Ухвала від 21.07.2025 по справі 761/13173/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 21 липня 2025 року апеляційну скаргу прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду а додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 720 240 001 100 000 25 від 29.02.2024 про накладення арешту на майно, вилучене 25.03.2025 під час обшуку в індивідуальному банківському сейфі у відділенні АТ «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 14305909), за адресою - м. Київ, вул. Харківське шосе, 201-203, який орендується ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на: грошові кошти загальною сумою 85 700 Євро (номіналом 50 Євро - 458 шт., номіналом 100 Євро - 621 шт., номіналом 200 Євро - 1 шт., номіналом 500 Євро - 1 шт.); грошові кошти загальною сумою 150 доларів США.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити та накласти арешт, на майно, вилучене 25.03.2025 під час проведення обшуку в індивідуальних банківських сейфах (індивідуальних скриньках, індивідуальних сейфах в депозитному сховищі) у відділенні АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909) за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 201-203, що використовуються ОСОБА_9 відкриті на імя ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на:

1. грошові кошти у загальній кількості 85 700 Євро, а саме:

- номіналом 50 євро - 458 шт, що складає 22 900 Євро

- номіналом 100 євро - 621 шт, що складає 62 100 Євро

- номіналом 200 євро - 1 шт, що складає 200 Євро

- номіналом 500 євро - 1 шт, що складає 500 Євро

2. грошові кошти у загальній 150 доларів США, а саме:

- номіналом 50 доларів США - 3 шт.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ТОВ «НВП «Джі Енд Кей» (код ЕДРПОУ 31451749), ТОВ «Джі енд кей оптика» (код ЄДРПОУ 44929926) здійснюється незаконна діяльність, пов`язана з ухиленням від сплати податків в особливо великих розмірах, а відтак орган досудового розслідування має достатні підстави вважати, що виявлені речі, предмети використовуються для вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та набуті кримінально-протиправним шляхом.

Зауважує, що протиправними діями службових осіб ТОВ «НВП «Джі Енд Кей» (код ЄДРПОУ 31451749) та іншими особами причетними до вчинення даного кримінального правопорушення завдано збитків державі на орієнтовну суму 31 316 765 грн.

Слідчим суддею не надано належної оцінки доказам, які долучались до клопотання, зокрема матеріалам розсекречених НСРД та відомостям щодо придбання особами, причетними до вчинення вказаних кримінальних правопорушень у власність дороговартісного майна.

На переконання апелянта, в інший спосіб, ніж накласти арешт на речові докази, які було вилучено 25.03.2025 під час обшуку в індивідуальних банківських сейфах (індивідуальних скриньках, індивідуальних сейфах в депозитному сховищі) у відділенні AT «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909) за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 201-203, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, неможливо забезпечити виконання завдань кримінального провадження.

Також вважає, що стороною захисту долучено документи про походження грошових коштів в порушення вимог ст. 99 КПК України, оскільки представником не надано будь-яких оригіналів документів, на які він посилається, як на підстави законності наявності вилученої суми грошових коштів. При цьому, оригінали вказаних документів не надано стороні обвинувачення під час проведення обшуку та подальшого вилучення грошових коштів. Вказане може свідчити про можливе введення суду в оману та надання недостовірних відомостей.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, детективами першого відділу детективів захисту фінансів у бюджетній сфері та міжнародної технічної допомоги Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 29 лютого 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 72024000110000025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що за попередньою змовою група осіб, до складу якої входять: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , діючи на території міста Києва, з метою ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах, створила схему незаконної діяльності, пов`язану з імітацією ремонту та відновленням приладів спостереження для підприємств, що входять до оборонного сектору, а саме: ДП «Житомирський бронетанковий завод» (ЄДРПОУ 07620094), ДП «Миколаївський бронетанковий завод» (ЄДРПОУ 07856371), ДП «Харківський бронетанковий завод» (ЄДРПОУ 08099848), ДП «Завод імені В.О. Малишева» (ЄДРПОУ 14315629), ДП «Львівський бронетанковий завод» (ЄДРПОУ 07985602), ТОВ «Київський бронетанковий завод» (ЄДРПОУ 14302667).

З метою приховування цієї незаконної діяльності зазначені особи здійснили документальне відображення операцій з придбання товарів, робіт та послуг у пов`язаних «ризикових» підприємствах, а саме: ТОВ «Джі енд кей оптика» (ЄДРПОУ 44929926), ТОВ «Поліський вепр - 5» (ЄДРПОУ 44434785), ТОВ «Юс постач» (ЄДРПОУ 41185763), ТОВ «Меракса» (ЄДРПОУ 44124216), ТОВ «Ковер НВП» (ЄДРПОУ 44126889).

Зазначені дії призвели до умисного ухилення від сплати загальних державних податків ТОВ «НВП «Джі Енд Кей» (ЄДРПОУ 31451749) у розмірі 31 316 765 грн., що є особливо великим розміром та підтверджується висновком аналітика №9.3/3.3.1/1374-24 від 21.02.2024.

25 березня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року проведено обшук в індивідуальному банківському сейфі у відділенні АТ «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 14305909), за адресою - м. Київ, вул. Харківське шосе, 201-203, за результатами якого вилучено: грошові кошти, загальною сумою 85 700 Євро (номіналом 50 Євро - 458 шт., номіналом 100 Євро - 621 шт., номіналом 200 Євро - 1 шт., номіналом 500 Євро - 1 шт.); грошові кошти, загальною сумою 150 доларів США.

Постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів БЕБ України ОСОБА_14 від 26 березня 2025 року вказані грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 72024000110000025

27 березня 2025 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 поштовим зв`язком направив до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про вилучених під час проведення обшуку в індивідуальному банківському сейфі у відділенні АТ «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 14305909), за адресою - м. Київ, вул. Харківське шосе, 201-203, грошових коштів, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що грошові кошти не відповідають ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.

Крім того, в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди його вчинення, набуте кримінально протиправним шляхом або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуте кримінально протиправним шляхом.

Разом із тим, представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 в письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначив про те, що законність походження грошових коштів, які містилися в банківській скриньці, підтверджується наданими під час розгляду клопотання документами. Зокрема, розпискою від 16 грудня 2024 року відповідно до якої ОСОБА_8 отримала в позику від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 90 000 Євро; податковими деклараціями ФОП ОСОБА_15 про його доходи та довідками про доходи ОСОБА_8 (а.с. 176-218, т. 1).

Відтак, будь-яких правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження у клопотанні прокурора не зазначено та доказів на обґрунтування наведеного не подано.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на вказане майно, що є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

За таких обставин, посилання у клопотанні прокурора про арешт майна, як на форму забезпечення доказів, не ґрунтуються на вимогах закону.

Слідчий суддя надав оцінку усім доказам, які наявні в матеріалах справи та які стосуються предмету кримінального провадження, з чим погоджується колегія суддів.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду а додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18

Єдиний унікальний № 761/13173/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_19

Провадження № 11сс/824/3770/2025 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України