Ухвала від 25.07.2025 по справі 133/1560/24

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

25.07.25 справа № 133/1560/24

провадження № 2/133/780/25

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Пєтухової Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кучер Ганни Микола про відвід судді у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області знаходиться вказана позовна заява.

03.06.2024 року ухвалою суду у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

На підставі Розпорядження керівника апарату Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18.09.2024 року було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із наданням судді Кучерук І.М. відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами на підставі наказу №162-к від 06.08.2024, та головуючим суддею у справі визначено суддю Пєтухову Н.О.

08.07.2025 від представника позивача - адвоката Кучер Г.М. надійшла заява про відвід судді. В обгрунтування якого зазначила, що суддею Пєтуховою Н.О. не прийнято вказану справу до свого провадження, не прийнято жодного процесуального документа по даній справі з її боку, справа не призначена до судового розгляду, не вирішуються інші процесуальні питання, що свідчить про порушення розумних строків розгляду справи, в зв`язку з наведеним заявляє судді відвід на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України. Також вказала, що позивач пропустив строк звернення до нотаріуса для прийняття спадщини, тому мав надію на відновлення своїх порушених майнових прав через суд, однак тривалий судовий розгляд є порушенням його прав у вказаній справі на її розгляд незалежним і безсторонім судом та викликає у нього сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді.

25.07.2025 року ухвалою суду цивільну справу прийнято до свого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

За змістом ч. 7-8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про відвід, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 ЦПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід, або йому може бути заявлено відвід учасниками справи.

Заявник у своїй заяві про відвід судді посилається на обставини, що відносяться до п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України - інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997; (далі Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).

На питання неупередженості суду звертає увагу Європейський суд з прав людини і у рішенні Суду від 10.12.2009 в справі «Мироненко і Мартенко проти України», де було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66, 69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб`єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об`єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці проводить відмінність між суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «П`єрсак проти Бельгії», п. 30; справа «Грівз проти Сполученого Королівства», п. 69).

В руслі суб`єктивної складової поняття безсторонності ЄСПЛ притримується позиції, що не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Така позиція викладена у рішеннях Суду по справам «Хаушильд проти Данії» та «Ветштайн проти Швеції». Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу.

Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.

Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами.

З огляду на зазначене вище, ЄСПЛ у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Згідно пунктів 1, 2 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Як було вказано судом, справа №133/1560/24 перебуває у провадженні судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухової Н.О.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18), не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Разом з тим, суд бере до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні у справі «Михайлова проти України» від 06.03.2018 Європейський суд з прав людини визнав порушення, зокрема, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий судовий розгляд щодо вимоги безсторонності), прав позивача, тобто якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, факт якого не підтверджений документами по справі, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Таким чином, незадоволення заяви представника позивача Даценко В.М. про відвід може сприйматися ним як порушення його прав у вказаній справі на її розгляд незалежним і безстороннім судом. Так, позивач вже висловився щодо сумнівів у тому, що визначений склад суду об`єктивно розглядатиме справу, та вказує на недовіру суду. А тому з метою подальшого уникнення сумнів щодо неупередженості та об`єктивності судді, заяву про відвід слід задовольнити, а справу передати в канцелярію суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.36, 39, 40 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача - адвоката Кучер Ганни Миколаївни про відвід судді - задовольнити.

Відвести суддю Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухову Н.О. від розгляду справи №133/1560/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Цивільну справу №133/1560/24 передати до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 25.07.25