Ухвала від 25.07.2025 по справі 910/8894/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.07.2025Справа № 910/8894/25

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши без виклику сторін

Заяву Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова, м. Житомир

про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

17.07.2025 року Житомирським військовим інститутом імені С.П. Корольова подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про:

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ СТРУМ" здійснити реструктуризацію заборгованості Житомирському військовому інституту імені С.П. Корольова на умовах укладеного сторонами Договору № 166/Б про постачання електричної енергії споживачу від 20.02.2025;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ СТРУМ" поновити постачання електричної енергії споживачу Житомирському військовому інституту імені С.П. Корольова на умовах укладеного сторонами Договору № 166/Б про постачання електричної енергії споживачу від 20.02.2025.

18.07.2025 року Житомирським військовим інститутом імені С.П. Корольова подано до Господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» поновити постачання електричної енергії споживачу - Житомирському військовому інституту імені С.П. Корольова на умовах укладеного сторонами Договору №166/Б від 20.02.2025 до винесення остаточного рішення по справі.

Ухвалою від 21.07.2025 року заяву Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про забезпечення позову було повернуто заявнику.

22.07.2025 року Житомирським військовим інститутом імені С.П. Корольова повторно подано до Господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» поновити постачання електричної енергії споживачу - Житомирському військовому інституту імені С.П. Корольова на умовах укладеного сторонами Договору №166/Б від 20.02.2025 до винесення остаточного рішення по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану Житомирським військовим інститутом імені С.П. Корольова заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.

Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише у межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід ураховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

За умовами ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 5 та ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Слід зауважити, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна достатньо обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Разом з тим, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як на підставу для забезпечення позову заявник вказує на те, що 20.02.2025, між позивачем Житомирським військовим інститутом імені С.П. Корольова (споживач) та відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ СТРУМ" (постачальник) був укладений Договір №166/Б "Про постачання електричної енергії" і станом на 01.07.2025 Постачальник поставив Споживачу 975 381 кВт/год." (із 1 350 000 кВт/год. визначених у договорі), тобто не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання, а Споживач, у свою чергу, із нарахованих за спожиту електроенергію 6 882 191,87 грн сплатив 3 450 547,93 грн, а також має оплатити 3 431 643,94 грн боргу.

Заявник зазначає, що таким чином, Постачальник в рамках укладеної угоди взяв на себе зобов`язання щодо надання Споживачу електричної енергії на загальну кількість 1 350 000 кВт/год і не виконав їх у повному обсязі, що є порушенням умов договору.

При цьому, причиною несвоєчасного розрахунку Споживача за спожиту електричну енергію є відсутність своєчасного фінансування дорадчим органом. Однак незважаючи на це, Споживач щомісяця подає заявки на фінансування для оплати рахунків до дорадчого органу, а також двічі звертався із гарантійним листом до Постачальник щодо невідкладного проведення розрахунків у разі отримання коштів від дорадчого органу, який фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Втім, 11.07.2025, Постачальник, в односторонньому порядку, припинив виконання умов Договору та автоматично перевів Споживача на постачальника "останньої надії" функції якого виконує державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

Заявник вказує, що він є вищим військовим навчальним закладом який готує військовослужбовців певного виду для Збройних Сил України, а тому відключення його від постачання електричної енергії зупинить процес навчання та зрив підготовки та випуску кваліфікованих військовослужбовців.

Однак, суд зазначає, що відповідно до ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається із поданої позовної заяви Житомирським військовим інститутом імені С.П. Корольова заявлено вимогу «про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ СТРУМ" поновити постачання електричної енергії споживачу (Житомирському військовому інституту імені С.П. Корольова) на умовах укладеного сторонами Договору № 166/Б про постачання електричної енергії споживачу від 20.02.2025».

В цей же час, заява Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про забезпечення позову містить тотожну за змістом вимогу «про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український струм» поновити постачання електричної енергії споживачу - Житомирському військовому інституту імені С.П. Корольова на умовах укладеного сторонами Договору №166/Б від 20.02.2025 до винесення остаточного рішення по справі».

Таким чином суд, здійснивши оцінку доводів заявника, приходить до висновку про те, що заява Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про вжиття визначених ним заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 211,20 грн, за подання заяви про забезпечення позову залишається за заявником.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова про забезпечення позову відмовити повністю.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ