держави в право на вільне володіння майном. Водночас, це втручання, на переконання суду, є необхідним виключно для забезпечення цивільного судочинства та запобігання виникнення нових спорів.

Суд зазначає, що розпорядження майном є дією, що вчиняється на вимогу закону, та наявність правомочностей власника надає відповідачу можливість прийняття рішень, що пов`язані із широким колом можливостей щодо способів розпорядження належним йому майном.

Невжиття заходів такого забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав позивача у разі їх задоволення та стане перешкодою у відновленні таких, оскільки спонукатимуть до додаткових процесуальних дій щодо спірного нерухомого майна.

Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, приймаючи до уваги предмет позову, суд вважає обґрунтованими вимоги представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, у зв`язку із чим заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладення арешту може завдати збитків відповідачу, а також, в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбаченихст. 154 ЦПК Українивипадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-150, 153, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3220610100:01:011:0143 площею 0,0286 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1592580832206, що належить ОСОБА_1 , громадянці РФ на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-1058, виданий 05.07.2018.

Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець