Ухвала від 28.07.2025 по справі 760/16767/25

Справа №760/16767/25 Провадження №1-кс/760/9272/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

25 липня 2025 р. м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника третьої особи стосовно майна якої вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Солом`янського районного суду м. Києва клопотання прокурора який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42025100000000083, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42025100000000083, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 КК України.

16 липня 2025 року (на підставі протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 16 липня 2025 року) клопотання та додані до нього документи були передані в провадження слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025100000000083, внесеного до ЄРДР 08.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ДП «Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона» (далі - ДП «ДЗ СЕМ ІЕЗ», ЄДРПОУ 02137660, м. Київ, вул. Ракетна. буд. 24), зловживаючи службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди для себе, здійснюють протиправну діяльність спрямовану на часткове привласнення грошових коштів призначених для фінансування державного оборонного замовлення, в результаті якої відбувається виготовлення неякісних боєприпасів та їх подальша передача на озброєння Збройних Сил України, що перешкоджає законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. За отриманою інформацією ДП «ДЗ СЕМ ІЕЗ» підпорядковується «Науково-технічного комплексу Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона» (код ЄДРПОУ 30179417, юридична адреса реєстрації: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 11), а координацію за діяльністю зазначеного державного підприємства здійснює заступник генерального директора з економіки ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженець м. Яготин, Київської обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ). У свою чергу, директор ДП «ДЗ СЕМ ІЕЗ» ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженець м. Новосибірськ, російська федерація, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер: 3221484901:01:026:0005), за попередньою змовою з ОСОБА_8 , зловживаючи службовим становищем, надають накази підлеглим співробітникам щодо виконання повного циклу робіт з виготовлення деталей (корпусів) для засобів враження, які здійснюються на замовлення ПП «Іннатекс» (код ЄДРПОУ 30447108, здійснює виготовлення та постачання бойових частин для засобів ураження на адресу ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель»), виключно на виробничих потужностях державного підприємства. Водночас, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , з метою штучного завищення вартості виготовленоїпродукції та, як наслідок, отримання неправомірної вигоди для себе, здійснюють документальне оформлення вищевказаних правочинів з ПП «Іннатекс», шляхом оформлення документів фінансової та господарської звітності від імені підконтрольного їм НВПП «Енергомаш» (ЄДРПОУ 30300618, юридична адреса реєстрації: м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, буд. 21, нежитлове приміщення 3), директором та кінцевим бенефіціарним власником якого є колишній співробітник ДП «ДЗ СЕМ ІЕЗ» та підлеглий ОСОБА_7 - ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , уродженець республіки білорусь, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ). У той же час, встановлено, що у НВПП «Енергомаш» для виконання на замовлення ПП «Іннатекс» робіт з виготовлення деталей (корпусів) для засобів враження, відсутні достатні трудові ресурси, необхідне рухоме та нерухоме майно, що знову ж таки може свідчить про виключно документальне оформлення зазначених фінансово-господарських операцій. У ході досудового розслідування отримано інформацію, що громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає у квартирі АДРЕСА_4 . Поряд з тим, матеріали кримінального провадження дають підстави вважати, що за вказаною адресою знаходяться первинні бухгалтерські документи, чорнові записи, комп`ютерна техніка і носії інформації, які містять дані про вчинення злочинної діяльності, набуті кримінально протиправним шляхом готівкові кошти та інші докази, які підтверджують вчинення злочину та мають значення для досудового розслідування як такі, що свідчать про обставини і наслідки його вчинення, а також інші предмети, речі та документи, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні. 16.06.2025, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_5 був проведений обшук, під час якого вилучено мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 із sim-карткою: НОМЕР_7 , та віртуальною sim-карткою НОМЕР_8 . 16.06.2025, вилучені речі оглянуто та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також його застосування необхідне з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Частинами 2, 3 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи: 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 Кодексу. Частиною 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій. У випадку, передбаченому п.п. 1, 2 ч.2 ст.170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Дана норма закону не обмежує можливість накладення арешту на майно фізичних чи юридичних осіб, які не мають правового підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності». Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98). Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. З огляду на зміст ст. 98 КПК України, сторона обвинувачення приходить до висновку, що виявлені та вилучені в ході проведення обшуку квартири речі та документи, де фактично проживає ОСОБА_6 , зберегли на собі сліди та відомості розслідуваного злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що містить підстави згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України для накладення арешту. Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно. «Справедливий баланс» та пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти, на думку сторони обвинувачення збережено, оскільки приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення речових доказів, призведе до негативних наслідків для матеріалів кримінального провадження, а отже, до втрати доказів вчинення протиправної діяльності. Оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, сторона обвинувачення приходить до висновку, що заборона на відчуження, розпорядження та/або користування майном відповідають вимогам проведення досудового розслідування. Таким чином, необхідним та достатнім для запобігання вказаним ризикам є визначення виду обмеження у вигляді заборони на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Виходячи із потреб досудового розслідування, а також враховуючи те, що мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 із sim-карткою: НОМЕР_7 , та віртуальною sim-карткою НОМЕР_8 , зберіг на собі сліди розслідуваного злочину, та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке було виявлено та вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_5 . Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти майно у первісному стані, унеможливить його подальше відчуження. Враховуючи викладене, просив та винести ухвалу про накладення арешту у вигляді заборони на відчуження, розпорядження та/або користування майном у кримінальному провадженні № 42025100000000083, а саме мобільним телефоном «iPhone 13», s/n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 із sim-карткою: НОМЕР_7 , та віртуальною sim-карткою НОМЕР_8 .

В судове засідання прокурор з`явився, клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представник третьої особи стосовно майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_11 , в судове засідання з`явився, проти задоволення клопотання заперечував. Вказав, що ОСОБА_6 до цього часу не повідомлено про підозру, тож ставлення його в один «рядок» з ОСОБА_7 є не вірним. Також вказав, що він за своєю посадою та посадовими обов`язками не має будь - якого впливу на ОСОБА_7 , не має повноважень укладати договори з контрагентами, як і не має будь - якого впливу на якість продукції. Також, звернув увагу на той факт, що ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на огляд телефону, однак його було вилучено. Зауважив, що з наданого до матеріалів справи Протоколу огляду встановити які самі дані (інформацію), яка має значення для досудового розслідування було в ньому виявлено не вбачається можливим. З врахуванням наведеного вказав, що телефон на його думку вилучено безпідставно.

Третя особа стосовно майна якої вирішується питання про арешт в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Вислухавши учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42025100000000083, 02.04.2025 року до ЄРДР було внесено кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 114-1 КК України; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: окремі службові особи державного підприємства здійснюють протиправну діяльність спрямовану на умисне постачання до ЗСУ продукції військового призначення неналежної кості, чим вчиняють перешкоджання діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період; 06.06.2025 року - за ч. 4 ст. 191 КК України; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: службові особи Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України", зловживаючи службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди для себе, здійснюють протиправну діяльність спрямовану на привласнення грошових коштів призначених для фінансування державного оборонного замовлення (а.с. 6).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2025 року (справа №760/15648/25), клопотання старшого слідчого 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про проведення обшуку, - задоволено частково; надано дозвіл слідчим, що входять до групи слідчих у кримінальному провадженні №42025100000000083, внесеному до ЄРДР 08.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,на проведення обшуку за місцем фактичного проживання громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_6 , яка на праві приватної власності належить громадянці України ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_9 ), з метою виявлення та фіксації обставин вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання та вилучення знаряддя кримінального правопорушення, а саме: первинних бухгалтерських документів, а також огляд та копіювання інформації з комп`ютерної техніки і носіїв інформації, які містять дані про вчинення злочинної діяльності. При проведенні обшуку, за наявності такої потреби, слідчий може залучати як спеціалістів працівників відповідних підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій для надання технічної допомоги з відкриття замкнених приміщень (а.с. 20 - 21).

Як вбачається з Протоколу обшуку від 16.06.2025 року, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_5 , виялено та вилучено: мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 із sim-карткою: НОМЕР_7 , та віртуальною sim-карткою НОМЕР_8 (а.с. 22 - 28).

Крім того, у вказаному протоколу обшуку зазначено, що в телефоні виявлено інформацію, яка має значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні. Враховуючи те, що надання вказаного мобільного телефону разом з інформацією яка на ньому міститься є необхідною умовою проведення експертного дослідження, мобільний телефон вилучено.

Постановою про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 16 червня 2025 року, визнано речовими доказами у кримінальному проваджені №42025100000000083, мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 із sim-карткою: НОМЕР_7 , та віртуальною sim-карткою НОМЕР_8 (а.с. 30 - 31).

Також, слідчим суддею було досліджено додані до клопотання прокурором Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 21.03.2025 року (а.с. 7 - 8), Постанову про доручення проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 08.04.2025 року (а.с. 11), лист щодо виконання доручення 13 служби Головного управління контрозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 25.04.2025 року (а.с. 13 - 17), інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 18 -19)

Відповідно до Протоколу огляду від 16 червня 2025 року, вилучений мобільний телефон, що належить ОСОБА_6 має значення для досудового розслідування оскільки на ньому зберігаються відомості, які можуть бути використані як доказ фактів, що розслідуються у кримінальному провадженні (а.с. 29).

Таким чином, слідчим суддею було встановлено, що до клопотання додані копії документів, що частково підтверджують обставини, викладені у клопотанні.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Як вбчається з ч. 1 ст. 168 КПК України, тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298 - 2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

При цьому, згідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст.98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів клопотання та доданих до нього документів вбачається що майно, яке було вилучено 16.06.2025 року при проведенні обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , а саме: мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 із sim-карткою: НОМЕР_7 , та віртуальною sim-карткою НОМЕР_8 , визнано речовими доказами у кримінальному проваджені №42025100000000083.

Прокурор звернувся до слідчого судді у строки, встановлені ч. 5 ст. 171 КПК України.

Таким чином, слідчим суддею встановлено, що існують підстави, визначені у ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене вище майно з метою збереження речових доказів.

Суд критично оцінює інформацію наведену представником в судовому засіданні, оскільки будь - яких доказів на підтвердження наведених тверджень надано слідчому судді не було.

Слідчий суддя також враховує положення ч. 3 ст. 170 КПК України, відповідно до яких, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Таким чином, клопотання прокурора який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42025100000000083, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 КК України, та додані до нього матеріали,містять у собі підстави, у зв`язку з якими необхідно здійснити арешт майна на вилучені речі та конкретизовано майно, що належить арештувати, тобто клопотання оформлене відповідно до вимог ст.171 КПК України.

Враховуючи викладене, а також виправдані інтереси держави, пов`язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням введеного в Україні воєнного стану, принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні прокурора, що визнано речовим доказом, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та зашкодити інтересам держави.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170 - 175, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотанняпрокурора який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42025100000000083, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 191 КК України, - задовольнити.

Накласти арешт (з забороною користування та розпорядження) на майно, яке було вилучено 16 червня 2025 року при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_5 , а саме: мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 із sim-карткою: НОМЕР_7 , та віртуальною sim-карткою НОМЕР_8 , яке належить ОСОБА_6 .

Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, підозрюваному, захиснику. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 28 липня 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1