Ухвала від 24.07.2025 по справі 947/20020/23

Справа № 947/20020/23

Провадження № 1-кп/947/1043/25

УХВАЛА

24.07.2025 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022160000000179 від 16.03.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м.Одеси перебувуає вищезаначене кримінальне провадження.

Прокурор заявивклопотання пропродовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,кожному окремо, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з триманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Прокурор, посилаючись на доводи, викладені у письмових клопотаннях, в обгрунтування клопотань зазначив, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, які згідно ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких, за які передбачене покарання на строк до 12 років позбавлення волі.

У разі визнання ОСОБА_9 винним у вчиненні інкримінованих злочинів, свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, також наявний ризик передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КК України, оскільки ОСОБА_9 , перебуваючи на свободі, матиме можливість незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, які співпрацюють зі стороною обвинувачення, з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження.

Крім того судовий розгляд передбачає проведення великої кількості судових засідань для дослідження всіх доказів, якими сторони обгрунтовуватимуть свої позиції, що вказує на наявність реального ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений, який є учасником злочинної організації, може перешкоджати цьому кримінальному провадженню та виділеним кримінальним провадженням будь-яким іншим чином, у тому числі надавати інформацію про здобуті та досліджувані в суді докази іншим підозрюваним, які перебувають у розшуку, особам, яким про підозру ще не повідомлялося, а також чинити перепони у проведенні судового розгляду у розумні строки задля його затягування, у тому числі шляхом неявок до судових засідань під будь-якими приводами.

Обвинувачений ОСОБА_9 офіційно не працевлаштований, лише з січня 2023 року мобілізований до лав ЗСУ, тому засоби його існування не відомі, а також притягується до кримінальної відповідальності у іншому кримінальному провадженні, разом з тим інкриміновані йому злочини є корисливими, вчинялися протягом тривалого часу, встановлена кількість епізодів однорідних злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, сягає 65, що вказує на системність злочинної діяльності та не виключає вчинення у подальшому кримінальних правопорушень задля задоволення потреб життєдіяльності, що у сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України.

Прокурор зазначає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_9 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, останньому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеним ухвалою суду розміром застави.

ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, які згідно ст. 12 КК України, відносяться до особливо тяжких, за які передбачене покарання на строк до 12 років позбавлення волі.

Тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_10 винним у вчиненні інкримінованих злочинів, свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, наявний ризик передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КК України, оскільки ОСОБА_10 , перебуваючи на свободі, матиме можливість незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, які співпрацюють зі стороною обвинувачення, з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження.

Крім того судовий розгляд передбачає проведення великої кількості судових засідань для дослідження всіх доказів, якими сторони обгрунтовуватимуть свої позиції, що вказує на наявність реального ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений, який є учасником злочинної організації, може перешкоджати цьому кримінальному провадженню та виділеним кримінальним провадженням будь-яким іншим чином, у тому числі надавати інформацію про здобуті та досліджувані в суді докази іншим підозрюваним, які перебувають у розшуку, особам, яким про підозру ще не повідомлялося, а також чинити перепони у проведенні судового розгляду у розумні строки задля його затягування, у тому числі шляхом неявок до судових засідань під будь-якими приводами.

Інкриміновані ОСОБА_10 злочини є корисливими, що не виключає вчинення у подальшому аналогічних кримінальних правопорушень задля задоволення потреб життєдіяльності, що може свідчити про наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КК України.

Прокурор зазначає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_10 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, останньому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеним ухвалою суду розміром застави. Захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що ризики відсутні або зменшились, тому просить зменшити розмір.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку захисника.

Захисник ОСОБА_6 ,яка в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що він тривалий час тримається під вартою, має на утриманні батька похилого віку, має намір компенсувати заподіяну шкоду, тому просить змінити запобіжний захід на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав думку захисника.

Вислухавши думкуучасників судовогопровадження,дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастиною п`ятоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

В п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України» зазначено, що визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Відповідно до п.4,5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених, кожного окремо, суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого,а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Приймаючи доуваги вищенаведене,суд враховує,що ОСОБА_9 обвинувачується увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ст.255,ч.4ст.28,ч.2ст.15ч.4ст.190,ч.4ст.28,ч.4ст.190КК України, ОСОБА_10 обвинувачується увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.255,ч.4ст.28,ч.2ст.15ч.4ст.190,ч.4ст.28,ч.4ст.190КК України,які згідност.12КК Україниякізгідно ст.12КК України,відносяться доособливо тяжких,за якіпередбачене покаранняна строкдо 12років позбавленняволі з конфіскацією майна, тому суд дійшов висновку про існування зазначених прокурором та передбачених ст.177 КПК України ризиків, які у теперішеій час зменшились.

Водночас, враховуючи дані про особу обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , кожного окремо, а також той факт, що стороною обвинувачення в період підготовчого розгляду судом кримінального провадження тривалий час не була забезпечена присутність потерпілих, що позбавляє суд можливості призначити та проводити судовий розгляд у розумні строки, обвинувачені тривалий час тримаються під вартою, суд дійшов висновку, що клопотання про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , кожного окремо, задоволенню не підлягає, оскільки прокурором доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України, але не доведені обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України.

Однак, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, суд приходить до переконання про необхідність застосування більш м`якого запобіжного заходу з метою забезпечення дотримання обвинуваченими належної процесуальної поведінки та запобігання можливості вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, згідно ч.1, ч.2 ст.182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином,з урахуваннямвикладеного всукупності,суд приходитьдо переконання,що длязабезпечення належноїпроцесуальної поведінкиобвинувачених та запобіганнюризикам,передбаченому ч.1ст.177КПК України,необхідно застосувативідносно обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , кожного окремо запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з покладенням відповідних обов`язків.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.177-178,182,194,331,369-372КПК України,суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби строком на 2 місяці.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

-Не відлучатись з фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 22.00 годин до 06.00 годин;

-Прибувати за першою вимогою суду;

-Повідомляти суд про зміну місця проживання.

Обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно звільнити з під варти у залі судового засідання.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби строком на 2 місяці.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

-Не відлучатись з фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 22.00 годин до 06.00 годин;

-Прибувати за першою вимогою суду;

-Повідомляти суд про зміну місця проживання.

Обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно звільнити з під варти у залі судового засідання.

Виконання ухвали суду та контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_9 покласти на ГУНП в Херсонській Одеській області.

Виконання ухвали суду та контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_10 покласти на ГУНП в Дніпропетровській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, направити ДУ "Одеський слідчий ізолятор" для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1