Рішення від 25.07.2025 по справі 420/39498/24

Справа № 420/39498/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Данн. до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся Товариства з обмеженою відповідальністю Данн. (далі - позивач, ТОВ Данн.) до Одеської Митниці (далі - відповідач ), у якому, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500580/2024/000056/1 від 17.12.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500580/2024/000153 від 17.12.2024.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що відповідно до умов контракту №AUG-00D/ від 27.08.2024 р., укладеного з продавцем - компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія) на адресу покупця- ТОВ Данн на територію України був ввезений товар. З метою його митного оформлення декларантом позивача подано до Митниці митну декларацію № 24UA500580004543U3 та документи, що підтверджують митну вартість товарів, визначену за ціною Контракту, які відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України. Крім того, на повідомлення митниці декларантом позивача були надані додаткові документи. Разом з тим, 17.12.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2024/000056/1 про коригування митної вартості товарів та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500580/2024/000153. Позивач, вважаючи, що надані для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 МК України та підтверджують задекларовану митну вартість товару, просить суд визнати рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів протиправними та скасувати.

07.01.2025 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що декларантом позивача до Одеської митниці подана митна декларація (МД) 24UA500580004543U3 від 17.12.2024 року, а також документи на підтвердження митної вартості товару. Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару Одеською митницею встановлено розбіжності та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2024/000056/1 від 17.12.2024 року. Зазначені обставини зумовлювали необхідність витребувати від декларанта, встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Проте, надіслані декларантом 28.06.2024 прайс б/н від 09.12.2024, експертне дослідження № 758/24 від 16.12.2024, експортна декларація №310120241019961475 від 19.10.2024 і комерційні пропозиції продавця (підтверджується листом № 42204/1 від 17.12.2024)., не усунули встановлені розбіжності, що стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500580/2024/000056/1 від 17.12.2024 року та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500580/2024/000153 від 17.12.2024 р. При цьому, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості резервний метод (метод 2 ґ). З огляду на вказане, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ж ухвалою зобов`язано Одеську митницю разом з відзивом надати суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, у тому числі, але не виключно, МД на підставі яких скоригована митна вартість товарів, та документи, додані декларантом до митної декларації .

Щодо клопотання представника відповідача, поданого разом з відзивом на позов, про розгляд справи з повідомленням сторін, суд враховує наступне.

Як вбачається з вказаного клопотання, то необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження обґрунтована тим, що характер спірних правовідносин не дозволяє розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, фактичні обставини даної справи потребують надання ґрунтовних усних пояснень сторін з метою повного та всебічного з`ясування, що вимагає розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи задля прийняття у результаті законного та обґрунтованого рішення у справі.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. ( частина 3 ст. 257 КАС України).

Натомість, у клопотанні про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалось би необхідність вирішення вказаного питання, а доводи, на які представник посилається у клопотанні є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Окрім того, відповідач не обґрунтовує у чому полягає необхідність дослідження всіх обставин саме у судовому засіданні та яким чином розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) вплине на об`єктивність з`ясування обставин справи, або їх повноту та негативні наслідки.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не позбавлений права викласти свої міркування та заперечення у додаткових письмових поясненнях та надати додаткові докази по справі, тобто не позбавлений прав, передбачених ст. 44 КАС України.

Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

При цьому, суд зауважує, що предметом оскарження у даній справі є рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів, а не рішення суб`єкта владних повноважень, яким визначена сума грошових зобов`язань, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про її стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена необхідність продовження розгляду справи з викликом сторін, тому дане клопотання є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.12.2024 року судом вирішено, що розгляд справи буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, виходячи із характеру та обсягу доказів по справі та характеру спірних правовідносин, які не потребують усного заслуховування сторін.

З огляду на вказане справа розглядається судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

27.08.2024 р. між компанією-продавцем Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія) та покупцем- ТОВ Данн. укладено контракт № AUG-00D/, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві товар та документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов`язується прийняти такий товарі і сплатити продавцю за нього обумовлену грошову суму. (п. 2.1. контракту ). Умови та строки поставки Товару у специфікації (п. 4.1. контракту ).

10.12.2024 р. підписано Специфікацію № 42204 до цього контракту, якою сторони погодили поставку товару та умови поставки DPU Kyiv.

Відповідно до умов вказаного контракту на умовах поставки DPU Kyiv на митну територію України ввезено, а саме:

- товар № 1: Розбризкувачі переносні. Обприскувач кумуляторний 14 л - 1625 шт. Обприскувач акумуляторний 16 л - 499 шт. Торговельна марка: DOZER ECO. Країна виробництва: CN. Виробник: TAIZHOU QIMING MACHINERY CO., LTD.

17.12.2024 року декларантом позивача до Одеської митниці подано (МД) 24UA500580004543U3 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, і обраний метод її визначення, а саме, за ціною контракту.

Відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500580/2024/000153 від 17.12.2024 р. на підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом позивача були подані документи, які зазначені у графі 44 МД, зокрема, пакувальний лист (Packing List) № 70/12/2024 від 10.12.2024; рахунок фактура (інвойс) (Commercial Invoice) № 70/12/2024 від 10.12.2024; коносамент (Bill of Lading) № BW24100138 від 19.10.2024; автотранспортна накладна (CMR) № 42204 від 13.12.2024; декларацію про походження товару (Certificate of origin) - інвойс № 70/12/2024 від 10.12.2024; договір поставки № AUG-00D/270824 від 27.08.2024; специфікація № 42204 від 10.12.2024 до договору поставки № AUG-00D/270824 від 27.08.2024; додаткова угода №1 від 25.09.2024 до договору поставки № AUG-00D/270824 від 27.08.2024; додаткова угода №2 від 12.12.2024 до договору поставки № AUG-00D/270824 від 27.08.2024; договір про надання послуг митного брокера № ТЕ08122023/1 від 08.12.2023.

В свою чергу, на електронну адресу декларанта надійшло повідомлення, в якому митний орган повідомив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов`язав протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову

17.12.2024 декларантом позивача надано лист № 42204/1, до якого додано додаткові документи : прайс б/н від 09.12.2024, експертне дослідження № 758/24 від 16.12.2024, експортна декларація №310120241019961475 від 19.10.2024 і комерційні пропозиції продавця (підтверджується листом № 42204/1 від 17.12.2024).

17.12.2024 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2024/000056/1, яке мотивоване тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а тому митну вартість товарів скориговано за другорядним ( резервним) методом. (метод 2ґ)

Крім того, 17.12.2024 року Одеською митницею складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2024/000153.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (EМД) 24UA500580004543U3 від 17.12.2024 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 154 897,54 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема

- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);

- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України)

- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України)

- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);

- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ( частина п`ята - шоста статті 53 МК України);

- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п`ятої статті 54 МК України);

- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);

- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);

- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);

- протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);

- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України)

- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України).

- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України)

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ( частини четверта - п`ята статті 58 МК України).

VI. Оцінка суду.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Отже, у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Як встановлено судом, предметом оскарження у даній справі є рішення №UA500580/2024/000056/1 від 17.12.2024 про коригування митної вартості товарів, яке вмотивовано не поданням декларантом усіх документів згідно переліку та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, та не спростуванням додатково поданими документами сумніву, який виник у митного органу щодо обґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару за ціною контракту.

Перелік обставин та відомостей, які вплинули на коригування митної вартості товарів, зазначено у пункті 33 оскаржуваного рішення.

Так, за позицією митного органу, згідно п.3.1 та 3.2 зовнішньоекономічного контракту асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях. Водночас, в комерційному інвойсі і специфікації до контракту відсутня інформація щодо торговельної марки, виробника, моделей та артикулів, що може вплинути на вартість товару та не дає можливості ідентифікувати товар з заявленою поставкою.

Надаючи оцінку вказаній позиції митного органу суд, зауважує, що відповідно до п. 3.1-.3.2 контракту № AUG-00D/ від 27.08.2024 р. погоджені обсяги та асортимент товару вказуються в специфікації. Права та обов`язки Покупця та Продавця щодо кількості вказується у Специфікаціях .

При цьому, сторонами не передбачається зазначення в специфікаціях інформації безпосередньо щодо торговельної марки, виробника, моделей та артикулів.

Разом з тим, інформація про торговельну марку, виробника, моделі та артикулі поставляємого товару зазначені в поданній до митного оформлення пакувальному листі (Packing List) № 70/12/2024 від 10.12.2024.

Тобто, митний орган не був позбавлений можливості отримати інформація про торговельну марку, виробника, моделі та артикули товару з інших наданих до митного оформлення документів, аніж специфікація.

Стосовно твердження митного органу, що у пакувальному листі відсутнє посилання на інвойс чи специфікацію, що викликає сумніви щодо його відповідності поданим комерційним документам, то суд вказує про таке.

Пакувальний лист - це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця).

При цьому, законодавством не встановлено вимог до оформлення пакувального листа, оскільки є документом довільної форми.

Щодо відсутності у пакувальному листі № 70/12/2024 від 10.12.2024 р. посилання на інвойс чи специфікацію, то враховуючи, що у даному листі вказані дані щодо контракту № AUG-00D/ від 27.08.2024 р., контейнеру TLLU4200132, автотранспортної накладної CMR 42204 від 13.12.2024 р. та коносаменту № BW24100138 від 19.10.2024, то на думку суду перелічені в сукупності документи дають можливість ідентифікувати товар, не створюючи тим самим сумніви щодо його відповідності поданим комерційним документам.

Що стосується витребування митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.

Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).

Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).

У даній справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України до переліку додаткових документів віднесено, зокрема, копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено судом, декларантом позивача листом № 42204/1 від 17/12.2024 р. до митного органу були надані на його вимогу: і прайс б/н від 09.12.2024, експертне дослідження № 758/24 від 16.12.2024, експортна декларація №310120241019961475 від 19.10.2024 і комерційні пропозиції продавця (підтверджується листом № 42204/1 від 17.12.2024).

При цьому, за позицією Митниці надані позивачем прайс лист від 09.12.2024 б/н та комерційна пропозиція продавця б/н без дати, не містять інформації щодо артикулів, якості (матеріал виготовлення), торговельної марки та виробника товару, і умови поставки в яких EXW Китай - не відповідають умовам поставки CPT в наданій копії митної декларації країни відправлення від 19.10.2024 №310120241019961475; експертне дослідження від 16.12.2024 № 758/24, у висновку якого зазначене посилання на скрін з інтернет сайту з ринковими цінами на товар без зазначення якісних характеристик і торговельної марки за пропозиціями інших виробників, що її на думку, не дає можливості ідентифікувати додатково надані декларантом документи як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару.

Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача, вказуючи про таке.

По-перше, я зазначалось вище, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. Прайс-лист являє собою довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. По-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 року по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.

У постанові від 24.01.2019 року по справі № 826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

По-друге, комерційна пропозиція - це документ довільної форми продавця інформаційного характеру, тобто є довідником цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, тому не може слугувати підставою для коригування митної вартості та в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товару. Також, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту комерційних пропозицій та висновків експерта.

По-третє, висновок експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та носить консультаційний характер.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №810/4440/16.

Щодо покликання відповідача на те, що зазначення у прайс листі та комерційній пропозиції щодо розбіжностей умов поставки, а саме EXW Китай, які не відповідають умовам поставки CPT в наданій копії митної декларації країни відправлення від 19.10.2024 №310120241019961475, то суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за правильність зазначення відомостей щодо умов поставки товару, вказаних його контрагентом у вказаних документах.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано пояснень щодо розбіжностей у числових показниках фактурної вартості товару, у поданих декларантом до митного оформлення товару документах, та яким чином такі розбіжності впливають на митну вартість товарів або унеможливлюють її визначення.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є необґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Щодо правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)- за резервним методом.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митої вартості - другорядний: резервний метод. На підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями п.1 ст.55 МКУ,- митним органом буде здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом: 7,2269дол.США/шт. до 15,9627 дол.США/ шт. та 1,82дол.США/кг до 4,02дол.США/кг (ЕМД 24UA500500013186U6 від 16.04.2024 партія товару 29283 кг 4,02дол.США/кг, 24UA209170041956U2 від 20.05.2024 партія товару 9680кг 4,02дол.США/кг), - з урахуванням опису товару та розміру партії.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був завезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).

Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як встановлено судом, то спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного ( резервного) методу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

При цьому, суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2024/000056/1 від 17.12.2024, оскільки контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2024/000153 від 17.12.2024 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути мотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2024/000153 від 17.12.2024 року вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UA500580/2024/000056/1 від 17.12.2024 року, неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

VII. Висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 4 281,17 грн.., що підтверджується платіжною інструкцією № 3184 від 19.12.2024 року

Оскільки судом задоволено позов в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4 281,17 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНН." (вул. Солом`янська, буд. 11, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 40929000) до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби) (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, 65078; код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500580/2024/000056/1 від 17.12.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500580/2024/000153 від 17.12.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Данн судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 281,17 ( чотири тисячі двісті вісімдесят одна гривень 17 копійок ) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна