Постанова від 28.07.2025 по справі 520/16083/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 р. Справа № 520/16083/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.09.23 по справі № 520/16083/23

за позовом Приватного підприємства "МЕХІКО"

до Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "МЕХІКО" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській, Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №028907 від 15.06.2023, якою на Приватне підприємство "Мехіко" накладено адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 адміністративний позов Приватного підприємства "МЕХІКО" до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській, Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №028907 від 15.06.2023, якою на Приватне підприємство "Мехіко" накладено адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "МЕХІКО" (ЄДРПОУ 34470963) сплачену суму судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845).

Не погодившись з вказаним рішенням, Державною службою України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у ході перевірки транспортного засобу марки MAN, TGX 26.480, державний номерний знак НОМЕР_1 та самоскидного напівпричепа марки STAS 038-3FAK, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який обладнано цифровим тахографом, встановлено, що він належить та використовується позивачем. На момент проведення перевірки встановлено: відсутність роздруківки роботи цифрового тахографа за 17.05.2023, водій не використовує особисту картку водія. Апелянт зазначив, що 14.06.2023 на електронну адресу відповідача, Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов лист від представника позивача, в якому він просив, зокрема, відкласти розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № 025632 від 17.05.2023 року щодо ПП "Мехіко". Листом № 2524/38/23-23 від 16.06.2023 позивача повідомлено, що перенесення справи про порушення законодавства на іншу дату Порядком № 1567 не передбачено, крім цього направлено усі матеріали про порушення. Апелянт зазначив, що позивач не обмежений колом представників, тому знаходження такого представника в іншому місті не є безумовною підставою, яка свідчить про неможливість надання документів за електронною поштою до Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті. Крім того, під час проведення перевірки 17.05.2023 інспекторами Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті вимагалися від водія ОСОБА_1 докази законного використання транспортного засобу (договір оренди, тимчасовий талон тощо), проте такі документи ним не надані. Надані позивачем матеріали до суду відносно іншого автомобільного перевізника не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події. Надання їх згодом, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин. Апелянт посилався на положення наказу Міністерства внутрішніх справ від 11 серпня 2010 року № 379, яким на виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" чітко визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Матеріали справи не містять відомостей про передання позивачем належного останньому транспортного засобу, у користування іншій особі, зокрема третій особі або водію, який був присутній під час перевірки транспортного засобу.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що під час здійснення перевірки, водієм надано водійське посвідчення та товарно - транспортну накладну № Р35 від 16.05.2023 року. Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст. ст. 908, 909 ЦК України, ст. 50 ЗУ "Про автомобільний транспорт" підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником). При цьому, відповідно до зазначеної товарно-транспортної накладної, автомобільним перевізником є СТОВ АФ "Новоандріївська". За змістом абзацу 3 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник, тому спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи позивач є перевізником в розумінні ЗУ "Про автомобільний транспорт". Просив апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 17 травня 2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській, Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на ділянці дороги а/д М-29 "Харків-Красноград-Перещепіно", 40 км здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортного засобу марки MAN TGX 26.480, державний номерний знак НОМЕР_1 та самоскидного напівпричепа марки STAS 038-3FAK, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ПП "Мехіко", копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів містяться в матеріалах справи.

Результати перевірки оформлені актом від 17.05.2023 №АР 025632, яким зафіксовано порушення п. 3.3. Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385 "Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті" та ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме, на момент перевірки відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографу за 17.05.2023, а також водій не використав особисту картку водія під час надання послуг з перевезення вантажу згідно ТТН №Р35 від 16.05.2023. У акті зазначено, що перевезення здійснювалося водієм ОСОБА_1 .

На підставі зазначеного акту від 17.05.2023 №АР 025632 Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській, Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті 15.06.2023 винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №028907, якою до ПП "Мехіко" застосований адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Зі спірної постанови № 028907 від 15.06.2023 року вбачається, що адміністративно- господарська санкція застосована до позивача у зв`язку з порушенням ЗУ "Про автомобільний транспорт" відповідальність за що передбачена абзацом 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи спірну постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ визначено засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ.

При цьому, Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

За текстом ч. 1 ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила технологічних перевезень вантажів транспортними засобами затверджуються керівництвом виробничого об`єкта.

За правилами ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, положення ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Системно аналізуючи вказані вище норми права, колегія суддів виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Вказаний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, від 12 жовтня 2023 року у справі №280/3520/22, від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21.

Поряд із тим, згідно з пп.пп. 11.1, 11.3, 11.5 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки MAN TGX 26.480, державний номерний знак НОМЕР_1 та самоскидного напівпричепа марки STAS 038- 3FAK, державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 07.02.2020 та серії НОМЕР_4 від 10.07.2021.

Відповідно до договору оренди автомобіля №25/01/23-1 від 25 січня 2023 року, укладеного між ПП "Мехіко" (Орендодавець) та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Новоандріївська" (Орендар), вбачається, що Орендодавець зобов`язується передати за плату Орендарю у строкове користування, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове користування вантажні автомобілі (спеціалізований вантажно-спеціалізований сідловий тягач), зокрема, транспортний засіб марки MAN TGX 26.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , шасі номер НОМЕР_5 .

17 травня 2023 року під час перевірки, водієм була надана співробітникам Укртрансбезпеки товарно-транспортна накладна №Р35 від 16.05.2023. Відповідно до зазначеної товарно-транспортної накладної, автомобільним перевізником є СТОВ АФ "Новоандріївська".

Колегія суддів враховує, що ТТН не містить жодного посилання на позивача, в ній автомобільним перевізником, замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем зазначено інші підприємства.

Вказані документи, є носієм доказової інформації (доказової бази), та в яких встановлено, що перевізником у даному випадку є інша юридична особа, а не позивач.

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника, проте цим обставинам відповідач не надав належної оцінки.

Разом з тим, відповідачем надано до суду ТТН Р-35 від 16.05.2023, яка містить інформацію щодо перевізника, а саме іншу юридичну особу ніж позивач.

Відповідачем не надано оцінки вказаним обставинам під час перевірки, не з`ясовано та не доведено, що водій транспортного засобу є працівником позивача, а позивач є перевізником товару.

Враховуючи те, що автомобільного перевізника у цій справі органом контролю встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, колегія суддів доходить висновку, що відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано та без врахування всіх обставин у справі.

Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі №600/1407/22-а, від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22, від 01 червня 2023 року у справі №640/39442/21, від 12 жовтня 2023 року у справі №120/554/23.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно господарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників, яким у спірних правовідносинах не було Приватне підприємтсво "Мехіко".

Стосовно доводів апелянта про обов`язковість оформлення позивачем тимчасового реєстраційного талону при передачі авто, колегія суддів вважає необгрунтованими, через наступне.

У відповідності до положень Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, тимчасовий реєстраційний талон підтверджує факт передачі власником належного йому транспортного засобу іншій особі.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 560/514/22 та від 07.12.2023 у справі № 600/1407/22-а викладено висновок про те, що на власника транспортного засобу, у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.

З наведеного слідує, що автомобільного перевізника під час розгляду справи органом контролю було встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, без урахування товарно- транспортної накладної та реального перевізника.

Стосовно посилань апелянта на те, що позивача про розгляд справи про порушення автотранспортного законодавства, який призначений на 15.06.2023, повідомлено 09.06.2023, колегія суддів зазначає, що вказане не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи наявне зворотне поштове повідомлення трекер №060028369449, відповідно до якого встановлено, що вказане повідомлення отримане представником позивача 13.06.2023 (а.с. 72). Про неможливість перенесення розгляду справи представника позивача повідомлено листом від 16.06.2023 №2524/38/23-23, тобто вже після винесення спірної постанови від 15.06.2023 №028907.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, про протиправність постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській, Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №028907 від 15.06.2023, як наслідок наявність підстав для її скасування.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 по справі № 520/16083/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський