Рішення від 16.07.2025 по справі 536/1114/24

Справа № 536/1114/24

Провадження № 2/536/70/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання Пальчик К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Кременчуці цивільну справу за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Кременчуцької районної військової (державної) адміністрації до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання незаконним та скасування рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.10.2008 року та визнання недійсним договору дарування від 11.12.2009 року №2262,

ВСТАНОВИВ:

Позов обґрунтовано зокрема тим, що відповідно до пункту 1 рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.10.2008 «Про зміну рішення «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» внесено зміни В рішення 18 сесії 5 скликання від 24.04.2008 «Про передачу земельної ділянки гр. ОСОБА_3 в приватну власність в розмірі 0,15 га» та визначено остаточну площу земельної ділянки гр. ОСОБА_3 в розмірі 0,27 га.

Пунктом 2 рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.10.2008 передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,27 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,16 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,11 га.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку №224906 площею 0,16 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203 №224907 площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства.

Дані земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_1 .

У подальшому, 11.12.2019 між ОСОБА_2 (до реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 ) та дочкою ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) укладено договір дарування ННН 831642, 831644 реєстраційний номер № 2202, 2262 щодо передачі права власності на земельну ділянку площею 0,1625 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202 та на земельну ділянку площею 0,1104 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203, що розташовані по АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного договору 11.12.2019 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ліньковою Іриною Борисівною здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202, індексний номер рішення 50І51701 від 11.12.2019, номер відомостей про речове право 34581157, та на земельну ділянку , з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203, індексний номер: 50152113 від 11.12.2019, номер відомостей про речове право 34581537.

Разом з тим, окружною прокуратурою встановлено, що вищезазначені земельні ділянки сформовані та вибули у приватну власність на підставі рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 24.04.2008 всупереч вимогам земельного і лісового законодавства, оскільки в силу положень ст. ст. 20, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірні земельні ділянки належать до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинні використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Згідно інформації Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 255 від 16.06.2023 згідно матеріалів лісовпорядкування 2017 року земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202 площею 0,1625 га накладається на землі Державного лісового фонду України, площа перетину 0,1625 га; земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203 площею 0,1104 га накладається на землі Державного лісового фонду України, площ^ перетину 0,1104 га (квартал 47 Градизького лісництва Філії «Кременчуцьке лісове господарство» ДП «Ліси України»).

Згідно викопіювань кварталу 47 Градизького лісництва з планово- картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Кременчуцький лісгосп» 2007 та 2017 років (планшет № 13) спірні земельні ділянки нанесені на планово- картографічні матеріали ДП «Кременчуцьке лісове господарство».

Відповідно до висновку судової комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС від 28.12.2023 № КСЕ-19/117- 23/16047 за результатами проведеного дослідження встановлено, що відповідно до даних, які містяться в планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування, земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202, знаходиться в межах земель Державного лісового фонду в межах кварталу , 47 Градизького лісництва Філії «Кременчуцьке лісове господарство». Площа накладання становить 0,1625 га.

Відповідно до висновку судової комплексної земельно-технічної, оціночно- земельної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС від 09.01.2024 № КСЕ-19/117- 23/16050 за результатами проведеного дослідження встановлено, що відповідно 1 до даних, які містяться в планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування, земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203, знаходиться в межах земель Державного лісового фонду в межах кварталу 47 Градизького лісництва Філії «Кременчуцьке лісове господарство». Площа накладання становить 0,1104 га.

Таким чином, факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Філії «Кременчуцьке лісове господарство» Слобожанського офісу ДП «Ліси України», листом Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 255 від 16.06.2023, висновками судової комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС від 28.12.2023 № КСЕ-19/117-23/16047 та від 09.01.2024 № КСЕ-19/117-23/16050.

З огляду на викладене та враховуючи, що спірні земельні ділянки відносились до земель лісогосподарського призначення державної власності, а не до земель комунальної форми власності, рішення Піщанської сільської ради від 30.10.2008 прийняте з перевищенням наданих законом повноважень та всупереч п. «ґ» ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56, ч. 5 ст. 116, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до листів Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України» від 09.02.2024 № 22/28-2024, Державного агентства лісових ресурсів України від 19.12.2023 № 02-18/6953-23 погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних лісових ділянок в межах кварталу 47 Градизького лісництва філії «Кременчуцьке лісове господарство» не надавалося.

Як установлено окружною прокуратурою, земельні ділянки лісогосподарського призначення площею 0,1625 га та 0.1104 га, що перебувають на праві постійного користування у Філії «Кременчуцьке лісове господарство» Слобожанського офісу ДП «Ліси України» (квартал 47 Градизького лісництва) вибули з державної власності у приватну власність ОСОБА_3 внаслідок прийняття Піщанською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області рішення від 30.10.2008 з порушенням вимог ч. 2 ст. 20, .ч. 3,4 ст. 142, ч. 2 ст. 149, п. «і» ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56, ч. 5 ст. 116, ч. З ст. 122 ЗК України.

Відтак відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Кременчуцької РВА - означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла.

Таким чином, земельні ділянки вибули з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення. І оскільки держава в особі Кременчуцької РВА не розпорядилася земельною ділянкою у передбачений законом спосіб, Піщанська сільська рада відчужила її без вираження на це волі власника.

На підставі вищевикладеного, просив суд ухвалити рішення, яким:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.10.2008 «Про зміну рішення «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» щодо передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,16 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства.

2. Визнати недійсним Договір дарування ННН 831642, ННН 831643, ННН 831644, ННН 831645 від 11.12.2009, р. № 2262, укладений між ОСОБА_2 (до реєстрації шлюбу ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 щодо передачі права Дласності на земельну ділянку площею 0,1625 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202 та на земельну ділянку площею ОД 104 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203, що розташовані по АДРЕСА_1 .

3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 34581157) приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ліньковою Іриною Борисівною № 50151701 від 11.12.2019, з одночасним припиненням речових прав власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

4. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 34581537) приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ліньковою Іриною Борисівною № 50152113 від 11.12.2019, з одночасним припиненням речових прав власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

5. Витребувати на користь власника Кременчуцької районної військової (державної) адміністрації (ЄДРПОУ 22543942, вул. Соборна, 14/23, м. Кременчук, 39600) з володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) земельну ділянку площею 0,1625 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202.

6. Витребувати на користь власника Кременчуцької районної військової (державної) адміністрації (ЄДРПОУ 22543942, вул. Соборна, 14/23, м. Кременчук, 39600) з володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) земельну ділянку площею 0,1104 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203.

7. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,1625 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо даної земельної ділянки.

8. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,1625 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо даної земельної ділянки.

9. Стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA 18201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 24 868,91 грн.

Представник Піщанської сільської ради надіслав до суду відзив на позов, який обґрунтований зокрема тим, що Рішенням 22 сесії Піщанської сільської ради 5 скликання від 30.10.2008 «Про зміну рішення «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» відповідно до ст.ст.33,40,81,116,118,121 ЗК України, розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 , розроблену Кременчуцьким районним відділом Полтавської регіональної філії внесено зміни в рішення 18 сесії 5 скликання від 24.04.2008 «Про передачу земельної ділянки гр. ОСОБА_3 в приватну власність в розмірі 0,15 га», визначивши остаточну площу земельної ділянки гр. ОСОБА_3 в розмірі 0,27 га та передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,27 га, в тому числі: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,16 га та для ведення особистого селянського господарства 0,11 га.

На підставі цього гр. ОСОБА_3 . Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,16 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202 серії ЯК №224906 та Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203 серії ЯК №224907.

Таким чином, рішення Рішенням 22 сесії Піщанської сільської ради 5 скликання від 30.10.2008 «Про зміну рішення «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» та рішення 18 сесії 5 скликання від 24.04.2008 «Про передачу земельної ділянки гр. ОСОБА_3 в приватну власність в розмірі 0,15 га», згідно яких передано у власність земельну ділянку, яка відносилася до земель запасу та земель, не наданих у власність та постійне користування в межах населених пунктів (які не надані у тимчасове користування) прийняте в межах повноважень Піщанської сільської ради відповідно до ст.ст. 12, 20, 40,116, 122,125 Земельного кодексу України.

Позивач встановив, що факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, підтверджується зокрема планово - картографічними матеріалами лісовпорядкування Філії «Кременчуцьке лісове господарство» Слобожанського офісу ДП «Ліси України»; листом Державного підприємства «Харківська державна лісова експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержлісгоспроект» №255 від 16.06.2023 та висновком судової комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС від 28.12.2023 №КСЕ-19/117-23/16047, з яких, на думку заступника прокурора беззаперечно встановлено, що спірні земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду України.

Однак, позивачем не надано до суду відповідних доказів, що підтверджують право Філії «Кременчуцьке лісове господарство» Слобожанського офісу ДП «Ліси України» на надане їй право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,27 га, зокрема, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування затверджені та погоджені відповідними органами, опис меж та експлікацією угідь, аерофотозйомку і матеріали звітності за формою 6-зем, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.

Також на підтвердження позовних вимог заступником керівника прокурора долучено також листи Державного агентства лісових ресурсів України №02-18/6953- 23 від 19.12.2023, Філії «Кременчуцьке лісове господарство» ДП «Ліси України» №817/284-2023 від 14.12.2023, №65/28.4-2024 від 29.02.2024, №558/28.4-2023 від 14.08.2023, Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України» №22/28-2024 від 09.02.2024, однак, вказані листи не можна вважати допустимими доказами, оскільки такі листи не підтверджені фрагментами з картографічних баз даних та фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесенням меж земельної ділянки, яка належить до лісового фонду та чітким нанесенням меж кварталу 47 Градизького лісництва. Крім того, при передачі земельної ділянки комунальної власності у власність громадян чинним законодавством погодження зазначених органів не передбачено.

У наданих прокурором документах планшет №13 лісовпорядкування 2017 року відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.

З огляду на приписи ст. 116 Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, копія планшету №13 лісовпорядкування 2017 року не є підставою для набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Ліси України", у них відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо, а також відсутні посилання на відповідний розпорядчий акт про набуття ДП "Ліси України" права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Доданий до позовної заяви прокурором план лісонасаджень Градизького лісництва ДП "Кременчуцький лісгосп" лісовпорядкування 2007, 2017 років також не містить посилання на індивідуальні ознаки земельних ділянок загальною площею 0,27 га, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо. Згідно умовних позначень на плані не відзначена фактична межа території Градизького лісництва ДП "Кременчуцький лісгосп", та вказана орієнтовна площа, тому не є достовірним доказом для підтвердження заявлених у позовній заяві вимог.

Матеріали лісовпорядкування не містять даних про затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та погодження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

Матеріалів кадастру при проведенні лісовпорядкування 2007 та 2017 року позивачем не надано.

Враховуючи вищезазначене, вважають, що надані позивачем копії з Проектів організації та розвитку лісового господарства 2007 та 2017 років, зокрема планшет №13 лісовпорядкування 2017 не є достатніми та належними доказами, що підтверджують право постійного користування Філії «Кременчуцький лісгосп» ДП «Ліси України» на весь масив лісових ділянок кварталу 47 Градизького лісництва, в межах якого сформовано спірні земельні ділянку.

Посилання позивача, як на підставу для задоволення позову на висновок експертизи, також є недопустимим з огляду на те, що дана експертиза ґрунтувалася на матеріалах лісовпорядкування 2007 та 2017 років, та листах, які не є підставою для набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Ліси України". Для експертизи не надано експертам необхідних для надання відповіді на поставлені запитання документів, зокрема не було надано правовстановлюючої документації на земельні ділянки, які належать ДП «Кременчуцьке лісове господарство», документації із землеустрою на земельні ділянки, які належать ДП «Кременчуцьке лісове господарство», поземельної книги на земельні ділянки, які належать ДП «Кременчуцьке лісове господарство».

На підставі вищевикладеного просили суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить такого висновку.

Так, судом встановлено, що відповідно до пункту 1 рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.10.2008 «Про зміну рішення «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» внесено зміни В рішення 18 сесії 5 скликання від 24.04.2008 «Про передачу земельної ділянки гр. ОСОБА_3 в приватну власність в розмірі 0,15 га» та визначено остаточну площу земельної ділянки гр. ОСОБА_3 в розмірі 0,27 га.

Пунктом 2 рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.10.2008 передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,27 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,16 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,11 га.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку №224906 площею 0,16 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203 №224907 площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства.

Дані земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_1 .

У подальшому, 11.12.2019 між ОСОБА_2 (до реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 ) та дочкою ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) укладено договір дарування ННН 831642, 831644 реєстраційний номер № 2202, 2262 щодо передачі права власності на земельну ділянку площею 0,1625 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202 та на земельну ділянку площею 0,1104 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203, що розташовані по АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного договору 11.12.2019 приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ліньковою Іриною Борисівною здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0202, індексний номер рішення 50І51701 від 11.12.2019, номер відомостей про речове право 34581157, та на земельну ділянку , з кадастровим номером 5322483805:05:005:0203, індексний номер: 50152113 від 11.12.2019, номер відомостей про речове право 34581537.

Разом з тим, згідно вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3, 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звернувшись до суду з даним позовом, прокурор в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що спірні земельні ділянки вибули до відповідача всупереч вимогам земельного і лісового законодавства.

Однак, позивачем не надано до суду відповідних доказів, що підтверджують право Філії «Кременчуцьке лісове господарство» Слобожанського офісу ДП «Ліси України» на надане їй право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,27 га, зокрема, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування затверджені та погоджені відповідними органами, опис меж та експлікацією угідь, аерофотозйомку і матеріали звітності за формою 6-зем, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.

Також на підтвердження позовних вимог заступником керівника прокурора долучено листи Державного агентства лісових ресурсів України №02-18/6953- 23 від 19.12.2023, Філії «Кременчуцьке лісове господарство» ДП «Ліси України» №817/284-2023 від 14.12.2023, №65/28.4-2024 від 29.02.2024, №558/28.4-2023 від 14.08.2023, Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України» №22/28-2024 від 09.02.2024, однак, вказані листи не можна вважати допустимими доказами, оскільки такі листи не підтверджені фрагментами з картографічних баз даних та фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесенням меж земельної ділянки, яка належить до лісового фонду та чітким нанесенням меж кварталу 47 Градизького лісництва. Крім того, при передачі земельної ділянки комунальної власності у власність громадян чинним законодавством погодження зазначених органів не передбачено.

У наданих прокурором документах планшет №13 лісовпорядкування 2017 року відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.

З огляду на приписи ст. 116 Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, копія планшету №13 лісовпорядкування 2017 року не є підставою для набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Ліси України", у них відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо, а також відсутні посилання на відповідний розпорядчий акт про набуття ДП "Ліси України" права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Доданий до позовної заяви прокурором план лісонасаджень Градизького лісництва ДП "Кременчуцький лісгосп" лісовпорядкування 2007, 2017 років також не містить посилання на індивідуальні ознаки земельних ділянок загальною площею 0,27 га, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо. Згідно умовних позначень на плані не відзначена фактична межа території Градизького лісництва ДП "Кременчуцький лісгосп", та вказана орієнтовна площа, тому не є достовірним доказом для підтвердження заявлених у позовній заяві вимог.

Матеріали лісовпорядкування не містять даних про затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та погодження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Крім того, згідно ст. 36 ЛКУ нормативно-правові акти з ведення лісового господарства встановлюють порядок і вимоги до системи заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів, комплекс якісних та кількісних показників, параметрів, що забезпечують регулювання діяльності у цій галузі. ЛК України у ст. 37 надає перелік питань, що регулюються нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства, одними із яких є організація лісовпорядкування (п.3) та ведення державного лісового кадастру, обліку, моніторингу та проведення національної інвентаризації лісів (п.4).

Лісовпорядкування відповідно до ст. 45. ЛКУ включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування згідно ст.46 насамперед передбачає відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрігосподарської організації (п.1); забезпечення первинного обліку лісів і державного лісового кадастру (п.11).

Також у матеріалах лісовпорядкування, згідно ст.48, дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Державний лісовий кадастр (ст.50 ЛКУ) включає:

1) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;

2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;

3) грошову оцінку лісів (у необхідних випадках);

4) інші показники.

Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

Матеріалів кадастру при проведенні лісовпорядкування 2007 та 2017 року позивачем не надано.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що надані позивачем копії з Проектів організації та розвитку лісового господарства 2007 та 2017 років, зокрема планшет №13 лісовпорядкування 2017 не є достатніми та належними доказами, що підтверджують право постійного користування Філії «Кременчуцький лісгосп» ДП «Ліси України» на весь масив лісових ділянок кварталу 47 Градизького лісництва, в межах якого сформовано спірні земельні ділянку.

Посилання позивача, як на підставу для задоволення позову на висновок експертизи, також є недопустимим з огляду на те, що дана експертиза ґрунтувалася на матеріалах лісовпорядкування 2007 та 2017 років, та листах, які не є підставою для набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Ліси України". Для експертизи не надано експертам необхідних для надання відповіді на поставлені запитання документів, зокрема не було надано правовстановлюючої документації на земельні ділянки, які належать ДП «Кременчуцьке лісове господарство», документації із землеустрою на земельні ділянки, які належать ДП «Кременчуцьке лісове господарство», поземельної книги на земельні ділянки, які належать ДП «Кременчуцьке лісове господарство».

Будь яких інших матеріалів, які підтверджували обставини викладені прокурором у позові суду не надано.

Відтак, суду позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження того, що спірна земельні ділянки отримані на підставі оскаржуваного розпорядження накладаються на землі лісового фонду не надано, а тому підстав для задоволення позовних вимог судом не встановлено.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже доводи позову на належних засобах доказування не ґрунтуються.

У той же час, суд звертає увагу й на те, що згідно із положеннями ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, передбачено інші правила, ніж ті, що визначено у відповідному акті законодавства України, то згідно із частиною другою статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст.3 Закону України «Про міжнародне приватне право» застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року питання тлумачення й застосування цієї Конвенції та протоколів до неї підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини.

Обов`язковість цієї юрисдикції визнана Україною під час ратифікації Конвенції, що закріплено в Законі України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Законі України «Про ратифікацію Протоколу №6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари», Законі України «Про ратифікацію Протоколів №12 та №14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Також згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №2997904 (ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього мийна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Крім того, Європейський суд з прав людини в справі у рішенні від 16 лютого 2017 року «Кривенький проти України» наголосив, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином порушених прав позивача, які б підлягали захистові, в цій справі судом не встановлено, а тому в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 76, 82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 287, 352 ЦПК України, ст.ст.3, 4, 88, 89 ВК України, ст.ст.19, 21, 58, 59, 60, 61, 62, 83, 84, 88, 89, 90 ЗК України,,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Кременчуцької районної військової (державної) адміністрації до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання незаконним та скасування рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.10.2008 року та визнання недійсним договору дарування від 11.12.2009 року №2262 відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський