Рішення від 28.07.2025 по справі 908/1547/25

номер провадження справи 3/83/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2025Справа №908/1547/25

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02232; ідентифікаційний код юридичної особи 37141112)

до відповідача: Приватного підприємства «АВТОСОЮЗ 97» (вул. Ентузіастів, 2-А, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69097; ідентифікаційний код юридичної особи 33016515)

про стягнення коштів у розмірі 279 264,42 грн

РУХ СПРАВИ.

23.05.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» (скорочене найменування ТОВ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС») до відповідача Приватного підприємства «АВТОСОЮЗ 97» (скорочене найменування ПП «АВТОСОЮЗ 97») про стягнення заборгованості в розмірі 208 836,24 грн, пені в розмірі 28 164,07 грн, інфляційних втрат в розмірі 23 598,50 грн, 12% річних в розмірі 18 665,61 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 справу №908/1547/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І

Ухвалою суду від 28.05.2025 позовну заявуТОВ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» про стягнення коштів прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №908/1547/25 та присвоєний справі номер провадження 3/83/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно із наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 28.05.2025 про відкриття провадження у справі №908/1547/25) в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача ПП «АВТОСОЮЗ 97», доставлено 28.05.2025.

Також про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» №3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

21 жовтня 2019 року між ТОВ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» (надалі за текстом Позивач, Постачальник) та ПП «АВТОСОЮЗ 97» (Відповідач, Покупець) був укладений договір за №9286-08/2019.

Через порушення відповідачем умов договору поставки №9286-08/2019 від 21.10.2019 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 208 836,24 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі пункту 5.2. договору та положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу пеня у розмірі 28 164,07 грн, 12% річних у розмірі 18 665,61 грн та інфляційні втрати урозмірі 23 598,50 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимогипозивача про стягнення суми основної заборгованості Договором поставки № 9286-08/2019 від 21.10.2019 в розмірі 208 836,24 грн, пені у розмірі 28 164,07 грн, 12 % річних у розмірі 18 665,61грн та інфляційні втрати у розмірі 23 598,50 грн.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

21 жовтня 2019 року між ТОВ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» (Позивач) та ПП «АВТОСОЮЗ 97» (Відповідач) був укладений договір за №9286-08/2019, згідно з предметом якого Позивач, як Постачальник, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали (надалі по тексту Товар), а відповідач, як Покупець, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати Товар та оплачувати його (пункт 1.1. Договору).

За умовами пунктів 1.2., 1.3. та 1.4. Договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що передаються за цим Договором, термін та умови передачі визначаються у рахунках фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару. Найменування, вартість та обсяг наданих Послуг, зазначається в Актах виконаних робіт, укладених Сторонами, які є невід`ємними частинами даного Договору. Загальна сума договору складається із вартості переданого Товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного Договору.

Розділом 3 Договору Сторони визначили порядок розрахунків. Так, за домовленістю Сторін Товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом вважається сума, на яку Постачальник може поставити Товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень Покупця, Постачальник визначає суму кредитного ліміту (пункт 3.2. Договору). У випадку продажу Товару на умовах попередньої оплати Постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає Покупцю рахунок на оплату (пункт 3.3. Договору). Якщо продаж Товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання Покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття Товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (пункт 3.4. Договору). Оплата Товару та наданих послуг за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійснені оплати покупець, крім обов`язкових реквізитів, повинен зазначати в документах на оплату номер та дату договору, а також номер та дату рахунку-фактури, за яким здійснюється оплата (пункт 3.6. Договору). Зобов`язання Покупця за цим Договором щодо оплати поставленого Товару та наданих послуг вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок Постачальника (пункт 3.7. Договору). Сторони домовились, що в разі прострочення платежу з боку Покупця постачальник має право припинити подальші відвантаження Товару Покупцю до отримання повної оплати за відвантажені Товари та надані послуги, а також перейти до роботи з Покупцем на умовах 100% попередньої оплати (пункт 3.8. Договору).

За умовами пункту 4.3. Договору Покупець зобов`язаний прийняти Товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з розділом 3 даного Договору.

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. Договору за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої Сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Згідно з пунктами 8.2. та 8.4. Сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року з можливістю його пролонгації, оскільки якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, Договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.

Договір скріплений підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін.

Додатковою угодою №1 від 29.12.2022 до Договору Сторони погодились перейти на електронний документообіг в частині складання, оформлення та обміну первинними бухгалтерськими документами (зокрема первинний документ; товаросупроводжувальний документ; відмітка Сторони на документі іншої Сторони (автора документу); акт звірки взаємних розрахунків, видаткова накладна, актів приймання передачі товарів, актів про анулювання документа, акт приймання передачі послуг). Сторони підтверджують, що належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи в електронному вигляді матимуть силу оригіналів (п. 1 Додаткової угоди).

Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди обмін документами здійснюється за допомогою комп`ютерної програми M.E.Doc.

На виконання зобов`язань за Договором Позивачем за видатковими накладними від 13.08.2024 №№SI0004831051, SI0004831331, SI0004831532, SI0004832778; від 14.08.2024 №№SI0004833091, SI0004834971, SI0004835130, SI0004835163; від 15.08.2024 №№ SI0004835325, SI0004835442, SI0004836163, SI0004836219; від 16.08.2024 №№ SI0004837675, SI0004837773, SI0004839020; від 19.08.2024 № SI0004841610; від 20.08.2024 №SI0004844941; від 21.08.2024 №№SI0004845205, SI0004845233, SI0004845372, SI0004846118, SI0004846941 та від 22.08.2024 №№SI0004847429, SI0004847841 Відповідачу був відвантажений Товар на загальну суму 208 836,24 грн на умовах попередньої оплати.

Зі змісту даних видаткових накладних вбачається, що Товар поставлений на умовах відстрочення платежу, строк оплати Товару встановлений до 18.08.2024 за ВН №№ SI0004831051, SI0004831331, SI0004831532, SI0004832778 від 13.08.2024; до 19.08.2024 за ВН №№SI0004833091, SI0004834971, SI0004835130, SI0004835163 від 14.08.2024; до 20.08.2024 за ВН №№SI0004835325, SI0004835442, SI0004836163, SI0004836219 від 15.08.2024; до 21.08.2024 за ВН №№SI0004837675, SI0004837773, SI0004839020 від 16.08.2024; до 24.08.2024 за ВН №SI0004841610 від 19.08.2024; до 25.08.2024 за ВН №SI0004844941 від 20.08.2024; до 26.08.2024 за ВН №№SI0004845205, SI0004845233, SI0004845372, SI0004846118, SI0004846941 від 21.08.2024 та до 27.08.2024 за ВН №№SI0004847429, SI0004847841 від 22.08.2024.

Разом з названими вище видатковими накладними Відповідачу були вручені рахунки на оплату отриманого Товару від 13.08.2024 №№S0009268842, S0009269407, S0009267998, S0009270580; від 14.08.2024 №№S0009271848, S0009274894, S0009275071, S0009274735; від 15.08.2024 №№S0009275228, S0009275458, S0009276377, S0009276470; від 16.08.2024 №№S0009278900, S0009279011, S0009280159; від 19.08.2024 №S0009285499; від 20.08.2024 №№S0009290072, S0009290064, S0009290103; від 21.08.2024 №№S0009290641, S0009290903, S0009293396 та від 22.08.2024 №№S0009293924, S0009294652, відповідно.

Відвантажений Позивачем Товар був прийнятий Відповідачем без зауважень і заперечень, а видаткові накладні прийняті та підписані уповноваженою особою Відповідача. Однак, у встановлений строк Відповідач оплату не здійснив, що призвело до виникнення у Відповідача боргу перед Позивачем у розмірі 208 836,24 грн та нарахування пені у розмірі 28 164,07 грн, 12% річних у розмірі 18 665,61грн та інфляційні втрати у розмірі 23 598,50 грн.

Викладені обставини спричинили звернення Позивача до суду із зазначеною позовною заявою за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 208 836,24 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними.

Видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, відповідач мав здійснити оплату кожної поставленої партії товару у строки встановлені у видаткових накладних.

Згідно матеріалів справи, відповідач, у визначений у видаткових накладних строк, оплату за товар не здійснив.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 208 836,24 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості за договором та/або з оплати поставленого товару відповідачем не надано.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 208 836,24 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 208 836,24 грн.

Щодо нарахування пені.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповіднодо пункту 5.2 договору за порушення грошового зобов`язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення.

Позивачем під час здійснення обрахунків суми пені враховано вимоги, встановлені частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

На підставі пункту 6.2. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості у розмірі 28 164,07 грн.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що розрахунок на суму 28 164,07 грн, відповідає вимогам закону, умовам договору, є арифметично правильними та Відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3. договору, сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої Сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільног окодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 12 % річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 12% річних у розмірі 18 665,61 грн розрахована по кожній видатковій накладній за загальний період з 20.08.2024 по 22.05.2025.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку 12% річних не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Перевіривши розрахунок 12% річних, який наданий позивачем, суд встановив, що розрахунок на суму у розмірі 18 665,61грн, відповідає вимогам закону, умовам договору, є арифметично правильними та Відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 23 598,50 грн за період з вересня 2024 по травень 2025 року включно.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який наданий позивачем, суд встановив, що розрахунок на суму у розмірі 23 598,50 грн, відповідає вимогам закону, умовам договору, є арифметично правильними та Відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором за №9286-08/2019 від 21.10.2019 (а.с.19- 22), видатковими накладними (а.с. 23-47), рахунки на оплату (а.с.48-59), розрахунком штрафних санкцій (а.с.12-17).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.

Відповідач не спростував доводи позивача, доводи позивача підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідач відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «АВТОСОЮЗ 97» (вул. Ентузіастів, 2-А, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69097; ідентифікаційний код юридичної особи 33016515) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02232; ідентифікаційний код юридичної особи 37141112) суму 208 836,24 грн (двісті вісім тисяч вісімсот тридцять шість гривень 24 коп) основного боргу; 28 164,07 грн (двадцять вісім тисяч сто шістдесят чотири гривні 07 коп) пені; 18 665,61 грн (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять гривень 61 коп) 12% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання; 23 598,50 грн (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто вісім гривень 50 коп) втрати від інфляції. Видати наказ.

Стягнути Приватного підприємства «АВТОСОЮЗ 97» (вул. Ентузіастів, 2-А, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69097; ідентифікаційний код юридичної особи 33016515) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОДИСТРИБ`ЮШН КАРГО ПАРТС» (вул. Закревського, буд. 16, м. Київ, 02232; ідентифікаційний код юридичної особи 37141112) суму 3 351,18 грн (три тисячі триста п`ятдесят одну гривню 18 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 28.07.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич