Постанова від 23.07.2025 по справі 640/4000/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/4000/19 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Колесник О.В., представника відповідача Лукашенка Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕХМ Україна" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

17.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕХМ Україна" звернулось до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року №00000271402, № 00000281402 та № 00000301402.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки посадовими особами контролюючого органу не були взяті до уваги всі обставини перевірки, а висновки відповідача спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані позивачем.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2019 року (т.28 а.с.46), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 року (т.28 а.с.127), позов було задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року № 00000281402, №00000271402. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.03.2021 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції (т.28 а.с.223).

Так, касаційною інстанцією наголошено, що визначальним для встановлення обов`язку платника податків - резидента щодо збільшення фінансового результату до оподаткування відповідно до підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України на суму виплачених на користь нерезидента штрафів, пені, неустойки, є саме статус нерезидента як платника податків. Іншими словами, якщо нерезидент сплачує податок з сум нарахованих на його користь штрафів, пені, неустойки, то різниця на суму нарахованих на користь нерезидента таких штрафів, пені, неустойки для збільшення фінансового результату до оподаткування у платника податку - резидента не виникає. Разом із тим, аналізуючи спірні правовідносини за вказаним епізодом судами попередніх інстанцій не було достеменно встановлено статус компанії-нерезидента як платника або не платника податку на прибуток, так само як і не витребувано від позивача документів, які б підтверджували право останнього застосовувати звільнення від оподаткування на підставі відповідного міжнародного договору (угоди) України про уникнення подвійного оподаткування у відповідності до вимог п.103.2 статті 103 ПК України. Тобто, ключові обставини за вказаним епізодом, які підлягали обов`язковому встановленню, залишились нез`ясованими, у зв`язку з чим колегія суддів не може визнати рішення судів попередніх інстанцій в цій частині законними та обґрунтованими.

Отже, наголошує Верховний Суд, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення позивачем в складі інших операційних витрат встановлених за результатом інвентаризації нестач, оскільки, вирішуючи спір в означеній частині, суди попередніх інстанцій обмежились виключно цитуванням норм податкового законодавства, які регулюють порядок відображення у складі інших операційних витрат, витрат, встановлених за результатом інвентаризації, та констатацією правомірності дій платника податків щодо їх обліку, без ідентифікації обсягу товарів, що складають нестачу та сум розходження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.01.2019 року №00000281402. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючі рішення у справі суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, через доведеність їх належними доказами.

Позивач не оскаржує судове рішення в частині відмовлених позовних вимог у скасуванні ППР №00000271402 та № 00000301402.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а саме щодо скасування ППР № 00000281402, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким, у задоволені позовних вимоги відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга має аналогічні доводи, які були висловлені відповідачем під час слухання справи у суді першої інстанції, зокрема те, що згідно наданих ТОВ «ЕХМ Україна» до перевірки карток бухгалтерського рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» по контрагенту ЕНМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS позивачем відображено в бухгалтерському обліку протягом 2015-2017 років нарахування доходу від операційної курсової різниці на загальну суму 28022917 грн та втрати від операційних курсових різниць на загальну суму 71374382 грн. Витрати від курсових різниць, які обліковуються за рахунком 945 «Втрати від операційної курсової різниці» загалом у сумі 71374382 грн повинні були бути віднесені у збільшення іншого додаткового капіталу, а доходи від курсових різниць, які обліковуються за рахунком 714 «Дохід від операційної курсової різниці» загалом у сумі 28022917 грн - у зменшення іншого додаткового капіталу. З огляду на викладене, контролюючий орган вказує на порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та заниження фінансового результату до оподаткування на суму 43351465 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після надходження справи ухвалою від 02.06.2025р. призначено у до слухання у відкрите судове засідання на 09.07.2025.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Відповідачем 22.07.2025 було подано додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає, за огляду на таке.

Обставини справи.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, відповідно до наказу від 12 жовтня 2018 року № 15330 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕХМ Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатом якої складено акт від 11 грудня 2018 року № 820/26-15-14-02-04/37146367 (далі - акт перевірки).

Контролюючим органом під час перевірки встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 68 458 313 грн., в тому числі за півріччя 2018 року в сумі 68 458 313 грн.;

- пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено значення рядку 21 декларації з ПДВ (від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) за червень 2018 року у розмірі 1 094 737 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України;

- підпунктів 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, пункту 168.1 статті 168, пункту 171.22 статті 171, із врахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати в бюджет військового збору за 2016 рік в сумі 8423,02 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року:

- № 00000281402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 68 458 313 грн.;

- № 00000271402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 094 737 грн.;

- № 00000301402, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 2 759,58 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 09 січня 2019 року № 00000271402, № 00000281402, № 00000301402 рішенням Державної фіскальної служби України від 07 лютого 2019 року № 6102/6/99-99-11-04-01-23 скаргу позивача залишено без задоволення.

Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 ПК України).

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємства (далі - податок на прибуток) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з :

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких с митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 вищевказаної статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (абзац перший та другий пункту 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 198.6. ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 ст.201 Кодексу визначено, що на дату виникнення податкових зобов?язань платник податку зобов?язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 1, 2 п. 201.10 цієї статті передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV ( далі- Закон №996-XIV).

Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинний документ - документ який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 996-XIV документальним підтвердженням здійснення господарських операцій між суб`єктами підприємницької діяльності в межах укладених між ними договорів, є належним чином оформлені первинні документи, на основі яких інформація щодо фінансово-господарських операцій відображається в бухгалтерському та податковому обліку.

Підсумовуючи вищенаведене, запис у регістрах бухгалтерського обліку здійснюється на підставі первинних документів (паперових або електронних), які фіксують факти здійснення банківських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення з обов`язковою попередньою перевіркою і контролем.

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах - первинних документах, які відносяться до розрахунково-касових та які фіксують факт завершення господарських операцій, складаються в момент здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Операції, що здійснюються в іноземній валюті, під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» із змінами і доповненнями, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року за №193 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 року за №15/4736 (далі -П(С)БО№21).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО № 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

За приписами пункту 7 П(С)БО № 21 монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання , які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (пункт 4П(С)Б0 №21).

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) (пункту 8 П(С)БО №21).

Відповідно до пункту 9 П(С)БО № 21 курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

При цьому, пунктом 15 МСБО № 21 «Вплив змін валютних кусів» визначено, що суб`єкт господарювання може мати монетарну статтю, яка є його дебіторською або кредиторською заборгованістю щодо закордонної господарської одиниці. Стаття, розрахунки за якою не плануються і не є ймовірними в недалекому майбутньому, за сутністю є частиною чистих інвестицій суб`єкта господарювання в цю закордонну господарську одиницю та обліковуються згідно з параграфами 32 і 33. Такі монетарні статті можуть включати довгострокову дебіторську заборгованість або позики. Вони не включають торговельну дебіторську або кредиторську заборгованість.

Висновки суду.

Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги щодо правомірності спірного ППР № 00000281402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 68 458 313 грн.

Так, відповідач в акті перевірки робить висновок про завищення позивачем у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року показника на загальну уму 28 022 917 грн. та завищення інших операційних витрат в розмірі 71374382 грн., в результаті чого знижено фінансовий результат до оподаткування всього у сумі 71374382 грн. за контрактом №001 від 27 липня 2012 року, який був укладений позивачем з НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS.

В акті перевірки зазначено, що 27.07.2012 позивач та компанія НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS уклали контракт № 001, згідно якого останній поставляє товар домашній текстиль, а позивач протягом 180 календарних днів після дати поставки оплачує 100% вартості товару постачаємого згідно інвойсів. Проте, позивач за вказаним контрактом оплату товару не здійснив.

Отже, відповідач в акті перевірки робить висновок, що компанія НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS у період, що перевірявся, була пов`язаною особою з ТОВ «ЕХМ Україна», а курсові різниці, які виникають щодо зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не планується, і не є ймовірним в найближчій перспективі, мали бути відображені позивачем у складі іншого сукупного доходу, що є заниженням фінансового результату до оподаткування на суму 43 351 465 грн. та порушенням пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України.

На спростування такого висновку відповідача позивач надав наступні документи: контракт №001 від 27 липня 2012 року, укладений між НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS та позивачем.

Згідно умов цього контракту компанія НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS мала поставити позивачу домашній текстиль (товар) та протягом 180 календарних днів після дати поставки позивач мав би здійснити оплату 100% вартості товару.

20.02.2016 року компанією НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS через несплату позивачем товару було направлено на адресу позивача претензії №2015/518-3 на суму 4 083 171,88 доларів США, від 31 грудня 2016 року № 2016/469-1 на суму 5791065,09 доларів США та від 31 грудня 2017 року №2017/474-6 на суму 6 623 027,73 долари США.

У подальшому позивач проводив оплату товару, а саме у 2015 - 75 355,98 доларів США, у 2016 - 1896848,92 доларів США, у 2017 - 552 395,42 доларів США.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та завищення показника доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 28022917 грн, не знайшли підтвердження під час судового вирішення справи, заборгованість позивача за контрактом від 27 липня 2012 року № 001 є саме торговельною заборгованістю, тому позивач правомірно проводив нарахування курсових різниць на дату здійснення операцій та на дату балансу по монетарній заборгованості та відносив її до складу інших операційних доходів та витрат.

Крім тог, згідно п. 4.2 контракту від 27 липня 2012 року №001, у випадку несвоєчасної оплати покупцем (позивачем) вартості поставки продавець отримує право застосувати штрафну процентну ставку в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен календарний день несвоєчасної оплати, але не більше 365 днів.

Загальна вартість товару поставленого позивачу становила 6 066 390,73 долари США станом 31.12.2017 і компанія ЕНМ MAGAZACILIK SANAYI VE TICARET A.S. вимагає погасити заборгованість в розмірі 6 623 027,73 доларів США, в тому числі: 6 066 390,76 доларів США - вартість неоплаченого товару; 155 359,16 доларів США - штраф за несвоєчасну оплату в 2015 році; 176 147,99 доларів США - штраф за несвоєчасну оплату в 2016 році; 225 129,87 доларів США - штраф за несвоєчасну оплату в 2017 році.

Вказане не є спірним.

Отже, позивачем у бухгалтерському обліку було відображено суму витрат від визнаних штрафів за 2017 рік наступним чином: ДТ -948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» Кт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» на суму 4 336 346,94 грн.

Судом першої інстанції було досліджено, що 27 листопада 1996 року між Урядом України і Урядом Турецької Республіки укладено Угоду про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, яка ратифікована Законом №37/98-ВР від 16.01.98 (далі - Угода).

Згідно з п.1 ст.7 Угоди, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як вказано вище, то його прибуток може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, яка відноситься до цього постійного представництва.

Відповідно до п.1 ст.8 Угоди прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових, повітряних суден або дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в цій Державі.

Отже, на виконання вказівок касаційної інстанції, позивачем було надано докази того, що компанія «EHM MAGAZACILIC SANAYI VE TICARET AS» (в перекладі АТ «ЕХМ МАГАЗАДЖИЛИК САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.») є резидентом Турецької Республіки в розумінні вищевказаної угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна.

Вказане підтверджується листом управління податкової інспекції Стамбула від 20.02.2017 № б/н, яким підтверджено, що компанія «EHM MAGAZACILIC SANAYI VE TICARET AS» (в перекладі АТ «ЕХМ МАГАЗАДЖИЛИК САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А.Ш.») є резидентом Туреччини та сукупний дохід Компанії з джерел у будь-яких країнах світу підлягає оподаткуванню податком на прибуток в цій країні.

За таких обставин, з урахуванням положень пункту 103.2 статті 103 ПК України, а також з огляду на положення Угоди, що відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України, має пріоритет над положеннями ПК України, у позивача був відсутній обов`язок як платника податків - резидента щодо збільшення фінансового результату до оподаткування відповідно до підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України на суму виплачених на користь нерезидента штрафів, пені, неустойки.

Колегія судді погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на нормі закону, а саме те, що оскільки, компанія «EHM MAGAZACILIC SANAYI VE TICARET AS» є неризедентом в розумінні податкового законодавства України та сплачує податок з сум нарахованих на його користь штрафів, пені, неустойки, то різниця на суму нарахованих на користь нерезидента таких штрафів, пені, неустойки для збільшення фінансового результату до оподаткування відповідно до підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України у платника податку - резидента (у позивача) не виникає.

Тобто, висновки відповідача про порушення позивачем підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України є безпідставними, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.01.2019 №00000281402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 68 458 313 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що всі наведені апелянтом доводи є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Крім того, надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст виготовлено 25.07.2025.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕХМ Україна" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк