Окрема думка від 25.07.2025 по справі 400/7555/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А Д У М К А

Судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Єщенка О.В.

25 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7555/24

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський коньячний завод» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків:

від 25.07.2024 №49334000706 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3280000 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 820000 гривень;

від 25.07.2024 №49434000706 про застосування штрафу у сумі 10000 гривень.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.07.2024 №49334000706.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.07.2024 №49434000706.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом є документально підтвердженими, а складена за їх результатом первинна документація деталізує зміст операцій, підтверджує рух активів та виконання зобов`язань. Спірні господарські операції не призводять до порушення податкового балансу, такі операції належним чином відображені позивачем у податковому обліку та звітності.

З наведеного у сукупності суд першої інстанції виснував, що податкові повідомлення-рішення винесено неправомірно, в результаті неналежного дослідження специфіки господарських операцій та первинної документації, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення судом норм процесуального права, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначалось, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, і обставинам справи та помилково не враховано, що надані до перевірки документи, складені за результатом послуг зі стимулювання збуту товарів Замовника, а також інформаційні та маркетингові послуги по областям України, не містять детальної інформації про кількість наданих послуг по видам, їх вартість, калькуляцію ціни цих послуг по видам, будь-яких інших матеріалів, які б розкривали та підтверджували надані послуги, чим не доведено факт їх використання в виробничій діяльності підприємства та підвищення ефективності виробничої діяльності.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року скасовано. Ухвалено по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський коньячний завод» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Апеляційний суд погодився з обґрунтованістю виявлених контролюючим органом порушень позивачем вимог пп. г) п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, з огляду на ту обставину, що звіти до актів приймання-передачі наданих послуг не містять детальної інформації про кількість наданих послуг по видам, їх вартість по видам послуг, калькуляцію ціни, не надано будь-яких інших матеріалів, які б розкривали та підтверджували надані послуги, які б були направлені на підвищення ефективності виробничої діяльності позивача. Апеляційний суд також погодися з обґрунтованістю висновків контролюючого органу про те, що ці матеріали не відповідають загальним вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та про не доведеність позивачем використання інформаційно маркетингових послуг в господарської діяльності платника податків, їх вплив на розвиток фінансово-господарської діяльності підприємства, спрямований на отримання прибутку.

Частиною 3 статті 34 КАС України передбачено, що суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

З огляду на не згоду з висновками, викладеними в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2025 року по справі №400/7555/24, зазначаю наступне.

При цьому, вважаю за необхідне враховувати, що за змістом статей 44, 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону №996-XIV податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. Проведення будь-якої господарської операції підприємства має бути зафіксоване у порядку, встановленому правилами податкового та бухгалтерського законодавства, підтверджуватись первинними і розрахунковими документами, на підставі яких відбувається ведення бухгалтерського обліку платника. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язує з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Виходячи з обставин справи, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Баядера Логiстик» укладено Договір про надання послуг №12/11/14-М з додатками до Договору, відповідно до якого ТОВ «Баядера Логістик» зобов`язалось надавати позивачеві інформаційні та маркетингові послуги зі стимулювання збуту товару (власної продукції).

Фактичне виконання умов договору та надання послуг позивач під час перевірки підтверджував складеними та підписаними між Сторонами актами надання послуг з номенклатурою послуг та відповідними звітами щодо наданих інформаційних і маркетингових послуг.

Також, між сторонами проведено розрахунки за виконані роботи/послуги, всі зобов`язання та стан розрахунків за цими операціями належним чином відображено позивачем у своєму податковому та бухгалтерському обліку, що, в тому числі, не заперечується відповідачем.

При цьому, акти наданих послуг та звіти мiстять вiдомості дату та місце їх складання, детальну iнформацiю опису, кiлькостi та вapтocтi наданих послуг, узгоджених між сторонами Договору з урахуванням додаткових угод, підписи уповноважених осіб.

На моє переконання, достатня деталізація змісту первинного документа, наявність у документі необхідних реквізитів підтверджує вiдповiдність первинного документа загальним вимогам, що висуваються до такого виду документiв вiдповiдно до статті 9 Закону №996-XIV.

При цьому, під час судового розгляду позивач пояснював, що господарські операції з контрагентом мають тривалий і постійний характер, спрямовані виключно для досягнення цiлей господарської дiяльностi, пiдтримку стабiльного piвня реалiзацiї товару покупцям та забезпечення стaлого зростання обсягiв реалізації продукції в різних областях України. У штатi позивача вiдсутнi вiдповiднi спецiалiсти з маркетингової дiяльностi (маркетологи, мерчандайзери тощо), тому позивач здiйснює придбання iнформацiйних та маркетингових послуг у ТОВ «Баядера Логiстик», яке є ексклюзивним продавцем (дистриб`ютором) продукції, одним з основних напрямкiв дiяльностi якого є саме торгiвля алкогольними напоями, володіє розгалуженою мережею структурних пiдроздiлiв, складiв по регiонах Украiни та налагодженими тривалими дiловими вiдносинами. Спiвпраця з ТОВ «Баялера Логiстик» є максимально вигiдною для позивача, оскiльки власними силами позивач не має можливостi забезпечити високий piвeнь продажiв продукцiї власного виробництва, який досягає його контрагент.

Отже, спірні операції являють собою загальний процес здійснення (ведення) господарської діяльності та процес реалізації виготовленої позивачем продукції. Супутні витрати є свідченням природнього явища, в результаті якого відбувається зменшення економічних вигод у виді вибуття активів або зменшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу. Одночасно, контролюючим органом не спростовано ту обставину, що результатом операцій є одержання позивачем прибутку та необґрунтованих збитків за наслідками операцій не зафіксовано.

Таким чином, задекларовані взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Баядера Логiстик» є документально підтвердженими належним чином оформленими та достатніми первинними документами, що у своїй сукупності посвідчують факт проведення господарських операцій, зміну майнового учасників господарських операцій, рух активів та виконання зобов`язань. Залучення ТОВ «Баядера Логiстик» до операцій з постачання продукції власного виробництва безпосередньо обумовлено дiловою мету та економiчною ефективнiстю, спрямоване на ефективний збут власної продукції позивача та її реалізацію і одержання прибутку.

Разом з цим, відсутність більш максимальної деталізації виду виконаних послуг, на чому наголошує відповідач, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій, адже умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Звертаю увагу на тому, що висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, за відсутності документального підтвердження фактів правопорушень у податковій сфері як позивачем так і його контрагентом, а тому не доводять обґрунтованість визначення грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Текст окремої думки складено з урахуванням терміну перебування судді у відпустці та на лікарняному.

Суддя О.В. Єщенко