Рішення від 25.07.2025 по справі 320/24217/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2025 року справа №320/24217/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Овостар» (08635, Київська обл, Фастівський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11, код ЄДРПОУ 32086437) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України) форми «П» від 31.01.2024 №00028960701 - про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 365 717 грн;

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України) форми «Р» від 17.04.2024 №00195470701 - про збільшення суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 25 543грн., у тому числі за основним платежем - 24 077 грн., штрафними санкціями - 1 466 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що контролюючому органу були надані первинні документи на підтвердження господарських операцій по придбанню робіт, а також обґрунтовано ділову мету такого придбання. Натомість, відповідачем висновки про відсутність у ФОП ОСОБА_1 трудових та матеріально-технічних ресурсів зроблено на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації, яка носить інформативний характер.

Ухвалою суду від 01 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що фактично позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 при одержані (купівлі) послуг/робіт, складення первинних документів та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, та за змістом п. 44 ст. 44 Податкового кодексу України не можуть вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Ухвалою суду від 14 січня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 28.01.2025 року, з урахуванням позиції представників сторін, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВОСТАР» (ідентифікаційний код 32086437) є суб`єктом господарювання - юридичною особою, зареєстроване 31.07.2002, номер запису в ЄДРПОУ 13331200000000620; взято на податковий облік у Головному управлінні ДПС у Київській області (Васильківська ДПІ) 15.08.2002 за № 2238:

товариство з 25.08.2002 є платником ПДВ, свідоцтво № 100341028; індивідуальний податковий номер 320864310070.

У період з 20 січня по 23 лютого 2022 року, з 08 грудня по 14 грудня 2023 року, відповідно до наказів від 04.01.2022 №4-п, від 15.02.2022 №194-п та направлень від 19.01.2022 № 210/10-36-07-01, № 211/10-36-07-01, № 212/10-36-07-01, № 213/10-36-07-01, № 214/10-36-07-01, № 215/10-36-07-01, № 216/10-36-07-01, № 217/10-36-07-01, № 218/10-36-07-01, № 219/10-36-07-01, №220/10-36-07-01 та від 08.12.2023 №9467/10-36-07-01-12, № 49469/10-36-07-01-12, № 9471/10-36-07-01-12, № 9472/10-36-07-01-12, № 49473/10-36-07-01-12, № 9474/10-36-07-01-12, № 9476/10-36-07-01-12, відповідно до пп. 75,1.2 п.75.1 ст.75, п. 77.4 ст. 77, пп.81.1 п.82.1 п.82.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) групою фахівців Головного управління ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України) була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2021 року, за наслідками якої було складено акт від 21.12.2023 № 28154/10-36-07-01-14/32086437.

Відповідно до розділу IV «Висновок» зазначеного акту, відповідачем встановлені, серед інших, такі порушення вимог законодавства:

-п.44. 1 п.44.2 п.44.3 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування наростаючим підсумком на загальну суму 3 365 717 грн., в т. ч. на 1 384 646 грн. за 2019 рік, на 3 181 162 грн. за 2020 рік; на 3 365 717грн. за 9 міс. 2021 року;

- п.289.1 ст.289 ПК України, що призвело до заниження суми земельного податку на загальну суму 24 077,03 грн., з якої за 2019 рік на 12 561,69 грн., за 2020 рік на 11 514,88 грн., за 2021 рік на 0,46 грн;

- п.30.6 ст.30 ПК України, ТОВ «ОВОСТАР» не подані звіти про суми податкових пільг за 1 кв. 2017 року, за 1 півр. 2017 року, за 9 міс. 2017 року, за 2017 року, за 1 кв. 2018 року, за 1 півр. 2018 року, 9 міс. 2018 року.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки від 21.12.2023 № 28154/10-36-07-01-14/32086437, скориставшись наданим пп. 17.1.6, п.17.1, ст.17, п.86.7, ст.86 ПК України правом, позивач 12.01.2024 звернувся до відповідача із письмовими запереченнями за № 01/24.

31.01.2024 позивачем засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення отримано лист управління від 25.01.2024 № 1073/12/10-36-07-01-09 «Відповідь про результати розгляду заперечення», відповідно до якого висновки акту перевірки від 21.12.2023 № 28154/10-36-07-01-14/32086437 частково змінені, шляхом викладення п.5 розділу IV акту перевірки в наступній редакції, а саме: п.30.6 ст.30 ПК України, ТОВ «ОВОСТАР» не подані звіти про суми податкових пільг за 1 квартал 2018 р., за 1 півріччя 2018 р.; в іншій частині - висновки акту перевірки залишені без змін.

В подальшому, на підставі акту перевірки від 21.12.2023 № 28154/10-36-07-01-14/32086437, з урахуванням листа від 25.01.2024 № 1073/12/10-36-07-01-09 «Відповідь про результати розгляду заперечення», ГУ ДПС у Київській області винесені податкові повідомлення - рішення:

- форми «П» від 31.01.2024 № 00028960701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 365 717 грн.;

- форми «Р» від 19.01.2024 № 00018330701 про збільшення суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 26 485 грн., у тому числі за основним платежем - 24 077 грн., штрафними санкціями - 2 408 грн.;

- форми «ПС» від 31.01.2024 № 00028970701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 680 грн. (в подальшому не оскаржувалося, сплачено у повному обсязі).

Податкові повідомлення - рішення від 31.01.2024 № 00028960701 та від 19.01.2024 №00018330701 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 12.04.2024 №10606/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача задоволено частково: скасовано податкове повідомлення - рішення від 19.01.2024 № 00018330701 в частині застосування штрафних санкцій на суму 942,13 грн., а в іншій частині дане рішення та податкове повідомлення - рішення від 31 січня 2024 № 00028960701 залишено без змін.

В подальшому, відповідачем 17.04.2024, з урахуванням рішення ДПС України від 12 квітня 2024 року № 10606/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги, винесено нове податкове повідомлення - рішення за № 00195470701 на зменшену суму штрафних санкцій на загальну суму 25 543 грн., у тому числі за основним платежем - 24 077 грн., штрафними санкціями - 1 466 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог пункту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19), від 26 вересня 2023 року (справа № 120/6732/22).

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції, в іншому випадку відповідні документи не можуть мати статус таких документів для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, які передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або неповних даних, на підставі яких неможливо встановити якісні, кількісні характеристики операцій, на виконання яких такі документи складені.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, що надаються.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити такі обставини: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат, так і податкового кредиту, а отже, з`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами (постанова Верховного Суду від 17.01.2023 по справі № 808/2120/18).

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Вказана позиція підтверджена також у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №520/8718/18.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Овостар» (Замовник) було укладено з ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) договір підряду від 09.07.2019 № 20190709 на виконання будівельно-монтажних робіт.

Предметом даного договору є виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на території виробничих майданчиків Замовника за адресами: с. Калинівка, Макарівського р-ну, Київської обл., вул. Київська, буд. 43, а також Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11.

Замовник замовляє, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати зі своїх матеріалів та матеріалу Замовника роботи на об`єктах по виконанню комплексу робіт (п.1.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, загальна вартість виконання комплексу будівельно-монтажних робіт за цим Договором складається з суми усіх підписаних Актів виконаних робіт. Загальна вартість Договору складає суму всіх Договірних цін (Додатках), що будуть підписані в рамках цього Договору (п.2.2. Договору).

Об`єкти, на яких виконувалися будівельно-монтажні роботи, належать ТОВ «Овостар» на праві приватної власності - виробничий майданчик за адресою: с. Калинівка, Макарівського р-ну Київської обл., вул. Київська, буд. 43, що підтверджується повідомленням за формою 20-ОПП; на праві платного строкового користування (оренди): виробничий майданчик за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11 на праві користування, що підтверджується договорами оренди нерухомого майна.

Як свідчать відомості по ФОП ОСОБА_1 , зареєстровано від 05.04.2018 за № 21170000000003135 та перебував на податковому обліку ГУ ДПС в Ів.-Франківській області. Стан - припинено, але не знято з обліку. Працює одна особа, не звітує з 1 півр. 2021 року. Звітність за формою 1-ДФ ФОП ОСОБА_3 не подавалась, у зв`язку з чим неможливо встановити залучених фізичних чи юридичних осіб до проведення робіт.

Згідно наданих актів виконаних робіт встановлено, що вказаний обсяг робіт неможливо виконати однією особою з урахуванням використаних матеріалів, спецтехніки, обладнання, з огляду на віддаленість розташування замовника та виконавця послуг та враховуючи відсутність в 20-ОПП складських приміщень, автомобілів, спецтехніки, тощо.

До перевірки не надано інформації та/або первинні бухгалтерські документи стосовно, документів, які підтверджують допуски ФОП ОСОБА_1 , або його працівників/представників, наявність тимчасових перепусток на територію ТОВ «ОВОСТАР», видачу відповідних наказів на підприємстві для виготовлення/видачі відповідних перепусток, чи здійснення записів в журналах контролю входу-виходу на територію ТОВ «ОВОСТАР», у які конкретні дати та час перетину пропускного пункту (пропускних пунктів) виконавців робіт.

Крім того, враховуючи віддаленість розташування виконавця робіт ФОП ОСОБА_2 , відсутня інформація про можливий заїзд на територію ФОП ОСОБА_4 машини з відповідним інструментом, обладнанням для здійснення послуг.

Також до перевірки не надано первинних документів стосовно зміни витрат електричної енергії, інших ресурсів, які б змогли підтвердити фактичне виконання робіт представниками контрагента з демонтажу обладнання та об`єктів нерухомості.

До перевірки також не надано інформації про реквізити документів (назва, номер, дата інше), якими підтверджувались повноваження ФОП ОСОБА_1 , щодо відповідних знань у цій галузі, відсутні сертифікати/дозволи щодо вчинення певних дій, інформації про працівників ТОВ «Овостар» (П.I.Б., посада), якими здійснювався контроль якості наданих послуг/отриманих виробничих запасів.

За даними 20-ОПП ФОП ОСОБА_1 відсутня інформація стосовно спецтехніки, обладнання, яка б підтверджувала можливість виконання відповідних правочинів.

Крім того до перевірки не надавались акт на списання основних засобів/матеріалів, які утворились після демонтажів.

За даними звітності ФОП ОСОБА_1 за 2019 рік сума отриманого доходу (за ставкою 5%) 1 798 297,89 грн (з них отримано від ТОВ «ОВОСТАР» 1 565 664,89 грн, або 87,06%), за 2020 рік 1 707 828,82 грн (з них отримано від ТОВ «ОВОСТАР» 1 707 828,82 грн, або 100%), за 1 півр. 2021 року 80 659,95 гри (враховуючи той факт, що від ТОВ «ОВОСТАР» отримано 90 407,70 грн). Не звітує ФОП ОСОБА_1 з 1 півр. 2021 року.

Крім того, згідно зі службовим листом №2424/10-36-12-03-08 від 18.11.2024 управлінням податкових сервісів було надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про джерела нарахованого доходу , нарахованого (перерахованого) податку та військового збору громадянина ОСОБА_1 з 01.01.2019 по 31.12.2021, з якого вбачається, що позивач протягом 3-х років отримував дохід лише від ТОВ «Овостар».

До того ж, як зазначено представником відповідача в судовому засіданні 28.01.2025 та підтверджено вказаною вище інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, протягом І-ІІІ кварталу 2019 року позивач надавав аналогічні послуги ТОВ «Мастер-Буд», що ставить під сумнів реальність виконання великого обсягу робіт однією особою, яка працює у ФОП ОСОБА_1 , одночасно на двох об`єктах.

Суд зауважує, що підприємство для підтвердження отримання послуг саме від ФОП ОСОБА_1 , не скористалось своїм правом надання документів (відомостей) до заперечення на акт перевірки, до скарги до ДПС України, а також до суду при поданні позову, враховуючи той факт що за даними 20-ОПП ФОП ОСОБА_1 , відсутня інформація стосовно спецтехніки, обладнання, яка б підтверджувала можливість виконання відповідних правочинів.

Звітність за формою 1-ДФ ФОП ОСОБА_1 не подавалась, що свідчить про відсутність у ФОП ОСОБА_1 об`єктивно необхідних для вчинення господарських операцій працівників, які безпосередньо надавали послуги/виконували роботу та/або інших платників податків, які були залучені до виконання робіт/надання послуг в розрізі суб`єктів господарювання, з урахуванням часу, місця знаходження безпосереднього надання послуг/виконання робіт.

Суд вважає, що зазначене унеможливлює вчинення ФОП ОСОБА_1 дій, що становлять зміст господарських операцій.

Так, ТОВ «Овостар» на запит щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, надано наступні документи:

Договір підряду від 09.0.2019 № 20190709 на виконання будівельно-монтажних робіт. Предметом цього договору є виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на території виробничого майданчика ТОВ «Овостар» (замовника) за адресою: село Калинівка, Макарівського району Київської області, вул. Київська буд. 43. Замовник замовляє, а ФОП ОСОБА_1 (підрядник) зобов`язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати зі свої матеріалів та матеріалу замовника роботи на об`єкті по виконанню комплексу робіт. Загальна вартість виконання комплексу будівельно-монтажних робіт за цим договором складається з суми усіх підписаних актів виконаних робіт. Загальна вартість договору складає суму всіх договірних цін, що будуть підписані в рамках цього договору.

До перевірки були надані додаткові угоди до договору від 09.07.2019 № 20190709: від 23.08.2019 № 1 на влаштування морозильної камери на суму 378 269,37 грн.; від 11.10.2019 № 2 на виготовлення каналізації біля зливу меланжу на суму 57 055 грн.; від 11.10.2019 № 3 на влаштування води на виробництві та адмінкорпусі на суму 111 260 грн.; від 11.10.2019 № 4 на зашивку стель галереї та виготовлення холодної рампи на суму 186 450 грн.; від 11.10.2019 № 5 на зашивку стель галереї та виготовлення холодної рампи на суму 197 300 грн.; від 22.01.2020 № 6 на зашивку стін холодної галереї на суму 112 890 грн.; від 22.01.2020 № 7 на ремонт стін в новому складі на суму 162 407 грн.; від 11.02.2020 № 8 на ремонт стін в галереї на суму 146 150 грн.; від 11.02.2020 № 9 на влаштування водяної труби від напірної башти до виробництва на суму 150 515 грн.; від 19.02.2020 № 10 на ремонт та будівництво споруд на очисних від 02.03.2020 № 11 на додаткові роботи по виробничій площадці на суму 108 275 грн.; від 31.03.2020 № 12 на додаткові роботи по виробничій площадці на суму 96 268 грн.; від 31.03.2020 № 13 на додаткові роботи по виробничій площадці на суму 55 400 грн.; від 17.03.2020 № 14 на ремонтні роботи ВП Васильків на суму 44 758 грн.; від 06.04.2020 № 15 на влаштування отмостки ВП Васильків на суму 24 070 грн.; від 27.04.2020 № 16 на монтаж-демонтаж палетайзерів на суму 7 730 грн.; від 27.04.2020 № 17 на додаткові роботи по очисних на суму 42 265 грн.; від 04.05.2020 № 18 на заливку отмостки на суму 24 070 грн.; від 04.05.2020 № 19 на проведення водяної магістралі на суму 82 013,90 грн.; від 07.07.2020 № 20 на ремонтні роботи на виробничій площадці Макарів для проходження ветеринарів на суму 74 911 грн.; від 21.10.2020 № 21 на влаштування площадки з дорожніх плит під вигрузку меланжу на суму 24 500 грн.; від 25.11.2020 № 22 на монтаж насосів і влаштування басейну на суму 39 255 грн.; від 15.02.2021 № 23 на загальноремонтні роботи на ВП Васильків на суму 7 800 грн.; від 12.03.2021 № 24 на ремонт стель на ВП Васильків на суму 6 300 грн.; від 16.03.2021 № 25 на роботи на очисних спорудах Макарівської ВП на суму 19820 грн.

Суд зазначає, що за змістом наданих первинних документів неможливо підтвердити зміст та обсяг виконання ФОП ОСОБА_1 зазначених в актах відповідних робіт та послуг, у зв`язку з відсутністю певної деталізації, оскільки у наданих актах вказано лише перелік послуг.

При цьому, акти виконаних робіт не містять детальної інформації про зміст і обсяг наданих послуг, надання послуг (дні та/або години, коли виконувались зазначені послуги, присутність, відсутність ФОП ОСОБА_1 на території заводу у визначені дні та відповідно відмітки у певних журналах, наявність перепусток, матеріали, інструменти, які використовувались при виконанні вказаних в актах робіт/послуг, тощо), відомості про конкретні результати виконаних робіт. Зазначене не узгоджується з приписами Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, та ст. 44 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем, з урахуванням податкової інформації по контрагенту - ФОП ОСОБА_1 , а також відсутності документів, які б підтверджували дійсне виконання заявлених робіт, з урахуванням недоліків наданих позивачем первинних документів, дійшов правомірного висновку про відсутність в дійсності операцій, які є предметом правочинів та безпідставність документального оформлення нереальних господарських операцій між ТОВ «Овостар» і ФОП ОСОБА_1 при складанні первинних документів та їх відображенні в обліку.

Відтак, винесене податкове повідомлення-рішення від 31.01.2024 №00028960701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 365 717 грн є законним і не підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 17.04.2024 №00195470701 про збільшення суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 25 543 грн, позивач зазначив, що товариством відповідно до вимог законодавства було визначено нормативно-грошову оцінку земель та річну ставку податку, згідно якого було сплачено відповідний податок, відтак вважає висновок щодо заниження суми земельного податку необґрунтованим.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується із такими висновками позивача з огляду на наступне.

У постанові від 12 липня 2021 року у справі № 640/9862/20 Верховний Суд, оцінивши правову природу та порядок формування витягів про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, дійшов висновку, що видача цього документа є способом відображення вартісного показника грошової оцінки цієї земельної ділянки на підставі існуючої у Державному земельному кадастрі інформації щодо неї та із використанням законодавчо встановлених показників, зокрема і показника Кф, який характеризує її функціональне використання. Отже, цей вартісний показник об`єктивно існує та може бути обрахований безвідносно до додержання форми такого витягу, чи його відкликання. При цьому, показник Кф не обчислюється самостійно органами Держгеокадастру чи іншими суб`єктами владних повноважень, а лише застосовується відповідно до встановленого порядку. Тому, зміст витягу не може змінювати дійсну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а правомірність його формування може бути перевірена, зокрема, в судовому порядку.

Таким чином, базою для сплати та розрахунку плати за землю є грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання витягу це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2021 року у справі №280/2804/19, від 18.05.2023 по справі № 160/2003/20.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач набув право власності на земельну ділянку 4,9293 га, згідно нотаріально оформленого договору купівлі-продажу від 02.08.2018 у БВ «Трейдінг», зареєстрований в реєстрі за №900.

Проведеною перевіркою відображення показника за період з 01.01.2017 по 30.09.2021 в сумі 34 918,09 грн. на підставі правовстановлюючих документів: банківських виписок, обігово-сальдових відомостей по рахунках 63, 68, 31, 64 та інших документів аналітичного обліку, встановлено його заниження всього на 24 077,03 грн, вт. ч. за 2019 рік на 12 561,69 грн, за 2020 рік на 11 514,88 грн, за 2021 рік на 0,46 грн.

Відповідно до абзацу першого п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня, і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Також, разом з першою декларацією подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Тобто, обчислення плати за землю без отримання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки положеннями ст. 286 ПК України не передбачено.

Відповідач зазначає, що згідно отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Київській області інформації від 06.02.2022 № 8-10-0.332-1491/2-22 встановлено, що запитів щодо надання витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3222755102:00:003:0008 за 2017 рік, 2019 рік, 2020 рік від позивача не надходили.

Разом з тим, повідомлено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3222755102:00:003:0008 у 2018 році становила 6 366 883,34 грн, у 2021 році 6 366 883,34 грн.

Тобто, нормативно-грошова оцінка по зазначеній земельній ділянці не змінилась та становила протягом перевіряємого періоду 6 366 883,34 грн.

Натомість, позивач зазначає, що листами від 11.02.2019 №1424/172-19 та від 27.01.2020 №469 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило, що нормативно-грошова оцінка земельних ділянок проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. В зв`язку із тим, що закінчився термін дії розробленої нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту, надати витяг з технічної документації по земельній ділянці з кадастровим номером 3222755102:00:003:0008 не має змоги.

В зв`язку із чим, позивач під час розрахунку земельного податку та подання звітності в 2018-2020 керувався п. 277.1 ст. 277 ПК України, відповідно до якої ставка земельного податку на земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі не більше 5% від нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області. Річна сума податку позивача при цьому становила 6 538,96 грн.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими, оскільки останній мав можливість отримати витяг особисто у Центрах надання адміністративних послуг або через портал електронного сервісу Держгеокадастру, таким чином дізнатись нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що згідно з абз. 4 п. 102.1 ПК України з місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ПК України, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ.

Отже, юридична особа має право подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата) протягом 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання з плати за землю (земельного податку або орендної плати), визначеного у податковій декларації, що уточнюється.

Таким чином, після отримання інформації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки (яка не змінювалась протягом перевіряємого періоду), позивач мав право подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю і доплатити різницю недоплаченої суми, чого позивачем не було зроблено.

Перевіркою встановлено заниження земельного податку на загальну суму 24 077,03 грн, в т. ч. за 2019 рік на 12 561,69 грн, за 2020 рік на 11 514,88 грн, за 2021 рік на 0,46 грн.

Таким чином, суд погоджується із висновками контролюючого органу, що в порушення п. 289.1 ст. 289 ПК України ТОВ «ОВОСТАР» занижено суму земельного податку на 25 543 грн. В зв`язку із чим, винесене податкове повідомлення-рішення від 17.04.2024 №00195470701 є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Посилання представника позивача в судовому засіданні 28.01.2025 на той факт, що під час проведення планової виїзної перевірки позивача діяв мораторій на їх проведення, судом не береться до уваги, оскільки вказані доводи не слугували підставою заявленого позову.

Суд зауважує, що ані під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, ані в позовній заяви та відповіді на відзив, позивачем не заявлялись вказані обставини в якості підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає винесені податкові повідомлення-рішення від 31.01.2024 №00028960701 та від 17.04.2024 №00195470701 законним та обґрунтованими, а тому такими, що не підлягають скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» (08635, Київська обл, Фастівський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11, код ЄДРПОУ 32086437) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.