Постанова від 24.07.2025 по справі 120/5737/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року

м. Київ

справа № 120/5737/24

адміністративне провадження № К/990/17434/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької митниці на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року (судді: Матохнюк Д.Б., Сторчак В.Ю., Граб Л.С.) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Центр - Скло" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року адміністративний позов Приватного підприємства "Центр - Скло" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації було задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 02.11.2023 № UA401020/2023/000060/2; визнано протиправною та скасовано Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.11.2023 UA401020/2023/001690.

Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року стягнуто на користь Приватного підприємства "Центр - Скло" за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн

Вважаючи таке додаткове рішення незаконним та необґрунтованим Вінницька митниця звернулась до Сьомого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою про його скасування.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору та запропоновано скаржнику у строк 10 днів з моменту отримання ухвали суду усунути недоліки апеляційної скарги.

Того ж дня означена вище ухвала була направлена до електронного кабінету Вінницької митниці, що підтверджується довідкою Сьомого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа від 26 лютого 2025 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у зв`язку із невиконанням скаржником вимог суду, апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У касаційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що в даному випадку суд апеляційної інстанції без належних правових підстав зобов`язав Вінницьку митницю сплатити судовий збір за апеляційну скаргу, за яку відповідно до вимог пункту 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не сплачується судовий збір, а, відтак, суд безпідставно порушив закон та обмежив право Вінницької митниці на апеляційне оскарження судового рішення.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав до задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Cпірним у цій справі є питання, чи є додаткове рішення суду про розподіл судових витрат тим судовим рішенням, за оскарження якого має сплачуватися судовий збір згідно з Законом України «Про судовий збір».

Верховний Суд вже розглядав зазначене питання і постановою Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18 (провадження №К/9901/21650/19) здійснено відступ від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо сплати судового збору при зверненні до суду із скаргою на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, викладеного в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2019 року (справа №709/2076/17), 24 січня 2019 року (справа №810/2809/17), 25 січня 2019 року (справа №826/7066/18), 3 липня 2019 року (справа №826/8890/18) 19 липня 2019 року (справа №810/2760/17) та 1 липня 2019 року (справа №520/8309/18).

У цій постанові суду Об`єднана палата проаналізувала норми Закону України «Про судовий збір» та Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у їх системному зв`язку і зазначила, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат). Таким чином, оскарження судового рішення щодо розподілу судових витрат може відбуватися або шляхом оскарження рішення по суті спору в частині розподілу судових витрат, або шляхом оскарження додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені в загальному порядку.

Об`єднана палата дійшла висновку, що при апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, ухвалених відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 252 КАС України, а саме: при ухваленні рішень, в яких суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення або судом не вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у випадку задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат. Вказані питання не є самостійними позовними вимогами в розумінні КАС України та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об`єктом справляння судового збору.

Вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. Враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат відсутні.

Таким чином, за наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Вінницької митниці задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська