Рішення від 11.07.2025 по справі 907/533/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/533/25

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши справу

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача фізичної особи-підприємця Каганець Одарки Михайлівни, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 22 944,87 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Каганець Одарки Михайлівни про стягнення заборгованості в сумі 22 944,87 грн, з яких 21 711,37 грн основного боргу та 1 233,50 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачкою умов договору оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу № 1116/0 від 19.03.2019 в частині повної сплати орендної плати за період з липня 2021 року по березень 2025 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/533/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025.

Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, виходячи з того, що справа № 907/533/25 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відтак, вказана ухвала суду від 12.05.2025 була надіслана відповідачці на її дійсну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки суду про відправлення на зворотному боці ухвали, яка була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи, відтак, остання вважається повідомленою про розгляд справи належним чином.

Відповідачка не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк.

Суд вказує про те, що відповідачка не була обмежена у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідачка у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подала до суду відзив на позов, а відтак не скористалася наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, а неподання відповідачкою відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами пункту 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України, яка кореспондується з частиною 2 статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19.03.2019 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, далі також - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Каганець Одаркою Михайлівною (далі - орендар) укладено договір оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу № 1116/0 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 40,2 кв.м за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська (біля ж/д лікарні) для здійснення підприємницької діяльності.

Вартість об`єкту згідно з незалежною оцінкою для розрахунку орендної плати станом на 21.01.2019 становить 220 497,00 грн без ПДВ (пункт 1.2 договору).

Передача майна в оренду здійснюється шляхом підписання акта приймання-передачі та не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орган місцевого самоврядування, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору, такий укладається на строк з 19.03.2019 до 19.02.2022.

Водночас, відповідно до додатку № б/н від 26.06.2019 сторонами внесено зміни до договору та встановлено строк дії договору до 19.03.2029.

Згідно з пунктами 4.1 - 4.3 договору орендна плата визначається на підставі тимчасової Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно м. Ужгорода та пропорції її розподілу та протоколу засідання комісії з проведення конкурсу на право оренди комунального майна від 25.02.2019 № 2 і становить 2 210,00 грн в місяць (в т.ч. ПДВ 368,33 грн). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати, визначеного згідно протоколу засідання комісії з проведення конкурсу на право оренди комунального майна від 25.02.2019 № 2 на індекс інфляції за лютий 2019 року - березень 2019 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни Методики її розрахунку, зміни цін і тарифів, внесення змін в чинне законодавство або в рішення міської ради щодо зміни розміру орендної плати, про що орендар повідомляється письмово.

Відповідно до пункту 4.6 договору орендна плата вноситься безготівково на розрахунковий рахунок не пізніше 15 числа наступного місяця.

Пунктами 4.7, 4.8 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати). Наднормативна сума сплаченої орендної плати підлягає поверненню або зарахуванню в наступні платежі, на підставі письмової заяви орендаря.

Розділом 5 договору передбачені, зокрема, такі права та обов`язки орендаря:

- використовувати об`єкт, що орендується згідно цього договору тільки для цілей, визначених пунктом 1 цього договору;

- не пізніше трьох місяців з моменту укладення договору здійснити за власний рахунок реконструкцію автозупинки-комплексу за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська (біля ж/д лікарні) відповідно до ескізного проєкту "Реконструкція зупинкового комплексу з торговим павільйоном по вул. Минайській (біля ж/д лікарні) в м. Ужгороді", розробленого КП "Архітектурно-планувальне бюро";

- своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату;

- виконувати істотні умови договору відповідно до законодавства з питань оренди комунального майна

- безперешкодно передати орендодавцю об`єкт оренди у разі його повернення

- погоджувати з орендодавцем продовження терміну дії договору, тощо.

Розділом 6 договору передбачені, зокрема, такі права та обов`язки орендодавця:

- передати об`єкт оренди по акту приймання-передачі;

- контролювати стан та використання об`єкту;

- в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору щодо розміру орендної плати, у разі зміни Методики її розрахунку, зміни цін і тарифів, внесення змін в чинне законодавство або в рішення міської ради щодо зміни розміру орендної плати шляхом надсилання відповідних повідомлень, тощо.

На виконання договірних зобов`язань орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування торговий павільйон загальною площею 40,2 кв.м за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська (біля ж/д лікарні) за актом приймання-передачі від 19.03.2019.

Проте, за доводами позивача, відповідачкою не дотримано умов договору оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу № 1116/0 від 19.03.2019 в частині повної сплати орендної плати за період з липня 2021 року по березень 2025 року.

З метою врегулювання спірних правовідносин позивач звертався до відповідача з претензіями № 24.01-13/66 від 09.02.2024 та № 24.01.-13/99 від 29.03.2024, надісланими на адресу відповідача, з вимогою про погашення заборгованості за договором та про необхідність застрахувати майно комунальної власності територіальної громади міста Ужгород, надати Департаменту поліс страхування та провести реконструкцію торгового павільйону автозупинки-комплексу загальною площею 40,2 кв.м за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська (біля ж/д лікарні).

Відповідачка вказану претензію не отримала, в добровільному порядку заборгованість в повному обсязі не сплатила, що зумовило звернення позивача до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Каганець Одарки Михайлівни про стягнення заборгованості в сумі 22 944,87 грн, з яких 21 711,37 грн основного боргу та 1 233,50 грн пені.

В порядку пункту 4.7 договору позивачем надано розрахунок суми заборгованості з орендної плати з жовтня 2024 року по березень 2025 року та розрахунок пені.

Отже, заявлена до стягнення позивачем заборгованість відповідачки перед позивачем за спірний період складає 21 711,37 грн основного боргу та 1 233,50 грн пені.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості з орендної плати суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 ГК України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу № 1116/0 позивач передав, а відповідачка прийняла в строкове платне користування торговий павільйон загальною площею 40,2 кв.м за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська (біля ж/д лікарні).

Строк дії договору встановлено до 19.03.2029, отже, суд може констатувати, що вказаний договір є чинним на момент звернення Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради з позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частинами 3, 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судом встановлено та відповідачкою не заперечено, що остання не виконувала обов`язку з повної оплати орендної плати, як передбачено законодавством та умовами договору за період з жовтня 2024 року по березень 2025 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості з орендної плати в сумі 21 711,37 грн, а відтак про її задоволення.

Доводи позивача про наявність заборгованості у відповідачки з орендної плати в період з липня 2021 року розцінені судом як описка, оскільки докази, надані позивачем в підтвердження заборгованості, зокрема розрахунок заборгованості фізичної особи-підприємця Каганець О.М. з орендної плати за договором № 1116/0 від 19.03.2019, свідчать про наявність такої заборгованості саме з жовтня 2024 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з такого.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як уже зазначалося та встановлено судом, у пункті 4.7 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Умовами договору сторони також погодили строк здійснення розрахунків, а саме - не пізніше 15-го числа наступного місяця.

За приписами частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки сторонами було погоджено сплату орендної плати щомісячно до 15-го числа розрахункового місяця, розрахунок пені повинен здійснюватися за кожен місяць окремо, починаючи з дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань щодо оплати орендної плати, позивачем нараховано останній заявлену до стягнення суму пені за кожен місяць окремо починаючи з 16 числа місяця наступного за розрахунковим до 18.04.2025 у розмірі 1 233,50 грн.

Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, нарахованої у зв`язку з нездійсненням відповідачкою оплати орендної плати, як передбачено умовами договору за жовтень 2024 року - березень 2025 року, констатує, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Резюмуючи викладене, суд зазначає про доведення позивачем факту порушення відповідачкою своїх зобов`язань за договором в частині нездійснення оплати орендної плати за період жовтень 2024 року - березень 2025 року у встановлені договором строки. Натомість, відповідачка станом на день розгляду даної справи не надала суду доказів повної та своєчасної оплати орендної плати за договором, наявність заборгованості не спростувала, заперечень щодо заявлених до неї вимог суду не подала.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідачку.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Каганець Одарки Михайлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) 22 944,87 грн (двадцять дві тисячі дев`ятсот сорок чотири гривні 87 коп.), з яких 21 711,37 грн (двадцять одна тисяча сімсот одинадцять гривень 37 коп.) основного боргу та 1 233,50 грн (одна тисяча двісті тридцять три гривні 50 коп.) пені, а також 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено, оформлено та підписано 28.07.2025.

Суддя Д. Є. Мірошниченко