Постанова від 02.07.2025 по справі 904/4779/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4779/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),

судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю:

Представник позивача: Богомол О.М. представник Дніпропетровської обласної прокуратури - прокурор

Представник відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі № 904/4779/23

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля"

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 1 610 768,58 грн

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2023 Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля", в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 01.04.2022 до договору № 202/07-21 від 06.07.2021 на виконання робіт по об`єкту «Реконструкція стадіону «Діброва» в смт Царичанка, Царичанського району», укладеного між Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та ТОВ «Укрєврокровля»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврокровля» на користь Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором № 202/07-21 від 06.07.2021 на виконання робіт по об`єкту «Реконструкція стадіону «Діброва» в смт Царичанка, Царичанського району» 1 610 768,58 грн, з яких: 632 528,87 грн пеня, 137 557,39 грн 3% річних, 840 682,32 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі №904/4779/23 позовні вимоги Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 1 610 768,58 грн, задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду № 4 від 01.04.2022 до договору № 202/07-21 від 06.07.2021 на виконання робіт по об`єкту «Реконструкція стадіону «Діброва» в смт Царичанка, Царичанського району», укладеного між Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та ТОВ «Укрєврокровля». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврокровля» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45, ідентифікаційний код 33384123) на користь Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 34, ідентифікаційний код 04011650) 1 041492,60 грн, з яких: 63 252,89 грн пеня, 137557,39грн 3% річних, 840 682,32 грн - інфляційні втрати, про що видати наказ. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрєврокровля» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45, ідентифікаційний код 33384123) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 476,42грн, про що видати наказ. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі № 904/4779/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокуратури в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором правомірно визначено період прострочення зобов`язання за договором №202/07-21 від 06.07.2021 щодо неповернення у визначений законом трьох місячний строк попередньої оплати (авансу) з 28.04.2022 по 13.04.2023, а нарахування штрафних санкцій (пені) у розмірі 632 528,87 грн не суперечить вимогам чинного законодавства України та відповідає умовам договору. Також суд погодився з правильністю розрахунку штрафних санкцій. Водночас визнав за можливе зменшити до стягнення їх розмір на 90%, застосувавши до даних правовідносин статті 551 ЦК України та 233 ГК України.

Суд дійшов самостійного висновку, за відсутності у матеріалах справи доказів існування виняткових обставин, які б дозволяли зменшити належну до сплати суму пені на 90%, та вирішив стягнути її з відповідача лише в сумі 63 252,89 грн.

Так, без відповідної ініціативи зі сторони відповідача, судом першої інстанції взято до уваги загальновідомий факт про введення на всій території України воєнного стану та зазначено про непропорційність розміру пені у сумі 632 528,87 грн наслідкам правопорушення.

Матеріали справи не містять жодних доказів обґрунтування правової можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені у сумі 632 528,87 грн.

Заявлена до стягнення сума пені становить 13,3% від суми заборгованості боржника. Тому вказана сума санкцій не може вважатись «значно» або «надмірно» великою, порівняно з сумою заборгованості.

Отже не відповідають обставинам справи висновки суду першої інстанції про те, що нарахований прокурором розмір пені надмірно великий порівняно зі збитками кредитора.

Отже, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі №904/4779/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення пені у сумі 569 275,98 грн прийнято з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме: статей 551 ЦК України та 233 ГК України, ст. 236 ГПК України при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.04.2024 о 14:30 год.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі № 904/4779/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Дніпропетровської обласної прокуратури відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що враховуючи той факт, що задоволення позовних вимог Дніпропетровської обласної прокуратури жодним чином не відповідало ані змісту суб`єктивного права, ані призвело до поновлення начебто порушеного права, заявлені вимоги задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції, в частині визнання недійсною додаткової угоди, підлягає скасуванню.

Скаржник звертаю увагу суду апеляційної інстанції й на те, що судом першої інстанції проігноровано посилання сторони Відповідача на позицію з цього питання Верховного Суду, зокрема Верховний Суд в постанові № 916/1696/20 від 21.06.2021 року також вказував на безпідставність визнання недійсним договору, а також той факт, що це не є належним та допустимим способом захисту в такій ситуації.

Відповідач/скаржник наполягає, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Щодо стягнення з Відповідача штрафних санкцій за начебто невикористання авансу, то Відповідач вважає за необхідне відзначити наступне.

В чинному законодавстві не дається чіткого та зрозумілого визначення поняття «використання попередньої оплати».

Згідно зазначеної судом першої інстанції постанови № 1070 від 04.12.2019 року «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», законодавець встановив обов`язок повернути невикористані суми попередньої оплати та жодним чином також не зазначив, що є підтвердженням використання суми попередньої оплати.

Натомість на переконання Відповідача, зазначена постанова № 1070 від 04.12.2019 року дає відповідь, що факт використання попередньої оплати підтверджується наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів.

Так, відповідно до п. 6 Постанови № 1070 від 04.12.2019 року, Рекомендувати розпорядникам (одержувачам) бюджетних коштів укладати договори про закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства з урахуванням такого: спрямування сум попередньої оплати за капітальними видатками та державними контрактами виконавцям робіт, постачальникам товарів і надавачам послуг (крім нерезидентів) на небюджетні рахунки, відкриті на їх ім`я в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг виключно з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів.

Відповідачем під час розгляду справи було надано до суду документи на підтвердження того факту, що 27.01.2022 року ТОВ «Укрєврокровля» отримало на небюджетний рахунок в Управлінні Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра 5 026 272,22 гривень у якості попередньої оплати за відповідним договором.

Згідно виписки по рахунку від 04.02.2022 року станом на 07.02.2022 року на вказаному рахунку залишилось 16,78 гривень.

Також, Відповідачем було надано до суду докази, які підтверджували на виконання постанови № 1070 від 04.12.2019 року надання підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів.

Так, згідно платіжного доручення № 1 від 02.02.2022 року, ТОВ «Укрєврокровля» використала 5 026 272,22 гривні суми попередньої оплати за придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Гріфіт» для виконання Договору № 202/07-21 від 06.07.2021 року.

Таким чином, ТОВ «Укрєврокровля» використала усю суму попередньої оплати у розумінні норм чинного законодавства та в терміни передбачені нормами чинного законодавства.

Так і залишилось незрозумілим висновок суду першої інстанції про невикористання ТОВ «Укрєврокровля» суми попередньої оплати, виходячи з того, що ані відповідні постанови, які регулюють відповідні відносини, ані норми інших правових актів не містять посилань на те, що підтвердженням використання сум попередньої оплати є саме довідки КБ3 та акти КБ-2.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі № 904/4779/23. Об`єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" з раніше поданою апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі № 904/4779/23. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.04.2024 о 14:30 год.

27.02.2024 від Дніпропетровської обласної прокуратури до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначено про те, що на думку відповідача задоволення позовних вимог прокурора жодним чином не відповідатиме ані змісту суб`єктивного права, ані призведе до відновлення начебто порушених прав позивачів, тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим, окрім вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №4 від 01.04.2022 до Договору №202/07-21 від 06.07.2021 прокурором також заявлена вимога щодо стягнення з ТОВ «Укрєврокровля» на користь Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за Договором №202/07 21 від 06.07.2021 інфляційних втрат у сумі 840 682, 32 грн, трьох відсотків річних у сумі 137 557,39 грн, а також пені у сумі 632 528,87 грн, що разом становить 1 610 768,58 грн.

Позовна вимога щодо стягнення штрафних санкцій є похідною від вимоги про визнання недійсною додаткової угоди, тому кінцевою метою звернення прокурора з позовом до суду є не визнання недійсною додаткової угоди, як помилкової вважає відповідач, а відновлення порушених інтересів держави шляхом стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань.

Позовні вимоги прокурора у справі №904/4779/23 спрямовані не на захист прав та інтересів конкретних фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади чи місцевого самоврядування, а на захист інтересів держави.

Враховуючи те, що додаткова угода №4 від 01.04.2022 до Договору укладені з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», постанов КМУ №1070 від 04.12.2019, №641 від 22.07.2020 та Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою КМУ №1764 від 27.12.2001, то відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України вказана додаткова угода підлягає визнанню недійсною в судовому порядку.

Щодо доводів відповідача про безпідставність стягнення штрафних санкцій за невикористання авансу, прокурор зазначає наступне.

Відповідно до умов Договору, зокрема, п. 11.7; п. 11.8; п. 11.9, підтвердженням використання авансу (погашенням) є акти виконаних робіт по формі №КБ-2в, підписані уповноваженими представниками сторін.

Лист від 01.03.2022 № 50, а також укладена після його надходження до Департаменту оспорювана додаткова угода №4 від 01.04.2022 свідчать про те, що сторони розуміли зміст п. 11.9 Договору саме у взаємозв`язку з п. 11.8 Договору. Тобто сторони погодились, що підтвердженням використання авансу (погашенням) є акти виконаних робіт по формі №КБ-2в, підписані уповноваженими представниками сторін.

За іншого розуміння сторонами змісту п.п. 11.8, 11.9 Договору укладення оспорюваної додаткової угоди №4 від 01.04.2022, якою фактично продовжено строк використання авансу на період дії воєнного стану, не мало б сенсу, адже аванс вже нібито був використаний шляхом перерахування коштів за будівельні матеріали на рахунок ТОВ «Гріфіт» ще 04.02.2022.

Наразі ж, з метою уникнення відповідальності за неналежне виконання п. 11.9 Договору, його сторони займають непослідовну позицію, стверджуючи, що розуміють зміст Договору іншим чином.

Надані відповідачем документи, а саме платіжне доручення №1 від 02.02.2022 та виписка по рахунках ТОВ «Укрєврокровля» за 04.02.2022 не підтверджують, що придбані у ТОВ «Гріфіт» будівельні матеріали використані саме для виконання робіт по договору №202/07-21 від 06.07.2021.

28.02.2024 від Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ЦАГС надійшла заява про розгляд справи без участі повноважного представника через значне навантаження судовими справами та представництво інтересів держави у суді органами прокуратури, просить, зокрема, здійснювати подальший апеляційний розгляд за відсутності представника облдержадміністрації за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 18.04.2024 оголошено перерву до 15.08.2024.

Судове засідання, призначене на 15.08.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням на лікарняному члена колегії у справі головуючого судді Коваль Л.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В, судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі № 904/4779/23. Розгляд апеляційних скарг Дніпропетровської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі № 904/4779/23 призначено у судовому засіданні на 05.02.2025 об 10:40 год.

05.02.2025 судове засідання не відбулось через перебування судді-доповідача Чус О.В. у незапланованій відпустці.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025 розгляд апеляціних скарг Дніпропетровської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі № 904/4779/23 призначено у судовому засіданні на 02.07.2025 о 10: 20 год.

02.07.2025 від Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ЦАГС надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, оскільки повноважний представник Департаменту, Машталер Д.В., не зможе прийняти участь 02.07.2025 у справі № 904/4779/25 у зв`язку з проведенням цього ж дня невідкладних слідчих дій у місті Камянське.

Щодо клопотання Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відкладення розгляду скарги суд зазначає таке.

Як вбачається з поданого Департаментом 02.07.2025 клопотання про відкладення розгляду справи, останній обізнаний про день, час та місце даного судового засідання.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційних скарг у даному судовому засіданні.

02.07.2025 відповідач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника скаржника/відповідача.

У судовому засіданні 02.07.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2021 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) процедури відкритих торгів із закупівлі робіт з реконструкції стадіону «Діброва» в смт. Царичанка Царичанського району (ІD закупівлі: UA-2021-06-04-004955-b), очікуваною вартістю 26 300 007,60 грн.

До участі у тендері допущено 2 учасника: ТОВ «Укрєврокровля» (ЄДРПОУ: 33384123) та ТОВ «Гріфіт» (ЄДРПОУ: 36053114).

За результатами проведених торгів переможцем визначено ТОВ «Укрєврокровля» з ціновою пропозицією 26 298 861,59 грн.

06.07.2021 між Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрєврокровля» (генпідрядник) було укладено договір № 202/07-21 (далі - договір). (а.с. 26-30 т 1)

Замовник доручає, генеральний підрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції (п. 1.1. договору).

Об`єкт: ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 - Реконструкція стадіону «Діброва» в смт Царичанка, Царичанського району (ДК 021:2015: 45454000-4 Реконструкція). Місце розташування об`єкта вул. Царичанська, 42-В, смт. Царичанка, Царичанськии район, Дніпропетровська область, Україна, 51000 (п. 1.2 договору).

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання генпідряднику, визначені на підставі проектно-кошторисної документації. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі реконструкції у разі внесення змін до проектної документації (п. 1.3. договору).

Генпідрядник розпочне виконання робіт у строк, що не перевищує 10 днів з дня укладання договору і завершить виконання робіт до 30.12.2022 (п. 1.4. договору).

Початок та закінчення будівельно-монтажних робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток № 2) та умовами договору (п. 1.5. договору).

Строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у договір у разі: обставин непереборної сили; відсутності фінансування; коригування проектно-кошторисної документації; виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт (п. 1.7. договору).

Замовник може у разі необхідності прийняти рішення про уповільнення, зупинення або прискорення виконання робіт із внесенням у встановленому порядку змін у договір, у тому числі до календарного графіка виконання робіт, договірної ціни, плану фінансування (п. 1.8. договору).

Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 1), є динамічною і складає 26 298 861,59 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4 383 143,60 грн (п. 2.1. договору).

Фінансування будівництва об`єкта проводиться за планом, який складається замовником, узгоджується з інвестором (головним розпорядником бюджетних коштів) та генпідрядником і є невід`ємною частиною договору (додаток 3) (п. 10.1. договору).

Бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення згідно ст. 23 (частина 1) Бюджетного Кодексу України. Фінансування робіт здійснюється замовником відповідно до плану фінансування по мірі надходження бюджетних коштів (п. 10.2. договору).

План фінансування будівництва складається на весь період будівництва за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел фінансування (п. 10.3. договору).

У разі прийняття замовником рішення про прискорення чи уповільненая темпів виконання робіт одночасно уточнюється план фінансування будівництва з внесенням відповідних змін у договір (п. 10.4. договору).

Замовник щорічно узгоджує з Генпідрядником уточнений план фінансування за місяцями на поточний рік (п. 10.5. договору).

Замовник має право уточнювати план фінансування протягом року у разі зменшення або збільшення бюджетних призначень, внесення змін у строки виконання робіт, прийняття рішення про прискорення чи уповільнення темпів виконання робіт (п. 10.6. договору).

Одночасно із уточненням плану фінансування сторони внесуть зміни в інші умови договору (п. 10.8. договору).

Розрахунки за виконані роботи проводяться протягом 10 (десяти) робочих днів після надходження коштів з бюджету на розрахунковий рахунок замовника для фінансування зазначених робіт та будуть здійснюватися на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 та рахунку на оплату робіт; проміжними платежами в міру виконання робіт (п. 11.1. договору).

Генпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику. Замовник протягом 5 робочих днів зобов`язаний підписати подані генпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання (п. 11.2. договору).

Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначаються із урахуванням обсягів виконаних робіт та фактичних витрат генпідрядника, підтверджених відповідними документами (п. 11.3. договору).

Розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником виконаних робіт після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в та на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 (п. 11.4. договору).

Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95% їх загальної вартості за договірною ціною. Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та отримання декларації про готовність об`єкта до експлуатації (п. 11.5. договору).

Замовник при наявності бюджетних коштів на розрахунковому рахунку, протягом 10 (десяти) робочих днів перераховує генпідряднику аванс у розмірі не більше 30% від вартості річного обсягу робіт за цим договором згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» (зі змінами), постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами) та з урахуванням обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"(зі змінами) і відповідно до Положення про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються в поточному бюджетному періоді 2021 року, затвердженого наказом Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 18.02.2021 № 26-ОД (п. 11.7. договору).

Використаний аванс погашається на підставі актів виконаних робіт по формі №КБ-2в, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 11.8. договору).

Генпідрядник згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 (зі змінами), постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 (зі змінами), з урахуванням обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 (зі змінами), та відповідно до Положення про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються в поточному бюджетному періоді 2021 року, затвердженого наказом Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 18.02.2021 № 26-ОД, зобов`язується використати одержаний аванс на придбання матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1.2 за кожний день прострочення (п. 11.9. договору).

Бюджетні зобов`язання беруться замовником в межах бюджетних асигнувань. Бюджетні фінансові зобов`язання за спеціальним фондом бюджету беруться замовником виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (п. 11.11. договору).

Приймання-передача закінченого об`єкта реконструкції буде здійснюватися відповідно до вимог нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію (п. 12.1. договору).

Відповідальність сторін за порушення зобов`язань за договором та порядок урегулювання спорів визначаються нормативними документами, що регулюють ці питання та цим договором (п. 13.1. договору).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань генпідрядник сплачує замовнику штрафні санкції (пеню) у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а у разі здійснення попередньої оплати генпідрядник, крім сплати штрафних санкцій, повертає замовнику неосвоєні вчасно кошти з урахуванням індексу інфляції. Крім сплати штрафних санкцій генпідрядник компенсує замовнику збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за договором (п. 13.2. договору).

Зміна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди. Додаткова угода є невід`ємною частиною договору. Перегляд основних умов договору оформлюється додаткового угодою з урахуванням вимог статті 41 Закону України № 114-IX від 19.09.2019 «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» (п. 15.1. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.12.2022, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору (п. 16.1. договору).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 16.2. договору).

28.06.2022 сторони підписали додаткову угоду № 5 до договору (а.с. 33), в якій дійшли згоди викласти пункти 1.4 та 16.1 договору у наступній редакції:

"1.4. Генпідрядник розпочне виконання робіт у строк, що не перевищує 10 днів з дня укладання договору і завершить виконання робіт до 30.12.2023.",

"16.1. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.12.2023, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору.", викласти п. 2.1.2 договору у наступній редакції:

"2.1.2. Капітальні видатки на 2022 рік складають 9 774 350,00 грн, у тому числі ПДВ 20% -1 629 058,33 грн. У тому числі за рахунок коштів: обласного бюджету - 9 774 350,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1 629 058,33 грн." Доповнити договір додатками 13,14,15.

31.01.2023 сторони уклали додаткову угоду № 7 до договору (а.с. 35-36), в якій вирішили викласти п. 1.4 та 16.1 договору у наступній редакції:

"1.4. Генпідрядник розпочне виконання робіт у строк, що не перевищує 10 днів з дня укладання договору і завершить виконання робіт до 30.12.2024.",

"16.1. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.12.2024, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору."; викласти п.п. 2.1.2 договору у наступній редакції:

"2.1.2. Капітальні видатки на 2022 рік складають - 5 132 316,81 грн, у т. ч. ПДВ 20 % -855 386,14 грн. У тому числі:

- вартість виконаних будівельно-монтажних робіт у 2022 році - 364 183,13 грн, у тому числі ПДВ 20% -60 697,19 грн;

- сума непогашеного авансу у 2022 році - 4 768 133,68 грн, у тому числі ПДВ 20% - 794 688,95 грн.". Доповнити п. 2.1. договору п.п. 2.1.3:

"2.1.3. Капітальні видатки на 2023 рік складають 4 886 770,00 грн, у тому числі ПДВ 20% -814 461,67 грн. У тому числі за рахунок коштів:

- обласного бюджету - 4 886 770,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 814 461,67 грн." Доповнити договір додатками 19,20,21.

На виконання п. 11.7 договору 27.01.2022 Департаментом на користь ТОВ «Укрєврокровля» перераховано попередню оплату за договором у розмірі 5 026 289,00 грн.

Прокурор зазначає, що відповідно до відомостей, отриманих з ГУДКСУ у Дніпропетровській області, попередня оплата за договором погашена частково на суму 258 155,32 грн та врахована в актах виконаних робіт КБ-2 від 10.02.2022.

Таким чином, як зазначає прокурор, з урахуванням положень п. 11.9. договору у випадку невикористання вказаної суми попередньої оплати протягом 3 місяців, тобто до 27.04.2022 включно, вона підлягала поверненню генеральним підрядником на користь замовника з нарахуванням пені.

01.04.2022 сторони підписали додаткову угоду № 4 до договору (а.с. 94), в якій дійшли згоди п. 11.9. договору викласти в наступній редакції:

« 11.9. Генпідрядник згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 (зі змінами), постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 (зі змінами), з урахуванням обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 (зі змінами), та відповідно до Положення про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються в поточному бюджетному періоді 2022 року, затвердженого наказом Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 04.01.2022 № 2-ОД, зобов`язується використати одержаний аванс на придбання матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу, за виключенням періоду дії Указів Президента України про встановлення та продовження строку дії воєнного положення.».

Прокурор зазначає, що із змісту укладеної сторонами додаткової угоди № 4 від 01.04.2022, якою внесено зміни до договору щодо продовження строку використання генеральним підрядником сум попередньої оплати, вбачається, що ці зміни внесено у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили (введенням воєнного стану на території України) з посиланнями лише на загальний лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, який адресований всім, кого це стосується. При цьому, як зазначає прокурор, додаткова угода № 4 не містить посилань на об`єктивні обставини та належні докази на їх підтвердження, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання генеральним підрядником зобов`язань саме за договором № 202/07-21 від 06.07.2021, чи використання одержаного авансу на виконання робіт або щодо повернення замовником невикористаних протягом 3 місяців сум попередньої оплати після закінчення вказаного терміну. Отже при укладенні додаткової угоди № 4 до договору сторонами порушено вимоги п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме внесено зміни до істотних умов договору, щодо продовження використання генеральним підрядником сум попередньої оплати за відсутності документально підтверджених обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання зобов`язань договором. Також прокурор зазначив, що головні розпорядники бюджетних коштів відповідають за прийняте рішення, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів відповідно до вимог Бюджетного кодексу України. Попередня оплата робіт за договором могла бути здійснена на строк не більше 3 місяців. При цьому положеннями чинного законодавства не передбачено право розпорядників бюджетних коштів продовжувати строки використання попередньої оплати (авансу) взагалі.

Відповідно до листа Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 641/0/174-23 від 14.04.2023 (а.с. 39) Департамент капітального будівництва облдержадміністрації повідомляє, що з рахунку спецфонду обласного бюджету по КПК-1517325 „Будівництво споруд, установ та закладів фізичної культури і спорту" платіжним дорученням №50 від 21.01.2022 на суму 5 026 289,00грн генпідрядній організації ТОВ „Укрєврокровля" 27.01.2022 перерахований аванс по об`єкту: „Реконструкція стадіону „Діброва" в смт Царичанка Царичанського району ", який станом на:

- 10.02.2022 частково на суму 258 155,32 грн врахований в довідці КБ3 та в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 за лютий 2022р.;

- 14.04.2023 остаточно на суму 4 768 133,68грн врахований в довідці КБ3 та в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 за квітень 2023р.

Прокурор зазначає, що внаслідок неправомірного укладення додаткової угоди № 4 від 01.04.2022 аванс в сумі 4 768 133,68 грн був використаний лише у квітні 2023 року та погашений актами приймання виконаних будівельних робіт та відповідно довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 14.04.2023. У зв`язку з цим, вбачається ознаки безпідставного користування ТОВ «Укрєврокровля» бюджетними коштами у сумі 4 768 133,68 грн у період часу з 28.04.2022 по 13.04.2023, що очевидно свідчить про порушення майнових інтересів держави у бюджетній сфері.

Прокурор нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 28.04.2022 по 27.10.2022 у розмірі 632 528,87 грн, 3% річних за період з 28.04.2022 по 13.04.2023 у розмірі 137 557,39 грн та інфляційні втрати за період з 28.04.2022 по 13.04.2023 у розмірі 840 682,32 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що внесення змін, зокрема, щодо строку використання підрядником авансу, шляхом укладання додаткової угоди № 4 від 01.04.2022 до договору суперечить вимогам, встановленими постановою Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019, постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020, а також постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 01.04.2022 до договору № 202/07-21 від 06.07.2021 на виконання робіт по об`єкту «Реконструкція стадіону «Діброва» в смт Царичанка, Царичанського району», укладеного між Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та ТОВ «Укрєврокровля» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що прокурором обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 28.04.2022 по 27.10.2022 у розмірі 632 528,87 грн.

Однак, господарський суд прийшов до висновку, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.1,2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Крім цього, суд враховує введення на території України військового стану. Отже, господарський суд вважає за доцільне зменшити розмір належної до стягнення пені до 10%, тобто до 63 252,89 грн.

Також, прокурор нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 28.04.2022 по 13.04.2023 у розмірі 137 557,39 грн та інфляційні втрати за період з 28.04.2022 по 13.04.2023 у розмірі 840 682,32 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.

Зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації 1 041 492,60 грн, з яких: 63 252,89 грн пеня, 137 557,39 грн 3% річних, 840 682,32 грн - інфляційні втрати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З урахуванням доводів і вимог, викладених в апеляційних скаргах, колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів»

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

19. Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

20. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог, установлених абз. 4. ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Дніпропетровською обласною прокуратурою листом від 08.05.2023 за №15/2-640вих-23 (а.с. 43-45) повідомлено Дніпропетровську обласну військову адміністрацію про наявні порушення інтересів держави та витребувано інформацію про вжиття заходів щодо усунення таких порушень.

Листом від 08.05.2023 за № 15/2-6641вих-23 (а.с. 40-42) Дніпропетровською обласною прокуратурою повідомлено Департамент капітального будівництва про наявність порушення інтересів держави внаслідок укладення додаткових угод до договору.

У відповіді від 26.05.2023 за №1026/0/174-23 (а.с. 46-48) Департамент за дорученням Дніпропетровської обласної військової адміністрації повідомив про відсутність, на його думку, порушень інтересів держави у вказаних правовідносинах, а також про відсутність у прокурора підстав для вжиття заходів представницького характеру.

Прокурор зазначає, що зі сторони уповноважених органів (Дніпропетровська обласна військова адміністрація та Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації) допущено нездійснення відповідного захисту інтересів держави: не пред`явлено до суду позову на захист інтересів держави про визнання недійсною додаткової угоди №4 до договору, а також про стягнення з відповідача штрафних санкцій. Унаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними. У зв`язку із викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дніпропетровською обласною прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, листами від 18.08.2023 № 15/2-1159вих-23 (а.с. 49) і № 15/2-1058вих-23 (а.с. 50) повідомлено позивачів про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

У зв`язку із викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у цій справі прокурор, звертаючись, з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Обґрунтованими є висновки суду першої інстанції і щодо суті спору.

Так, згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, 01.04.2022 сторони підписали додаткову угоду № 4 до договору (а.с. 94), в якій дійшли згоди п. 11.9. договору викласти в наступній редакції:

« 11.9. Генпідрядник згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 (зі змінами), постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 (зі змінами), з урахуванням обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 (зі змінами), та відповідно до Положення про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються в поточному бюджетному періоді 2022 року, затвердженого наказом Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 04.01.2022 № 2-ОД, зобов`язується використати одержаний аванс на придбання матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу, за виключенням періоду дії Указів Президента України про встановлення та продовження строку дії воєнного положення.».

За приписами ч.ч. 1-5 ст. 203 цього Кодексу загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, у ст. 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

На підставі ст. 215 Кодексу недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019 Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти (далі Постанова №1070) установлено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі: товарів, робіт і послуг за поточними видатками на строк не більше трьох місяців; товарів, робіт і послуг за капітальними видатками та державними контрактами (договорами); періодичних видань на строк не більше 12 місяців.

Пунктом 2 Постанови №1070 (в редакції, що діяла на момент укладання спірної додаткової угоди) установлено, що на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, попередня оплата товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, здійснюється розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів з урахуванням особливостей, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі Постанова №641) заборонено на період дії карантину здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, а Державній казначейській службі здійснення відповідних платежів, крім випадків, коли предметом закупівлі є, серед іншого, інші товари, роботи і послуги, якщо розмір такої оплати не перевищує 30 відсотків вартості їх річного обсягу на строк не більше трьох місяців.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінетом Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 внесено зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.06.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 скасовано з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З викладеного вбачається, що 01.04.2022 (станом на дату укладання сторонами додаткової угоди № 4 до договору) на всій території України діяв карантин.

У той же час, постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 затверджено Порядок державного фінансування капітального будівництва.

Відповідно до п. 18. Порядку № 1764, розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об`єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи).

Замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику (п. 19. Порядку № 1764, в редакції, що діяла на момент укладання спірної додаткової угоди).

З огляду на викладене, чинними (на момент укладання сторонами додаткової угоди №4 від 01.04.2022 до договору) законодавчими актами України, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019, постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020, а також постановою Кабінету Міністрів України №1764 від 27.12.2001 чітко передбачено обов`язок підрядника використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу.

Одночасно, вказані нормативно-правові акти, у тому числі постанови КМУ, не передбачають можливості зміни/продовження тримісячного строку на використання підрядником авансу, одержаного ним на виконання договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти.

Таким чином, внесення змін щодо строку використання підрядником авансу, шляхом укладання додаткової угоди №4 від 01.04.2022 до договору суперечить вимогам, встановленим статті 41 Закону України Про публічні закупівлі та встановленим постановою Кабінету Міністрів України №1070 від 04.12.2019, постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020, а також постановою Кабінету Міністрів України №1764 від 27.12.2001.

У цьому зв`язку слід враховувати, що на підставі ст.215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 01.04.2022 до договору № 202/07/21 від 06.07.2021.

Колегія суддів констатує, що внесення змін щодо строку використання підрядником авансу шляхом укладання додаткової угоди №4 від 01.04.2022 до договору суперечить вимогам чинних на той момент нормативно-правових актів, а сама угода підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокурор нарахував та просить стягнути з відповідача на користь Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації пеню у розмірі 632 528,87 грн за період з 28.04.2022 по 27.10.2022.

Відповідно до п. 11.9. договору генпідрядник згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 (зі змінами), постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 (зі змінами), з урахуванням обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 (зі змінами), та відповідно до Положення про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються в поточному бюджетному періоді 2021 року, затвердженого наказом Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 18.02.2021 № 26-ОД, зобов`язується використати одержаний аванс на придбання матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1.2 за кожний день прострочення.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалось, п. 11.9. договору передбачено, що генпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1.2 за кожний день прострочення.

На виконання п. 11.7 договору 27.01.2022 Департаментом на користь ТОВ «Укрєврокровля» перераховано попередню оплату за договором у розмірі 5 026 289,00 грн.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідно до п. 11.9. договору відповідач зобов`язаний був використати одержаний аванс у строк до 27.04.2022 включно (27.01.2022 + 3 місяці).

З аналізу п. 11.9. договору вбачається, що обов`язок генпідрядника повернути замовнику невикористану суму авансу виникає з наступного дня після спливу трьох місячного строку з моменту його (авансу) одержання.

Відповідно до листа Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 641/0/174-23 від 14.04.2023 (а.с. 39) Департамент капітального будівництва облдержадміністрації повідомляє, що з рахунку спецфонду обласного бюджету по КПК-1517325 „Будівництво споруд, установ та закладів фізичної культури і спорту" платіжним дорученням №50 від 21.01.2022 на суму 5 026 289,00грн генпідрядній організації ТОВ „Укрєврокровля" 27.01.2022 перерахований аванс по об`єкту: „Реконструкція стадіону „Діброва" в смт Царичанка Царичанського району ", який станом на:

- 10.02.2022 частково на суму 258 155,32 грн врахований в довідці КБ3 та в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 за лютий 2022р.;

- 14.04.2023 остаточно на суму 4 768 133,68 грн врахований в довідці КБ3 та в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 за квітень 2023р.

Таким чином, відповідно до п. 11.9. договору відповідач повинен був повернути замовнику невикористану суму авансу у розмірі 4 768 133,68 грн - 27.04.2022. Однак фактичне використання відповідачем авансу за договором у розмірі 4 768 133,68 грн відбулось лише 14.04.2023.

Колегія суддів, перевіривши правильність здійсненого розрахунку пені, дійшла висновку про його обґрунтованість. Відтак, прокурором правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 28.04.2022 по 27.10.2022 у розмірі 632 528,87 грн.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір пені, заявлений прокурором до стягнення, є непропорційним наслідкам допущеного порушення. При цьому прокурором не наведено належних доказів заподіяння замовнику прямих збитків у зв`язку з несвоєчасним поверненням невикористаної суми авансу, а також не підтверджено їх реальний розмір. Отже, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що пеня у розмірі 632 528,87 грн є надмірною порівняно із можливими збитками кредитора.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що загальна сума нарахованої пені не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 Цивільного кодексу України, які є складовими принципу верховенства права. Крім того, суд обґрунтовано врахував обставини, пов`язані з воєнним станом в Україні. Враховуючи викладене, господарський суд правомірно зменшив суму пені, що підлягає стягненню, до 10%, тобто до 63 252,89 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 28.04.2022 по 13.04.2023 у розмірі 137 557,39 грн та інфляційні втрати за період з 28.04.2022 по 13.04.2023 у розмірі 840 682,32 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів перевірила розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і дійшла висновку про його правильність.

Колегія суддів вказує, що у зв`язку з наявністю факту прострочення виконання зобов`язання, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації 1 041 492,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зазначена сума включає: 63 252,89 грн пені, 137 557,39 грн 3% річних та 840 682,32 грн інфляційних втрат.

Щодо наявності обставин непереборної сили (збройної агресії російської федерації проти України) колегія суддів вказує наступне.

Оскаржуваною прокурором додатковою угодою №4 від 01.04.22 до договору №202/07/21 від 06.07.2021, укладеного між Департаментом капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та ТОВ «Укрєврокровля», внесено зміни до Договору, зі змісту яких вбачається, що Генпідрядник використовує одержану попередню оплату на виконання робіт на об`єкті впродовж 3 місяців після закінчення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

З тексту даної додаткової угоди вбачається, що сторони, «керуючись пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 № «Про введення воєнного стану в Україні», Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного положення в Україні» та пунктом 14.1 розділу 14 Договору №202/07-21 від 06.07.2021 року (далі - Договір), на підставі повідомлення Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1 у зв`язку з виникненням об`єктивних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань в строки передбачені договором, уклали цю додаткову угоду».

Отже, єдиною підставою для укладання спірної додаткової угоди сторони зазначили повідомлення Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Отже, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У даному випадку, відповідач не надав доказів того, що товариство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, не може здійснювати підприємницьку діяльність, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Отже, скаржник/відповідач не довів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Як було правильно зазначено місцевим господарським судом, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Отже, цей лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача/ТОВ «Укрєврокровля» форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому правомірно відхилив заперечення відповідача як недоведені документально.

Також, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги правову позицію, викладену у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/12032/22, оскільки питання відповідності спірної додаткової угоди вимогам чинного законодавства України не входило до предмета розгляду у цій справі. Крім того, матеріали справи № 904/4779/23 підтверджують, що додаткова угода № 4 від 01.04.2022 до спірного договору не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Твердження скаржника/відповідача про неефективність обраного прокурором способу захисту та про порушення процесуального законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на власному невірному тлумаченні апелянтом норм права.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не дослідив обставини справи та не врахував докази, які повністю спростовують заявлені позовні вимоги, чим порушив принцип верховенства права та змагальності сторін не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи. За переконанням апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, приймаючи це рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене, доводи скаржників не впливають на юридичну оцінку обставин та не спростовують викладених вище висновків суду.

Отже, звертаючись з апеляційними скаргами, скаржники не довели неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, доводи апеляційних скарг не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі № 904/4779/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" на нього, відповідно, підлягають залишенню без задоволення.

Оскільки апелянтам відмовлено у задоволенні апеляційних скарг, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129,236, 269,275,276,282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суду -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі № 904/4779/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 у справі № 904/4779/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судвого рішення у порядку та випадках, передбачених ст 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова підписана суддями Чус О.В., Дарміним М.О. 25.07.2025, суддею Кощеєв І.М., у зв`язку з перебуванням у відпустці, 28.07.2025.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін