Постанова від 25.07.2025 по справі 380/17092/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17092/24 пров. № А/857/33314/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівПліша М.А., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 таУправління Служби безпеки України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, прийняте суддею Кондратюк Ю.С. у місті Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з позовом до Управління Служби безпеки України у Львівській області (надалі УСБУ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018, з урахуванням вимог абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок №1078), за період з 01.03.2018 до 04.06.2024; зобов`язання нарахувати та виплатити на користь позивача різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 в сумі 4 444,60 грн щомісячно, починаючи з 01.03.2018 до 04.06.2024, в загальному розмірі 333 937,61 грн, з урахуванням вимог абз. 4 п. 5 Порядку №1078, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі Порядок №44).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 31.12.2022, та за період з 01.01.2024 по 04.06.2024; зобов`язано нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.12.2022 включно у загальній сумі 230 855,33 гривень, відповідно до приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з урахуванням виплачених сум; зобов`язано здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.06.2024 відповідно до приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд зазначив, що позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Судом встановлено, що позивачу відповідачем за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 виплачена індексація: у грудні 2019 - 1784,72 грн індексації + за 2020 рік виплачено 2647,02 грн індексації + за 2021 рік - 5174,45 грн індексації + за 2022 рік - 12880,68 грн індексації = 22486,87 грн.

За таких умов, загальна сума невиплаченої позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 становить 230 855,33 грн та підтверджується наступним розрахунком: (4 444,60 грн помножити на 57 місяців = 253 342, 2 грн) - 22486,87 грн виплаченої за цей період індексації.

Суд зазначив, що оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно - правовий акт - Порядок №1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст.6 вказаного Закону також не може діяти протягом 2023.

Таким чином, відсутнім є факт протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у непроведенні нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Суд зазначив, що у 2024 право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлено.

Таким чином, відповідачем протиправно не проведено виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2024 по 04.06.2024 включно.

Щодо визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), то така вимога є передчасною.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та УСБУ у Львівській області подали апеляційні скарги. Вважають, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції помилково зменшив загальний розмір «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 на суму виплаченої позивачу в цьому ж періоді «поточної» індексації в розмірі 22 486,87 грн.

Крім того, судом першої інстанції невірно визначено кількість місяців у періоді з 01.03.2018 по 31.12.2022. Для проведення розрахунків судом прийнято 57 місяців, в той час як кількість місяців у зазначеному періоді складає 58.

Звертає увагу на те, що зменшення нарахованої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 на суму виплаченої позивачу в цьому ж періоді «поточної» індексації не відповідає вимогам Порядку №1078 зважаючи на відмінну правову природу цих двох видів індексації.

В частині, що стосується відмови у нарахуванні індексації-різниці за 2023 рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується.

Викладені судом першої інстанції висновки щодо порядку розрахунку індексації-різниці у 2024 році є помилковими.

Враховуючи, що у 2024 право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється, загальна сума невиплаченої позивачу індексації-різниці за період з 01.01.2024 до 04.06.2024 становить 22 815,61 грн.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою повністю задовольнити позов.

УСБУ у Львівській області у своїй апеляційній скарзі зазначає, що на розгляді у ЛОАС перебуває адміністративна справа № 380/18094/24.

У разі ухвалення рішення за адміністративним позовом ОСОБА_1 у згаданій вище справі щодо перерахунку грошового забезпечення із врахуванням усіх складових грошового забезпечення, з 01.01.2020 його посадовий оклад буде перераховано у зв`язку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020, отже, відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078, січень 2020 стане місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , з якого треба розпочинати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

У випадку задоволення позову у справі №380/18094/24, ОСОБА_1 втратить право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення до того моменту, коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг індексації, який відповідно до абзацу 2 пункту 1-1 Порядку №1078 встановлений в розмірі 103%.

Разом з тим, оскільки зростання доходу ОСОБА_1 в січні 2020 порівняно з груднем 2019 становитиме 5458,57 грн., то підстав для нарахування та виплати різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалася у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 в сумі 4432,33 грн щомісячно, починаючи з 01.01.2020 також не буде.

Суд першої інстанції взагалі не звернув увагу, та не дослідив належним чином дані обставини, а долученні умовні розрахунки позивача трактував як доконаний факт, а отже не об`єктивно та не повністю з`ясував обставини справи, у зв`язку із чим дійшов невірних висновків, що суперечить основним засадам адміністративного судочинства.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якої відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в УСБУ у Львівській області.

Наказом УСБУ у Львівській області №299-ОС/дск від 01.06.2024 ОСОБА_1 був виключений із списків особового складу з 04.06.2024.

27.06.2024 представником позивача було скеровано до Управління Служби безпеки України у Львівській області адвокатський запит щодо надання інформації про виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по дату виключення із списків особового складу, із зазначенням застосованого базового місяця для розрахунку.

За наслідками розгляду цього адвокатського запиту листом УСБУ у Львівській області № 62/21/Л-448/14 від 22.07.2024 надано інформацію щодо виплачених ОСОБА_1 сум грошового забезпечення та його індексації за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу в 2024 та надано повідомлення про нараховані та виплачені позивачу суми при звільненні зі служби станом на 04.06.2024.

Неповнота нарахування та виплати відповідачем індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 04.06.2024 зумовила звернення позивача до суду.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком №1078.

З 01 грудня 2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 до 01 квітня 2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац 3 з 15 березня 2018 і дотепер діє у редакції постанови Уряду від28 лютого 2018 № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 і дотепер у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 до 01 квітня 2021 у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Цей же абзац діє з 02 квітня 2021 у редакції постанови Уряду від 31 березня 2021 № 278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду №1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, тому повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від30 березня 2023 про виправлення описки), від 29 березня 2023 у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 15 червня 2022 у справі № 520/4061/21, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку №1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер.

Таким чином, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Тому для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 та сумою грошового забезпечення в лютому 2018); (В) обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078); - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078)); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

З матеріалів справи судом встановлено, що місячний грошовий дохід позивача: за лютий 2018 становив 15613,33 грн, у березні 2018 15631,88 грн.

Таким чином, місячний грошовий дохід позивача у зв`язку з підняттям з 01.03.2018 посадових окладів збільшився на 18,55 грн.

У березні 2018 прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 складала 253,30%.

Отже, сума можливої індексації позивача у березні 2018 становила 4463,15 грн. (1762,00 грн. * 253,30% / 100).

Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018) неодноразово досліджувався та встановлювався судами, та такий підтверджується постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 у справі №520/6243/22.

Таким чином, виходячи з зазначеного вище, розмір підвищення грошового доходу позивача 18,55 грн не перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення такого доходу (березень 2018) 4463,15 грн, тому сума «індексації-різниці» його грошового забезпечення склала 4444,6 (4463,15 18,55 грн). Такий розмір «індексації-різниці» грошового забезпечення, згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 повинен був бути виплачений позивачу по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу) та до такого розміру додається сума «поточної» індексації, яка виплачується коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка. При цьому, у відповідача в силу вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 не було законних підстав не виплачувати позивачу спірну індексацію у період з 01 березня 2018.

Отже, починаючи з березня 2018 сума індексації з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві у розмірі 4444,6 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Тобто, розмір «індексації різниці» не може бути зменшений на суму виплаченої «поточної» індексації, що передбачено 6 пункту 5 Порядку №1078. Така виплата повинна бути проведена у повному обсязі. В свою чергу, «поточну» індексацію відповідач виплачував та її розмір не є предметом спору у даний період.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із аргументами позивача про те, що зменшення нарахованої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 на суму виплаченої позивачу в цьому ж періоді «поточної» індексації не відповідає вимогам Порядку №1078, зважаючи на відмінну правову природу цих двох видів індексації.

Проте, відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку №1078 та не нараховано позивачу належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018, докази про нарахування та виплати відповідачем суми індексації-різниці в матеріалах справи відсутні.

Спірний період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно складає 58 місяців, а не 57, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Отже, сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, становить: 4444,6 грн. х 58 місяців = 257786,8 грн.

Колегія суддів зазначає, що обов`язком відповідача у спірних правовідносинах є зобов`язання нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4444,6 грн. в місяць, та у загальній сумі 257786,8 грн. за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, як просить позивач.

Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023, то такі вимоги не є предметом апеляційного перегляду.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 № 3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024.

Отже, у 2024 право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Відповідно до Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.

Зважаючи на це, у позивача виникло право на виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 04.06.2024 (включно).

Таким чином, відповідачем протиправно не проведено виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2024 по 04.06.2024 включно відповідно до приписів Порядку № 1078, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів бере до уваги покликання УСБУ у Львівській області на справу №380/18094/24 за позовом ОСОБА_1 щодо перерахунку грошового забезпечення із врахуванням усіх складових грошового забезпечення за 2020 2024 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Виконання судового рішення у даній справі впливатиме на розмір індексації. Відтак, вимога ОСОБА_1 щодо визначення конкретного розміру індексації різниці до задоволення не підлягає.

Щодо компенсації при виплаті спірних сум грошового забезпечення сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі як і раніше Порядок №44), то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначенихЗаконом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Таким чином, при виплаті позивачу грошового забезпечення, відповідачу слід компенсувати суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44 від 15.01.2004.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позову.

Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписівст.139 КАС України, апеляційний суд не здійснює розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Служби безпеки України у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 380/17092/24 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 рік.

Зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 року по 31.12.2022 рік включно у загальній сумі 257786 (двісті п`ятдесят сім тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 80 копійок, відповідно до приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді М. А. Пліш Т. І. Шинкар