Рішення від 25.07.2025 по справі 910/4016/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2025Справа №910/4016/25

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 455 964,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" про стягнення заборгованості у розмірі 1 455 964,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" зазначає, що ним відповідно до Додатку В1.0/02.1-14/1-17 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" у період з квітня 2024 року по січень 2025 року послуги базування повітряних суден на загальну суму 1 196 748,00 грн, в той час як відповідач свого обов`язку із оплати отриманих послуг не виконав, у зв`язку з чим у останнього виник борг перед позивачем у вказаній сумі.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за Додатком В1.0/02.1-14/1-17 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" пені у розмірі 156 258,09 грн, інфляційних втрат у розмірі 85 694,58 грн та 3% річних у розмірі 17 263,52 грн, нарахованих за період з 04.05.2024 по 14.03.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 відкрито провадження у справі №910/4016/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Оскільки станом на дату відкриття провадження у справі №910/4016/25 відповідачем не було виконано свого обов`язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 08.04.2025 була надіслана 08.04.2025 на його адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02121, м. Київ, Харківське Шосе, буд. 201-203, літера 2А, 5 поверх), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0610245512310 ухвала суду від 08.04.2025 була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" 15.04.2025.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №910/4016/25 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України).

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" вправі було подати відзив на позов у строк до 05.05.2025 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

01.05.2025 Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення та клопотання про долучення доказів і судової практики, в якому позивач повідомляє суд що в межах справи №910/12507/22 розглядався спір про стягнення з відповідача заборгованості із оплати послуги з розміщення (базування) повітряних суден без закріплення за конкретним номером стоянки за Додатком В1.0/02.1-14/1-17 від 20.05.2016 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура), наданих у період січень-жовтень 2022 року. В подальшому у період з листопада 2022 року по березень 2024 року (період воєнного стану), відповідач сплачував вартість наданих/отриманих на умовах Додатку послуг базування повітряних суден. Також позивач повідомляє, що у відповідь на його претензію від 17.09.2024 №35-28/5-107, відповідач листом №01-11-21 від 08.10.2024 повідомив Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про те, що авіакомпанія жодним чином не знімає з себе відповідальності за порушення виконання, взятих на себе зобов`язань, та до листа додав Сертифікат №3100-23-3670 від 23.08.2023 №486/05-4 про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України. Проте позивач звертає увагу суду, що в Сертифікаті не зазначено про неможливість виконання зобов`язань саме за Додатком В1.0/02.1-14/1-17 від 20.05.2016 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура). Також Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" вказує, що відповідачем було повернуто позивачу Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2025 вже після подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва та відкриття провадження у справі №910/4016/25, відповідно позивач просить долучити його і інші докази до матеріалів справи №910/4016/25 та врахувати при розгляді цієї справи.

07.05.2025 Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить долучити до матеріалів справи №910/4016/25 лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" №01-11-21 від 03.05.2025, отриманий позивачем 05.05.2025 за вх. №01-16-1210, зі змісту якого вбачається, що відповідач визнає наявну заборгованість перед позивачем за надані/отримані на умовах Додатку послуги, стягнення якої є предметом розгляду у справі № 910/4016/25.

Щодо заявлених позивачем клопотань про долучення доказів суд зазначає наступне.

У додаткових поясненнях від 01.05.2025 та у клопотанні від 07.05.2025 Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" просить суд долучити до матеріалів справи наступні докази по суті спору:

- рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі №910/12507/22;

- претензію від 17.09.2024 №35-28/5-107 та лист відповідача №01-11-21 від 08.10.2024 з додатком;

- платіжні інструкції за період з 15.06.2023 по 04.04.2024 на підтвердження здійснення відповідачем оплат;

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2025 (за січень 2025 року) до рахунку-фактури №71/1 від 31.01.2025;

- лист відповідача №01-11-21 від 03.05.2025.

Частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Приписами частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Щодо поданих позивачем для приєднання до матеріалів справи доказів, то суд, перш за все відзначає, у змісті позовної заяви Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не зазначалось про те, що ним не можуть бути подані ті чи інші докази у встановлений законом строк та відповідно не зазначалось про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають поданню таких доказів.

Попри наведене, позивач стверджує, а у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумнівів у таких твердженнях, що станом на дату подання позову відповідач не повернув до бухгалтерії позивача в строк передбачений умовами під-параграфу 4.6 Параграфу 4 Додатку підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2025 (січень 2025 року) до рахунку-фактури №71/1 від 31.01.2025, відповідно на дату подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва у позивача був відсутній Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2025 (січень 2025 року) підписаний з боку відповідача.

Також судом враховано, що лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" вих. №01-11-21 датований 03.05.2025, тобто був створений після звернення Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до суду із даним позовом та відкриття провадження у справі №910/4016/25.

Таким чином, зважаючи, що станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом в нього були відсутні вказані докази (зокрема лист вих. №01-11-21 від 03.05.2025 не існував в природі), суд вважає причини не подання Акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2025 (січень 2025 року) та листа вих. №01-11-21 від 03.05.2025 разом із позовною заявою поважними та вбачає за можливе поновити Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" строк на подання доказів і долучити вказані докази до матеріалів справи.

Щодо всіх інших доказів (рішення суду від 20.02.2023 у справі №910/12507/22; платіжних інструкцій та листування сторін), то дані докази існували на дату подання позивачем даного позову та останній міг і повинен був їх долучити до матеріалів справи, якщо вважав за необхідне їх долучення, проте не зробив цього. Жодних об`єктивних причин неможливості подання цих доказів ні в позовній заяві, ні в клопотаннях про долучення Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не наведено.

До того ж, рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 у справі №910/12507/22 є в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та доцільності в його приєднанні до матеріалів справи в паперовому вигляді немає.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин суд вбачає за необхідне задовольнити клопотання Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" частково та долучити до матеріалів справи Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2025 (січень 2025 року) та лист вих. №01-11-21 від 03.05.2025. Всі інші докази, подані позивачем із додатковими поясненнями від 01.05.2025, залишаються судом без розгляду.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

20.05.2016 набрав чинності Додаток В1.0/02.1-14/1-17 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) (надалі - Додаток), укладений між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (обслуговуюча компанія) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила"(перевізник).

Додаток складено у відповідності до спрощеної процедури, де сторони погоджуються про те, що умови Основної угоди та Додатку А до СУНО від січня 2013 року, опубліковані Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, застосовуються так, ніби ці умови були повністю повторені в цьому документі. Підписавши цей Додаток В, сторони підтверджують, що вони ознайомлені з зазначеною вище Основною угодою та Додатком А (Преамбула Додатку).

Згідно з умовами п. 2.4 параграфу 2 Додатку (в редакції Додаткової угоди №12 від 09.07.2021 до Додатку) обслуговуюча компанія надає перевізнику послуги з розміщення (базування) повітряних суден (ПС) (надалі - базування ПС) без закріплення за конкретним номером стоянки.

Ціна/вартість базування ПС за місяць по типам повітряних суден погоджена обслуговуючою компанією і перевізником на умовах п. 2.4 параграфу 2 Додатку в редакції Додаткової угоди №12 від 09.07.2021 до Додатку). Відповідна вартість встановлена за календарний місяць або його частину та стягується в повному обсязі незалежно від фактичного часу перебування повітряного судна в аеропорту базування протягом календарного місяця.

На умовах п. 4.11 параграфу 4 Додатку (в редакції Додаткової угоди №4 від 08.02.2018 до Додатку) сторони погодили, що незважаючи на Статтю 7 Основної Угоди, перевізник зобов`язаний до останнього дня кожного місяця самостійно отримати в бухгалтерії обслуговуючої компанії рахунок за базування повітряних суден та Акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі - Акт) і протягом 3 банківських днів з моменту його отримання здійснити оплату на поточний рахунок обслуговуючої компанії.

Підписаний Акт перевізник зобов`язаний повернути до обслуговуючої компанії протягом 5-ти банківських днів з дати його отримання. Якщо протягом 5 днів Акт не буде повернутий до обслуговуючої компанії, Акт вважається підписаним сторонами, а відмови, направлені перевізником з порушенням п`ятиденного строку, не будуть прийматися обслуговуючою компанією для розгляду (п. 4.6 параграфу 4 Додатку).

Відповідно до п. 11.2 Додатку (в редакції Додаткової угоди №6 від 05.12.2018) не зважаючи на ст. 11.6 Основної угоди, сторони домовились, що у випадку, якщо будь-яка із сторін не повідомила про припинення Додатку іншу сторону не менш ніж за 60 календарних днів до закінчення терміну дії Додатку, Додаток кожен раз пролонгується на кожний наступний календарний рік.

За приписами під-статтею 11.11 статті 11 Основної Угоди до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування 2013, обслуговуюча компанія має право в будь-який час змінювати тарифи, встановлені в Додатку/ах В, за умови, однак, що обслуговуюча компанія надає перевізнику попереднє письмове повідомлення не менш, ніж за шістдесят днів до набрання чинності переглянутих тарифів. У повідомленні має бути зазначено зміни тарифів, які пропонує ввести обслуговуюча компанія, а також дата набуття чинності нових тарифів.

Листом вих. №02.1-22-62 від 31.10.2023 Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" про зміну з 01.01.2024 вартості послуги з розміщення (базування) ПС по типам повітряних суден, а саме:

1) тип ПС - В735; бортовий номер - UR-UWW; вартість за календарний місяць базування одного ПС - 23 554,00 грн без ПДВ;

2) тип ПС - В735; бортовий номер - UR-BAA; вартість за календарний місяць базування одного ПС - 23 554,00 грн без ПДВ;

3) тип ПС - В763; бортовий номер - UR-CSX; вартість за календарний місяць базування одного ПС - 52 621,00 грн без ПДВ.

Вартість встановлена за календарний місяць або його частину та стягується в повному обсязі незалежно від фактичного часу перебування повітряного судна в аеропорту базування протягом календарного місяця.

Позивач стверджує, що ним у період з квітня 2024 року по січень 2025 року було надано відповідачу послуги з розміщення (базування) трьох повітряних суден: двох повітряних суден від 50 до 90 тон включно та одного повітряного судна від 90 до 300 тон включення.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", що Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" не було виконано своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем у період з квітня 2024 року по січень 2025 року послуг, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу у розмірі 1 196 748,00 грн, пені у розмірі 156 258,09 грн, інфляційних втрат у розмірі 85 694,58 грн та 3% річних у розмірі 17 263,52 грн, нарахованих за період з 04.05.2024 по 14.03.2025.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Додатку, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 901 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, у період з квітня 2024 року по січень 2025 року Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" послуги з розміщення (базування) трьох повітряних суден: двох повітряних суден від 50 до 90 тон включно (бортові номери UR-UWW та UR-BAA) та одного повітряного судна від 90 до 300 тон включно (бортовий номер UR-CSX) на загальну суму 1 196 748,00 грн, а саме:

- згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2024 у квітні 2024 року на суму 119 674,80 грн;

- згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2024 у травні 2024 року на суму 119 674,80 грн;

- згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2024 у червні 2024 року на суму 119 674,80 грн;

- згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2024 у липні 2024 року на суму 119 674,80 грн;

- згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.08.2024 у серпні 2024 року на суму 119 674,80 грн;

- згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.09.2024 у вересні 2024 року на суму 119 674,80 грн;

- згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2024 у жовтні 2024 року на суму 119 674,80 грн;

- згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2024 у листопаді 2024 року на суму 119 674,80 грн;

- згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2024 у грудні 2024 року на суму 119 674,80 грн;

- згідно акту приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2025 у січні 2025 року на суму 119 674,80 грн.

Вказані акти приймання-здачі виконаних послуг підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Позивач зазначає, що для сплати вартості наданих / отриманих у період з квітня 2024 року по січень 2025 року послуг базування трьох повітряних суден Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" рахунки-фактури на загальну суму 1 196 748,00 грн з ПДВ, які у відповідності до п. 4.11 параграфу 4 Додатку були отримані перевізником в бухгалтерії обслуговуючої компанії для сплати вартості послуг базування ПС за спірний період, що підтверджується реєстрами виданих / отриманих оригіналів документів.

Також листом вих. 01-11-21 від 03.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" визнало надання Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" послуг базування трьох літаків та наявність боргу у розмірі 1 436 097,60 грн.

Таким чином, за період з квітня 2024 року по січень 2025 року позивачем були надані відповідачу послуги з розміщення (базування) трьох повітряних суден на загальну суму 1 196 748,00 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Під-параграфом 4.11 параграфу 4 Додатку (в редакції Додаткової угоди №4від 08.02.2018 до Додатку) передбачено, що незважаючи на статтю 7 Основної Угоди, перевізник зобов`язаний до останнього дня кожного місяця самостійно отримати в бухгалтерії обслуговуючої компанії рахунок за базування повітряних суден та Акт приймання-здачі виконаних послуг і протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання здійснити оплату на поточний рахунок обслуговуючої компанії.

Як вбачається із реєстрів виданих / отриманих оригіналів документів Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" не належно (з простроченням) виконувало своє зобов`язання з отримання в бухгалтерії позивача рахунків за базування повітряних суден (отримуючи такі рахунки зі спливом значних строків), проте, за переконанням суду, неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання не може відтерміновувати виконання останнім своїх зобов`язань перед позивачем (тим самим створюючи негативні наслідки для виконавця послуг). Відтак суд вбачає за необхідне відраховувати строк на оплату (3 банківських дня) від останнього дня кожного місяця).

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" повинні були оплачуватись надані Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у наступні строки:

- надані у квітні 2024 року на суму 119 674,80 грн - до 03.05.2024 включно;

- надані у травні 2024 року на суму 119 674,80 грн - до 05.06.2024 включно;

- надані у червні 2024 року на суму 119 674,80 грн - до 03.07.2024 включно;

- надані у липні 2024 року на суму 119 674,80 грн - до 05.08.2024 включно;

- надані у серпні 2024 року на суму 119 674,80 грн - до 04.09.2024 включно;

- надані у вересні 2024 року на суму 119 674,80 грн - до 03.10.2024 включно;

- надані у жовтні 2024 року на суму 119 674,80 грн - до 05.11.2024 включно;

- надані у листопаді 2024 року на суму 119 674,80 грн - до 04.12.2024 включно;

- надані у грудні 2024 року на суму 119 674,80 грн - до 03.01.2025 включно;

- надані у січні 2025 року на суму 119 674,80 грн - до 05.02.2025 включно.

Доказів сплати коштів у розмірі 1 196 748,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Наявність та розмір боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" у розмірі 1 196 748,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим вимога Державного підприємства "Український авіаційний метеорологічний центр" в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 196 748,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за Додатком В1.0/02.1-14/1-17 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" пені у розмірі 156 258,09 грн, інфляційних втрат у розмірі 85 694,58 грн та 3% річних у розмірі 17 263,52 грн, нарахованих за період з 04.05.2024 по 14.03.2025.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Додатком строк свого грошового зобов`язання з оплати одержаних послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з під-параграфом 4.8 параграфу 4 Додатку у разі наявності простроченої заборгованості перевізника перед обслуговуючою компанією, обслуговуюча компанія нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за Додатком.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 вказала, що якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.

З під-параграфу 4.8 параграфу 4 Додатку вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня), порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу) та строк нарахування пені строк (до моменту повного погашення заборгованості за Додатком), а відтак нарахування пені не обмежується піврічним строком.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування - з 04.05.2024 по 14.03.2025 і, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що є правомірним нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" пені у розмірі 156 258,09 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування (з 04.05.2024 по 14.03.2025) і зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про правомірність нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" інфляційних втрат у розмірі 85 694,58 грн та 3% річних у розмірі 17 263,52 грн.

Положеннями статті 233 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв`язку з чим указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 та в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).

Обставини повномасштабної військової агресії відносно України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, з боку Російської Федерації, та обумовлені неї негативні наслідки для суб`єктів господарювання, які, зокрема полягають у забороні з моменту повномасштабного вторгнення і по даний час цивільній авіації здійснювати польоти над територією України, а надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України зупинено.

Натомість основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" є пасажирський авіаційний транспорт, відтак останнє не може здійснювати свою господарську діяльність та отримувати прибуток.

При цьому, відповідач навіть не може забрати свої повітряні судна із місця базування (відмовитись від послуги), оскільки перельоти над територією України заборонені.

Тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" не лише не може здійснювати свою безпосередню господарську діяльність та отримувати прибуток, й не може відмовитись від споживання послуг базування повітряних суден, проте вимушене сплачувати вартість таких послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Отже, вирішуючи у цій справі питання щодо можливості зменшення суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача.

У контексті наведеного, суд бере до уваги, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Як встановлено судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 85 694,58 грн та 3% річних у розмірі 17 263,52 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20 виклав правову позицію, згідно із якою отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника.

Така позиція зумовлена тим, що неустойка, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання.

Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені.

Таким чином, виходячи із принципу збалансованості інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру пені до 1,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" підлягають задоволенню частково, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" підлягають стягненню борг у розмірі 1 196 748,00 грн, пеня у розмірі 1,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 85 694,58 грн та 3% річних у розмірі 17 263,52 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведені приписами господарського процесуального закону судовий збір покладається на відповідача з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями останнього, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Українські Крила" (02121, м. Київ, Харківське Шосе, буд. 201-203, літера 2А, 5 поверх; ідентифікаційний код 40217935) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) борг у розмірі 1 196 748 (один мільйон сто дев`яносто шість тисяч сімсот сорок вісім) грн 00 коп., пеню у розмірі 1 (одну) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 85 694 (вісімдесят п`ять тисяч шістсот дев`яносто чотири) грн 58 коп., 3% річних у розмірі 17 263 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят три) грн 52 коп. та судовий збір у розмірі 17 471 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн 57 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 25.07.2025.

Суддя Р.В. Бойко