Рішення від 28.07.2025 по справі 738/2980/24

Справа № 738/2980/24

№ провадження 2/738/102/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2025 року Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді: Савченка О.А.

з участю

секретарів: Лях Н.М., Шугалій А.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

представника третьої особи: Москалець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Менський санаторій «Остреч», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Менське ТРІО» про усунення перешкод в користуванні водопостачанням, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до в суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні водопостачанням. Позовні вимоги мотивує тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 . У відповідності до договору про надання послуг з водопостачання № 15 від 01 березня 2015 року водопостачання його квартири здійснюється з санаторію «Остреч». Водопостачання здійснюється послідовно від квартири № 3 до квартири № 1 . 26 листопада 2024 року відповідачка по справі здійснила переобладнання у своїй квартирі та самовільно відрізала від водопостачання квартири № 2 та №1 . Дані дії вона не узгоджувала з власниками вищевказаних квартир. Тому просить зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у водопостачанні його квартири шляхом підключення труб водопостачання первісним способом, який існував до 26 листопада 2024 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в самій позовній заяві. При цьому пояснив, що дійсно відповідачка провівши ремонт у своїй квартирі в листопаді 2024 року позбавила водопостачання дві квартири в їх триквартирному будинку. Водопостачання до даного часу відсутнє. Дозволу на переобладнання в водопостачанні від власників квартир № 2 та № 1 в будинку вона не отримувала.

Відповідачка в судовому засіданні з вимогами позовної заяви не погодилася, при цьому пояснила, що вона є власницею однієї з квартир в триквартирному будинку. Водопостачання квартир здійснюється з санаторію «Остреч». Так як труба водопостачання їде через її квартиру їй це приносило незручності, тому вона вирішила здійснити переобладнання. Запросила майстра. Труби проклали так, як їй було зручніше. Дійсно, дані зміни передбачали проведенні ремонтних робіт у квартирі позивача, так місце входу труб водопостачання до квартири ОСОБА_1 було перенесено зовсім в інше місце. Дані дії з позивачем вона не узгоджувала.

Представник третьої особи ОСББ «Менське ТРІО» в судовому засіданні пояснила, що вона є головою даного ОСББ та власником квартири АДРЕСА_5 . Відповідачка по справі дійсно здійснила переобладнання водовведення до своєї квартири. При цьому змінила місце введення водопостачання до квартири позивача. Ці дії з нею, як голою ОСББ та як власницею квартири № 1 та ОСОБА_1 не узгоджувалися. Дозволів на переобладнання вони не давали. Дійсно, на даний час відсутня вода в квартирі ОСОБА_1 та її квартирі.

Представник третьої особи Менський санаторій «Остреч» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про здійснення розгляду за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка по справі, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 4-6).

Як вбачається з Договору № 15 від 01 березня 2015 року про надання послуг з водопостачання, водовідведення та вивозу сміття Менський санаторій «Остреч» здійснює послуги з забезпечення водопостачання квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).

ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_6 (а.с. 36).

Згідно Договору № 16 від 01 березня 2015 року про надання послуг з водопостачання, водовідведення та вивозу сміття Менський санаторій «Остреч» здійснює послуги з забезпечення водопостачання квартири АДРЕСА_6 (а.с. 31-32).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 повідомив, що він здійснював ремонт в квартирі ОСОБА_2 . При цьому він змінив розташування труб водопостачання. На його розсуд так було правильно. Коли він пішов до сусіда ОСОБА_1 та сказав, що необхідно зробити переобладнання в його квартирі той цього не дозволив.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_2 здійснила ремонт в своїй квартирі. При цьому вона змінила розташування труб водопостачання. Їй відомо, що ОСОБА_1 відмовився на здійснення переобладнання водопостачання в його квартирі.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено у статті 16 ЦК України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію і природні якості землі.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (частина перша статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Частиною першою статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону. Право власності особи може бути захищено у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до статті 10 цього Закону до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься питання про використання спільного майна, визначення обмежень на користування спільним майном.

Як Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (частина четверта статті 14), так і Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (частина друга статті 6) визначено, що здійснення (реалізація) співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

При цьому, частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 926/2189/17).

Суд вважає, що здійснивши переобладнання системи водопостачання відповідач порушила права позивача обмеживши його в користуванні даною системою. Між сторонами склався конфлікт, який вже носить тривалий характер, позивач не має самостійного доступу до комунікацій, оскільки вона знаходяться в квартирі відповідачки.

Таким чином, відповідач порушила вимоги Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (частина четверта статті 14), так і Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (частина друга статті 6) де визначено, що здійснення (реалізація) співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Так як поведінка ОСОБА_2 є протиправною, такою, що перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні водопостачанням, суд дійшов висновку в обґрунтованості позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Менський санаторій «Остреч», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Менське ТРІО» про усунення перешкод в користуванні водопостачанням - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні водопостачанням квартири АДРЕСА_1 шляхом підключення труб для водопостачання первісним способом, який існував до 26 листопада 2024 року з квартири № 3 до квартири № 2 та квартири АДРЕСА_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко