Рішення від 25.07.2025 по справі 640/5347/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2025 року м. Житомир справа № 640/5347/21

категорія 111030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бейлі Оіл" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бейлі Оіл" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 09.10.2020: №0013270905, №0013260905, №0013280905.

В обґрунтування позову вказує, що висновки контролюючого органу, що викладені у Акті від 28.08.2020 є безпідставними, а тому прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду 12.04.2021 надійшла заява Головного управління ДПС у Житомирській області про заміну сторона на правонаступника.

Відзив Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов до суду 26.04.2021.

Клопотання відповідача про долучення доказів надійшло до Окружного адміністративного суду м. Києва 06.05.2021.

Пояснення представника позивача щодо клопотання відповідача, надійшло до суду 01.06.2021.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду від 04.06.2021 постановлено залучити Головне управління ДПС у Житомирській області (код ЄДРПОУ 44096781) до участі у справі в статусі співвідповідача.

Відзив ГУ ДПС у Житомирській області надійшов до суду 19.07.2021.

На підставі пункту другого розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ, за результатами автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд Житомирському окружному адміністративному суду.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями 07 березня 2025 року, суддю Лавренчук О.В. визначено головуючою суддею для розгляду даної адміністративної справи

Суддя своєю ухвалою від 12.03.2025 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бейлі Оіл" із позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийняла до спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 12.03.2025 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09.04.2025.

Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Державною податковою службою України подано клопотання (вх. №20602/25 від 18.03.2025) у якому просить: виключити сторону ДПС як відповідача у даній судовій справі; відмовити позивачу у задоволенні позов.

Окрім того, представником Державної податкової служби України подано клопотання (вх. №20645/25 від 18.03.2025) у якому просить залишити позов ТОВ «Компанія «Бейлі Оіл» без руху.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 25.03.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що складені та зареєстровані акцизні накладні по взаємовідносинах TOB «Компанія «Бейлі Оіл» на адресу TOB «TOB «Аван - Транс» по типу 3, що зазначено зверху в лівому куті, розшифровується як «реалізація пального суб`єкту господарювання - неплатнику» відповідно до статті 231 ПК України. Тому доводи позивача є хибними та необґрунтованими, оскільки зареєстровані акцизні накладні підтверджують про взаємовідносини з контрагентом щодо оптової поставки пального через акцизний склад НОМЕР_1 .

Відповідач також зазначає, що забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

В ході проведення фактичної перевірки встановлено, що на акцизному складі №1010424 за адресою: Житомирська область, Баранівський район, с. Дубрівка, вул. Вокзальна, буд. 64, ТОВ «Компанія «Бейлі Оіл» у період з 01.10.2019 до 01.04.2020 не зареєстровані та не встановлені рівнеміри-лічильники на резервуарах в кількості 20 шт. по 75м3 кожен, 7 шт. по 200 м3 кожен, що здійснюють рівень товару (пального) у резервуарі пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі. Також відсутні 2 рівнеміри-лічильники на 2 резервуарах по 75 м3 кожен. Під час фактичної перевірки працівникам контролюючого органу було повідомлено про проведення сервісних робіт з вказаними 2 рівнемірами -лічильниками.

Представником відповідача у відзиві зауважено, що під час проведення перевірки та станом на 28.08.2020 Товариством не надано в повному обсязі документів згідно запиту від 20.08.2020, що належать до предмету фактичної перевірки, який вручений ОСОБА_1 , завідуючому складу ПММ TOB «Компанія «Бейлі Oіл», щодо необхідності надання документів до 25.08.2020. Однак, листом від 21.08.2020 Товариство направило лист на адрес контролюючого органу, в якому зазначають, що документи будуть надані в межах терміну фактичної перевірки. Станом на 28.08.2021 не надано документів щодо предмету фактичної перевірки, у зв`язку з чим працівниками контролюючого органу складено акт про ненадання документів від 28.08.2020 №337/06-30-32-05.

Враховуючи вказані у відзиві обставини, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 08.04.2025 подано заяву про зміну підстав позову шляхом їх збільшення.

Заяву зареєстровано в КП "ДСС" 09.04.2025 за вх. №27237/25.

У підготовче судове засідання 09.04.2025 прибув представник Головного управління ДПС у Житомирській області, а представник позивача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З метою надання часу представнику відповідача для ознайомлення із поданими позивачем клопотаннями, у підготовчому засідання оголошено перерву до 09:30 30.04.2025.

Додаткові пояснення Головного управління ДПС у Житомирській області надійшли до суду 18.04.2025. У своїх додаткових поясненнях представник відповідача спростовує твердження позивача, що викладені у заяві про зміну підстав позову.

У зв`язку з повітряною тривогою, оголошеною на території Житомирської області 30.04.2025 о 08:13 та яка станом на 09:30 не закінчилась, адміністративну справу №640/5347/21 було знято з розгляду. Наступне судове засідання призначено на 21.05.2025.

Додаткові пояснення представника позивача надійшли до суду 21.05.2025.

У своїх поясненнях представник позивача вказує, що як убачається із матеріалів справи, за результатами фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Бейлі Ойл» на акцизному складі №1010424 за адресою: Житомирська обл. Баранівський район, с. Дубрівка, вул. Вокзальна, 64 , у період з 01.10.2019 по 01.04.2020 не зареєстровано та не встановлено рівнемірів - лічильників на 20 резервуарах об`ємом 75м.куб. та 7 резервуарах об`ємом 100м.куб. Натомість позивач стверджує, що такий обов`язок у нього виник з 1 липня 2020 року, оскільки до 1 липня 2019 року ТОВ «Бейлі Ойл» не підпадало під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу. Також, станом на 01.04.2020 усі наявні на зазначеному акцизному складі резервуари було обладнано рівнеміроми-лічильниками та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників. Тобто спірним питанням у даному епізоді справи є перевірка відповідності позивача визначенню платника податку, наведеному у пункті 212.1 статті 212 ПК України, з метою встановлення дати, з якої в останнього виник обов`язок реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі. Представник позивача зазначає, що оскільки позивач не здійснював реалізацію пального до 01 липня 2019 року в розумінні пункту 212.1 статті 212 ПК України (у відповідній редакції) він не підпадав під визначення платника податку і відповідно не може бути притягнутий до відповідальності за пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

У поясненнях представник позивача також зазначає, що в акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ Бейлі Оіл не надано в повному обсязі та не у встановлений строк документів на запит від 20.08.2020. Так, в ході проведення фактичної перевірки посадовими особами відповідача було складено та вручено запит про надання документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо… від 20.08.2020 згідно з яким позивач мав надати до 12-00 год. 25.08.2020 документи, пояснення, довідки, інформацію. Документи необхідно було надати за адресою: м. Житомир, площа Перемоги, 2 каб. 402 (403). Вказаний запит було вручено завідувачу складом ПММ ТОВ БЕЙЛІ ОІЛ Лозовському Ю.П., який одразу пояснив, що в зв`язку із тим, що документи знаходяться в бухгалтерії, для підготовки документів може знадобитися більше часу, ніж відведено в запиті. Крім того, листом від 21.08.2020 ТОВ Бейлі ОІЛ звернулось до ГУ ДПС у Житомирській області із листом, яким просило продовжити строк виконання запиту, також повідомлено про значний обсяг документів, які готуються на виконання запиту перевіряючих і було наголошено на тому, що майже весь наданий час на підготовку припав на вихідні та святкові дні в Україні. В подальшому, листом від 26.08.2020 № 26/08/2020 товариством було надано ГУ ДПС у Житомирській області всі наявні документи, які витребовувались перевіряючими. Однак, незважаючи на надання всіх наявних документів, відповідачем було складено акт віл 28.08.2020 № 337/06-30-32-05 про ненадання документів, що належать до предмету перевірки, яким встановлено часткове ненадання документів. Звертає увагу, що даний акт не відповідає дійсним обставинам справи, зокрема щодо ненадання наказу на призначення зав.складу ПММ, документи що підтверджують прийняття на зберігання пального. Крім того, характер запитуваних документів виходив за межі виду здійснюваної фактичної перевірки і має досліджуватись контролюючим органом в ході здійснення документальних перевірок.

У судове засідання, призначене на 21.05.2025 прибули представники сторін. Судом було поставлено на обговорення питання щодо клопотання представника відповідача що стосується статусу Державної податкової служби, як сторони у справі. Представник відповідача не наполягав на залишенні позовної заяви без руху. Суд, заслухавши думку представників сторін постановив протокольну ухвалу про виключення зі складу сторін Державної податкової служби України.

За згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті було розпочато 21.05.2025, тобто у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, а також зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

У період із 30.06.2025 по 18.07.2025 (включно) головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що відповідно до наказу №954 від 20.08.2020, посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області, на підставі направлень від 20.08.2020, було здійснено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейлі ОЛІ" з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими для виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та паливом.

Перевірку проведено на складі ПММ, що розташований за адресою: вул. Вокзальна, 64, с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область.

За результатом перевірки складено акт №250/32/22065158 ід 28 серпня 2020 року (далі - Акт від 28.08.2020, т. а.с. 12-14, 96-98).

У акті від 28.08.2020 вказано: перевіркою встановлено:

факт ненадання в повному обсязі документів на запит від 20.08.2020, що належать до предмету фактичної перевірки, який вручений ОСОБА_1 , завідуючому складу ПММ, що необхідно було надати у термін до 12 год. 00 хв. 25.08.2020 року. 25.08.2020 від ТОВ Компанія "Бейлі ОІЛ" на адресу Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов лист від 21.08.2020 вх. №10376/6 у якому зазначено, у тому числі, що документи згідно запиту будуть надані у межах терміну проведення фактичної перевірки. Як свідчать обставини справи, станом на 28.08.2020, документи, що належать до предмету фактичної перевірки ТОВ Компанія "Бейлі ОІЛ" в повному обсязі не надано, про що складено акт про ненадання документів, що належить до предмету фактичної перевірки від 28.08.2020 №337/06-30-32-05. Факт ненадання документів свідчить про порушення ТОВ Компанія "Бейлі ОІЛ" п. 85.2 ст. 85 ПК України.

Крім того, у ході проведення фактичної перевірки встановлено факт оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії на даний вид господарської діяльності, а саме: за результатами аналізу податкової інформації та подальшого її опрацювання (Єдине вікно податкової звітності, підсистеми СЕАРП та СЕ, ЄРАН) встановлено, що ТОВ Компанія "Бейлі ОІЛ" складено та зареєстровано акцизні накладні з 06.04.2020 по 12.05.2020 (включно), згідно яких ТОВ Компанія "Бейлі ОІЛ" здійснило реалізацію важких дистилятів за кодом товару згідно УКТ ЗЕД 2710194300 в кількості 20794,83 літри на адресу ТОВ "Аван-Транс" з використанням акцизного складу пересувного НОМЕР_2 , чим порушило вимоги ст. 15 Закону України №481/95-ВР в частині оптової торгівлі пальним за адресою вул. Вокзальна, 64, с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область у період з 06.04.2020 по 12.05.2020 (включно) без наявності ліцензії на даний вид господарської діяльності.

Факт не обладнання рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продуктів) у резервуарі, пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі, а саме: під час проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що на акцизному складі №1010424, а саме: вул. Вокзальна, 64, с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область ТОВ Компанія "Бейлі - Оіл" у період із 01.10.2019 до 01.04.2020 не зареєстровані та не встановлені рівнеміри - лічильники на 20 резервуарах РГС-75 об`ємом 75 м. куб. та на 7 резервуарах РВС - 200 об`ємом 100 м. куб., чим порушено пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 та п. 12 Підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ.

У той же час, в ході проведення фактичної перевірки встановлено факт не обладнання рівнемірами - лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, пристроями для вимірювання рівня або відсотки пального у резервуарі, розташованому на акцизному складі, а саме: під час проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено факт відсутності двох рівнемірів - лічильників на двох резервуарах об`ємом 75 м. куб, що розташовані на акцизному складі №1010424, які згідно пояснень завідуючого складу ПММ ОСОБА_1 , знаходяться на сервісному обслуговуванні, чим порушено пп. 230.1.2 п 230.1 ст. 230 п.12 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ.

На підставі висновків акта від 28.08.2020, Головним управлінням ДПС у Житомирській області було прийнято податкові повідомлення - рішення від 09.10.2022:

№0013260905, яким на підставі акта №250/32/22065158 від 28.08.2020, за порушення пп. 230.1.2 п 230.1 ст. 230 п.12 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 128-1 ст. 128-1 ПК України до ТОВ "Компанія "Бейлі ОІЛ" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 580000,00 грн (т. 1 а.с. 21);

№0013280905, яким на підставі акта №250/32/22065158 від 28.08.2020, за порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 116.1 ст. 116 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500000 грн (т. 1 а.с. 22);

№0013270905, яким на підставі акта №337/06-30-32-05 від 28.08.2020 про ненадання документів, на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн (т. 1 а.с. 20).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає вказані податкові повідомлення - рішення протиправними та просить їх скасувати.

Щодо викладених у заяві від 08.04.2025 (вх. №27237/25) підстав позову в частині, що стосується наказу від 20.08.2020 №954, суд зазначає наступне.

Так у наказі Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.08.2020 №954 вказано, що його прийнято на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п 80.2 ст. 80 ПК України, Закону №481/95-ВР, Інструкції від 03.06.2002 №332, Інструкції від 20.05.2008 №281/171/578/155 та доповідної записки від 13.08.2020 №844/06-30-32-05 (т. 1 а.с. 85).

У заяві від 08.04.2025 (вх. №27237/25) представник позивача зазначає, що Податковий кодекс України надає контролюючому органу право для призначення та проведення фактичної перевірки за умови обов`язкової наявності однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 -80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу України. Однак, зміст наказу про проведення фактичної перевірки від 20.08.2020р. № 954, не містить покликання на існування інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Водночас, доповідна записка невідомого авторства та адресата не є належним доказом інформації про порушення вимог законодавства. Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК, яким закріплено вимоги до змісту наказу про проведення перевірки, в тому числі необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Представник позивача вважає, що приймаючи рішення про проведення фактичної перевірки та оформлюючи відповідний наказ, контролюючий орган для належного визначення юридичної підстави, разом із відображенням підпункту відповідної статті Податкового кодексу України, зобов`язаний також вказати відповідну фактичну підставу (або отримання інформації про порушення, або здійснення визначених законодавством функцій, або за наявності сукупності підстав вказати обидві).

Надаючи правову оцінку твердженням представника позивача, викладеним у заяві про зміну підстав позову, зазначає наступне.

Щодо змісту наказу від 20.08.2020 №954.

У заяві від 08.04.2025 (вх. №27237/25 від 09.04.2025) представник позивача вказує, що Податковий кодекс України надає контролюючому органу право для призначення та проведення фактичної перевірки за умови обов`язкової наявності однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 -80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу України. Однак, зміст наказу про проведення фактичної перевірки від 20.08.2020р. № 954, не містить покликання на існування інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.Водночас, доповідна записка невідомого авторства та адресата не є належним доказом інформації про порушення вимог законодавства.

Заперечуючи вказані у заяві обставини, представник відповідача зазначає, що у наказі ГУ ДПС у Житомирській області від 20.08.2020 №954 міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме: пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Також у даному наказі є посилання на доповідну записку, в якій зазначено про виконання податковим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального. Водночас не зазначення у тексті наказу авторства та адресата вказаної у ньому доповідної записки ніяким чином не впливає на наявність/відсутність зазначення підстави для проведення фактичної перевірки, оскільки в даному випадку фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало саме здійснення відповідних функцій контролюючого орану, що, у тому числі, передбачено зазначеним у наказі пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Кодексу. Таким чином, як у доповідній записці за №844/06-30-32-05 від 13.08.2020, так і в наказі ГУ ДПС у Житомирській області №954 від 20.08.2020 чітко визначена і прослідковується така правова підстава проведення фактичної перевірки як здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Кодексу). Відтак, наказ про проведення фактичної перевірки може бути прийнятий незалежно від настання певних обставин та спрямований на реалізацію завдань та функцій, покладених на контролюючий орган, а також може бути прийнятий за результатами аналізу інформації щодо діяльності суб`єкта господарювання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 80 ПК України врегульовано порядок проведення фактичної перевірки врегульований.

За приписами п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктами 80.2.2 та 8.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Приписами ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема,

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

За приписами пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Верховний Суд зокрема у постановах від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 22 травня 2018 року і 04 жовтня 2022 року у справі № 810/1394/16, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 26 липня 2023 року у справі № 280/4696/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 висловив позицію, згідно з якою підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Також Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі №120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі №160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

В пункті 57 постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 виклав наступний узагальнюючий висновок: "У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію.

Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.

Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав".

При перевірці дотримання контролюючим органом вимог абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, суд виходить з того, що за змістом наказу від 20.08.2020 №954 вбачається, що правовою підставою для призначення фактичних перевірок було та, що описана в пп. 80.2.2 і 80.2.5 ПК України). У зазначеному наказі фактичну підставу деталізовано шляхом зазначення "та доповідної записки від 13.08.2020 року №844/06-30-32-05".

Представником відповідача до суду надано копію доповідної записки від 13.08.2020 №844/06-30-32-05 у якій вказано: автор відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС у Житомирській області. "Суть питання: з метою виконання функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального працівниками відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головною управління ДПС у Житомирській області проведено аналіз податкової інформації, отриманої у встановленому законодавством порядку та встановлено, що ТОВ КОМПАНІЯ «БЕЙЛІ ОІЛ» отримало ліцензію на право зберігання пального з 06.09.2019 на місце зберігання, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Баранівський район, с. Дубрівка, вул. Вокзальна, буд. 64. Також встановлено, що ТОВ КОМПАНІЯ «БЕЙЛІ ОІЛ» зареєструвало 17.07.2019 акцизний склад №1010424, що знаходиться за адресою; Житомирська область, Баранівський район, с. Дубрівка, вул. Вокзальна, буд. 64.

Пропозиції: оскільки існує ймовірність порушення ТОВ КОМПАНІЯ «БЕЙЛІ ОІЛ» ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» в частині зберігання та/або реалізації пального, яке знаходиться на зберіганні з 01.07.2019 до дати отримання ліцензії, без наявності ліцензії на даний вид діяльності та з метою виконання функцій, визначених законодавством сфері виробництва і обігу пального, надаємо пропозиції провести фактичну перевірку ТОВ КОМПАНІЯ «БЕЙЛІ ОІЛ» (код згідно з ЄДРПОУ 22065158) за адресою; Житомирська область, Баранівський район, с. Дубрівка, вул. Вокзальна, буд. 64.

Підставою для проведення перевірки є пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України від 02.12.2012р. №2755-VІ".

При цьому, приписами підпунків 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України врегульовано, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:

здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері

здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

На переконання суду, наявні у відповідача функції, визначених у пп. 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України та інформації у доповідній записці від 13.08.2020 №844/06-30-32-05, свідчить на користь висновку про відповідність тексту наказу про проведення фактичної перевірки від 20.08.2020 №954 усім передбаченим податковим законодавством вимогам, легальність отримання контролюючим органом та дійсність інформації, що підтверджує наявність підстави для призначення фактичної перевірки позивача за пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України є правильними та такими, що ґрунтуються на нормах матеріального права й кореспондуються із найактуальнішою правовою позицією Верховного Суду з питання застосування норм п. 80.2 ст. 80, п. 81.1 ст. 81 ПК України (постанова від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 та постанова від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, постанова від 10 квітня 2025 року у справі № 580/1158/23 ).

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження представника позивача в цій частині, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень із зазначених предстаником позивача у заяві про зміну підстав позову, підстав.

Щодо суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1.3 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, під час фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу можуть перевірити будь-яке із визначених підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України питань незалежно від того, що стало причиною для її проведення.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0013260905, яким на підставі акта №250/32/22065158 від 28.08.2020, за порушення пп. 230.1.2 п 230.1 ст. 230 п.12 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 128-1 ст. 128-1 ПК України до ТОВ "Компанія "Бейлі ОІЛ" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 580000,00 грн (т. 1 а.с. 21).

У акті фактичної перевірки від 28.08.2020 вказано, що факт не обладнання рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продуктів) у резервуарі, пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі, а саме: під час проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що на акцизному складі №1010424, а саме: вул. Вокзальна, 64, с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область ТОВ Компанія "Бейлі - ОІЛ" у період із 01.10.2019 до 01.04.2020 не зареєстровані та не встановлені рівнеміри - лічильники на 20 резервуарах РГС-75 об`ємом 75 м. куб. та на 7 резервуарах РВС - 200 об`ємом 100 м. куб., чим порушено пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 та п. 12 Підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ. У той же час, в ході проведення фактичної перевірки встановлено факт не обладнання рівнемірами - лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, пристроями для вимірювання рівня або відсотки пального у резервуарі, розташованому на акцизному складі, а саме: під час проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено факт відсутності двох рівнемірів - лічильників на двох резервуарах об`ємом 75 м. куб, що розташовані на акцизному складі №1010424, які згідно пояснень завідуючого складу ПММ ОСОБА_1 , знаходяться на сервісному обслуговуванні, чим порушено пп. 230.1.2 п 230.1 ст. 230 п.12 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ.

Заперечуючи обґрунтованість висновку акті від 28.08.2020 в цій частині, позивачем у позові вказано, що Товариство зареєстроване платником акцизного податку з продажу пального підприємство з 17.07.2019 та зауважує на норму п. 18 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, якою визначено строки застосування відповідальності платників акцизного податку відповідно до ст. 128-1 ПК України.

При цьому позивач зауважує, що враховуючи вказані правові норми, позивач до 01.07.2020 не підпадав під визначення платника податку відповідно до п. 212.1 ст. 212 ПК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За приписами пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Пунктом 12 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідні положення ПК України визначено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

За приписами п. 18. підрозділу 5 Розділу XX Податкового кодексу України, норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються:

з 1 липня 2019 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №200/18913/21 виснував, що положеннями пунктів 18 та 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України встановлено строки для виконання обов`язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату, з якої до таких платників застосовуються норми пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, а відповідачем не заперечувалось, що платником акцизного податку Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бейлі ОІЛ" є із 17 липня 2019 року. Ліцензія на право зберігання пального датована 06.07.2019, про що вказано в акті від 28.08.2020.

Отже, у позивача обов`язок обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів), виник пізніше (06.07.2019), ніж визначено в пунктом 12 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (не пізніше 01.07.2019).

Відповідачем не надано до суду доказів, що з 01.07.2019 до дати отримання ліцензії (06.07.2019), у позивача зберігалось та/або реалізовувалось пальне.

Окрім того, до 1 липня 2019 року позивач не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а тому норми 128-1 Кодексу застосовуватимуться до нього із 01 липня 2020 року.

Представник позивача зазначає та відповідачем не спростовано, що станом на 01.04.2020, тобто до 01.07.2020, всі резервуари на акцизному складі пересувному за адресою, вказаною в акті від 28.08.2020 були обладнані необхідними витратомірами - лічильниками.

У постанові від 11.12.2024 у справі №200/18913/21 Верховний Суд висновує, що складом правопорушення, визначеного пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2024 року у справі № 160/14072/21 виснував, що відповідальність, передбачена пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України, могла настати для позивач лише у випадку, якщо б він порушив вимоги пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України саме починаючи з 01 липня 2020 року.

При цьому, ані зазначена норма, ані інші положення Податкового кодексу України, як вже було зазначено вище, не передбачають відповідальності за порушення строку обладнання або реєстрації зазначених рівнемірів та витратомірів.

Подібна правова позиція викладені також у постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі №200/18913/21.

Як вбачається з акта від 28.08.2020, під час фактичної перевірки встановлено:

у період із 01.10.2019 до 01.04.2020 не зареєстровані та не встановлені рівнеміри - лічильники на 20 резервуарах РГС-75 об`ємом 75 м. куб. та на 7 резервуарах РВС - 200 об`ємом 100 м. куб.;

факт відсутності двох рівнемірів - лічильників на двох резервуарах об`ємом 75 м. куб, що розташовані на акцизному складі №1010424, які згідно пояснень завідуючого складу ПММ ОСОБА_1 , знаходяться на сервісному обслуговуванні, чим порушено пп. 230.1.2 п 230.1 ст. 230 п.12 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ.

Отже, під час перевірки встановлено:

відсутність рівнемірів - лічильників на 27 резервуарах у період із 01.10.2019 до 01.04.2020;

відсутність двох рівнемірів - лічильників на двох резервуарах під час проведення фактичної перевірки, тобто у період із 20.08.2020 по 28.08.2020.

У поясненнях ОСОБА_1 , завідуючого складом ПММ від 20.08.2020 до акта перевірки вказано: "відсутність рівномірів на 2 та 17 резервуарах пояснюю тим, що знаходяться на сервісному обслуговуванні на момент перевірки".

При цьому, до суду надано докази, що у період із 19.08.2020 по 08.09.2020 (т. 1 а.с. 27, 28) тобто на час проведення фактичної перевірки, два витратоміри - лічильники знаходились на сервісному обслуговуванні.

Суд зазначає, що фактом податкового порушення за нормою пункту 128-1.1 статті 128 ПК України вважається необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарах, які використовуються платником податку у господарській діяльності. Штрафна санкція розраховується від кількості таких приладів.

Отже, є помилковим висновок фактичної перевірки про порушення позивачем п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України та застосування штрафних санкції, передбачених ст. 128-1 ПК України, оскільки:

така відповідальність могла настати для позивач лише у випадку, якщо б він порушив вимоги, відповідальність за які встановлена в пункті 128-1.1 статті 128-1 ПК України, починаючи з 01 липня 2020 року (щодо періоду із 01.10.2019 по 01.04.2020);

належними доказами підтверджено, що під час перевірки два резервуари обладнані рівнемірами - лічильниками, а їх фізична відсутність підтверджена поясненнями завідуючого складом та актами прийому-передачі товару для здійснення гарантійного обслуговування (т. 1 а.с. 27, 28). Доказів не реєстрації таких приладів у відповідному реєстрі, відповідачем до суду не надано. При цьому, відповідальність настає за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та застосовуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому податкове повідомлення - рішення повідомлення - рішення №0013260905, підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0013280905, яким на підставі акта №250/32/22065158 від 28.08.2020, за порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 116.1 ст. 116 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500000 грн (т. 1 а.с. 22)

У акті від 28.08.2020 вказано: "у ході проведення фактичної перевірки встановлено факт оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії на даний вид господарської діяльності, а саме: за результатами аналізу податкової інформації та подальшого її опрацювання (Єдине вікно податкової звітності, підсистеми СЕАРП та СЕ, ЄРАН) встановлено, що ТОВ Компанія "Бейлі ОІЛ" складено та зареєстровано акцизні накладні з 06.04.2020 по 12.05.2020 (включно), згідно яких ТОВ Компанія "Бейлі ОІЛ" здійснило реалізацію важких дистилятів за кодом товару згідно УКТ ЗЕД 2710194300 в кількості 20794,83 літри на адресу ТОВ "Аван-Транс" з використанням акцизного складу пересувного НОМЕР_2 , чим порушило вимоги ст. 15 Закону України №481/95-ВР в частині оптової торгівлі пальним за адресою вул. Вокзальна, 64, с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область у період з 06.04.2020 по 12.05.2020 (включно) без наявності ліцензії на даний вид господарської діяльності."

Заперечуючи висновки фактичної перевірки, що стали підставною для формування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, представник позивача вказує, що зазначений у акті перевірки об`єм нафтопродуктів знаходився у ТОВ "Компанія "Бейлі ОІЛ" на зберіганні відповідно до умов договору №20/03/02-ВЗ від 02.03.2020, сторонами якого є позивач (зберігач) та ТОВ "Аван-транс" (клієнт), а в період, зазначений у акті, Товариство повертало пальне клієнту.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального" на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Отже, підставою для притягнення до відповідальності за ст.17 Закону від 19.12.1995 №481/95-ВР є встановлення факту оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

З матеріалів справи вбачається, що за твердженням відповідача штрафні санкції застосовані на підставі акту перевірки від 28.08.2020 у зв`язку із порушенням позивачем вимог Закону №481/95-ВР щодо оптової торгівлі пального без наявності відповідної ліцензії.

Згідно пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Тобто, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України чітко визначено, що не є продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів відповідального зберігання, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача у відзиві вказує на наявність зареєстрованих акцизних накладних по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Аван - Транс" по типу 3, що зазначено зверху в лівому кутку, що розшифровується "реалізація пального суб`єкту господарювання - неплатнику" відповідно до ст. 231 ПК України.

Вказані накладні відповідачем надано до суду (т. 1 а.с. 151-158).

Судом при дослідженні долучених до матеріалів справи копії акцизних накладних убачається:

форма "П"; код операції для складання в одному примірнику - 3;

умови оподаткування - 2; напрям використання - 0,

особа, що реалізує пальне: Товариство з обмеженою відповідальністю " Компанія "Бейлі ОІЛ";

особа - отримувач пального - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аван-Транс".

За приписами п. 231.1 ст. 231 ПК України, платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального або спирту етилового, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального або спирту етилового, а також при здійсненні операцій, які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування.

Відповідно до п. 231.2 ст. 231 ПК України, форма та порядок заповнення акцизної накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Наказом Міністерства фінансів України 19 червня 2019 року № 262 затверджено Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового (далі - Порядок №262)

Пунктом 2 розділу І Порядку №262 встановлено, що особи, які ввозять на митну територію України або вивозять за межі митної території України пальне або спирт етиловий, здійснюють реалізацію пального або спирту етилового відповідно до вимог підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу та які відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 розділу VI Кодексу визначені платниками акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового (далі - платник податку), складають:

акцизні накладні форми «П», розрахунки коригування акцизної накладної форми «П», заявки на поповнення (коригування) залишку пального - у разі реалізації пального;

У п. 1. Розділу ІІ Порядку №262 вказано, що акцизна накладна форми «П» складається в день ввезення на митну територію України пального чи в день реалізації пального у разі кожної повної або часткової операції з реалізації пального.

За приписами п. 4. розділу ІІ Порядку №626, у верхній лівій частині акцизної накладної зазначаються:

коди операцій для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику;

ознака щодо умов оподаткування пального;

ознака щодо напрямів використання пального.

У відповідному рядку зазначається цифровий код операції для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику:

«1» - власне споживання чи промислова переробка;

«2» - пальне, втрачене у межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсоване, знищене, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування (пункт 214.7 статті 214 та пункт 216.3 статті 216 розділу VI Кодексу);

«3» - реалізація пального суб`єкту господарювання, який не є платником;

У відповідному рядку зазначається ознака щодо умов оподаткування пального:

«1» - пальне, яке не підлягає оподаткуванню згідно з підпунктом 213.2.1 пункту 213.2 статті 213 розділу VI Кодексу;

«2» - пальне, звільнене від оподаткування акцизним податком згідно з пунктом 213.3 статті 213 розділу VI Кодексу;

У відповідному рядку зазначається ознака щодо напрямів використання пального:

«1» - реалізація пального в споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) виробником або особою, яка здійснила розлив пального у таку тару;

«2» - реалізація пального з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного у разі, якщо до реалізації пального такий інший акцизний склад уже відомий;

«3» - розподіл обсягу залишків пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами/ пересувними акцизними складами, де такі обсяги фактично знаходилися. Ознака напряму використання «3» зазначається в акцизних накладних, складених на всі операції з розподілу обсягів залишку пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами;

«4» - реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Така ознака зазначається також у разі реалізації пального з акцизного складу пересувного до:

паливного бака транспортного засобу або технічного обладнання, пристрою;

місця зберігання пального, яке не є акцизним складом.

Для пального, з яким здійснюються операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання «1»-«4», у відповідному рядку зазначається цифра «0».

Отже, наявні в матеріалах справи акцизні накладні складені позивачем по:

реалізації пального суб`єкту господарювання, який не є платником; пальне, звільнене від оподаткування акцизним податком згідно з пунктом 213.3 статті 213 розділу VI Кодексу; пальне, з яким здійснюються операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання « 1»-« 4».

У акцизних накладених, що містяться в матеріалах справи вказано товар "Важкі дистиляти (газойлі)", код УКТ ЗЕД 2710194300.

Суд зауважує, що під час розгляду справи сторонами визнавалось, що "Важкі дистиляти (газойлі)", код УКТ ЗЕД 2710194300 - Дизельне пальне.

До позову додано копію договору від 02.03.2020 №20/03/02/ВЗ відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів від 02.03.2020, що укладений між ТОВ "Компанія "Бейлі-ОІЛ" (зберігач) та ТОВ "Аван-Транс" (клієнт).

За умовами договору зберігач зобов`язується за винагороду надавати клієнту послуги з відповідального зберігання належних йому паливно - мастильних матеріалів, а зберігач зобов`язується прийняти послуги та їх оплатити (п. 1.1 договору).

Зберігання товару за умовами цього договору здійснюється на складських комплексах - склад ПММ, що належить зберігачу на підставі права власності та розташований за адресою: вул. Вокзальна, 64, с. Дубрівка, Баранівський район, Житомирська область (п. 1.2).

Товар, що передається на зберігання, не переходить у власність зберігача (п. 2.1).

Моментом повернення товару клієнта зі зберігання вважається момент (дата і час), зазначені в акті передачі товару (п.3.2).

При необхідності щодня здійснювати прийняття та відвантаження товару клієнту з обов`язковим оформленням відповідних документів (п. 4.7).

Таким чином, вказаним договором зберігання не передбачено можливості реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бейлі ОІЛ" третім особам пального клієнта, а винятково прийняття на зберігання та повернення пального Товариству з обмеженою відповідальністю "Аван-Транс".

До позову також надано акт приймання - передачі товарно-матеріальних цінностей на зберігання №1 від 31.03.2020 у якому вказано:

замовник - ТОВ "Аван-Транс";

виконавець - ТОВ "Компанія "Бейлі ОІЛ";

найменування товару: паливо дизельне ЄВРО, сорт С у кількості 17353,00 кг (т. 1 а.с. 47).

Також до суду надано акти повернення товарно-матеріальних цінностей на зберігання, які датовані: 06.04.2020, 14.04.2020, 21.04.2020, 24.04.2020, 27.04.2020, 04.05.2020 та 12.05.2020 (т. 1 а.с. 48-54).

Суд зауважує, що акцизні накладні також датовані вказаними у актах повернення товарно - матеріальних цінностей датами та містять ідентичну вагу товару.

За приписами п. 231.3 ст. 231 ПК України, особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана скласти акцизну накладну в одному примірнику у разі реалізації пального або спирту етилового: б) з акцизного складу пересувного: будь-яким іншим особам - не платникам податку.

При цьому, за визначенням, наведеним у пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України, не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

Розділ VI. ПК України - "акцизний податок".

Отже, не є продажем пального, та відповідно і об`єктом оподаткування акцизним податком, його передача у межах договорів відповідального зберігання.

Ураховуючи встановлені під час розгляду адміністративної справи обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку, що складені позивачем та зареєстровані в ЄРАН акцизні накладні за період із 06.04.2020 по 12.05.2020, отримувачем у яких вказано ТОВ "Аван-Транс", не є такими, що підтверджують продаж пального позивачем.

Судом при наданні правової оцінки спірним правовідносинам також встановлено, що акцизні накладні, на які вказує відповідач як на підставу, що свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині реалізації "важких дистилятів за кодом товару згідно УКТ ЗЕД 2710194300" без наявності ліцензії на даний вид господарської діяльності, були складені у період із 06.01.2020 по 12.05.2020.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача також зауважив на відсутність у позивача ліцензії на зберігання пального у вказаний період.

Однак, твердження представника відповідача щодо відсутності у позивача ліцензії на зберігання пального спростовується матеріалами справи (т. 1 а.с. 233), а саме: ліцензією на право зберігання пального, терміном дії із 06.09.2019 по 06.09.2024.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податковим органом під час фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бейлі ОІЛ" зроблено помилкові висновки про порушення платником податків ст. 15 Закону №481/95-ВР від 19.12.1995, а тому ускладнене на їх підставі податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а податкове повідомлення - рішення від 09.10.2020 №0013280905 - скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 09.10.2020 №0013270905, яким на підставі акта №337/06-30-32-05 від 28.08.2020 про ненадання документів, на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн (т. 1 а.с. 20).

У акті від 28.08.2020 вказано: перевіркою встановлено факт ненадання в повному обсязі документів на запит від 20.08.2020, що належать до предмету фактичної перевірки, який вручений ОСОБА_1 , завідуючому складу ПММ, що необхідно було надати у термін до 12 год. 00 хв. 25.08.2020 року. 25.08.2020 від ТОВ Компанія "Бейлі ОІЛ" на адресу Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов лист від 21.08.2020 вх. №10376/6 у якому зазначено, у тому числі, що документи згідно запиту будуть надані у межах терміну проведення фактичної перевірки. Як свідчать обставини справи, станом на 28.08.2020, документи, що належать до предмету фактичної перевірки ТОВ Компанія "Бейлі ОІЛ" в повному обсязі не надано, про що складено акт про ненадання документів, що належить до предмету фактичної перевірки від 28.08.2020 №337/06-30-32-05. Факт ненадання документів свідчить про порушення ТОВ Компанія "Бейлі ОІЛ" п. 85.2 ст. 85 ПК України

Заперечуючи висновки податкового органу в цій частині, представник позивача зазначив, що запит від 20.08.2020 було вручено завідувачу складом ПММ ТОВ «БЕЙЛІ ОІЛ» Лозовському Ю.П., який одразу пояснив, що в зв`язку із тим, що документи знаходяться в бухгалтерії, для підготовки документів може знадобитися більше часу, ніж відведено в запиті.Крім того, Листом від 21.08.2020р. ТОВ «Бейлі ОІЛ» звернулось до ГУ ДПС у Житомирській області із листом, яким просило продовжити строк виконання запиту, також повідомлено про значний обсяг документів, які готуються на виконання запиту перевіряючих і було наголошено на тому, що майже весь наданий час на підготовку припав на вихідні та святкові дні в Україні. В подальшому, листом від 26.08.2020р. № 26/08/2020 товариством було надано ГУ ДПС у Житомирській області всі наявні документи, які витребовувались перевіряючими. Однак, незважаючи на надання всіх наявних документів, відповідачем було складено акт від 28.08.2020р.№ 337/06-30-32-05 про ненадання документів, що належать до предмету перевірки, яким встановлено часткове ненадання документів. Необхідно звернути увагу, що даний акт не відповідає дійсним обставинам справи, зокрема щодо ненадання наказу на призначення зав.складу ПММ, документи що підтверджують прийняття на зберігання пального. Крім того, характер запитуваних документів виходив за межі виду здійснюваної фактичної перевірки і має досліджуватись контролюючим органом в ході здійснення документальних перевірок.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом під час фактичної перевірки ТОВ "Компанія "Бейлі ОІЛ" зроблено запити про надання документів (копій документів) від 20.08.2020 у якому вказано про необхідність надання до 12:00 20.08.2020 документів, пояснень, довідок, інформації (т. 1 а.с. 90-21).

Відповідачем визнається, що 25.08.2020 від позивача надійшов лист від 21.08.2020 у якому зазначено, що документи згідно запиту будуть надані в межах терміну проведення фактичної перевірки.

Належними доказами підтверджується, що податковим органом акт про ненадання документів №337/06-30-32-05 складено в останній день фактичної перевірки - 28.08.2020, а не 20.08.2020 як вказано у запиті від 20.08.2020, що свідчить на користь висновку про урахування податковим органом прохання платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія " Бейлі ОІЛ".

Згідно норми п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідальність за невиконання вимог ст.85 ПК України встановлена п.121.1. ст.121 ПК України, якою встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Отже, Податковим кодексом України визначено право податкового органу на формування та направлення платнику податків запиту на отримання копій документів, а їх ненадання має наслідком притягнення такого платника до відповідальності.

Під час розгляду справи встановлено, що підставою для формування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є акт про ненадання документів №337/06-30-32-05 від 28.08.2020.

Судом досліджено копію наданого до суду акту про ненадання документів №337/06-30-32-05 від 28.08.2020 у якому зазначено, що станом на 28.08.2020 документи, що належать до предмету перевірки, в повному обсязі не надано, а саме:

договори на придбання та реалізацію пального (п. 2 запиту від 20.08.2020)

видаткові та ТТН на отримане/реалізоване пальне (п. 4 запиті від 20.08.2020)

накази на призначення бухгалтера та зав. складу ПММ (п. 5 запиту від 20.08.2020)

відомості на відпуск пального (п. 6 запиту від 20.08.2020)

документи, що підтверджують прийняття на зберігання та відвантаження пального (п. 7 запиту від 20.08.2020)

оборотно-сальдові відомості по рахунках на яких обліковується пальне (п. 14 запиту від 20.08.2020)

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці зберігання пального (п. 16 запиту від 20.08.2020).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 лютого 2025 року у справі № 320/9613/23, у разі надання платником податків до початку проведення перевірки або після її початку та до завершення перевірки контролюючого органу документи, що підтверджують облік товарів, що знаходиться у місці продажу (господарському об`єкті), то він виконав свій обов`язок з надання документів, передбачений пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Ураховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про невиконання позивачем обов`язку, визначеного п. 85.2 ст. 85 ПК України, а тому наявні підстави для застосування до такого платника податків відповідальності, визначеної п.121.1. ст.121 ПК України.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бейлі ОІЛ" (вул. Шевченка, 37/2, кв. 106, м. Звягель, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 22065158) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю. Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №0013260905 від 09.10.2020.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №0013280905 від 09.10.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

25.07.25