Рішення від 23.07.2025 по справі 558/182/25

Справа № 558/182/25

номер провадження 2/558/105/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2025 року селище Демидівка

Рівненської області

Демидівський районний суд Рівненської області в складі:

суддя Мельник Д.В.,

секретар судового засідання Березюк І.М.,

за участю:

представник позивача органу опіки та піклування Чечелюк М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Орган опіки та піклування Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області звернувся до суду з позовом до громадянки ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав щодо її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставами позбавлення відповідачки ОСОБА_1 батьківських прав позивач вважає норми чинного Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства». Так, за місцем проживання позивачки ОСОБА_1 із дитиною в селі Рогізне Дубенського району в будинку брудно, відсутні продукти харчування. ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивачка вихованням сина не займається, зловживає спиртними напоями.

З 24.06.2024 року малолітній ОСОБА_3 перебуває у комунальному підприємстві «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитин з центром реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи з порушеннями психіки та паліативної допомоги дітям» Рівненської обласної ради на повному державному утримання за заявою позивачки ОСОБА_1 .

За період перебування сина у вищевказаній установі позивачка ОСОБА_1 жодного разу його не відвідувала.

Таким чином, на думку позивача, відповідач ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання свої батьківських обов`язків по вихованню своєї дитини, не забрала дитину із закладу здоров`я без поважної причини і підлягає позбавленню батьківських прав.

Відповідачка ОСОБА_1 з відзивом на позов до суду не зверталася, учасникам справи його не скеровувала.

27.03.2025 року судом винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження за правилами загального позовного провадження( а.с.22).

30.04.2025 року ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито та призначено її судовий розгляд по суті(а.с.29).

Відповідачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час проведення судових засідань, в підготовче засідання 30.04.2025 року та на розгляд справи по суті 08.07.2025 року та 23.07.2025 року не з`явилася, відзиву на позов не подала, при причини неявки суд не повідомила( а.с.28,33).

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11. 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, суд прийшов до висновку про вирішення справи у заочному розгляді, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Під час розгляду справи по суті 23.07.2025 року у своєму вступному слові представник позивача органу опіки та піклування Чечелюк М.П. позовні вимоги підтримала повністю. Сторона позивача вважає, що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо її малолітнього сина є необхідним та буде сприяти інтересам дитини.

Також, представник позивача пояснила суду, що з моменту поміщення дитини у спеціалізований будинок (з червня 2024 року і по даний час) позивачка ОСОБА_1 жодного разу сина не відвідала, свою поведінку у кращу сторону не змінила.

Дослідивши докази по справі, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Норми ч.1 ст.165 СК України надають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських одному з батьків, опікуну, піклувальнику, особі, в сім`ї якої проживає дитина, закладу охорони здоров`я, навчальному або іншому дитячому закладу, в якому вона перебуває, органу опіки та піклування, прокурору, а також самій дитині, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно досліджених судом письмових доказів(витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та копії свідоцтва про народження) відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини, у вищевказаних документах, записані зі слів матері, у відповідності до ч.1 ст.135 СК України (а.с.7,8).

Позивачка ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_4 зареєстровані за місцем проживання в АДРЕСА_1 , а фактично проживають в АДРЕСА_2 (а.с.9,12).

Судом досліджено письмовий акт обстеження умов проживання №17 від 24.06.2024року. Так, за місцем фактичного проживання позивачки ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 було виявлено незадовільні умови їх проживання. Так, в будинку брудна білизна, багато сміття, неприємний запах у кімнатах. Сама позивачка ОСОБА_1 та інші члени сім`ї були в стані алкогольного сп`яніння (а.с.12).

01.11.2023 року, 05.06.2024 року та 20.08.2024 року відповідачка ОСОБА_1 визнавалася винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.184 КУпАП,- ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Вищевказані адміністративні правопорушення були вчинені відповідачкою щодо свого малолітнього сина ОСОБА_2 (а.с.15-17)

За місцем проживання позивачка ОСОБА_1 характеризується посередньо. При цьому, вихованням сина не займається, зловживає спиртними напоями (а.с.13).

Згідно рішення виконавчого комітету Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області №1382 від 25.06.2024 року вирішено питання про влаштування малолітнього ОСОБА_2 в комунальне підприємство « Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини з центром реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи з порушенням психіки та паліативної допомоги дітям» Рівненської обласної ради на повне державне утримання(а.с.11).

Задовольняючи позов суд оцінює і встановлені обставини про те, що відповідачка ОСОБА_1 за період часу з 24.06.2024 року по 22.07.2025 рік не відвідувала малолітнього сина ОСОБА_2 у вищевказаному комунальному закладі, не цікавилася його станом(а.с.14,32,45). Таким чином, і після влаштування сина у заклад охорони здоров`я ОСОБА_1 , як мати, на протязі одного року не забрала дитину, не вчинила цілеспрямованих дій, які б свідчили про її інтерес до дитини та її реальне бажання змінити свою поведінку на краще.

Дослідженні судом вищевказані письмові докази підтверджують обставини свідомого ухилення відповідачки ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. Так, згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідачка ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх обов`язків, передбачених ст.150 СК України. Так, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідачка ОСОБА_1 порушила норми ч.2 ст.143 СК України про те, що мати,яка неперебуває ушлюбі,зобов`язаназабрати дитинуз пологовогобудинку абоз іншогозакладу охорониздоров`я. Під закладами охорони здоров`я, згідно ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» розуміються підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров`я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. З цього визначення можна зробити висновок про те, що мати, батько дитини зобов`язані не тільки забрати дитину з пологового будинку після її народження, а щоразу забирати її з будь-якого закладу охорони здоров`я, у якому дитині надається медико-санітарна допомога. Таким чином, вказаний обов`язок батьків не має разового характер. Вказаний обов`язок так само, як і всі інші батьківські права та обов`язки, має триваючий характер і припиняється з досягненням дитиною повноліття, оскільки протягом свого життя дитина неодноразово може знаходитися у будь-якому закладі охорони здоров`я.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 свідомо нехтує своїми обов`язками як матері щодо своєї малолітньої дитини, її поведінка є винною по ухиленню від виховання сина.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд, у відповідності до ст.19 СК України, бере до уваги висновок органу опіки та піклування Демидівської селищної ради Рівненської області №1605 від 28.02.2025 року в частині доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_1 щодо її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18,19).

У відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.164 СК України, мати може бути позбавлена батьківських прав якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та не забрала дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

Норми ч.4 ст.263 ЦПК України вказують, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

26.02.2022 року у своїй Постанові у справі № 203/3505/19 зробив висновок, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У справі№459/3411/18від 29.09.2021року Верховнийсуд зробиввисновок проте,що лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, так як не позбавляє особу права спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ч.3 ст.166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Визначаючи вид та розмір аліментів, суд керується нормами ст.ст.180-183 СК України про те, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з нормами п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Крім того,суд вважає,що поданняорганом опікита піклуванняДемидівської селищноїради Дубенськогорайону позовноїзаяви пропозбавлення ОСОБА_1 батьківських правє способомзахисту правта інтересівмалолітнього ОСОБА_2 . Прицьому,норми п.14ч.2ст.3Закону України «Просудовий збір»вказують,що судовийзбір несправляється із заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільняються від сплати судового збору під час розгляду цивільної справи позивачі у справах щодо стягнення аліментів.

Норми ч.6 ст. 141 ЦПК України вказують, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.150,155,164,166 Сімейногокодексу України, ст.ст.76-81,141,268Цивільного процесуальногокодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позов органу опіки та піклування Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області (ЄДРПОУ 04386321, 3520 селище Демидівка вулиця Миру, будинок №19 Дубенського району Рівненської області) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити відповідачку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дати набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дати набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, допустити до негайного виконання.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати по справі у виді сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Учасники справи, а також особи які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не була вручене в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне провадження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро МЕЛЬНИК