Рішення від 24.07.2025 по справі 903/522/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 липня 2025 року Справа № 903/522/25Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Сосновської Ю. П., розглянувши матеріали по справі

за позовом Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Бетон Брук Сервіс

про стягнення 104776,93 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: Шевчук В. С., адвокат, ордер серія ВК № 1167700 від 27.05.2025.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У с т а н о в и в:

19.05.2025 через систему Електронний суднадійшла позовна заява від Департамента інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації( правонаступник - Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю Бетон Брук Сервіс про стягнення 104776,93 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд №324/24 від 30.08.2024 в частині несвоєчасного повернення попередньої оплати через невикористання одержаного авансу в строк по 10.12.2024, у зв`язку з чим нараховують пеню за 17 календарних днів прострочення (за період з 11.12.2024 по 28.12.2024) в сумі 104776,93 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 24.06.2025; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; позивачу відповідь на відзив.

06.06.2025 відповідач через систему Електронний суд подав відзив на позовну заяву. При цьому зазначає, що фактично відповідачем було використано із заявленої суми 4921012,38 грн на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт, підтвердженням чого слугує акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2024 року від 25.12.2025 р. А саме перелічені у акті будівельні матеріали придбавалася та використовувалися відповідачем під час виконання робіт з моменту укладення договору та до 10.12.2025. Також вказує, що відповідач фактично раніше виконав прийняті на себе зобов`язання щодо виконання робіт із будівельного підряду та придбання будівельних матеріалів, необхідних для виконання таких робіт, однак внаслідок тривалого здійснення процедури перевірки робіт та обсягу використаних матеріалів самим позивачем та технічним наглядом, підписання акту відбулося дещо пізніше (25.12.2024), а ніж роботи були виконані, а матеріали придбані. Вказане також зумовлене й тим, що лише 19.12.2024 замовником та підрядником було отримано державну експертизу корегувань проектно-кошторисної документації по об`єкту будівництва, без отримання якої замовник відмовлявся підписувати відповідний акт прийому виконаних робіт. Окрім того, відповідач звертає увагу, що станом на 25.12.2024 всі роботи, які були передбачені договором були завершені, що безпосередньо підтверджуються Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року на суму 13674774,00 грн, який фактично був підписаний сторонами 25 грудня 2024 року. Також зазначає, що розрахунок пені слід проводити саме лише із сум фактично повернутих позивачу із запізненням грошових коштів згідно платіжних інструкцій № 4585 від 26.12.2024 та №4602 від 27.12.2024, які не були використані на придбання матеріалів - по платіжній інструкції №4584 від 26.12.2024 на суму 4306204,02 грн, строк для нарахування пені складає 15 днів (з 11.12.2024 по 25.12.2024), відтак, розмір пені за підрахунками відповідача має складати: 47415,31 грн. Крім того, просять з метою реалізації завдань господарського судочинства, встановити обов`язок для позивача із надання журналу виконаних робіт на об`єкті по Договору,який в оригіналі наявний у позивача та містить в собі важливу інформацію щодо фактичного часу виконання робіт та використання будівельних матеріалів відповідачем. Просять врахувати викладені доводи відповідача при розгляді даного спору, його попередню поведінку щодо фактичної дати завершення робіт та використання придбаних матеріалів, а також наявність непередбачуваних обставин (необхідність пошуку працівників взамін мобілізованих, зупинення виконання робіт на період оголошення повітряних тривог), та зменшити розмір заявлених Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) на 90 % від суми заявлених позовних вимог. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.

10.06.2025 позивач через систему Електронний суд подав відповідь на відзив в якій заперечує доводи відповідача. При цьому вказує, що в акті приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 25.12.2024 року, мала б відображатись повна сума авансового платежу, яку згідно пп. 6.1 пункту 6 договору підряду підрядник зобов`язується використати та повернути до 10.12.2024. Згідно акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2024 року (підписаний 25.12.2024) авансова плата, що виключається з підсумку становить лише 4921012,38 грн. 10.12.2024 від ТзОВ Бетон Брук Сервіс не використана сума попередньої оплати на розрахунковий рахунок Департаменту інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації не надійшла, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в відсутні. У даномувипадку сумою несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання є непогашена дебіторська заборгованість, що виниклав результаті прострочення оплати за договором підряду від 30 серпня 2024 № 324/24. А отже, пеня за неповернення попередньоїоплати за договоромнараховується на суму неповернутих коштів, які були отримані як аванс. Дана відповідь на відзив з додатками долучена до матеріалів справи.

23.06.2025 відповідач через систему Електронний суд подав клопотання про відкладення розгляду справи по суті, оскільки не може забезпечити явку свого повноважного представника в дане судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.

23.06.2025 відповідач через систему Електронний суд подав клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи. При обґрунтуванні якого вказує, що даний доказ було отримано відповідачем лише 23.06.2025 у відповідь на адвокатський запит.

Ухвалою суду від 24.06.2025 постановлено у задоволенні клопотання ТзОВ Бетон Брук Сервіс про витребування доказів відмовлено; у задоволені клопотання ТзОВ Бетон Брук Сервіс про поновлення строку на подання доказів відмовлено; докази долучені до клопотання ТзОВ Бетон Брук Сервіс залишено без розгляду; повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 24.07.2025.

17.07.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про проведення судового засідання без участі його представника за наявними у справі матеріалами. Дана заява з додатками долучена до матеріалів справи.

17.07.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про заміну позивача його правонаступником у зв`язку зі зміною назви юридичної особи, щодо якої суд зазначає таке.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 52 ГПК, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Розпорядженням начальника Волинської обласної військової адміністрації № 202 від 19 березня 2025 року (зі змінами) змінено назву юридичної особи публічного права Департаменту інфраструктури Волинської державної адміністрації (код ЄДРПОУ 42304390) на управління інфраструктури Волинської державної адміністрації (код ЄДРПОУ 42304390).

Розпорядженням начальника Волинської обласної військової адміністрації № 383 від 02 липня 2025 року припинено управління інфраструктури Волинської державної адміністрації (код ЄДРПОУ 42304390), реорганізувавши його шляхом приєднання до департаменту економіки, інвестиційної діяльності та регіональної політики Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 43564564).

Крім того, вказаним розпорядженням № 383 від 02 липня 2025 року департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації визначено правонаступником зобов`язань, прав та обов`язків управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації в частині повноважень у галузях будівництва (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт), ремонту, модернізації інфраструктури, об`єктів житлової нерухомості, громадського призначення, виробничого комплексу, соціальної сфери, сфери житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, захисних споруд цивільного захисту, інших об`єктів, що мають вплив на життєдіяльність населення, а також щодо військових інженерно-технічних об`єктів і фортифікаційних споруд та об`єктів спеціального призначення тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд постановив на місці клопотання управління інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації від 17.07.2025 про заміну позивача його правонаступником задовольнити, замінити позивача у справі № 903/522/25 Департамент інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 42304390) на його правонаступника Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 39843109).

У судовому засіданні 24.07.2025 представник відповідача позовні вимоги визнав частково, підтримав викладені у відзиві доводи та просив суд зменшити розмір пені.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

установив:

відповідно до Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про місцеві державні адміністрації», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023року № 1415 про «Деякі питання підвищення обороноздатності держави на період воєнного стану в Україні», наказом Волинської обласної державної адміністрації № 8 від 09.01.2024 департамент інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації визначено( правонаступник - Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації) державним замовником закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення (товарів подвійного призначення) для будівництва фортифікаційних споруд.

30.08.2024 між Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (замовник) ( правонаступник - Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації) та ТзОВ «Бетон Брук Сервіс» (підрядник) укладено договір підряду № 324/24 на будівництво фортифікаційних споруд (далі договір) за умовами якого підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи з будівництва об`єкта: «Нове будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд взводно-опорного пункту «Шайба», а замовник надати підряднику затверджену в установленому порядку проєктну документацію, прийняти від підрядника закінчення роботи та оплатити їх (а.с.26-29).

Згідно з пунктом 1.2 договору виконання робіт за цим договором здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1415 «Деякі питання підвищення обороноздатності держави на період воєнного стану в Україні».

Склад і обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією (п.1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що договірна ціна робіт згідно з договором становить 23044351,20 грн, у тому числі ПДВ 3840725,20 грн.

Відповідно до п.3.1 договору початок виконання робіт: протягом 2-х робочих днів з моменту підписання договору, за умови наявності необхідних дозвільних документів). Закінчення: 30.11.2024, за умови повного фінансування та оплати виконаних робіт у розмірах, передбачених договором (п.3.2 договору).

Згідно п.6.1 договору замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором відповідно до п.19 Порядку державного фінансування капітального будівництва. Сторони погодили, що сума попередньої оплати згідно договору спрямовується на небюджетний рахунок, відкритий на ім`я підрядника в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку. Використання зазначених коштів з такого рахунку здійснюється на цілі, визначені Порядком, з подальшим наданням підтверджуючих документів замовнику для звітування за попередню оплату в органах Державної казначейської служби України у визначені строки. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт до 15 листопада 2024 року. Невикористана сума попередньої оплати повертається замовнику. У разі надання авансу замовник після виставлення рахунку підряднику проводить оплату авансу.

Замовник здійснює у міру надходження коштів на розрахунковий рахунок замовника проміжні платежі підряднику за виконані роботи на підставі: актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми №КБ-3, актів на монтаж обладнання, підписаних уповноваженими представниками сторін. Вищевказані акти да довідки готує підрядник і передає у 4-х примірниках (2 для підрядника, 2 для змовника) для підписання замовнику у строк не пізніше 25 числа звітного місяця (п.6.2 договору).

Відповідно до п.11.1 договору після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання. Передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом про виконання роботи (п. 11.2 договору).

Пунктом 12.5 договору визначено, що при неповерненню по закінченню терміну, визначеного в п. 6.1 договору, невикористаного авансу підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє на період воєнного стану, але не довше 30.11.2024 та в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.14.1 договору).

Згідно п. 16.1 договору істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань щодо виконання робіт можливе у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних причин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 16.1.3 договору).

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень.

На виконання умов договору між сторонами підписано додатки № 1-3 до договору, а саме: договірну ціну, календарний графік виконання робіт, орієнтовний план фінансування підрядних робіт по об`єкту (а.с.30-31).

15.11.2024 між сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору підряду, згідно умов якої внесено зміни в пункти 3.1, 6.1, 14,1, а саме: в п.3.1 закінчення виконання робіт змінено на 25.12.2024, в п.6.1 договору визначено дату повернення не використаного авансу до 10.12.2024; в п.14.1 дія договору визначена не довше 25.12.2024 (а.с.32).

На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 15600000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №528 від 09.09.2024 (а.с.35).

25.10.2025 замовником, підрядником та інженером технічного нагляду підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024 року, згідно якого авансова плата, що виключається з підсумку становить 6372783,60 грн (а.с.8-16), відповідно сума не використаної попередньої оплати, яка підлягала поверненню до 10.12.2024 року становить 9227216,40 грн.

З метою уникнення виникнення заборгованості позивачем на адресу ТзОВ «Бетон Брук Сервіс» направлено лист від 06.12.2024 № 2041/04/2-24 щодо повернення невикористаної суми попередньої оплати в розмірі 9227216,40 грн до 10.12.2024, однак даний лист залишено без реагування відповідачем (а.с.33-34).

У подальшому, 25.12.2024 замовником, підрядником та інженером технічного нагляду підписано акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року, згідно якого авансова плата, що виключається з підсумку становить 4921012,38 грн (а.с.17-24).

Також, 26.12.2024 відповідачем відповідно до платіжної інструкції № 4584 від 26.12.2024 було повернуто на рахунок департаменту інфраструктури кошти в сумі 4306204,02 грн з призначенням платежу: «повернення невикористаного авансу згідно договору підряду № 324/24 на будівництво фортифікаційних споруд від 30.08.2024 ШАЙБА у сумі 3588503,35, ПДВ 20% 717700,67 грн», однак з порушенням визначених договором та додатковою угодою строку, зокрема 10.12.2024. ( а.с.36).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялись претензії від 17.12.2024 № 2122/04/2-24, від 20.01.2025 № 99/04/2-25 про сплату пені у зв`язку з простроченням оплати за договором, однак дані залишені відповідачем без відповіді (а.с.37-38).

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (далі ГК України) та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст.629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом частин 1, 2 статті 875 цього Кодексу за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 затверджено Порядок державного фінансування капітального будівництва, який визначає механізм фінансування капітального будівництва за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення цільового та ефективного використання державних коштів (пункт 1 Порядку).

Згідно п. 3 вказаного Порядку, цей Порядок є обов`язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415 пункт 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 № 1764 доповнено абзацом такого змісту: "На період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як шість місяців".

Як встановлено судом, на момент укладення договору п.6.1 договору сторони визначили, що замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором відповідно до п.19 Порядку державного фінансування капітального будівництва. Сторони погодили, що сума попередньої оплати згідно договору спрямовується на небюджетний рахунок, відкритий на ім`я підрядника в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку. Використання зазначених коштів з такого рахунку здійснюється на цілі, визначені Порядком, з подальшим наданням підтверджуючих документів замовнику для звітування за попередню оплату в органах Державної казначейської служби України у визначені строки. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт до 15 листопада 2024 року. Невикористана сума попередньої оплати повертається замовнику. У разі надання авансу замовник після виставлення рахунку підряднику проводить оплату авансу.

Надалі, додатковою угодою у пункт 6.1 договору внесено зміни та визначено дату повернення невикористаного авансу, а саме до 10 грудня 2024 року.

Тобто, сторони визначили конкретний (чіткий) строк для повернення невикористаної суми авансу підрядником - до 10 грудня 2024 року.

За період з 11.12.2024 по 26.12.2024 ТзОВ «Бетон Брук Сервіс» частково погашав вказану дебіторську заборгованість у розмірі 9227216,40 грн, а саме: згідно акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2024 року авансова плата, що виключається з підсумку в розмірі 4921012,38 грн; відповідно до платіжної інструкції № 4584 від 26.12.2024 ТзОВ «Бетон Брук Сервіс» було повернуто на рахунок департаменту інфраструктури кошти в сумі 4306204,02 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 104776,93 грн за період з 11.12.2024 по 26.12.2024 за порушення строків повернення невикористаної суми попередньої оплати.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Як зазначено в частині першій статті 230 та частині шостій статті 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).

Пунктом 12.5 договору визначено, що при неповерненню по закінченню терміну, визначеного в п. 6.1 договору, невикористаного авансу підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, відповідач не дотримався встановлених пунктом 6.1 договору (з врахуванням додаткової угоди №2) строків щодо підтвердження замовнику обставин використання перерахованого авансу, а саме: в строк до 10.12.2024 не підтвердив факт використання ним суми авансу, не виконав роботи у встановлені в договорі строки, не повернув не використаний аванс замовнику.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд визнає його частково не вірним, оскільки позивачем помилково визначено період нарахування, а саме його кінець, так як не враховано, що день оплати боргу, не враховується при здійсненні нарахувань, а тому здійснивши власний перерахунок відповідно до якого підставними до стягнення є 101600,22 грн, в решті частини стягнення пені в сумі 3176,71 грн слід відмовити через безпідставність.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропоційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч. 3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 р. у справі № 7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, Суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Зокрема, Верховний Суд зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Правова позиція Верховного Суду Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 по справі №2908/1453/14.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22).

Враховуючи вищевикладене та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), оскільки роботи по договору підряду відповідачем були виконані, підписання акту №2 лише 25.12.2024 зумовлено необхідністю коригування проєктної документації, яка здійснена на замовлення позивача(19.12.2024 замовником та підрядником було отримано державну експертизу корегувань проектно-кошторисної документації по об`єкту будівництва, без отримання якої замовник не підписував відповідний акт прийому виконаних робіт), повернення невикористаної суми авансу 26.12.2024 (на наступний день після підписання акту № 2), що на думку суду свідчить про добросовісну поведінку відповідача та поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, а також незначний період прострочення повернення авансу (15 днів), оскільки доказів заподіяння збитків позивачу простроченням оплати не подано, з метою збереження балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені на 50 %, відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 50800,11 грн.

У зв`язку із зменшенням судом розміру заявленої до стягнення пені на 50 % в позові про стягнення 50800,11 грн пені слід відмовити.

Схожого правового висновку дотримується Верховний Суд, що викладений у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 50800,11 грн пені. В іншій частині стягнення пені на суму 53976,82 грн відмовити, а саме через безпідставність нарахування 3176,71 грн та у зв`язку із зменшенням судом розміру заявленої до стягнення підставної пені на 50%, що становить 50800,11 грн.

Разом з тим, у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору (з врахуванням здійсненого судом зменшення, необхідного мінімального розміру судового збору та понижуючого коефіцієнту 0,8), передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2348,96 грн судового збору, в іншій частині 73,44 грн судового збору залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бетон Брук Сервіс (вул. Вахтангова,12, м.Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 34928439) на користь Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації (Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 39843109) 50800,11 грн(п`ятдесят тисяч вісімсот гривень 11 коп.) пені, а також 2348,96 грн (дві тисячі триста сорок вісім гривень 96 коп.) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення 28.07.2025.

СуддяА. С. Вороняк