Рішення від 21.07.2025 по справі 910/5678/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2025Справа № 910/5678/25 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-технолоджі"

про стягнення 1 171 684,42 грн.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук М.В., в порядку самопредставництва;

від відповідача: Іщенко В.С., ордер серія АІ № 1048080.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-технолоджі" про стягнення 1 171 684,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Фуд-технолоджі", як фактичний користувач земельної ділянки площею 0,3885 га (кадастровий номер 8000000000:75:171:0014) на просп. Перемоги, 138 у місті Києві, з 20.12.2021 по 26.03.2023 без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки (Київської міської ради) зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, що є підставою для стягнення з товариства безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.05.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечуючи проти позову відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не враховано, що орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності з 20.12.2021 (тобто після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 19.12.2006 №75-6-00314 з ТОВ «Промінь») до 26.03.2023 (до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (тобто до укладення з відповідачем нового Договору оренди земельної ділянки від 27.03.2023 № 657) сплачував попередній землекористувач земельної ділянки - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь», а відповідач (ТОВ «Фуд-Технолоджі») компенсував її, про що наявні відповідні докази у вигляді платіжних інструкцій, актів наданих послуг, податкових декларацій.

Крім того, відповідач вважає, що плату за землю слід обраховувати, виходячи із ставки 3% від нормативно грошової оцінки вказаної земельної ділянки, оскільки орендна плата сплачувалась ТОВ «Промінь» у відповідності з умовами Договору оренди № 75-6-00314 від 19.12.2006 року за ставкою орендної плати 3%, як то встановлено Договором оренди, що підтверджується наданою позивачем Інформаційною довідкою від 28.04.2025 № 424370495 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не 5% ставки, закріпленої рішеннями Ради про бюджет міста на відповідний рік.

Водночас, відповідач також зазначає, що у рішенні № 5801/5842 від 24.11.2022 року «Про передачу ТОВ «Фуд-Технолоджі» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування об`єкта громадського харчування (кафе) на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва» відсутній пункт чи інше положення про зобов`язання відповідача сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна чи з моменту передбачуваної дати закінчення договору оренди з попереднім землекористувачем - ТОВ «Промінь».

Відповідач також вказав, що у відповідності до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України неправомірним є нарахування плати за землю у період з березня 2022 року по грудень 2022 року, оскільки місто Київ згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 знаходилося на території активних бойових дій.

02.06.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій позивач відхилив заперечення відповідача, викладені у відзиві, з огляду на те, що дійсно, підпунктом 2.7 пункту 2 проєкту рішення Київської міської ради від 20.07.2022 №08/231-895/ПР «Про передачу ТОВ «Фуд-Технолоджі» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування об`єкта громадського харчування (кафе) на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва», встановлено обов`язок товариства сплатити безпідставно збереженні кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Як вбачається зі змісту пояснювальної записки до проєкту рішення включення підпункту 2.7 пункту 2 проєкту запропоновано з урахуванням існуючої судової практики (постанови Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 925/449/19, від 27.01.2021 у справі № 630/269/16, від 10.02.2021 у справі № 200/8930/18).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000140802023 від 30.01.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:171:0014 належить до земель з видом цільового призначення - 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Ставка орендної плати визначається за період 20.12.2021 - 31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; 01.01.2022-31.12.2022 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; 01.01.2023-26.03.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з видом цільового призначення - 03.08 застосовується ставка орендної плати - 5%. Відповідно до положень земельного та податкового законодавства відповідач не може бути платником земельного податку, а тому при розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою було використано розмір орендної плати, яку відповідач мав би сплатити за умови оформлення земельних правовідносин в установленому законом порядку.

Щодо застосування до спірних відносин підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України з врахуванням Переліку, позивач зазначив, що пільговий період застосовується виключно до суб`єктів господарювання, у яких на момент настання цього періоду був укладений та чинний договір оренди земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки у даній справі укладено 27.03.2023. Отже, Київська міська рада вважає, що до спірних правовідносин зі стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою взагалі не можуть бути застосовані зазначені вище норми Податкового кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 з метою дотримання принципів справедливості та доступу до правосуддя, враховуючи предмет та підстави позову, на підставі ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 30.06.2025.

05.06.2025 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

05.06.2025 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, з урахуванням часткової сплати ТОВ «Промінь» 228 298,07 грн., просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді недоотриманої орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України у розмірі 943 386,35 грн.

27.06.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 30.06.2025 з`явився, підтримав заяву про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.

Протокольною ухвалою від 30.06.2025 розгляд справи відкладено на 21.07.2025.

02.07.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2025 позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.07.2025 проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.07.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.11.2022 Київською міською радою (надалі - позивач/Рада) прийнято рішення № 5801/5842 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фуд-Технолоджі» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування об`єкта громадського харчування (кафе) на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва».

Відповідно до п. 2 вказаного рішення вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фуд-Технолоджі», за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,3885 га (кадастровий номер 8000000000:75:171:0014) для експлуатації та обслуговування об`єкта громадського харчування (кафе) на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

На підставі цього рішення 27.03.2023 між Київською міською радою (за текстом договору - Орендодавець) та ТОВ «Фуд-Технолоджі» (за текстом договору - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 27.03.2023 № 215, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 24.11.2022 №5801/5842 передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) вищезазначену земельну ділянку (об`єкт оренди) для експлуатації та обслуговування об`єкта громадського харчування (кафе). Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Згідно з п. 2.1 договору, об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 24.11.2022 №5801/5842 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:75:171:0014;

- місце розташування - просп.. Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення - 03.08 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (для експлуатації та обслуговування об`єкта громадського харчування (кафе));

- розмір (площа) - 0,3885 га.

Відповідно до витягу із технічної документації від 24.01.2023 № НВ-8000003212023 (за формою згідно з додатком 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 753)) нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 20 766 603,94 грн. (п. 2.2 договору).

Згідно з інформаційною довідкою від 28.04.2025 № 424370495 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір оренди земельної ділянки зареєстровано 27.03.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, орендодавець за яким: Київська міська рада, орендар - ТОВ «Фуд-Технолоджі».

Відповідно до інформаційної довідки від 28.04.2025 № 424370495 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка передана в оренду на 5 років ТОВ «Промінь» (договір оренди земельної ділянки від 19.12.2006 № 75-6-00314).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі № 910/16406/15, визнано договір оренди земельної ділянки від 19.12.2006 №75-6-00314, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Промінь», поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі № 910/3727/17, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/3727/17, визнано поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельних ділянок (термін дії оренди закінчився 19.12.2021).

Згідно з інформаційною довідкою від 28.04.2025 № 424370495 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,3885 га з кадастровим номером 8000000000:75:171:0014 на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000140802023 від 30.01.2023, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:171:0014 площею 0,3885 га, цільове призначення: 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва, проведена 19.12.2006 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 26.07.2006.

Отже, земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 19.12.2006.

Згідно з інформаційною довідкою від 05.05.2025 № 425331035 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка забудована об`єктом громадського харчування (кафе) загальною площею 446,9 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1981967480000), який належить ТОВ «Фуд-Технолоджі» на праві приватної власності (право зареєстровано 06.12.2019, номер запису про право власності: 34543443).

За розрахунком позивача, загальний розмір безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельної ділянки у період з 20.12.2021 по 26.03.2023 складає 943 386,35 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Листом Головне управління ДПС у м. Києві повідомило, що ТОВ «Фуд-Технолоджі» не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало плату за землю за період з 12.03.2020 по 27.03.2023 роки до Правобережної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у м. Києві (Святошинський район).

Оскільки відповідач на безоплатній основі без укладеного договору оренди у період з 20.12.2021 по 26.03.2023 користувався земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,3885 га (кадастровий номер 8000000000:75:171:0014) у Святошинському районі міста Києва по просп.. Перемоги, 138 позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 943 386,35 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Визначаючи суть і характер правовідносин, що виникли між сторонами, варто зазначити, що зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Визначаючи суть і характер правовідносин, що виникли між сторонами, варто зазначити, що зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави майно відшкодовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, адже набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (тут і надалі - ЗК України у редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам..

Відповідно до пункту в) частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За частиною 1 статті 120 ЗК України у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об`єктів до набувача таких об`єктів, без зміни її цільового призначення.

Згідно з абзацом 1 частини 9 статті 120 ЗК України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Статтею 125 ЗК України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшує свої доходи, а власник земельної ділянки (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Отже, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Як було встановлено судом, відповідно до інформації з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №424370495 від 28.04.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:171:0014, площею 0,3885 га, належить на праві власності територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Також судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1981967480000, загальною площею 446,9 кв.м), розміщеного на вищезазначеній земельній ділянці по проспекту Перемоги, 138 у місті Києві, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №425331035 від 05.05.2025.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося самим відповідачем, що між сторонами до 26.03.2023 не укладалося жодних договорів оренди зазначеної земельної ділянки та не було зареєстровано відповідне право користування.

Отже, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування (оренди) вказаною земельною ділянкою відповідачем у спірний період.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази існування на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що перебуває у власності інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач у спірний період користувався земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 8000000000:75:171:0014, площею 0,3885 га по проспекту Перемоги, 138 у місті Києві), на якій розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, без оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку.

Згідно із частинами 1-5 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, Верховним Судом у постановах від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0000140802023 від 30.01.2023 земельна ділянка, на якій розташований об`єкти нерухомого майна відповідача, і за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, сформована з 19.12.2006 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер 8000000000:75:171:0014, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру, а відтак може бути об`єктом цивільних прав.

Таким чином, спір у справі стосується сформованої земельної ділянки, що має конкретну площу, грошову оцінку.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що відповідач, здійснюючи фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,3885 га (кадастровий номер 8000000000: 75:171:0014) по проспекту Перемоги, 138 у місті Києві без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, фактично зберіг в себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 ЦК України, зобов`язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Перевіряючи доводи позивача в частині розміру безпідставно збережених коштів, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Згідно з абзацом 1 пункту 289.1 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок №1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Також суд зазначає, що земельне законодавство, й зокрема стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. При цьому, витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000140802023 від 30.01.2023 та витягу із технічної документації №НВ-8000003212023 від 24.01.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000: 75:171:0014) становить 20 766 603,94 грн.

Крім цього, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Відповідно до офіційної інформації, розміщеної Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2024-rik/) коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь).

Отже, позивачем визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексу споживчих цін становить:

за 2022 рік - 18 057 916,47 грн. (20 766 603,94 грн./1,15);

за 2021 рік - 16 416 287,70 грн. (18 057 916,47 грн./1,1).

Разом із цим, судом встановлено, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000140802023 від 30.01.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:171:0014) станом на 24.01.2023 становила 20 766 603,94 грн.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 2 статті 14 ГПК України).

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).

Оскільки за основу розрахунку орендної плати позивачем взято менші значення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, які не перевищують обґрунтовані, судом, під час перевірки спірних сум, в силу вищезазначених приписів процесуального законодавства, буде взято за основу значення нормативно-грошової оцінки, наведені позивачем.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на необґрунтованість суми безпідставно збережених коштів, оскільки позивачем неправомірно застосовано ставку у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, спір між сторонами у межах даної справи виник щодо суми безпідставно утриманих коштів, а саме щодо ставки орендної плати за землю: 3% чи 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000140802023 від 30.01.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:171:0014 належить до земель з видом цільового призначення - 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Підпунктами 11 пункту 19 (інші положення, що регламентують процес виконання бюджету міста Києва) рішеннями Ради: "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 №24/24, "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" від 09.12.2021 №3704/3745 та "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 №5828/5869, встановлено мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва при укладанні та внесенні змін до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком 11 цих рішень.

Додатком 11 до вищезазначених рішень розмір орендної плати для земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (03.08) становить 5% від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 ст. 287 ПК України відсутні обов`язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов`язань зі сплати земельного податку.

Разом з тим предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212, 1214 ЦК України в розмірі орендної плати, що належить до сфери приватноправових відносин, за суб`єктним складом спір також є приватноправовим, оскільки сторонами спору є суб`єкт господарювання та орган місцевого самоврядування Рада, яка діє як представник власника (територіальної громади міста Києва) земельної ділянки комунальної власності у приватноправових земельних відносинах, а не як суб`єкт владних повноважень.

З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 27.04.2021 у справі №922/2378/20.

Отже, суд погоджується з позицією позивача про те, що розмір орендної плати для спірної земельної ділянки становить 5% від її нормативної грошової оцінки, встановлений у Додатках 11 до рішень Ради: "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 №24/24, "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" від 09.12.2021 №3704/3745 та "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 №5828/5869.

Протилежне застосування вказаних рішень органу місцевого самоврядування може призводити вочевидь до нелогічної ситуації, порушуючи загальноправові принципи, зокрема розумності та справедливості, коли особа, яка користується земельною ділянкою згідно правовстановлюючого документа (наприклад договір оренди) повинна сплачувати більше коштів (5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), ніж особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки (без укладеного договору оренди) - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вирішуючи спір в межах даної справи в частині періоду безпідставно збережених коштів, суд виходить з такого.

Як було раніше встановлено судом і не заперечується відповідачем, що останній у заявлений позивачем період з 20.12.2021 по 26.03.2023 використовував спірну земельну ділянку без укладення договору оренди землі і не сплачував орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі.

Однак заперечуючи проти позову в частині періоду нарахування, відповідач зазначив, що у відповідності до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за період з березня 2022 року по грудень 2022 року плата за землю (земельний податок та орендна плата) за користування земельною ділянкою комунальної форми власності не нараховується та не сплачується.

Так, Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності з 17.03.2022, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено підпунктом 69.14 такого змісту (у редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023), відповідно до якого за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364, яка набрала чинності з 25.12.2022 (далі - постанова КМУ № 1364), установлено, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

На виконання постанови КМУ № 1364 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 22.12.2022 № 309 (набрав чинності з 27.12.2022) затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, з якого вбачається, що в період з 24.02.2022 по 30.04.2022 вся територія міста Києва визначалася як територія активних бойових дій.

З аналізу викладених положень податкового законодавства вбачається, що вони передбачають звільнення від нарахування та сплати за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №908/929/24, від 23.04.2024 у справі №910/14473/22, від 06.02.2024 у справі №910/14086/22 та від 07.11.2023 у справі №910/3733/23.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на висновок Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №922/2378/20 (пункт 42), з огляду на те, що фраза "не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України" була вирвана позивачем із контексту та стосувалася пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України, а не відносно всіх положень ПК України, зокрема пункту 524 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Отже, у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 відповідач на законодавчій основі був звільнений від обов`язку сплачувати орендну плату за земельну ділянку комунальної форми власності.

Таким чином, позивачем неправомірно заявлено до стягнення безпідставно збережені кошти за період з 01.03.2022 по 31.12.2022.

Отже, розглядаючи спір у межах позовних вимог, розмір безпідставно збережених коштів становить 414 736,14 грн., з яких:

1) 26 985,68 грн., нарахованих за період з 20.12.2021 по 31.12.2021 (16 416 287,70 грн. (НГО) х 5% (ставка) / 365 (к-сть днів у році) х 12 (к-сть днів у році, за які здійснюється нарахування);

2) 145 947,54 грн., нарахованих за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 (18 057 916,47 грн. (НГО) х 5% (ставка) / 365 (к-сть днів у році) х 59 (к-сть днів у році, за які здійснюється нарахування);

3) 241 802,92 грн., нарахованих за період з 01.01.2023 по 26.03.2023 (20 766 603,94 грн. (НГО) х 5% (ставка) / 365 (к-сть днів у році) х 85 (к-сть днів у році, за які здійснюється нарахування).

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-технолоджі" (03680. М. Київ. проспект Перемоги, буд. 51-А; ідентифікаційний код: 40371198) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) 414 736 (чотириста чотирнадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 14 коп. безпідставно збережених коштів та 4 976 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят шість) грн. 83 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.07.2025.

Суддя О.А. Грєхова