Рішення від 28.07.2025 по справі 359/1401/23

Справа № 359/1401/23

Провадження № 2/359/128/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог : Акціонерне товариство «ПРОСТО страхування» про стягнення майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

08 лютого 2023 року представник позивача ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом, яким просила : стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача завдану йому майнову шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 25 жовтня 2020 року у розмірі 97 846,50 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача завдану йому майнову шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 25 жовтня 2020 року у розмірі 41 504,14 грн.; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору та оплаті правової допомоги у загальному розмірі 9358,51 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що 25 жовтня 2020 року на 13 км. автодороги ПСО м. Київ (Р-03), водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з АЗС «Glusco» на головну дорогу не надав дороги транспортному засобу марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по ній та змушений був різко гальмувати та змінювати напрямок руху. Своїми діями ОСОБА_2 створив аварійну ситуацію на дорозі, що призвело до дорожньо - транспортної пригоди (далі по тексту -ДТП). В той же час, 25 жовтня 2020 року о 15 год. 00 хв. на а/д ПСО м. Києва (Р-03), водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля або безпечного об?їзду перешкоди, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, в результаті чого не впорався з керуванням. Після чого, «Volkswagen Passat» виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем «BMW», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , та з автомобілем «Daihatsu», державний номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_5 , після чого автомобіль відкинуло на бетонну огорожу. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження з заподіянням матеріальних збитків.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року у справі за №359/9150/20 водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністратив-ного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Крім того, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2021 року у справі №359/9212/20 водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Внаслідок вказаного ДТП від 25 жовтня 2020 року, неправомірних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивачу спричинено матеріальної шкоди шляхом пошкодження належ-ного йому на праві власності транспортного засобу.

Згідно звіту №48/82.05.21 про оцінку вартості матеріального збитку від 12 травня 2021 року вартість матеріальних збитків завданих позивачу становить 186 053 грн. 00 коп. За послуги експерта за складання вищезазначеного звіту позивачем було сплачено для ФОП « ОСОБА_6 » 3500 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було понесено витрати на евакуацію, зберігання та перевезення пошкодженого транспортного засобу у розмірі 6140 грн. 00 коп. Тобто, загальна сума матеріальних збитків завданих позивачу внаслідок вказаного ДТП складає 195 693 грн. 00 коп.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Акціонерному товаристві «ПРОСТО страхування», яке у межах ліміту відповідальності за страховим полісом виплатило позивачу на відшкоду-вання майнової шкоди 56 342 грн. 36 коп. Однак сплачене відшкодування не покриває розміру збитків завданих позивачу, тому останній пред?явив до винних осіб вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром заподіяної шкоди і відшкодованого страховою компанією збитку, яка становить 139 350 грн. 64 коп.

Враховуючи викладене позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 завдану майнову шкоду у розмір 97846 грн. 50 коп., а з відповідача ОСОБА_3 41504 грн. 14 коп.

Ухвалою суду від 28 березня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням та викликом сторін. Сторонам роз`яснено права, обов`язки і встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

02 травня 2023 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Данилов Ю.В. просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що позивач послався на те, що АТ «Просто-Страхування» здійснено ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування у розмірі 56 342,56 грн. та додав до позову копію аркуша паперу з цифрами 56 342 грн. 36 коп., який у переліку додатків до позову назвав «Відомості щодо зарахування грошового переказу від АТ «ПРОСТО страхування». Цей аркуш паперу представник позивача чомусь завірила своїм підписом, зазначивши «Згідно з оригіналом». Представник відповідача стверджує, що даний письмовий доказ, не є фінансовим документом на підтвердження здійснення виплати страховиком страхового відшкодування позивачу, оскільки він не містить відомостей про отримувача коштів, підстав їх виплати та про те на підставі якого саме страхового випадку здійснено страхове відшкодування. У зв`язку з цим, адвокат Данилов Ю.В. вважає, що цей аркуш паперу в силу вимог ст. 78, 79 ЦПК України не є належним та допустимим доказом у справі.

Зауважив, що розпорядженням Нацкомфінпослуг встановлено розмір максимальної компенсації потерпілим внаслідок ДТП у розмірі 130 000,00 грн. У відповідності до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AP/4743208 від 24 жовтня 2020 року, страхова сума становить 130 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн. В свою чергу, страховиком виплачено позивачу не максимальну суму страхового відшкодування (130 000 грн.), а іншу суму, в розмірі 56 342,36 грн., з якою фактично позивач не погоджується. Однак ОСОБА_1 у позові не пояснює причин невиплати страховиком всієї суми страхового відшкодування, не додає до позову відмову страховика у виплаті страхового відшкодування, яка є обов`язковою у більшому розмірі.

Щодо доданого до позову звіту про оцінку вартості матеріального збитку за №48/82.05.21 від 12 травня 2021 року, складеного ФОП ОСОБА_6 , представ-ник відповідача вказав, що надані позивачем копії звіту є неналежної якості, у зв`язку з чим ознайомитись з його змістом неможливо, та на підставі наданих копій фотознімків пошкодженого транспортного засобу, неможливо ідентифікувати що це автомобіль, належний саме позивачу. Також, даний звіт не містить відомостей про те, що особа, яка здійснювала оцінку пошкодженого автомобіля запрошувала відповідачів для участі в його огляді, хоча у цивільній справі №755/9113/21 такі відомості існували тільки по відношен-ню до відповідача ОСОБА_3 . Також представник звернув увагу суду на те, що місцем здійснення діяльності експерта ФОП « ОСОБА_6 » є АДРЕСА_1 . В тексті Звіту оцінювача вказана адреса місця огляду автомобіля: АДРЕСА_2 . З огляду на це, у позові не обгрунтовано, чому огляд пошкодженого автомобіля здійснювався за 150 км від м. Києва, відсутні відомості про його транспортування до Черкаської області, при тому, що позивач проживає у м. Києві, а оцінювач працює в с. Чубинське, Бориспільського району Київської області.

Крім того, у Звіті №48/82.05.21 від 12 травня 2021 року вказано, що: замовником звіту є позивач; ринкова вартість КТЗ до пошкодження - 186 053,00 грн.; коефіцієнт зносу - 0,7; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 322 023,26 грн.; утилізація КТЗ - 31 982,25 грн.; вартість матеріального збитку - 186 053,00 грн.; відновлення КТ3 є недоцільним; довідка про ДТП не надавалась.

Відтак, відповідачі мають нести відповідальність за матеріальну шкоду, завдану позивачу у вигляді сплати різниці між ринковою вартістю автомобіля, вартістю його утилізації, мінус вартість страхового відшкодування для відповідача ОСОБА_3 .

Представник вважає, що у відповідності до вимог ст. 30,1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», належним доказом того, що транспортний засіб фізично знищений (ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим) може бути лише аварійний сертифікат (рапорт), звіт (акт) чи висновок про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом за ініціативою та під контролем страховика. Однак позивач не подав до суду таких доказів.

Представник відповідача також вважає, що вартість матеріального збитку у звіті за №48/82.05.21 від 12 травня 2021 року, складеного ФОП ОСОБА_6 є завищеною та не може бути прийнятою судом до уваги; позивач зробив невірний розрахунок майнової шкоди, завданої в результаті ДТП, оскільки не врахував залишкову вартість автомобіля, який у нього залишився; не підлягають задоволенню стягнення з відповідача-2 витрати за послуги за виготовлення звіту ФОП ОСОБА_7 у розмірі 3 500 грн., як не обґрунтовані за наявності звіту страхової компанії (третьої особи), тим більше позивач, знаючи про його існування, не надав суду відомості про те, що такий звіт мав місце та не навів підстав, з яких він з ним не погоджується, та у зв`язку з чим слід враховувати дані саме звіту за №48/82.05.21 від 12 травня 2021 року.

Що стосується стягнення вартості евакуації пошкодженого автомобіля представник вказав, що позивач на підтвердження понесених ним витрат на евакуацію автомобіля надав суду рахунок на оплату №63 від 29 жовтня 2020 року, в якому вказана вартість евакуації Т3 з місця ДТП (2 200,00 грн.), вартість зберігання ТЗ (940,00 грн.) та вартість перевезення Т3 (3 000,00 грн.). Також надано Акт №61 від 29 жовтня 2020 року, затверджений Директором ОСОБА_1, згідно якого ФОП ОСОБА_8 виконав роботи (надав послуги) по евакуації, зберіганню та перевезенню.

Оцінюючи ці докази, представник звернув увагу суду на наступне: ні в одному, ні у другому документі немає посилання на номер автомобіля (ТЗ), що зберігався; відсутні відомості звідки та куди автомобіль був евакуйований; відсутні відомості про те, куди автомобіль був перевезений; в Акті №61, позивач чомусь фігурує як директор; відсутні докази (фінансовий документ) на підтвердження того, що рахунок на оплату №63 від 29 жовтня 2020 року був дійсно оплачений позивачем; відсутні докази на підтвердження того, що цей документ був переданий страховику для його подальшої оплати. В свою чергу, такі витрати ОСОБА_1 , згідно діючого законодавства, підлягають відшкодуван-ню страховою компанією, однак позивач до страховика з вимогою про відшкодування йому цих витрат не звертався.

З метою встановлення того, яка сума в дійсності була виплачена страховиком позивачу, що стало причиною не виплати ним максимальної суми страхового відшкодування (130 000,00 грн.), у цивільній справі №755/9113/21, представник звертався з запитом до третьої особи, яка повідомила про те, що 24 жовтня 2020 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_3 уклали договір, поліс №AP/4743208 обов`язко-вого страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі якого застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Згідно даного Полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 130 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПРОСТО-страхування» із повідом-ленням про настання страхового випадку. АТ «ПРОСТО-страхування» звернулось до ТОВ «СЗУ Україна Консалтінг» для визначення вартості пошкодженого автомобіля «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_4 . Відповідно звіту №6774 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 12 листопада 2020 року: ринкова вартість автомобіля «BMW S25D», реєстраційний номер НОМЕР_4 до ДТП становить 156 264,73 грн., вартість відновлювального ремонту цього автомобіля становить 780 210,91 грн., вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «BMW S25D», реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 156 264,73 грн. Відповідно зобов`язуючої пропозиції «AUTOonline» ТОВ «Аудатекс Україна» ринкова вартість цього автомобіля після ДТП становить 42 580,00 грн. Оскільки автомобіль «BMW 525D», реєстраційний номер НОМЕР_4 після ДТП вважається фізично знищеним, виплата страхового відшкодування здійснювалась на підставі п. 30.1 ст. 30 та п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 25 лютого 2021 року АТ «ПРОСТО-страхування» проведено розрахунок страхового відшкодування, відповідно якого вартість страхового відшкодування склала 56 342,36 грн. Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 19 березня 2021 року було складено Страховий акт №148399 та на підставі даного страхового акту ОСОБА_1 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 56 842,36 грн. Після виплати страхового відшкодування в березні 2021 року позивач більше не звертався до АТ «ПРОСТО-страхування» та не надавав копію звіту про оцінку вартості матеріального збитку ФОП ОСОБА_6 № 48/82.05 від 12 травня 2021 року (т. 1 а.с. 182-192).

Ухвалою суду від 05 квітня 2024 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог.

В судових засіданнях представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_12 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представники відповідача Данилов Ю.В. та ОСОБА_11 в судових засіданнях позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві.

Представник третьої особи ОСОБА_10 в судових засіданнях поклався на розсуд суду у вирішенні спору, однак просив врахувати, що автомобіль ОСОБА_1 визнано фізично знищеним і позивачу, у зв`язку з цим, виплачено 56 842, 36 грн. Про те, що належний позивачу автомобіль визнано фізично знищеним страхова компанія повідомила ОСОБА_1 листом. Вартість залишків автомобіля визначалась у спосіб його виставлення на продаж на відповідній платформі. В свою чергу, дане відшкодування здійснено потерпілій у ДТП стороні з у рахуванням того, що було два винуватця ДТП, тобто, загальна сума страхового відшкодування поділена навпіл. Представник третьої особи зауважив, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язку страхової компанії отримувати згоду власника пошкодженого ТЗ для виставлення залишків автомобіля на продаж з оплатної платформи, тому згода або погодження ОСОБА_1 не отримувались. Також представник страхової компанії зауважив, що позивач просить суд стягнути з відповідачів вартість самого автомобіля, без передачі його залишків відповідачам, при цьому не визначає вартість та об`єм цих залишків, не вказує на їх місцезнаходження та не пропонує передати їх відповідачам.

В судове засідання для оголошення рішення суду сторони не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, взявши до уваги пояснення сторін, дослідивши повно та всебічно матеріалах справи з наявними в ній доказами, прийшов переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановле-ному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року, у справі № 359/9150/20, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу (т. 1 а.с. 21-22). Дане судове рішення набрало законної сили 15 грудня 2020 року.

З даної постанови вбачається, що 25 жовтня 2020 року о 15 год. 00 хв. на 13 км автодороги ПСО м. Київ (Р-03), водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_7 , при виїзді з АЗС «Glusco» на головну дорогу не надав дороги транспортному засобу марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по ній та змушений був різко гальмувати та змінювати напрямок руху. Своїми діями ОСОБА_2 створив аварійну ситуацію на дорозі, що призвело до ДТП, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Також судом встановлено, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київ-ської області від 28 січня 2021 року, у справі № 359/9212/20, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Дане судове рішення набрало законної сили 10 лютого 2021 року. (т. 1 а.с. 23-24).

З даної постанови вбачається, що 25 жовтня 2020 року о 15 год. 00 хв. на ПСО м.Київ (Р-03) на 13 км, водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_6 , у разі виникнення небезпеки для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля або безпечного об`їзду перешкоди. При зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та в результаті чого не впорався з керуванням. Після чого, автомобіль «Volkswagen Passat» виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення з автомобілем «BMW» державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 та з автомобілем «Daihatsu» державний номерний знак НОМЕР_8 під керуванням водія ОСОБА_5 після чого автомобіль відкинуло на бетонну огорожу. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п.п. 12.3. 10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, судом встановлено і не заперечується сторонами, що потерпілим у даному ДТП є ОСОБА_1 , а винуватцями є - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Наведене, в свою чергу, визнається і не заперечується сторонами, а тому, в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає додатковому доказуванню.

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 від 19 грудня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «BMW», модель 525 D, реєстраційний номер НОМЕР_10 (т. 1 а.с. 19-20).

Згідно постанови Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, яка набрала законної сили, ухваленої у цивільній справі № 755/9113/21 за змістом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 вбачається, що власником транспорт-ного засобу «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_6 , є ОСОБА_3 (а.с. 118-120 т. 1).

Відповідно вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків повинне мати місце у разі наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України така майнова шкода відшкодовується особою, яка її завдала, а ч. 2 ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкод-женої речі.

Відповідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортного засобу, що створює підвище-ну небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання. Зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок не переробної сили або умислу потерпілого.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позов про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно п. 6 вищезазначеної постанови особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповід-ній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використан-ня, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Верховний Суд України в постанові від 20 січня 2016 року в справі №6-2808цс15 дійшов висновку, що за змістом положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодуван-ня шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, що передбачено ст. 3 Закону України «Про обов`яз-кове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зазначена правова позиція закріплена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі за № 760/15471/15-ц, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.

З огляду на вказане, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що на момент ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахованою у будь - якій страховій компанії. Як і відсутні докази звернення позивача до цієї страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну відповідачем ОСОБА_2 або до Моторно транспортного страхового бюро, у разі відсутності діючого страхового полісу, з метою отриманням страхового відшкодування.

Наведене, в свою чергу, не дає можливості суду встановити повний суб`єктний склад учасників справи, залучити їх до участі у справі та перевірити факт звернення позивача до страховика відповідальності ОСОБА_2 або до Моторно транспортного страхового бюро (далі по тексту - МТСБ), у разі відсутності діючого страхового полісу, з метою отриманням страхового відшкодування, розмір отриманого ОСОБА_1 страхового відшкодування за винні дії даного відповідача.

Разом з тим, згідно вимог ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено заборо-ну експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов`язко-вого страхування цивільно-правової відповідальності.

Вказаним Законом передбачені випадки виплати відшкодування шкоди потерпілим у разі використання транспортного засобу власником, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Так, відповідно ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБ України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відтак, суд приходить переконання, що позивач не вжив заходів з метою встановлення страховика відповідальності ОСОБА_2 та, за відсутності такого, не звернувся до МТСБ України з заявою про відшкодування завданої внаслідок ДТП від 25 жовтня 2020 року шкоди. Докази протилежного суду сторонами не надані.

Наведене, в свою чергу, свідчить про перекладання позивачем на даного відповідача тягаря з відшкодування завданої ним шкоди та суперечить змісту вимог п. а ст. 41.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У зв`язку з цим, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо не підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що цивільно - правова відповідальність ОСОБА_3 на момент вказаного ДТП була застрахована в АТ «ПРОСТО страхування», що підтверд-жується полісом № АР / 4743208 від 24 жовтня 2020 року (а.с. 75 т. 1).

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідаль-ності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно умов договору страхування та в межах страхової суми.

Відповідно п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно ст. 990 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страхови-ком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступ-ника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

З матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, що ДТП від 25 жовтня 2020 року за участі позивача та відповідачів визнане АТ «ПРОСТО-страхування» страховим випадком.

На запит адвоката Данилова Ю.В. від 21 січня 2022 року за № 21/01/22-02 АТ «ПРОСТО-страхування» листом за № 04-254 від 22 січня 2022 року повідомило, що 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до даного товариства з заявою, якою повідомив про ДТП, яке сталось 25 жовтня 2020 року та про настання страхового випадку (а.с. 195 т. 1).

Крім того, страхова компанія повідомила заявника про те, що для визначення вартості завданої шкоди автомобілю «BMW», д.н.з. НОМЕР_10 , АТ «ПРОСТО-страхування» звернулось до ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг», у зв`язку з чим останнім 12 листопада 2020 року було складено Звіт № 6774 про оцінку вартості (розміру) збитків.

Згідно ст. 34.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Звітом № 6774 про оцінку вартості (розміру) збитків, складеного 12 листопада 2020 року ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» на виконання договору доручення, укладеного з АТ «ПРОСТО-страхування» встановлено, що ринкова вартість автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_10 - 156 264, 73 грн., вартість відновлювального ремонту - 780 210, 91 грн., значення коефіцієнта фізичного зносу - 0,7000, вартість матеріального збитку - 156 264, 73 грн. (а.с 196-198 т. 1).

Згідно ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповіда-льності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно законо-давства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспорт-ного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно ст. 36.3 та 36.6 вказаного Закону у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхо-вого відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Встановлено, що АТ «ПРОСТО-страхування», на підставі заяви позивача, Звіту № 6774 про оцінку вартості (розміру) збитків, складеного 12 листопада 2020 року ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг», розрахунку страхового відшкодування за № 148399 від 25 лютого 2021 року, страхового акта № 148399 від 19 березня 2021 року, виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 56 342, 36 грн. Наведене визнається і не заперечується позивачем.

Суд звертає увагу на те, що при визначені розміру страхового відшкодування АТ «ПРОСТО - страхування» прийшло переконання про те, що автомобіль «BMW», д.н.з. НОМЕР_10 є фізично знищеним, оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспорт-ного засобу перевищували вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, як вбачається з листів третьої особи від 08 лютого 2022 року та 22 січня 2022 року за № 04-386 та 04-254, страхова компанія при виплаті позивачу страхового відшкоду-вання керувалась, зокрема, вимогами ст. 36.3 та 36.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 193, 195 т.1). Тобто розмір страхового відшкодування та сума франшизи, передбачена у договорі (1000, 00 грн.), ділились навпіл, зважаючи на те, що у даному ДТП винні два водія : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Той факт, що автомобіль, належний позивачу, за наслідком ДТП від 25 жовтня 2020 року є фізично знищеним, додатково підтверджується також зобов`язуючою пропозицією ТОВ «Аудатекс Україна», відповідно якої ПрАТ «ПРОСТО-страхування» 10 грудня 2020 року виставило автомобіль «BMW», д.н.з. НОМЕР_10 на торги де 14 грудня 2020 року надійшла пропозиція щодо придбання його залишків за винагородження в розмірі 42 580, 00 грн. (а.с. 199 т. 1).

Відтак, вартість автомобіля позивача після ДТП становила 42 580, 00 грн.

Зважаючи на це та вимоги ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про те, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, АТ «ПРОСТО-страхування» здійснило розрахунок страхового відшкодування : 156 264, 73 (ринкова вартість автомобіля до ДТП) - 42 580, 00 грн. (вартість автомобіля після ДТП) = 113 684, 73 грн.

Однак, оскільки винуватців ДТП було два, то й страхове відшкодування в розмірі 113 684, 73 грн. та розмір франшизи за полісом - 1000, 00 грн., були поділені навпіл між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (113 684, 73 грн. / 2 - 1 000, 00 грн. / 2 = по 56 342, 36 грн. з кожного).

Як вже встановлено судом вище, АТ «ПРОСТО-страхування» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 56 342, 36 грн. (а.с. 76 т. 1). Наведене визнається і не заперечується позивачем.

Зважаючи на вказане, суд приходить переконанню, що третя особа повністю, у межах ліміту полісу, відшкодувала позивачу, як потерпілому у ДТП учаснику, страхове відшкодування за винні дії ОСОБА_3 , відповідальність якого була застрахована у АТ «ПРОСТО-страхування» за страховим полісом № АР / 4743208 від 24 жовтня 2020 року.

Відтак, інша частина страхового відшкодування підлягає стягненню виключно з іншого винуватця ДТП, а саме ОСОБА_2 .

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на евакуацію, зберігання та перевезення пошкодженого транспортного засобу слід зазначити наступне.

Згідно Акту № 61 від 29 жовтня 2020 року та рахунку на оплату № 63 від 29 жовтня 2020 року, ФОП ОСОБА_8 надало ОСОБА_1 послуги з : евакуації ТЗ - 2200, 00 грн., зберігання ТЗ - 940, 00 грн., перевезення ТЗ - 3000, 00 грн., а всього на загальну суму - 6 140 грн. (а.с. 73 т. 1).

Однак, суду не надано жодних доказів оплати даних послуг позивачем чи третьою особою від його імені ФОПу ОСОБА_8 ..

Крім того, згідно ст.30.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власнику пошкодженого транспортного засобу, крім іншого, страхувальником відшкодовується також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до АТ «ПРОСТО-страхування» з вимогою відшкодувати витрати на евакуацію, зберігання та перевезення пошкодженого транспортного засобу

Крім того, з листа третьої особи від 21 лютого 2022 року за № 04-495 вбачається, що ОСОБА_1 не звертався до страхувальника відповідальності ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування вартості послуг евакуатора та моральної шкоди (а.с. 194 т. 1).

У зв`язку з цим суд приходить висновку, про відсутність підстав для стягнення таких витрат з ОСОБА_3 на користь позивача.

Судом також встановлено, що 12 травня 2021 року ФОП ОСОБА_6 , на замовлення ОСОБА_1 було складено звіт № 48/82.05.21 від про оцінку вартості матеріального збитку для визначення матеріального збитку завданого автомобілю «BMW», д.н.з. НОМЕР_10 внаслідок пошкодження при ДТП. Звітом встановлено, що : ринкова вартість КТЗ до пошкодження - 186 053, 00 грн.; значення коефіцієнту фізичного зносу - 0,7000, вартість відновлювального ремонту КТЗ - 771 257,35 грн.; утилізаційна вартість - 31 982,25 грн.; вартість матеріального збитку - 186 053 грн. (т. 1 а.с. 125-140).

Також у п. 3.7 даного Звіту зазначено, що в даному випадку вартість відновлювального ремонту КТЗ Свр = 771 257,35 грн. є більшою ринкової вартості автомобіля С=186 053, 00 грн.

За надані послуги експерта за складання звіту №48/82.05.21 про оцінку КТЗ позивач 12 травня 2021 року сплатив 3500, 00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 48/82.05.21 (т. 2 а.с. 156).

Вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 грунтуються саме на даних вказаного Звіту. Однак, позивач не обгрунтував і не надав суду жодних доказів необхідності повторної оцінки, з метою визначення матеріального збитку, завданого його автомобілю у ДТП, яке сталось 25 жовтня 2020 року, не навів підстав непогодження зі Звітом № 6774 про оцінку вартості (розміру) збитків, складеного 12 листопада 2020 року ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» на виконання договору доручення, укладеного з АТ «ПРОСТО-страхуван-ня».

Більш того, позивач не подавав даний звіт №48/82.05.21 про оцінку КТЗ від 12 травня 2021 року до АТ «ПРОСТО - страхування», не оспорював правильність висновків Звіту № 6774 про оцінку вартості (розміру) збитків від 12 листопада 2020 року, не просив третю особу переглянути розмір виплаченого страхового відшкодування на підставі Звіту №48/82.05.21 від 12 травня 2021 року. Докази протилежного суду сторонами не надано.

Суд, згідно ст. 89 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Кожна сторона, відповідно ч. 3, 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провад-женні, а саме : як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Зважаючи на вказане, суд приходить переконання, що позивачем не наведено підстав і не обгрунтовано належними доказами необхідність відійти від висновків Звіту № 6774 про оцінку вартості (розміру) збитків, складеного 12 листопада 2020 року ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» на виконання договору доручення, укладеного з АТ «ПРОСТО-страхування» та взяття за основу, при розгляду справи по суті, Звіту №48/82.05.21 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного від 12 травня 2021 року ФОП ОСОБА_6 , на замовлення ОСОБА_1 ..

Підсумовуючи наведене та враховуючи висновки суду, наведені вище, суд приходить переконання по відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 133 та ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача;

Зважаючи на те, що у задоволенні позову відмовлено, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 понесених витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 10-12, 76-82, 89, 133, 141, 223, 258- 259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог : Акціонерне товариство «ПРОСТО страхування» про стягнення майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди- відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 липня 2025 року.

Суддя Л.В. Яковлєва