Рішення від 24.07.2025 по справі 380/11254/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2025 рокусправа № 380/11254/25Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З. І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місце знаходження: 81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а, код ЄДРПОУ 44929444) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2025/900294/2 від 13.05.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900315/2 від 22.05.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900327/2 від 27.05.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначає, що в оскаржуваних рішеннях не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірних рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Ухвалою від 09.06.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 16.06.2025 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідач, Львівська митниця, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача, було встановлено, що подані ним документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідач зазначив, що під час митного оформлення така складова митної вартості як транспортні витрати була непідтверджена документально, що унеможливлює визнання заявленого рівня митної вартості. Відповідач вважає, що митну вартість імпортованого товару скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України. З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач, ТОВ «ДИСКОНТКЮ», подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, було знайдено розбіжності у вазі товару, умовах поставки, що у свою чергу свідчить про те, що посадова особа митного органу не дотримувалась чинного законодавства та здійснила коригування безпідставно. Вважає, що позивачем було надано весь пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, на підставі яких, можна було підтвердити задекларовану митну вартість товарів за усіма поставками.

Суд встановив таке.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ», зареєстровано як юридична особа з присвоєнням ідентифікаційного коду 44929444. Місцезнаходження: 81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (покупець) та компанія «Hangzhou Yoho Industrial Co., Ltd.» (продавець) 15 листопада 2023 року уклали контракт №YHSI231115, відповідно до якого продавець продає, а Покупець купує в асортименті товар.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №YHSI241108-2 від 26.02.2025 покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 15 942.00 дол. США. Товаром, що декларувався був: Меблі для сидіння, зі знімними подушками, можуть використовуватися без таких подушок).

Декларантом, з метою оформлення вказаного товару, 13.05.2025 подано до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209170040390U0, одночасно з цією митною декларацією як підставу для застосування основного методу, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених ч.2 ст.53 Митного Кодексу України (далі - МКУ), надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №YHSI231115 від 15.11.2023;

- Рахунок-проформа №YHSI241108-2 від 08.11.2024;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №YHSI241108-2 від 26.02.2025;

- Пакувальний лист Б/н від 26.02.2025;

- Автотранспортна накладна №463307 від 12.05.2025;

- Накладна УМВС №31517635 від 05.05.2025;

- Коносамент №UTRUST25021270 від 06.03.2025;

- Банківський платіжний документ №481 від 12.11.2024;

- Банківський платіжний документ №567 від 14.03.2025;

- Договір (контракт) про перевезення №23.08.2023 від 23.08.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4642092 від 05.05.2025;

- Митна декларація країни відправлення №425820250000234329 від 28.02.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Відповідно до спрацювання ФК АСУР 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів), Вам необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; У Львівській митниці відсутня цінова інформація про ідентичні та подібні (аналогічні) товари».

На вимогу митного органу декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, та додатково надав прайс- лист та інтернет пропозицію.

Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000709.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900294/2 від 13.05.2025, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- відповідно до п. 1.2 Контракту від 15.11.2023 №?НI231115 Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного Оформлення декларантом не надано;

- п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;

- митна декларація країни експорту від 28.02.2025 №425820250000234329 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

- Варто зауважити, що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт QINGDAO, Китай порт Гданськ, Польща - м. Мостиська, Україна на заявлених умовах поставки FOB QINGDAO, Китай. При цьому, коносамент від 06.03.2025 №UTRUST25021270 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт QINGDAO, Китай- порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 05.05.2025 №31517635 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 12.05.2025 №463307 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна -м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано прайс-лист, інформацію з інтернет видань. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100390/2025/708037 від 05.05.2025 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №YHSI241104-3 від 21.03.2025 покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 19406.60 дол. США. Товаром, що декларувався був: Меблі для сидіння з металевим каркасом не оббиті - набір меблів для активного відпочинку в приміщенні та на вулиці, обтягнутих ротангом.

Декларантом, з метою оформлення вказаного товару, 27.05.2025 подано до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209170045026U0, одночасно з цією митною декларацією як підставу для застосування основного методу, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених ч.2 ст.53 Митного Кодексу України (далі - МКУ), надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №YHSI231115 від 15.11.2023;

- Рахунок-проформа №YHSI241104-3 від 04.11.2024;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №YHSI241104-3 від 21.03.2025;

- Пакувальний лист Б/н від 21.03.2025;

- Банківський платіжний документ №478 від 12.11.2024;

- Банківський платіжний документ №597 від 22.04.2025;

- Договір (контракт) про перевезення №1992-T/24 від 17.12.2024;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця

договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №61614 від 20.05.2025;

- Автотранспортна накладна №5918 від 26.05.2025;

- Накладна УМВС №31518303 від 22.05.2025;

- Коносамент №UTRUST25031679 від 28.03.2025;

- Митна декларація країни відправлення №310120250518854952 від 23.03.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; У Львівській митниці відсутня цінова інформація про ідентичні та подібні (аналогічні) товари».

На вимогу митного органу декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, та додатково надав прайс- лист та інтернет пропозицію.

Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000794.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900327/2 від 27.05.2025, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 15.11.2023 №DC20231115 (далі - Контракт), укладеного між Qingtian Dacheng Leisure Chair CO., LTD (постачальник) та ТОВ "ДИСКОНТКЮ" (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 300 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов`язковими для постачальника - продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, Оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати. Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку Продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів.

- відповідно до п. 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;

- Рахунок на перевезення №61614 від 20.05.2025 містить посилання на договір від 17.12.2024 №1992-Т/24, який наявний в графі 44 декларації проте до митного оформлення не поданий, що не дає можливості в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості. Згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт NINGBO, Китай- порт Гданськ, Польща - м. Мостиська, Україна на заявлених умовах поставки FOB NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 28.03.2025 №UTRUST25031679 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай- порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 22.05.2025 №31518303 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від 26.05.2025 №5918 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна -м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості;

- митна декларація країни експорту від 23.03.2025 №310120250518854952 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом на вимогу митного органу надіслано прайс лист, інформацію з інтернет видань. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2025/37041 від 02.05.2025 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (покупець) та компанія ingtian Dacheng Leisure Chair CO., LTD (продавець) 15 листопада 2023 року уклали контракт №DC20231115, відповідно до якого продавець продає, а Покупець купує в асортименті товар.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №DC20240101602-2 від 07.03.2025 покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 12810.00 дол. США. Товаром, що декларувався, був: Крісло-шезлонг на металевому каркасі (стальна труба з порошковим покриттям) поліестеровим та ПВХ покриттям, в комплекті з підголовником).

Декларантом, з метою оформлення вказаного товару, 22.05.2025 подано до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209170043392U0, одночасно з цією митною декларацією як підставу для застосування основного методу, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених ч.2 ст.53 Митного Кодексу України (далі - МКУ), надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №DC20231115 від 15.11.2023;

- Рахунок-проформа №DC20240101602-2 від 25.10.2024;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №DC20240101602-2 від 07.03.2025;

- Пакувальний лист б/н від 07.03.2025;

- Банківський платіжний документ №470 від 01.11.2024;

- Банківський платіжний документ №583 від 21.03.2025;

- Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця

договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2505160 від

15.05.2025;

- Автотранспортна накладна №DC20240101602-2 від 21.05.2025;

- Накладна УМВС №31518011 від 15.05.2025;

- Коносамент №XM250300018 від 07.03.2025;

- Митна декларація країни відправлення №310120250519181232 від 01.03.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: ««Митний орган 209170000 Відділ митного оформлення №1 митного поста "Городок" Спрацювання АСУР. Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; У Львівській митниці відсутня цінова інформація про ідентичні та подібні (аналогічні) товари».

На вимогу митного органу декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, та додатково надав прайс- лист та інтернет пропозицію.

Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000770.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900315/2 від 22.05.2025, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 15.11.2023 №DC20231115 (далі - Контракт), укладеного між Qingtian Dacheng Leisure Chair Co., Ltd. China (постачальник) та ТОВ "ДИСКОНТКЮ" (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 300 000 USD (пункт 3); Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов`язковими для постачальника продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту має право його укладати. Загалом, при детальнішому вивченні можна дійти висновку, що контракт в принципі не підписаний ніким з боку Продавця, а містить лише відтиск штампу з імітацією рукописних ієрогліфів.

- відповідно до п. 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- п.10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад;

- митна декларація країни експорту від 01.03.2025 №310120250519181232 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

- Варто зауважити, що згідно товаросупровідними документами транспортування товару здійснювалось за маршрутом порт NINGBO, Китай- порт Гданськ, Польща - м. Мостиська, Україна на заявлених умовах поставки FOB - NINGBO, Китай. При цьому, коносамент від 07.03.2025 №ХМ250300018 підтверджує транспортування товару за маршрутами порт NINGBO, Китай- порт Гданськ, Польща; УМВС накладна від 15.05.2025 №31518011 за маршрутами порт Глівіце, Польща - с. Мостиська Другі, Україна; CMR від21.05.2025 №DC20240101602-2 за маршрутом с. Мостиська Другі, Україна -м. Мостиська, Україна. Зазначене свідчить про перевезення товару за маршрутом порт Гданськ, Польща Глівіце, Польща (відстань близько 500 км), а також здійснення навантаження/ перевантаження товару у Глівіце, Польща. Таким чином до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом на вимогу митного органу надіслано прайс лист, інформацію з інтернет видань. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209230/2025/31519 від 05.04.2025 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Частиною 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 5 статті 53 МК України містить норму, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 № 826/997/16, від 20.02.2015 №826/8799/16, від 17.04.2018 №815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17.

Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 826/5959/17.

Частиною 1 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу (частина 4, 5 статті 55 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

На підставі статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

-«…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не булла відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановив суд, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме: разом із митною декларацією №25UA209170040390U0 Зовнішньоекономічний договір (контракт) №YHSI231115 від 15.11.2023; Рахунок-проформа №YHSI241108-2 від 08.11.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) №YHSI241108-2 від 26.02.2025; Пакувальний лист Б/н від 26.02.2025; Автотранспортна накладна №463307 від 12.05.2025; Накладна УМВС №31517635 від 05.05.2025; Коносамент №UTRUST25021270 від 06.03.2025; Банківський платіжний документ №481 від 12.11.2024; Банківський платіжний документ №567 від 14.03.2025; Договір (контракт) про перевезення №23.08.2023 від 23.08.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4642092 від 05.05.2025; Митна декларація країни відправлення №425820250000234329 від 28.02.2025.

Разом із митною декларацією №25UA209170045026U0 подано Зовнішньоекономічний договір (контракт) №YHSI231115 від 15.11.2023; Рахунок-проформа №YHSI241104-3 від 04.11.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) №YHSI241104-3 від 21.03.2025; Пакувальний лист Б/н від 21.03.2025; Банківський платіжний документ №478 від 12.11.2024; Банківський платіжний документ №597 від 22.04.2025; Договір (контракт) про перевезення №1992-T/24 від 17.12.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №61614 від 20.05.2025; Автотранспортна накладна №5918 від 26.05.2025; Накладна УМВС №31518303 від 22.05.2025; Коносамент №UTRUST25031679 від 28.03.2025; Митна декларація країни відправлення №310120250518854952 від 23.03.2025.

Разом із митною декларацією подано Зовнішньоекономічний договір (контракт) №DC20231115 від 15.11.2023; Рахунок-проформа №DC20240101602-2 від 25.10.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) №DC20240101602-2 від 07.03.2025; Пакувальний лист б/н від 07.03.2025; Банківський платіжний документ №470 від 01.11.2024; Банківський платіжний документ №583 від 21.03.2025; Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2505160 від 15.05.2025; Автотранспортна накладна №DC20240101602-2 від 21.05.2025; Накладна УМВС №31518011 від 15.05.2025; Коносамент №XM250300018 від 07.03.2025; Митна декларація країни відправлення №310120250519181232 від 01.03.2025.

Суд ураховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019року у справі №815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18.

Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Суд наголошує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

Як видно з оскаржуваних рішень, то в них відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів. Окрім того суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900294/2 від 13.05.2025:

Відповідач вказує на відсутність замовлення до контракту.

Суд зазначає, що замовлення до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у замовленні може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець. І таке замовлення не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості.

Більше того, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) замовлення до зовнішньоекономічного контракту.

Також суд встановив, що до митного контролю подано рахунок-проформу. Рахунок-проформа за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс.

Тому наданий до митного оформлення рахунок-проформу можна вважати замовленням. Таким чином, витрати на товар, які понесені ТОВ «Дисконткю», включені у заявлену митну вартість.

Аналогічне зауваження митний орган зазначив у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900315/2 від 22.05.2025 та у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900327/2 від 27.05.2025.

Також митний орган вказує на те, що контракт не містить положень щодо строку його дії.

З цього приводу суд зазначає, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності (абз.13 ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Згідно з ст.382 ГК України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ч.1 ст.220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак закон не визначає вимогу нотаріально посвідчувати зовнішньоекономічний договір між двома юридичними особами.

В оскаржуваному рішенні посадова особа митниці не наводить обґрунтувань, визначених чинним законодавством, яке прямо визначає недійсність відповідного договору. У зв`язку з цим суд звертає увагу, що згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки посадові особи митниці не вказують положення закону, згідно якими укладений нами зовнішньоекономічний договір є недійсним та не подають рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визнано судом недійсним, то цей договір є правомірним.

Аналогічне зауваження митний орган вказав у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900315/2 від 22.05.2025 та у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900327/2 від 27.05.2025.

Відповідач вказує на відсутність дати експорту в митній декларації країни експорту.

Суд наголошує, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, декларант не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Надана декларантом митна декларація країни відправлення має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов`язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.

Аналогічне зауваження митний орган зазначив у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900315/2 від 22.05.2025 та у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900327/2 від 27.05.2025.

Львівська митниця зауважує, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення морського контейнера між п. Гданськ (Польща) і с.п. Глівіце (Польща) не підтверджена документально.

Суд встановив, що експедитор ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» надав ТОВ «Дисконткю» лист від 03.06.2025, в якому повідомив, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера між п. Гданськ (Польща) і с.п. Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України. Даний лист суд бере до уваги як належний та допустимий доказ.

Крім цього, в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано: Автотранспортна накладна №463307 від 12.05.2025; Накладна УМВС №31517635 від 05.05.2025; Коносамент №UTRUST25021270 від 06.03.2025; Договір (контракт) про перевезення №23.08.2023 від 23.08.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4642092 від 05.05.2025;Митна декларація країни відправлення №425820250000234329 від 28.02.2025.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Суд вважає, що декларантом було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900315/2 від 22.05.2025:

Відповідач зазначає, що контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який має право його укладати.

Суд встановив, що позивач звернувся до контрагента «Qingtian Dacheng Leisure Chair Co., Ltd. China» з проханням роз`яснити, яка особа була уповноважена на укладання та підписання від імені компанії «Qingtian Dacheng Leisure Chair Co., Ltd. China» зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2023 №DC20231115. Листом від 02.04.2025 компанія «Qingtian Dacheng Leisure Chair Co., Ltd. China» надала відповідь, що такою особою є Catherine Dong. Даний лист суд бере до уваги як належний та допустимий доказ.

Крім цього, в оскаржуваному рішенні посадова особа митниці не наводить обґрунтувань, визначених чинним законодавством, яке прямо визначає недійсність відповідного договору. У зв`язку з цим слід звернути увагу, що згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки посадові особи митниці не вказують на положення закону, згідно якими укладений нами зовнішньоекономічний договір є недійсним та не подають рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визнано судом недійсним, то цей договір є правомірним.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд встановив, що в зовнішньоекономічному Контракті пунктом 10 «Інші умови договору» передбачено «Цей договір набирає чинності з його підписання. Цей Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі.».

У пункті 3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «… загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 300 000, 00USD». Таким чином, вбачається, що Контракт від 15.11.2023 №DC20231115 є довгостроковий та розрахований на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами. Наведене відповідає положенням як ГК України, так і ЦК України.

Митний орган також у рішенні вказує на те, що до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості.

Суд встановив, що експедитор ТОВ «ФОРМАГ» надав ТОВ «Дисконткю» лист від 03.06.2025, в якому повідомив, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера між п. Гданськ (Польща) і с.п. Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України, зазначеної у рахунку №2505160 від 15.05.2025. Даний лист суд бере до уваги як належний та допустимий доказ.

В обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано: Договір (контракт) про перевезення №3107/23-01 від 31.07.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2505160 від 15.05.2025; Автотранспортна накладна №DC20240101602-2 від 21.05.2025; Накладна УМВС №31518011 від 15.05.2025; Коносамент №XM250300018 від 07.03.2025; Митна декларація країни відправлення №310120250519181232 від 01.03.2025.

Отже, усі транспорті витрати, понесені позивачем, були включені до митної вартості та підтвердженні документально.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900327/2 від 27.05.2025:

Відповідач зазначає, що контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який має право його укладати.

Суд встановив, що позивач звернувся до контрагента Hangzhou Yoho Industrial Co., Ltd з проханням роз`яснити, яка особа була уповноважена на укладання та підписання від імені компанії зовнішньоекономічного контракту №YHSI231115 від 15.11.2023. Компанія Hangzhou Yoho Industrial Co., Ltd надала відповідь, що такою особою є Tao Xiaojun. Даний лист суд бере до уваги як належний та допустимий доказ.

При цьому суд зауважує, що документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені частиною 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідач вказує, що рахунок на перевезення №61614 від 20.05.2025 містить посилання на договір від 17.12.2024 №1992-Т/24, який наявний в графі 44 декларації, проте до митного оформлення не поданий.

Суд зауважує, що Договір від 17.12.2024 №1992-Т/24 зазначений у 44 митної декларації №25UA209170045026U0 з позначкою «d» біля коду. Позначка «d» біля коду у графі 44 митної декларації (згідно Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 651) означає, що вказаний документ наявний у декларанта, однак на вимогу, митний орган має право витребувати ці документи. Такої вимоги Львівською митницею не ставилось.

Митний орган також у оскаржуваному рішенні зазначає, що до митного оформлення не подано транспортний документ від Гданську до Глівіце, а також документи, які підтверджують витрати по навантаженню/розвантаженню та перевезенні товару в Глівіце, що не дає змоги митному органу здійснити перевірку складових митної вартості.

Суд встановив, що експедитор ТОВ «Глобал Оушен Лінк» надав ТОВ «Дисконткю» лист від 03.06.2025, в якому повідомив, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також переміщення контейнера між п. Гданськ (Польща) і с.п. Глівіце (Польща) входить до загальної вартості транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України, зазначеної у рахунку №61614 від 20.05.2025. Даний лист суд бере до уваги як належний та допустимий доказ.

В обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано: Договір (контракт) про перевезення №1992-T/24 від 17.12.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №61614 від 20.05.2025; Автотранспортна накладна №5918 від 26.05.2025; Накладна УМВС №31518303 від 22.05.2025; Коносамент №UTRUST25031679 від 28.03.2025; Митна декларація країни відправлення №310120250518854952 від 23.03.2025.

Отже, усі транспорті витрати понесені позивачем були включені до митної вартості та підтвердженні документально.

Оскільки позивачем подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, то заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України.

Враховуючи наведе, суд вважає, що митним органом здійснено формальний підхід до аналізу документів, наданих декларантом для підтвердження складової митної вартості товару за основним методом та не проаналізовано їх повній мірі, крім того акцентовано увагу на даних, які не мають впливу на визначення складової митної вартості товару в розумінні норм ст.ст. 49-50, 53, 54, 55, 58 МКУ, а посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою коригування митної вартості.

Відтак, суд вказує, що вищевказані зауваження митного органу є безпідставними.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом. Крім того, за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Рішення відповідача не можуть ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;

- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації.

В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номери та дати митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару, а тому рішення про коригування митної вартості UA209000/2025/900294/2 від 13.05.2025; №UA209000/2025/900315/2 від 22.05.2025 та №UA209000/2025/900327/2 від 27.05.2025 не відповідають встановленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, отже, підлягають скасуванню як протиправні.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.

На адресу суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.ч.1, 4, 7, 9 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 справі №810/3806/18, від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.

Суд зауважує, що представник позивача у позовній заяві зазначив, що позивач поніс витрати в розмірі 20000,00грн.

З матеріалів справи видно, що позивач, обґрунтовуючи понесені витрати на правову допомогу, подав до суду: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги від 02.10.2024, ордер на надання правничої допомоги, додаткову угоду №20 від 28.05.2025.

Представник позивача вказав, що інші документи подані бути не можуть, оскільки так визначено додатковою угодою, котра передбачає виплату гонорару у продовж п`яти днів після набрання рішенням законної сили.

Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане зумовлює висновок суду про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3000,00грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частиною 5 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.

Втім, у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Крім того, згідно зі ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Враховуючи викладене, суд висновує про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Аналогічне правозастосування наведено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постановах від 01.02.2023 у справі № 380/5582/22, від 24.07.2024 у справі №380/19182/23 та від 11.09.2024 у справі № 380/8093/24.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 2591,30 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місце знаходження: 81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а, код ЄДРПОУ 44929444) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2025/900294/2 від 13.05.2025;

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900315/2 від 22.05.2025;

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900327/2 від 27.05.2025.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місце знаходження: 81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а, код ЄДРПОУ 44929444) 2591 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто одну) грн 30 коп. судового збору.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (місце знаходження: 81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а, код ЄДРПОУ 44929444) 3000(три тисячі)грн00коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.