Рішення від 23.07.2025 по справі 502/2534/23

Справа № 502/2534/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Балан М.В.

за участю:

секретаря судового засідання Урсул Г.К.

прокурора Івахіва М.В.

представника відповідача ОСОБА_1 Грєкової Н.П.

представника відповідача ОСОБА_2 Строкової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кілія цивільну справу за позовом

Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації

до

Ізмаїльської районної державної адміністрації,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України

про

визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації,

визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В :

27.12.2023 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшов позов керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України про визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування поданого позову вказано, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 20.03.2019 № 71 надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Рішенням державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Федотова Ю.Ф. від 08.04.2019 № 46354904 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1805297551223, номер відомостей про речове право 31070447).

У подальшому, ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу, номер 1412, посвідченого 13.08.2019 приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченком М.Є., здійснено відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_1 .

Рішенням приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Юрченка М.Є. від 13.08.2019 № 48214645 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (номер відомостей про речове право 32796215).

Прокурор вважає встановленим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Поряд з цим, незважаючи, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності та у встановленому законодавством порядку не вилучалась, райдержадміністрацією неправомірно здійснено передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , а останнім відчуження на користь ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим, наявні підстави для усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання судом незаконним та скасування п. п. 2.2. п. 2 розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 20.03.2019 № 71, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Про належність спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду свідчить інформація філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023 відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40.

Також, відповідно до інформацій ВО «Укрдержліспроект» № 355

від 29.04.2021 та № 2-1149 від 17.11.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 з межами її таксаційних виділів відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року та межами згідно із координатами поворотних точок знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17.05.2021 № 04-01-19/370 повідомлено, що документами, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на землі Вилківського лісництва є Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство», таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство».

Відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України №21540/0/2-21 від 05.07.2021 року рішення про погодження зміни цільового призначення, відведення, вилучення із користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалось.

Відповідно до листа Одеської обласної державної адміністрації № 1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 обласна державна адміністрація не надавала добровільну відмову, згоду на вилучення, припинення права користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відведення будь-яким фізичним або юридичним особам або зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 11.05.2021 № 92 дозвіл на вилучення з постійного користування земельної ділянки ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не надавало і підстав для такого вилучення немає.

Вказане, на думку прокурора, беззаперечно свідчить, що передана Кілійською районною державною адміністрацією з державного лісового фонду земельна ділянка на момент прийняття оспорюваного розпорядження та на теперішній час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час прийняття спірного розпорядження мав здійснювати Кабінет Міністрів України.

Відведення за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700, площею 0,1 га супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення земель лісогосподарського призначення на землі для індивідуального дачного будівництва всупереч вимогам земельного законодавства без необхідних погоджень відповідних державних органів.

З урахуванням інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України № 21540/0/2-21 від 05.07.2021 та Одеської обласної державної адміністрації № 1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 про те, що рішення про зміну цільового призначення ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалося, вказане переконливо свідчить про те, що внаслідок прийняття усупереч вимог земельного та лісового законодавства України Кілійською районною державною адміністрацією спірного розпорядження № 71 від 20.03.2019, фактично незаконно вилучено та змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700.

Згідно даних Державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти вбачається, що лісова ділянка, передана у власність ОСОБА_2 , не є замкненою, а є частиною лісового масиву.

Таким чином, спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відносилась до земель державного лісового фонду. Разом з тим, земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 відведено у приватну власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення у приватну власність не приймав.

Біосферні заповідники включаються в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» та набувають міжнародного статусу.

Відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16.07.2021 № 133 підставою формування кварталу 40 Вилківського лісництва було виділення кварталу 1 площу якого складають плавні та болота, землі, зайняті пісками, для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386 га. При лісовпорядкуванні 2013-2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кварталу 40 було виділено площу 29 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа кварталу 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались.

Як зазначалось вище про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 до земель державного лісового фонду свідчить інформація ВО «Укрдержліспроект» № 355 від 29.04.2021, № 2-1149 від 17.11.2023, а також інформація ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19.05.2021 № 99, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»).

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство», така земельна ділянка одночасно перебуває в межах Дунайського біосферного заповідника.

Земельна ділянка, яка відведена у власність ОСОБА_2 , знаходиться у межах Дунайського біосферного заповідника та з урахуванням ст. 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, що відповідно до приписів п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України унеможливлює набуття на неї права приватної власності.

Ізмаїльською окружною прокуратурою порушується перед судом питання щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 71 від 20.03.2019 р. в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області.

Отже підставами для визнання незаконним та скасування акта райдержадміністрації є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка входить до складу земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України», а також є територією Дунайського біосферного заповідника, вказане унеможливлює набуття права приватної власності на таку земельну ділянку, а відтак договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає визнанню судом недійсним.

З огляду на викладене порушені права та законні інтереси держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1 га, з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 та має 4 поворотних точок, з наступними координатами: № 1 координати: Х 5032535.397, Y 3310199.088; № 2 координати: Х 5032558.297, Y 3310207.263; № 3 координати: Х 5032532.485, Y 3310244.902; № 4 координати: Х 5032513.097, Y 3310231.606.

З метою реального поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах доцільним є обрання способу захисту порушеного права у вигляді скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : рішення державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Федотова Ю.Ф. від 08.04.2019 р. № 46354904; рішення приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Юрченка М.Є. від 13.08.2019 № 48214645.

З огляду на незаконність державної реєстрації спірної земельної ділянки з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, реєстрації речових прав за ОСОБА_1 та відсутність підстав для реєстрації таких прав за їх дійсним власником Одеською обласною державною адміністрацією, на підставі ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, належним додатковим способом захисту інтересів держави є також заявлення вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 відведена за рахунок земель державного лісового фонду, судове рішення у даній справі вплине на права та обов`язки ДП «Ліси України» як спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, у постійному користуванні якого знаходяться такі землі, а також Дунайського біосферного заповідника НАН України, який відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» є природоохоронною, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, що утворена з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Таким чином, наявні підстави для залучення ДП «Ліси України» та Дунайського біосферного заповідника НАН України до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Спірна земельна ділянка розташована на території Смарагдової мережі НОМЕР_1 Danube Biosphere Reserve (Дунайський біосферний заповідник).

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону територіям та об`єктам лісового та природно-заповідного фонду, у тому числі і на території, які входять у межі Дунайського біосферного заповідника.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласною прокуратурою скеровано до Одеської обласної державної адміністрації лист від 21.04.2022 № 12-357вих-22.

Одеською обласною державною адміністрацією листом від 06.05.2022

№ 4148/5/01-29/3436/2-22 поінформовано, що облдержадміністрацією не здійснювалось заходів представницького характеру щодо оскарження рішень райдержадміністрації, рішень державних реєстраторів, та припинення права власності на зазначені у листі земельні ділянки.

Обставини бездіяльності Одеської обласної державної адміністрації свідчать також і відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, які підтверджують, що з моменту набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку Одеською обласною державною адміністрацією заходи щодо звернення з відповідним позовом до суду не вживались.

Факт незвернення до суду відповідного органу влади з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав захистити інтереси громадян, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом.

Таким чином, Одеська обласна державна адміністрація обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного уповноваженого органу влади.

Зважаючи на викладене, керівник Ізмаїльської окружної прокуратури просив суд у поданому позові:

1. Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 71 від 20.03.2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області» в частині виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки за рахунок земель рекреаційного призначення та затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1700 у власність, для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області.

2. Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Федотова Юрія Федоровича від 08.04.2019 № 46354904 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1700 за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1805297551223, номер відомостей про речове право 31070447).

3. Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700, укладеного 13.08.2019 між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченком Максимом Євгеновичем, зареєстрованого за №1412.

4. Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Юрченка Максима Євгеновича від 13.08.2019 № 48214645 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1700 за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1805297551223, номер відомостей про речове право 32796215).

5. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1700 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

6. Усунути перешкоди власнику державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700, яка має 4поворотних точок,з наступнимикоординатами: № 1 координати: Х 5032535.397, Y 3310199.088; № 2 координати: Х 5032558.297, Y 3310207.263; № 3 координати: Х 5032532.485, Y 3310244.902; № 4 координати: Х 5032513.097, Y 3310231.606.

7. Стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 16104 грн.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 12.01.2024 року, прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

31.01.2024 року представником відповідача Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області Тітковою С.В. було подано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 20.03.2019 №71 надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району за межами населеного пункту. 08.04.2019 було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , згідно рішення державного реєстратора Ренійської районної державної адміністрації Федотова Ю.Ф. 23.07.2019 приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченко М.Є. здійснено відчуження земельної ділянки 5122383000:01:001:1700 на користь ОСОБА_1 та було зареєстровано право власності за останнім. Згідно з розділом першим поземельної книги земельної ділянки ділянку площею за кадастровим номером 5122383000:01:001:1700, що була відкрита 04.03.2019 року ОСОБА_4 категорія зазначеної земельної ділянки «землі рекреаційного призначення». Так, зазначає, що жодною зі сторін чи третьою особою вказаного правочину, включно з ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не заперечувались та не оскаржувались дії стосовно відведення земельної ділянки у власність для індивідуального будівництва оскаржуваної земельної ділянки. Відповідно, Кілійська районна державна адміністрація діяла в рамках чинного законодавства на час виникнення правовідносин. Посилання на положення які врегульовують порядок використання земель лісництва є недоцільним, спірна земельна ділянка, виходячи з матеріалів позовної заяви, розташована на землях державного лісового фонду Вилківського лісництва (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року), а таким чином, виключно на помилкову думку позивача, входить до земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство». В такому випадку, важливо акцентувати увагу на байдужість та бездіяльність лісогосподарського підприємства, оскільки внаслідок його бездіяльності виникла наявна спірна ситуація. Так, згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 79-1 передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права на неї. Згідно пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Аналогічні положення закріплено у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012 та Законі України «Про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України щодо збереження лісів» №4539-VI від 15.03.2012. Ці положення дозволяють розглядати чинними права користування державних лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, на які до 1 січня 2013 року були виготовлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Однак, до моменту державної реєстрації лісовпорядковані ділянки не є об`єктом цивільних прав. Згідно пункту 3 статті 4-1 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV, державна реєстрація права держави на земельні ділянки, які сформовані із земель державної власності, здійснюється після затвердження у порядку, встановленому Земельним кодексом, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі ділянки (постійне користування). Для процедури державної реєстрації, земельні ділянки, права користування якими підтверджені матеріалами лісовпорядкування, слід формально розділяти на лісовпорядковані до та після 2004 року. Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 115 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими, а державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а для решти земельних ділянок за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно пункту 5 статті 79-1 ЗК України. У разі відсутності станом на 1 січня 2013 року, державних актів на право постійного користування, для виготовлення технічної документації чи підготовки проектів землеустрою державні лісогосподарські підприємства повинні звертатися до розробників документації із землеустрою, визначених статтею 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV. Таким чином, вбачається, що законодавець неодноразово звертає увагу та покладає обов`язок на лісогосподарські підприємства здійснити державну реєстрацію прав постійного користування наданими земельними ділянками, що в свою чергу, згідно матеріалів справи ігнорується ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Статтею 19 ЗК України (як у первісній редакції, так і на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим. Тобто, земельним законодавством чітко розмежуються поняття земель рекреаційного призначення та земель природно-заповідного фонду.

Порядок використання та суть земель природно-заповідного фонду визначений у главі 7 Земельного кодексу України. Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом. Землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність. Згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

У статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства у поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду. Такі правові висновки зроблені Верховним Судом України в постановах від 24.12.2014 року №6-150цс14 та №6-212ис14.

Відповідно до ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність. Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення с нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

Частиною 1 статті 52 ЗК України встановлено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Як вбачається з розпорядження Кілійської районної державної організації від 20.03.2019 №71, та похідних документів стосовно державної реєстрації, земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 мала категорію «землі рекреаційного призначення», а не «землі природно-заповідного фонду». Враховуючи, відсутність будь-якого доказу, який би нівелював статус спірних земельних ділянок, як земель рекреаційного призначення, позиція позивача в цій частині є недоведеною. Відтак, застосування до виниклих правовідносин законодавства, яке врегульовує порядок використання земель природно-заповідного фонду с неналежним.

Враховуючи викладене представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України про визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору купівлі продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку по справі № 502/2534/23 Кілійського районного суду Одеської області в повному обсязі.

09.02.2024року відпредставника відповідача ОСОБА_2 -адвоката СтроковоїА.Г.на адресусуду надійшоввідзив напозовну заяву,згідно якогозазначено,що позовнівимоги вважаютьнеобґрунтованими,а приватизаціюспірної земельноїділянки законною,з оглядуна наступне.Схеми землеустроюі техніко-економічніобґрунтування використаннята охорониземель Кілійськогорайону містятьпогодження втому числіоргану полісовому господарствута органуу сферіохорони навколишньогоприродного середовища,що свідчитьтакож прозгоду таобізнаність зазначенихорганів проналежність спірноїземельної ділянкидо категоріїземель рекреаційногопризначення,а недо земельприродно-заповідногота іншогоприродоохоронного призначеннята земельлісогосподарського призначення.Про цеж свідчитьпроект землеустроющодо розмежуванняземель державноїта комунальноївласності вмежах селаПриморське натериторії Приморськоїсільської радиКілійського районуОдеської області,а саме:експлікаціярозподілу земельс.Приморське закатегоріями земель,а також,свідчить проте,що земельлісогосподарського призначенняна територіїсела немає.Детальний плантериторії земельноїділянки вадміністративних межахПриморської сільськоїради Кілійськогорайону Одеськоїобласті (замежами населеногопункту)з метоюіндивідуального дачногобудівництва,був розробленийна підставірозпорядження районноїдержавної адміністраціївід 06.01.2017р.№29«Про розробкудетального планутериторії земельноїділянки вадміністративних межахПриморської сільськоїради Кілійськогорайону Одеськоїобласті (замежами населеногопункту) для індивідуальногодачного будівництва».Відповідно довимог законодавства,детальний плантериторії пройшовпроцедуру громадськихслухань.Оголошення щодопроведення громадськихслухань булонадруковане вгазеті «Нашевремя» №5-6(2332-2333)від 24.01.2017р. Зазначає також, що зауважень від громадськості, в т.ч. від власників та користувачів земельних ділянок (якими себе, судячи с позову Прокуратури, вважають Одеська обласна державна адміністрація, ДСП «Ліси України» та Дунайський біосферний заповідник), розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею, не надходило. Це підтверджується також протоколом громадських слухань. 05.12.2016 року, ОСОБА_2 звернувся з заявою (клопотанням) до Кілійської РДА щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення Приморської сільської ради Кілійського району, Одеської області. Повноваження органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування станом на час звернення ОСОБА_2 із заявою (05.12.2016 року) та прийняття розпорядженняКілійською районноюдержавною адміністрацією№ 23 від 06.01.2017року «Пронадання дозволугромадянину ОСОБА_2 нарозробкупроекту землеустроющодовідведенняземельної ділянкиувласністьдля індивідуальногодачногобудівництваіз земельдержавноївласностіза межаминаселеногопунктуна територіїПриморськоїсільськоїради КілійськогорайонуОдеськоїобласті» буливизначеністаттею122ЗКУ. Підчас розробкипроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянки ОСОБА_2 така довідкабула наданаВідділом уКілійському районіГоловного управлінняДержгеокадастру вОдеській області№ 34-15-23.1515-30/168-17від 27.03.2017р.Відповідно доцієї довідки,земельна ділянкаплощею 0,1000га рахуєтьсяяк:-відкриті землібез рослинногопокриву абоз незначнимрослинним покривом(гр.67)-0,1000га,з нихінші (гр.71)-0,1000га. Відповідно доматеріалів Схемкатегорія вказаноїземельної ділянки-землі рекреаційногопризначення. Також у районних відділах земельних ресурсів багато років зберігався Фонд документації із землеустрою, в даному випадку вся документація із землеустрою та картографічні матеріали колишнього Кілійського району, всі державні акти на право власності та постійного користування землею, договори оренди землі. Крім того, районними відділами земельних ресурсів до 2013 року здійснювалась реєстрація прав на земельні ділянки та вівся державний реєстр землі та земельний кадастр, а з 2013 року, ведеться державний земельний кадастр, отже володіли всією повнотою інформації щодо дійсної категорії земель спірної земельної ділянки та надали інформацію (довідку) яка підтверджує належність земельної ділянки до земель рекреаційного призначення. Про це ж свідчать і матеріали Схем.Те, що спірна земельна ділянка не відноситься також до земель природно-завповідного фонду та лісогосподарського призначення підтверджується також Схемою планування території Кілійського району Одеської області, розробленою в 2015 році. Об`єкти природно-заповідного фонду, в т.ч. Дунайський біосферний заповідник, а також землі державного лісового фонду зазначені на даній Схемі, але спірна земельна ділянка не входить до їх складу.Враховуючі те, що спірна земельна ділянка відносилась до категорії земель - земельрекреаційного призначення та, відповідно, місцерозташування земельної ділянки відповідало містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, відповідало вимогам законів, у Кілійської РДА були відсутні підстави відмовляти у наданні дозволу на формування земельної ділянки.Враховуючі вищезазначене, відповідно до ст. 122 ЗКУ повноваження щодо розпорядження земельними ділянками для індивідуального дачного будівництва (пункт «в» частини 3 ст. 122 ЗКУ) належали виключно до повноважень районної державної адміністрації, а тому Кілійська районна державна адміністрація, приймаючі розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянка, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставірозпорядженняКілійськоїрайонною державноюадміністрацією№23від06.01.2017року«Пронадання дозволугромадянину ОСОБА_2 на розробкупроектуземлеустроющодо відведенняземельноїділянкиу власністьдляіндивідуальногодачного будівництваізземельдержавної власностізамежаминаселеного пунктунатериторіїПриморської сільськоїрадиКілійськогорайону Одеськоїобласті»землевпорядноюорганізацією буврозробленийпроектземлеустрою щодовідведенняземельноїділянки тапогодженийзвідповідними органами. Висновки державноїекспертизипісляїх затвердженняспеціальноуповноважениморганом виконавчоївладиусфері державноїекспертизиєобов`язковими дляприйняттядорозгляду замовникоміврахуванняпри прийняттівідповідногорішеннящодо об`єктівдержавноїекспертизи. Вказаний вище проект землеустрою пройшов процедуру державної експертизи землевпорядної документації, за результатами якої був наданий висновок від 08.12.2017 року № 2020-17, з деякими пропозиціями та зауваженнями, що не стосуються предмету спору у даній судовій справі. Після отримання відповідних погоджень, та висновків,земельна ділянкабула зареєстрованав Державномуземельному кадастрі,їй присвоєнокадастровий номер:5122383000:01:001:1700. Кілійська РДА прийняла розпорядження від 20.03.2019 року №71, «Про затвердження громадянам ОСОБА_5 та іншим (усього 5 чол.) проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області. Враховуючі вищезазначене, процедура відведення земельної ділянки та передачі у власність була виконана законною, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В подальшому, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 на спірну земельну ділянку було зареєстровано право власності. Прокуратура у своєму позові стверджує, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду та знаходиться в постійному користуванні ДСП «Ліси України». До позову не наданий доказ, а саме державний акт на право постійного користування землею або витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно, що посвідчує право власності або користування ДСП «Ліси України». З якихось інших відкритих офіційних джерел або реєстрів також не вбачається наявності документів, що посвідчують ці права ДСП «Ліси України» у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗКУ. Це також не заперечується і самою Прокуратурою. Так, позивач у своєму позові (сторінка 5 позову) зазначає, що про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700, до земель державного лісового фонду свідчать інформації філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023 відповідно до яких ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700, розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40. Спеціальним Законом Лісовим кодексом України, встановлений особливий порядок підтвердження права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення. В позовіПрокуратура таДСП «ЛісиУкраїни» посилаютьсялише наматеріали 2013-2014років,якими нібитопідтверджується правоДСП «ЛісиУкраїни» наспірну земельнуділянку,а нена документидо набраннячинності Земельнимкодексом України(01.01.2002року).У позовіПозивач (насторінці 8)також зазначає,що листомОдеського обласногоуправління лісовогота мисливськогогосподарства від17.05.2021№ 04-01-19/370повідомлено,що документами,які підтверджуютьправо власностіДП «Ізмаїльськелісове господарство»на земліВилківського лісництває Проекторганізації тарозвитку лісовогогосподарства ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство»,таксаційного опису,відомостей поквартальнихпідсумків,карти-схемилісонасаджень ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство».Також цезазначено влисті ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство» від19травня 2021p№ 99.

У відповідності до ст. ст. 125, 126 ЗКУ, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Спеціальна норма законодавства щодо тимчасового посвідчення права на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування діє лише для постійного користування, а не права власності. А тому не може бути права власності на землі лісництва без реєстрації права власності в державному реєстрі прав та без формування ділянки з присвоєнням кадастрового номеру. Додані до позову у якості доказів графічні матеріали «Карта земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» зі схематичним зображенням самозайнятих ділянок з кадастровими номерами, «Фрагмент публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кв. АДРЕСА_1 ;40 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів за станом на 01.01.2014 р.» не є планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування у відповідності до ст. 48 та ч. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, та Порядку здійсненнялісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2023 р. № 112.

До позову не додані, а відповідно можна вважати, що відсутні докази того, що надані до позову матеріали були погоджені та затверджені, а відповідно можуть вважатись «матеріалами лісовпорядкування» та створювати якісь правові наслідки.

Відповідно до 3 Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2023 року № 112, лісовпорядкування здійснюється лісовпорядними організаціями.

На зазначених вище нібито матеріалах лісовпорядкування відсутня інформація або підтвердження того, що вказані графічні матеріали виконані лісовпорядними організаціями. Схеми виконані не в масштабі, в поганій якості, не містять інформацію про виконавців і т.д., а також не відповідають законодавству та нормативам щодо створення карт, схем та інших графічних матеріалів.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. №1259 «Деякі питання застосування геодезичної референцної системи координат» установлено, що виконання топографо- геодезичних та картографічних робіт починаючи 3 1 січня 2007 р. здійснюватиметься із застосуванням Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000.

Також зазначає,що допозову недодані матеріалилісовпорядкування на«оновленій картографічнійоснові»,в томучислі координатиземельної ділянкив УСК-2000,яка нібитознаходиться впостійному користуванніДСП «ЛісиУкраїни».Без наявностікоординат земельноїділянки неможливовизначити накладаннямеж спірноїземельної ділянкина межіДСП «ЛісиУкраїни».Відповідно доінформації,зазначеної удовідці Відділуу Кілійськомурайоні Головногоуправління Держгеокадаструв Одеськійобласті від27.03.2017року №34-15-23.1515-30/168-17,а такожіншою землевпорядноїта містобудівноїдокументації,земельна ділянкаплощею 0,1000га рахуєтьсяяк:-відкриті землібез рослинногопокриву абоз незначнимрослинним покривом(гр.67)-0,1000га,з нихінші (гр.71)-0,1000га.Виходячи зцього,на спірнійземельній ділянцібули відсутніліси,а такожвідсутні доказищо землінадані вкористування абовласність вустановленому порядкута використовуютьсядля потреблісового господарства,то спірназемельна ділянкане моглазовсім бутиоб`єктом лісовпорядкування.Також упозові (сторінка12позову)Прокурор хибностверджує,що згідноданих Державногоземельного кадаструта Публічноїкадастрової картивбачається,що лісоваділянка,передана увласність ОСОБА_2 ,не єзамкненою,а єчастиною лісовогомасиву.За наявноюінформацію спірназемельна ділянканіколи небула ділянкою/частиноюлісового масиву,що підтверджуєтьсятакож данимиоргану поземельних ресурсах,відповідно документацієюіз землеустроюта містобудівноюдокументацією.Крім того,за наявноюінформацією,проект відведенняземельної ділянки,обов`язковість якогопередбачений якЗемельним кодексомУкраїнської РСР1970р.(наданий моментвже втративчинність),Земельним кодексомУкраїни 1990р.(наданий моментвже втративчинність)так іЗемельним кодексомУкраїни 2001року (чиннийна данийчас)та іншимизаконодавчими актамиУкраїни невиготовлявся тамежі внатурі (намісцевості)не визначались. Крім того,за наявноюінформацією,проект відведенняземельної ділянки,обов`язковість якогопередбачена якЗемельним кодексомУкраїнської РСР1970року (наданий моментвтратив чинність),Земельним кодексомУкраїни 1990року (наданий моментвже втративчинність)так іЗемельним кодексомУкраїни 2001року (чиннийна данийчас)та іншимизаконодавчими актамиУкраїни невиготовлявся тамежі внатурі (намісцевості)не визначались. Враховуючі вищезазначене,якщо бу Відділуу Кілійськомурайоні Головногоуправління Держгеокадаструв Одеськійобласті тав Держгеокадастрібула іншаінформація щодостатусу спірноїземельної ділянки,то вониб проце зазначилив своїхвихідних даних,висновках,в т.ч.державної землевпорядноїекспертизи,та ненадали бпогодження напередачу земельноїділянки увласність.В ухвалівід 02.06.2011року,по справі№ 2-а-13665/08/1570Одеський апеляційнийадміністративний судвстановив,що ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство» державногоакту направо постійногокористування земельнимиділянками татериторії рекреаційноїзони с.Приморське,Кілійського району-не отримувало,детальним планомтериторії рекреаційноїзони с.Приморського непередбачено знаходженнялісів таземель лісогосподарськогопризначення найого території,таким чином,землі рекреаційногопризначення с.Приморське Кілійськогорайону неповинні бутивключені допланово-картографічнихматеріалів лісовпорядкуванняДП «Ізмаїльськелісове господарство».На територіїрекреаційної зонис.Приморське багатодесятиліть розташованібази відпочинку,більшість зяких,на данийчас оформиликадастрові номерита маютьв користуванняземельні ділянки.Розташовані цібази міжзалісненими землямиВилківського лісництвата спірноюземельною ділянкою.Тобто,судячи здумки Прокуратуритакож знаходятьсяна земляхлісового фонду.Але поділянкам базвідпочинку Прокуратурапозов неподавала,що опосередкованопідтверджує неналежністьцих земельдо земельлісового фонду,а спірноїземельної ділянкиі тимбільше. Також звертаєувагу судуна листДП «Ізмаїльськелісове господарство»від 16липня 2021р.№ 133,яким ДПвизнає помилкив розрахункуплощі,а саме:-в п.1.:…Визначити площу8.9га наяку зменшиласяплоща Вилківськоголісництва післялісовпорядкування 2013-2014років непредставляється можливим(помилкив роботілісовпорядкування).-вп.2.:…При створеніу 1998рік Дунайськогобіосферного заповідникадо йогоскладу увійшлаз вилученняміз земельДержлісгоспу площа7143.0га табез вилучення11564.0га (помилкароботи лісовпорядкуванняна 9.0га).-в п.4.невідповідність площміж 1993-1994та 2003-2004років на12га:…Згідно матеріалівлісовпорядкування 1993-1994та 2003-2004років площаквартала 1Вилківського лісництваскладала 386.0га.При лісовпорядкуванні2013-2014років длякращого плануваннялісогосподарських робітз кварталу1для створеннякв.40було виділенопл..29.0га.Згідно матеріалівлісовпорядкування 2013-2014років площаквартала 1складає 374.1га.Тобто низькаякість виконанняробіт пообліку лісівта виготовленнякартографічних матеріалівлісовпорядкування призводитьдо допущенняпомилок.Але ціпомилки ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство» неточні.Як показуєпрактика,при проведеннінеобхідних високоточнихгеодезичних вимірюваньпри проведенніземлеустрою,помилки будутьзначно більшими.За наявноюінформацією,на територіїВилківської міськоїради Ізмаїльскогорайону Одеськоїобласті,до складуякої входитьс.Приморське татериторія колишньоїПриморської сільськоїради Кілійськогорайону,проводилась інвентаризаціяземельних діляноклісогосподарського призначення.За результатамидокументації ізземлеустрою щодоінвентаризації земельсформовані земельніділянки тавнесені доДержавного земельногокадастру -земельні ділянкиземель лісогосподарськогопризначення (Дляведення лісовогогосподарства іпов`язаних зним послуг,09.03Для цілейпідрозділів 09.01-09.02,09.04-09.05та длязбереження тавикористання земельприродно-заповідногофонду).За відповідноюпроцедурою точністьвиконання вимірюваньпри виконанніземлевпорядних тагеодезичних робітє високоточною(помилкивимірювань вираховуютьсядекількома сантиметрами). Одна зцих земельнихділянок кадастровийномер 5122310300:01:001:0145,знаходиться найближчеінших доспірної земельноїділянки аленавіть немежує знею тазнаходиться навідстані 450метрів,що свідчитьпро те,що навітьза умовигрубих геодезичнихпомилок спірназемельна ділянкане належитьдо земельлісогосподарського призначення. Частина земель,про якійдеться вУказі ПрезидентаУкраїни,дійсно переданаДунайському біосферномузаповіднику відповіднодо державногоакту направо постійногокористування землеюІІ-ОД№ 001676(копіядержавного актунаявна вдодатку допозову Прокуратури).Передачі земельнихділянок,видачі державногоакту тареєстрації правакористування заДунайським біосфернимзаповідником передувало,наприклад,рішення Одеськоїобласної радивід 23.06.2001року №322-ХХІІІ.Про церішення зазначенов Державномуакті.Але Позивачне надавдоказів саме«передачі» земельноїділянки вкористування повноважниморганом,наприклад начас 1998року Одеською обласноюрадою.Не наданийтакож державнийакт направо постійногокористування наземлю,щодо якоївиник данийсудовий спір.Відсутня такождержавна реєстраціяправ наземельну ділянкуза Дунайськимбіосферним заповідником. До позовуне доданідокази розробкита затвердженняу відповідностідо чинногозаконодавства проектуорганізації територіїДунайського біосферногозаповідника,в т.ч.щонайменше наступніскладові проекту:копії документів,що посвідчуютьправо наземельну ділянкузаповідника;карти,виконані натопографічній основіу зручномудля користуваннямасштабі (1:10000-1:100000)меж заповідника,функціонального зонуваннятериторії заповідниказ позначенимина ніймежами іншихтериторій таоб`єктів природно-заповідногофонду,що розташованіна територіїзаповідника,проектного плану;картографічні матеріалиу форматігеоінформаційних систем,виконані наортофотоплані кадастровоїкарти (плану)та велектронній схемі;геоінформаційні системи;супутникові наінші зображення,каталог координатмеж заповідникав державнійгеодезичній системікоординат УСК-2000.Без наданнянаведених вищедоказів упозивача немаєпідстав стверджувати,що спірназемельна ділянкавходить доскладу Проектуорганізації територіїДунайського біосферногозаповідника,не кажучинавіть проналежність увідповідності дост.79,79-1,125,126ЗКУ доземель постійногокористування Дунайськогобіосферного заповідника. Зі змістувідповіді наадвокатський запитвід 09.01.2024року,Дунайського біосферногозаповідника,вбачається,що увизначенні межтериторії заповідника,заповідник,орієнтуються намежі Вилківськоголісництва іповідомляє,що вонибули встановлені,згідно Проектустворення Дунайськогобіосферного заповідниката увідповідності доПланово-картографічнихматеріалів лісовпорядкуванняспільно злісниками,заповідником встановленімежові знакиу виглядібетонних стовпівз написом,що цеє межіДунайського біосферногозаповідника. З оглядуна те,що нап.6)запиту:«Чи проводиласьінвентаризація земельнихділянок природно-заповідногота іншогоприродоохоронного призначенняна територіїВилківської міськоїради Ізмаїльскогорайону Одеськоїобласті,до складуякої входитьс.Приморське татериторія колишньоїПриморської сільськоїради?»відповіді наданоне було,вбачається,що межіДунайського біосферногозаповідника невстановлені,а вищезазначеністовпи знаписом,встановлені незаконно.

Державним органом,який маєповноваження наздійснення захистуінтересів державита надержавний контрольза використаннямта охороноюземель єДержгеокадастр тайого територіальніпідрозділи,які невбачали порушеньпередачі увласність спірноїземельної ділянки.Не зважаючина те,що Прокуратурасама стверджує,що повноваженнямипо розпорядженнюземлями державноївласності наділенаОдеська обласнадержавна адміністраціясаме з27.05.2021,прокуратура впозові зазначаєта надаєяк доказлист відОдеської ОДАпро те,що вонане надавалавідмову тазгоду навилучення. Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель, які перебувають у користуванні СДП «Ліси України» та Дунайського біосферного заповідника і для цих цілей облдержадміністрацією не вилучалась. Отже, прокурор фактично захищає інтереси державного підприємства. Однак, у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі державного підприємства (ВП Верховного суду від 06.07.2021 року, у справі №911/2169/20). З цим позовом, прокурор мав би звертатись до суду від імені та в інтересах Держгеокадастру, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів та Державного агентства лісових ресурсів, і аж ніяк в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, яка розпорядження Кілійської районної державної адміністрації бачила, не скасувала ба більше, затвердила проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, за матеріалами якого на території села Приморське(в тому числі на території рекреаційної зони) земель лісогосподарського та природоохоронного призначення не має.

На підставі вищевикладеного представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з позивача витрати на правову допомогу.

29.02.2024року представникомпозивача Ізмаїльськоїокружної прокуратурибуло подановідповідь навідзив представникавідповідача ОСОБА_2 -адвоката СтроковоїА.Г.згідно якоїзазначено,що непогоджуючись зпозовною заявою,представником відповідачаподано відзив,який надійшов15.02.2024та зареєстрованийу вхіднійкореспонденції окружноїпрокуратури за№ 1156-24та зякого вбачається,що останнійзаперечує протизадоволення позову,виходячи знаступного.У поданомувідзиві відповідачприходить дохибних висновківпро приналежністьспірної земельноїділянки доземель запасуПриморської сільськоїради Кілійськогорайону Одеськоїобласті,мотивуючи своїдоводи відсутністювстановлених межземель,що перебуваютьу постійномукористуванні Державногоспеціалізованого підприємства«Ліси України»та нібитонеточністю матеріалівлісовпорядкування. Натомість фактналежності земельноїділянки зкадастровим номером5122383000:01:001:1700до земельдержавного лісовогофонду підтверджуєтьсяналежними,допустимими таюридично спроможнимидоказами,доданими допозовної заяви.Так,на данийчас межібільшості земельнихділянок,які перебуваютьу постійномукористуванні Державногоспеціалізованого підприємства«Ліси України»,не встановленіта,відповідно,державну реєстраціюправа постійногокористування натакі земліза державнимпідприємством непроведено.Листом Одеськогообласного управліннялісового тамисливського господарствавід 20.05.2021№ 04-01-19/384повідомлено,що документами,які підтверджуютьправо постійногокористування ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство» (натеперішній часДержавне спеціалізованегосподарське підприємство«Ліси України»)на земліВилківського лісництває Проекторганізації тарозвитку лісовогогосподарства ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство» ускладі пояснювальноїзаписки,таксаційного опису,відомостей поквартальнихпідсумків,карти-схемилісонасаджень ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство».У відповідностідо листафілії «Ізмаїльськелісове господарство»Державного спеціалізованогопідприємства «ЛісиУкраїни» від11.07.2023№ 224та №92від 11.05.2021земельна ділянказ незаконноприсвоєним кадастровимномером 5122383000:01:001:1700згідно зматеріалами лісовпорядкування2013року перебуваєу постійномукористуванні державногопідприємства,квартал 40.Характеристика деревостанів,підросту,підлісків,невкритих лісовоюрослинністю інелісових земельнаведені кварталу1наведено утаксаційному описі,відомостях поквартальнихпідсумків Проектуорганізації тарозвитку лісовогогосподарства ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство».Візуальне розташуванняспірної земельноїділянки вмежах земельдержавного лісовогофонду такожпідтверджується викопіюваннямз оглядовогоплану запроектованихгосподарських заходів.Крім того,відповідно долиста Українськогодержавного проектноголісовпорядного виробничогооб`єднання від29.04.2021№ 355та №02-1149від 17.11.2023земельна ділянказ кадастровимномером 5122383000:01:001:1700відповідно доматеріалів лісовпорядкування2013року знаходитьсяв межахкварталу 40Вилківського лісництвафілії «Ізмаїльськелісове господарство»Державного спеціалізованогопідприємства «ЛісиУкраїни».При цьому,ВО «Укрдержліспроект»надані фрагментинакладки наортофотоплан знанесеними межамикварталу 40Вилківського лісництвафілії «Ізмаїльськелісове господарство»Державного спеціалізованогопідприємства «ЛісиУкраїни» тамежами земельнихділянок,у томучислі земельноїділянки зкадастровим номером5122383000:01:001:1700. Окружною прокуратуроюз урахуваннямположень пункту5розділу VIIIПрикінцеві положенняЛК Українидоводи позовноїзаяви щодоприналежності спірноїземельної ділянкидо земельдержавного лісовогофонду обґрунтованодоказами,наданими філією«Ізмаїльське лісовегосподарство» Державногоспеціалізованого підприємства«Ліси України»,ВО «Укрдержліспроект»як спеціалізованимидержавними підприємствами,уповноваженими наведення лісовпорядкуваннята інформуваннямдержавних органіввлади інформацієюпро сучаснийстан лісів.Так,спірна земельнаділянка зкадастровим номером5122383000:01:001:1700станом наданий час,так іу 2019році знаходиласьза межаминаселеного пунктута наземлях державноголісового фонду,які перебуваютьу постійномукористуванні Державногоспеціалізованого підприємства«Ліси України»,тобто всилу положеньстатті 84Земельного кодексуУкраїни (урізних редакціяхцієї статті)належала доземель державноївласності.Не заслуговуютьуваги такожі доводивідповідача щодонеточностей чипомилок уматеріалах лісовпорядкування,а такожте,що позовназаява обґрунтованаматеріалами лісовпорядкування2013року.Час передачіу власністьземельної ділянкибули чиннимиматеріали лісовпорядкуванняДП «Ізмаїльськелісове господарство»2013року,раніше 2003року,1993року ітак далі.Територія земельдержавного лісовогофонду,на якійрозташована спірназемельна ділянкау 2017році незмінювалась припроведенні лісовпорядкування2003та 2013років.Зокрема,відповідно долиста ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство» від16.07.2021№ 133згідно зматеріалами лісовпорядкування1993-1994років площаВилківського лісництваскладала 18718га.При створенніу 1998році Дунайськогобіосферного заповідникадо йогоскладу увійшлаз вилученняміз земельДержлісгоспу площа7143га табез вилучення 11564га (утому числіквартал 1площею 386га).Підставою формуваннякварталу 40Вилківського лісництвабуло виділенняз кварталу1,площу якогоскладають плавніта болота,землі,зайняті пісками,для якихплануються іншілісогосподарські заходи.Згідно ізматеріалами лісовпорядкування1993-1994та 2003-2004років площакварталу 1Вилківського лісництваскладала 386га.При лісовпорядкуванні2013-2014років длякращого плануваннялісогосподарських робітз кварталу1для створеннякварталу 40було виділеноплощу 29га.Згідно зматеріалами лісовпорядкування2013-2014років площакварталу 1складає 374,1га.Зміна площісталася зарахунок зміниплощ іншихкварталів.Зовнішні межіВилківського лісництваз моментустворення Дунайськогобіосферного заповідникане змінювались.Також ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство» повідомлено,що визначитиплощу 8,9га,на якузменшилась площаВилківського лісництвапісля лісовпорядкування2013-2014років непредставляється можливим,у зв`язкуіз помилкамив роботілісовпорядкування.Проте,слід зауважити,що змінаплощі Вилківськоголісництва на8,9га післялісовпорядкування 2013-2014років здійсненасаме убік зменшення.Тобто,у будь-якомуразі упорівнянні з2017роком площаВилківського лісництване зазналазбільшення.У поданомувідзиві відповідачстверджує,що спірназемельна ділянкавіднесена докатегорії земельрекреаційного призначення,а неземель природно-заповідногофонду таіншого природоохоронногопризначення.Як зазначеноу позовнійзаяві,розташування Дунайськогобіосферного заповідникаобґрунтовано зприв`язкою докварталів Вилківськоголісництва ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство».Зокрема,згідно зінформацією ДП«Ізмаїльське лісовегосподарство» від19.05.2021№ 99на територіїІзмаїльського районув Державномулісовому фондіУкраїни,який знаходитьсяв підпорядкуванніДП «Ізмаїльськелісове господарство»Вилківське лісництво,відповідно доматеріалів лісовпорядкування2013року знаходитьсяДунайський біосфернийзаповідник площею11256,2га (квартали№ 1-16,24-40). Відповідно до документів долучених до відзиву на позовну заяву установлено, що 08.12.2017 управлінням державної експертизи Держгеокадастру проведено експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 та іншим (всього 5 громадян) для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту) Кілійський район Одеська область про що складено висновок № 2020-17. Підсумкова оцінка результатів державної експертизи: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 та іншим (всього 5 громадян) для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область не в повній мірі відповідає вимогам законодавства України, встановленим нормам правилам та повертається на доопрацювання. Проте, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 та іншим (всього 5 громадян) для індивідуального дачного будівництва не містить документів та відповідних коректурних аркушів, які підтверджують факт усунення недоліків встановлених висновком експертизи № 2020-17 від 08.12.2017, зокрема щодо долучення до проекту землеустрою додаткових документів вказаних у п.10 Висновку, при цьому наявна відмітка про те, що «зауваження враховано». Однак, зазначене, жодним чином не змінює факту надання у приватну власність спірної земельної ділянки для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить положенням статей 20, 84, 122, 149ЗК України та статей 16, 57 ЛК України, оскільки у тому числі змінено цільове призначення лісогосподарських земель без погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства та без попереднього прийняття відповідного рішення. Ураховуючи, що спірна земельна ділянка відповідно до наведеної вище інформації ДП «Ізмаїльське лісове господарство», ВО «Укрдержліспроект» знаходиться в межах кварталу Вилківського лісництва, така земельна ділянка одночасно є територією природно-заповідного фонду. Підсумовуючи викладене, доводи, зазначені представником відповідача у відзиві на позов, не спростовують позицію прокуратури, викладену у позові. Таким чином, у суду є достатні підстави для задоволення позову у повному обсязі.

22.03.2024 р. представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Грєковою Н.П. було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за заявою ОСОБА_2 від 05.12.2016 року до Кілійської районної державної адміністрації щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільради Кілійського району Одеської області було винесено Розпорядження № 23 від 06.01.2017 року, яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,1 га у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільради Кілійського району Одеської області. На підставі цього ОСОБА_2 було замовлено в проектній організації, а саме: ТОВ «Бюро проектування та експертизи» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,1 га у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільради Кілійського району Одеської області.

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки це землевпорядна документація, яка розробляється на підставі заяви замовника при оформленні права власності або користування (оренди) на землю, при зміні цільового призначення землі та ін.

Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій однієї з обов`язковою інформації є відомості про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них, а також відомості про наявні в межах об`єкта землеустрою обмеження у використанні земель із зазначенням підстави встановлення таких обмежень. Так, відповідно до наданого проекту землеустрою вбачається, що зазначена земельна ділянка проходила неодноразові погодження та затвердження, а саме: - відділом регіонального розвитку, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Кілійської районної адміністрації - Висновок від 13 квітня 2017 року № 121; - державною службою України з питань геодезії ,картографії та кадастру в особі Кілійського районного відділу - Висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 16 червня 2017 року № 3790/82-17; - висновок державної експертизи землевпорядної документації - проведеної державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Тобто, відповідно до висновків зазначена земельна ділянка на час складання та погодження проекту землеустрою мала : - категорію земель: землі рекреаційного призначення; - склад угідь: відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом; - форма власності: державна; - класифікація видів цільового призначення земель (на момент складання проекту землеустрою): код КВЦПЗ -16.16.00 землі запасу ( земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність та користування громадянам або юридичним особам). - Наявність обмежень на земельній ділянці: водоохорона зона.

Тобто на момент виділення земельної ділянки ОСОБА_2 загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту зазначена земельна ділянка Згідно висновків ДЗК не перебувала, а ні у власності, а ні у користуванні громадян чи юридичних осіб, як на це посилається позивач, опираючись на данні, надані ДП «Ліси України», яка своїми діями фактично вводить в оману як позивача так і суд, ні чим не підтверджуючи та не спростовуючи дані ДЗК.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 17 червня 2004 року «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення підлягають обов`язковій державній експертизі, така експертиза була проведена та виправлені всі помилки про що свідчить штамп Держгеокадастру. Одже, виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що проектною організацією ТОВ «Бюро проектування та експертизи», при виготовлені та погоджені проекту землеустрою щодо надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту були витримані всі вимоги чинного законодавства. За заявою ОСОБА_2 , на підставі проекту землеустрою та керуючись нормами чинного законодавства, які діяли на час прийняття рішення, а саме у 2019 році, Кілійською районною державною адміністрацією було винесено Розпорядження № 71 від 20.03.2019 року про надання ОСОБА_2 , у власність земельної ділянки загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 (далі - Порядок № 290). Пунктом 4.1 Порядку № 290 визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні, зокрема, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Згідно з приписами пункту 4.8 Порядку № 290 детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту. Таким чином, відділом регіонального розвитку містобудування, архітектури, регіонального розвитку житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Кілійської районної державної адміністрації було винесено Висновок про погодження детального плану територій в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) з метою індивідуального дачного будівництва.

Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті відповідним органом місцевого самоврядування рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації. Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів. Після проведення процедури громадських слухань у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план був затверджений розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 03.03.2017 року № 139 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки в адміністративних межа Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) для індивідуального дачного будівництва». Вищевказаними розпорядженнями Кілійської районної державної адміністрації земельні ділянки віднесено до земель рекреаційного призначення з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва. Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель Кілійського району містить погодження в тому числі органу по лісовому господарству та органу у сфері охорони навколишнього природного середовища (додаються в додатках до даного відзиву), що свідчить також про згоду та обізнаність зазначених органів про те, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, а не до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та земель лісогосподарського призначення. Отже, Кілійською районною державною адміністрацією було проведено громадське слухання (обговорення) від 24.02.2017 року по розгляду детального плану територій земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту), з метою індивідуального дачного будівництва.

ОСОБА_1 у 2019 році було придбано та прийнято у власність земельну ділянку, що розташована за межами населеного пункту с/рада Приморська Кілійського району (зараз Ізмаїльського району) Одеської області загальною площею 0,1га з кадастровим номером: 5122383000:01:001:1700 у ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі продажу від 13 серпня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Юрченком Максимом Євгеновичем та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1412.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. В свою чергу Прокуратурою було обрано не вірний спосіб захисту прав держави в особі Одеської обласної державної адміністрації шляхом визнання договору купівлі-продажу незаконним, що прямо суперечить вищезазначеній норми ЦПК України, жодних обґрунтувань щодо нікчемності договору надано не було. Відтак ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки і жодних правових обґрунтувань зі сторони прокуратури щодо незаконності самого договору купівлі-продажу або підстав чи умов його здійснення не наведено.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), а на місцях їх структурні підрозділи в особі відділів земельних ресурсів у Державних районних адміністраціях , в яких до 2013 року здійснювалась реєстрація прав на земельні ділянки та вівся державний реєстр землі та земельний кадастр, а з 2013 року повною мірою ведеться також державний земельний кадастр та здійснює державний нагляд у сфері землеустрою; проводить відповідно до законодавства моніторинг земель та охорону земель; бере участь у державному регулюванні планування територій; створює інформаційну базу даних з питань землеустрою, тобто володіє всією інформацією, щодо земель України і тим самим визначає, при погодженні проектів землеустрою, висновків таких проектів додатково фіксує та засвідчує приналежність, правовий статус, обмеження використання та іншу інформацію відносно тої чи іншої земельної ділянки, яка знаходиться в межах території України. Отже, відповідно до проектної документації, щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 були отримані погодження від Держгеокадастру. Відповідно до статті 56 Закону України «Про природно-заповідний фонд» державний кадастр територій та об`єктів природно-заповідного фонду є системою необхідних і достовірних відомостей про природні, наукові, правові та інші характеристики територій та об`єктів, що входять до складу природно-заповідного фонду. Державний кадастр територій та об`єктів природно-заповідного фонду включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних». Утім, відомості з державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду щодо віднесення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 до територій природно-заповідного фонду відсутні.

Звертає увагу суду на те, що частина земель, про які йдеться в Указі Президента України, дійсно передана Дунайському біосферному заповіднику відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД № 001676 (копія держ. акту наявна в додатку до позову Прокуратури). Але передачі земельних ділянок, видачі державного акту та реєстрації права користування за Дунайським біосферним заповідником передувало, наприклад, рішення Одеської обласної ради від 23.06.2001 року № 322-ХХІІІ. Про це рішення зазначено в держ.акті. Але Позивач не надав доказів саме «передачі» земельної ділянки в користування повноважним органом, наприклад на час 1998 року Одеською обласною радою. Не наданий також державний акт на право постійного користування на землю, щодо якої виник даний судовий спір. Відсутня також державна реєстрація прав на земельну ділянку за Дунайським біосферним заповідником. Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У своєму позові (сторінки 13, 14 позову) Прокуратура посилається на положення ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а саме: Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. При цьому, на нашу думку, позивач штучно підмінює поняття «визначення меж природно-заповідного фонду» та формування земельної ділянки, тому що відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ЗКУ земельна ділянка - це частина земної поверхні не тільки з установленими межами, а й з певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Як вже зазначалось раніше, відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗКУ земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Окремого статусу формування земельної ділянки землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та підтвердження прав на неї, окрім як визначених ст.ст. 79-1, 125 та 126 ЗКУ немає, а, відповідно, доказів та підстав вважати, що спірна земельна ділянка належить до земель Дунайського біосферного заповіднику, а відповідно, і до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення - немає.

Відповідно до схеми тимчасового зонування ДБЗ спірна земельна ділянка не входить до його території. Крім того, відповідно до схеми тимчасового зонування ДБЗ найближче до спірної земельної ділянки знаходиться зона антропогенних ландшафтів. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 2 лютого 2004 року № 117/2004 з метою відновлення судноплавства в українській частині дельти ріки Дунаю віднести землі прибережної захисної смуги його проток та прилеглу частину акваторії Чорного моря в межах території Дунайського біосферного заповідника до зони антропогенних ландшафтів з обмеженням у них господарської діяльності відповідно до статей 89 і 90 Водного кодексу України. В редакції станом на 2004 рік ст. 89 і ст. 90 Водного кодексу України визначали обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, а також Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах. Необхідно зазначити, що спірна земельна ділянка не входить до складу прибережної захисної смуги, а лише межує з нею. Це питання досліджувалось на стадії розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (сусідньою земельною ділянкою зі спірною) та відповідні матеріали документації по прибережній захисні смузі наявні в проекті землеустрою (копія додається). Крім того, відповідно до схеми тимчасового зонування ДБЗ до зони антропогенних ландшафтів включається північна частина о. Єрмаків, Жебриянівська гряда, городні ділянки та пасовища навколо м. Вилкового, прибережна захисна смуга проток р. Дунаю (Новостамбульське, Очаківське гирла) та прилегла частина акваторії Чорного моря - 8145,9 гектара. Рекреаційна зона с. Приморське та, відповідно спірна земельна ділянка як складова рекреаційної зони, не зазначена як така, що входить до зони антропогенних ландшафтів. Рекреаційна зона с. Приморське також не входить до зони регульованого заповідного режиму та заповідної зони ДБЗ.

Разом з тим позивачем не додані докази розробки та затвердження у відповідності до чинного законодавства проекту організації території Дунайського біосферного заповідника, в т.ч. щонайменше наступні складові проекту: - копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку заповідника; - карти, виконані на топографічній основі у зручному для користування масштабі (1:10000 - 1:100000) меж заповідника, функціонального зонування території заповідника з позначеними на ній межами інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що розташовані на території заповідника, проектного плану; - картографічні матеріали у форматі геоінформаційних систем, виконані на ортофотопланікадастрової карти (плану) та в електронній схемі; - геоінформаційні системи; - супутникові на інші зображення, Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.03.2024 33 - каталог координат меж заповідника в державній геодезичній системі координат УСК-2000. Без надання наведених вище доказів у позивача немає підстав стверджувати, що спірна земельна ділянка входить до складу Проекту організації території Дунайського біосферного заповідника, не кажучи навіть про належність у відповідності до ст. 79, 79-1, 125, 126 ЗКУ до земель постійного користування Дунайського біосферного заповідника.

Додатково зазначає, що органи прокуратури приймали участь у судовій справі по справі № 2-а-13665/08/1570 за позовом ТОВ «Авалон-2005» до Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства, за участю ДП «Ізмаїльське лісове господарство», Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук України та Приморської сільської ради, та знали про те, що рекреаційна зона с. Приморське не належить до земель лісогосподарського призначення (факт встановлений судом), а, відповідно, і оспорювана в даному позові земельна ділянка не є ділянкою лісогосподарського призначення щонайменше з 02.09.2010 року, з дати подачі Прокуратурою Кілійського району Одеської області апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Що, знов таки, підтверджує факт відсутності належних доказів по справі відносно приналежності спірної земельної ділянки ДБЗ чи ДП «Ліси України».

В 2002 році було розроблений проект «Коригування детального плану території рекреаційної зони в районі с. Приморське Кілійського району Одеської області». Територія спірних земельних ділянок знаходиться між об`єктом № 110 (відповідно до експлікації закладів відпочинку база відпочинку Військової частини НОМЕР_2 ) та охоронною зоною від берегу Чорного моря, на північ від об`єкту № 109 (б/в «Жемчужина»). Відповідно до умовних позначень територія спірної земельної ділянки відноситься до меж розробки проекту (рекреаційної зони) та територій «неудоб`я». Відповідно до таблиці Баланс території відноситься до «А. Рекреаційна зона. 5. Інші території (неудоб`я), та територій, виділених для будівництва баз відпочинку та кемпінгів». Зазначений проект містобудівної документації отримав багато погоджень повноважних органів, в тому числі, але не виключно: лист Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області Міністерства екології та природних ресурсів в Одеській області «Висновок по схемі коригування детального плану території рекреаційної зони в районі с. Приморське Кілійського району Одеської області, Кілійська райдержадміністрація» від 27.01.2004 року № 6638/03-06-09; лист Дунайського біосферного заповідника від 04.09.2004 № 160; комплексний експертний висновок «208/04» Укрінвестекспертизи Державного комітету України з будівництва та архітектури Одеської обласної служби, Висновок державної землевпорядної експертизи від 08.04.2004 р. № 1006.

Те, що територія спірної земельної ділянки не відноситься також до земель природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення підтверджується також Схемою планування території Кілійського району Одеської області, розробленою в 2015 році. Об`єкти природно-заповідного фонду, в т.ч. Дунайський біосферний заповідник, а також землі державного лісового фонду зазначені на даній Схемі планування території району, але спірна земельна ділянка не входить до їх складу.

Вказана містобудівна документація та додатки до неї, в тому числі матеріали погодження були отримані правоохоронним органом, слідчим СУ ГУМВС України в Одеській області В.Ю. Тереховим 12.08.2015 року, котрий здійснював досудове розслідування (ЄРДР № 42013170310000016 від 16.10.2013 року) під процесуальним керівництвом органів Прокуратури. Але якихось правових наслідків (відміна містобудівної документації, вироки і т.п.) це досудове розслідування не мало. Корегування детального плану території рекреаційної зони в районі с. Приморське Кілійського району Одеської області не було скасоване.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Грєкова Н.П. просила позовні вимоги Прокуратури в частині визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації Ізмаїльської державної адміністрації (колишньої Кілійської) залишити без розгляду в іншій частині позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скасувати арешт земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700, яка належить відповідачу на праві приватної власності та, що є предметом спору у даній справі.

21.06.2024 р. представником Одеської обласної державної адміністрації Трофімчуком Н.В. було надано пояснення на позовну заяву, в якому зазначено, що з матеріалів справи встановлено, про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 до земель державного лісового фонду свідчить інформація філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023 р. відповідно до яких земельна ділянка з кадастровмм номером 5122383000:01:001:1700 розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40. Отже, вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності площею 0,1 га, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», і надання у власність такої земельної ділянки станом на 20.03.2019 р. належало до повноважень Кабінету Міністрів України. Поряд з цим, відповідно до листа Одеської обласної державної адміністрації №1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 р. обласна державна адміністрація не надавала добровільну відмову, згоду на вилучення, припинення права користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відведення будь-яким фізичним або юридичним особам або зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки. Проте, розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 20.03.2019 № 71 надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку плоіцею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 для індивідуального дачного будівництва, та у подальшому відповідно до договору купівлі-продажу, здійснено відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_1 . Поряд з цим, незважаючи, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та у встановленому законодавством порядку не вилучалась, Кілійською районною державною адміністрацією неправомірно здійснено передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , а останнім відчуження на користь ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 11.05.2021 р. №92 дозвіл на вилучення з постійного користування земельної ділянки ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не надавало і підстав для такого вилучення немає. Вказане беззаперечно свідчить, що передана Кілійською районною державною адміністрацією з державного лісового фонду земельна ділянка на момент прийняття оспорюваного розпорядження та на теперішній час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство ДСГП «Ліси України» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час прийняття спірного розпорядження мав здійснювати Кабінет Міністрів України. У зв`язку з цим, Одеська обласна державна адміністрація вважає, що позовні вимоги керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації є обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі. Враховуючи викладене, представник просив позов заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації по справі № 502/2534/23 задовольнити у повному обсязі та розглядати справу без участі представника Одеської обласної державної адміністрації.

23.09.2024 р. представником третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Південний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», надано заяву, згідно якої вимоги заявлені позивачем підтримує і просить суд задовольнити їх в повному обсязі, а також розглядати вищезазначену справу без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ДП «Ліси України» в особі філії «Південний лісовий офіс».

Ухвалою суду від 29.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідачаІзмаїльської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруна стороніпозивача Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук України в судове засідання не з`явився, заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника.

З урахуванням позицій прокурора та представників відповідачів Коржевського А.В. та Борищука Р.Л., суд провів розгляд справи за відсутності представників відповідачів і третіх осіб та представника особи, в інтересах якої прокурор звернувся до суду з позовом.

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури Івахів М.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та з підстав, наведених в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Грєкова Н.П. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Строкова А.Г. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши прокурора, представників відповідачів Коржевського А.В. та Борищука Р.Л., дослідивши подані учасниками справи заяви по суті справи, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно заяви від 05.12.2016 року поданої ОСОБА_2 голові Кілійської районної державної адміністрації встановлено, що заявник просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва загальною площею 0,1000 га за адресою: приморська сільська рада (за межами населеного пункту). Кілійський район, Одеська область, /Т. ІІ, а.с.145/.

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 06.01.2017 № 23, надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою що відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для індивідуального дачного будівництва із земль державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, /Т.ІІ, а.с. 146/.

Згідно довідки № 34-15-23.1515-30/168-17 від 27.03.2017 року наданої ОСОБА_2 Відділом Держгеокадастру у Кілійському районі Одеської області Головного управління Держгеокадастру в Одеській області встановлено, що згідно земельно-облікової документації з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2017 р. земельна ділянка площею 0,1000 га, яка проектується до відведення для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (шифр рядка 96) на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) рахується, як відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (гр..67) 0,1000 га, з них (гр..71) 0,1000 га, /Т.ІІ, а.с.149/.

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 20.03.2019 № 71, а саме п. п. 2.2 п. 2, надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту, /Т.І, а.с. 64-65/.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ННХ 639363 від 13.08.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Юрченко М.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №1412 вбачається, що ОСОБА_3 діючий від імені ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту Приморської с/ради Кілійського району Одеської області, загальною площею 0,1 га, у тому числі по угіддях: солончаки, 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1700, /Т.І.,а.с.66-67/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 358550987 від 15.12.2023 року, земельна ділянка за кадастровим номером 5122383000:01:001:1700, площею 0,1 га, яка призначена для індивідуального дачного будівництва, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1412, виданий 13.08.2019, видавник: Юрченко М.Є.. приватний нотаріус Кілійського районного нотаріального округу Одеської області, відомості з ДЗК, серія та номер: 12586517, виданий 13.08.2019 , видавник: Державний земельний кадастр, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , /Т.І., а.с.61-63/.

Згідно копії поземельної книги відкритої 04.03.2019 р. відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області, а саме, розділу 3 №004 від 09.04.2019 р. вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700. Відомості про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно здійснені Ренійською районною державною адміністрацією 03.04.2019 року, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 31070447, /Т.І., а.с.69-83/.

З копії поземельної книги відкритої 04.03.2019 р. відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області, а саме, розділу 3 №005 від 14.08.2019 р. вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700. Відомості про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно здійснені Кілійським районним нотаріальним округом 13.08.2019 року, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 32796215, /Т.І., а.с.84-87/.

Відповідно до листа за вих. № 92 від 11.05.2021 року Державного підприємства «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства Лісових ресурсів України встановлено, що земельні ділянки серед яких і ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року перебувають в постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», квартал 40 ділянки 3, 4.9, 10, 12, 43. Також встановлено, що ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не давало і підстав для вилучення даних земельних ділянок немає. Кадастрові номери присвоєні без відома ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Окрім того вказано, що згідно прикінцевих положень Лісового кодексу України Розділу VIII, пункту 5 «До здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, щодо набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування», /Т.І., а.с.94-95/.

Згідно листа за вих. № 99 від 19.05.2021 року направленого ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів на адресу начальника Одеського ООУЛМГ встановлено, що на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11256, 2 га. (квартали №1-16, 24-40). Землі площею 11256, 2 га передані в користування Дунайському біосферному заповіднику без вилучення з державного лісового фонду. Згідно прикінцевих положень Лісового кодексу України Розділ VIII п. 5 до одержання державних актів на право постійного користування, документами, що підтверджують це право є планово картографічні матеріали лісовпорядкування. Документи, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво на данні ділянки: 1. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство»; 2. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків; 3. Карта-схема лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство» з розміщенням кварталів Вилківського лісництва переданих без вилучення ДБЗ, /Т.І., а.с.165-166/.

16.07.2021 року за вих. № 133 ДП «Ізмаїльське лісове господарство» направило заступнику керівника обласної прокуратури лист, яким повідомило, що підставою для зменшення площі земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на 318,8 га, згідно проекту організації та розвитку лісового господарства є рішення виконкому Вилківської міської ради № 95 від 24.05.2001 року, яким передано в землі запасу Вилківської міської ради 308,9 га та Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року по справі № 2-а-13665/08/1570 передано в землі запасу Приморської сільської ради Кілійського району Вилківське лісництво кв. 1 площа 1.0 га, разом вилучено 309,9 га земель Державного лісового фонду. Визначити площу 8,9 га на яку зменшилася площа Вилківського лісництва після лісовпорядкування 2013-2014 років не представляється можливим (помилки в роботі лісовпорядкування). Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 років площа Вилківського лісництва складала 18718,0 га. При створені у 1998 рік Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143,0 га та без вилучення 11564,0 га (помилки роботи лісовпорядкування на 9,0 га). Підставою формування кв. 40 Вилківського лісництва було виділення з кварталу 1 площу якого складають плавні та болота, земель зайнятих пісками для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993 1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386, 0 га. При лісовпорядкуванні 2013 2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кв. 40 було виділено пл. 29,0 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа квартала 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались, /Т.І., а.с.173-174/.

Указом Президента України від 10.08.1998 року № 861/98 року з відповідними змінами, створено у Кілійському районі Одеської області на базі природного заповідника «Дунайські плавні» Дунайський біосферний заповідник і підпорядковано його Національній академії наук України. Установлено площу Дунайського біосферного заповідника у розмірі 46402,9 га з протоками і внутрішніми водоймами та двокілометровою смугою в акваторії Чорного моря, у тому числі 22662 га, що надаються йому в постійне користування як заповідна зона, та 23740,9 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (Додатки №1 і №2), /Т.І., а.с. 184-185/.

Відповідно до Додатку № 1 до Указу Президента України від 10.08.1998 року № 861/98 встановлено, що ним визначено перелік землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування Дунайському біосферному заповіднику в якому вказано, що: Природний заповідник «Дунайські плавні» - 14851 га; включаючи акваторію Чорного моря 5600 га; Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство 7143 га; Колективне сільськогосподарське підприємство імені Мічуріна 668 га; всього 22662 га., /Т.І., а.с. 186/.

Згідно Додатку № 2 до Указу Президента України від 10.08.1998 року № 861/98 встановлено, що ним передбачено перелік землекористувачів, землі яких включаються до складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у землекористувачів та вказано, що Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство 11575 га; Вилківське рибогосподарсько-аграрне колективне підприємство 2648 га; Колективне сільськогосподарське підприємство «Прикордонник» - 2333,7 га; порту «Усть-Дунайський» - 498 га; Акваторія Чорного моря (із збереженням традиційного промислу риби) 6686,2 га. Всього 23740,9 га., /Т.І., а.с. 187/.

З висновку експерта судової земельно-технічної експертизи № 1710/24 від 21.10.2024 р. вбачається, що дослідивши надані матеріали, керуючись нормативними вимогами та методичними рекомендаціями, експерт дійшов висновку, що земельна ділянка кадастровий номер 5122383000:01:001:1700 не знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на даний час філії «Південний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України»), мінімальна відстань від межі земельної ділянки кадастровий номер 5122383000:01:001:1700 до меж 40 кварталу, складає 495 м., /Т.ІІІ., а.с. 4-18/.

Згідно відповіді Відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надіслало лист вих. № 1570/340-24 від 22.05.2024 р. на адвокатський запит вих. № 25/24 від 06.05.2024 про надання інформації, вбачається, що згідно з наявними у Відділі № 4 Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, догорів оренди землі та других примірників державних актів станом на 31.12.2012 p. інформація стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1700, 5122383000:01:001:1701, 5122383000:01:001:1702, 5122383000:01:001:1703, 5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1443, 5122383000:01:001:1699, 5122383000:01:001:1446, 5122383000:01:001:1442 та 5122310300:01:001:0145 відсутня. Відповідно до даних Державного земельного кадастру:

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 сформована 04.03.2019 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1701 сформована 04.03.2019 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1702 сформована 04.03.2019 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1703 сформована 04.03.2019 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1634 сформована 21.12.2018 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1443 сформована 22.08.2018 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1699 сформована 04.03.2019 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1446 сформована 22.08.2018 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1442 сформована 22.08.2018 року за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,1000 га із цільовим призначенням 07.03 Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи";

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:0145 сформована 22.12.2021 року за адресою: Одеська область, Кілійський район (за межами населеного пункту), площею 2188,2707 га із цільовим призначенням 09.03 Для цілей підрозділів 09.01-09.02, 09.04-09.05 та для збереження та використання земель природно заповідного фонду (категорія Землі лісогосподарського призначення) на підставі технічної документації із землеустрою, щодо інвентаризації земель, розробленою Державним підприємством "Одеський науково дослідний та проектний інститут землеустрою".

Інформація стосовно земель кварталу №40 земель Вилківського лісництва, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарства «ДСГП «Ліси України» у відділі відсутня.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 5122383000:01:001:1700, 5122383000:01:001:1701, 5122383000:01:001:1702, 5122383000:01:001:1703, 5122383000:01:001:1634, 5122383000:01:001:1443, 5122383000:01:001:1699, 5122383000:01:001:1446 та 5122383000:01:001:1442 не перетинають межі земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145, /Т.ІІІ., а.с. 20-21/.

Згідно глави 3 технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності на території Кілійського району Одеської області /за межами населених пунктів/ №2022МФ22ОДКЛ000001 координати поворотних точок зовнішніх меж земель лісогосподарського призначення, визначених лісовпорядкуванням проведеним у 2013 році, відсутні.

При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

Згідно з ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. 4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 07.09.2017 № 385) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 07.09.2017 № 385) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, з системного аналізу статей 122 та 149 ЗК України вбачається, що повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», що знаходяться за межами населених пунктів, станом на дату прийняття Кілійською РДА спірного розпорядження, була наділена саме Одеська обласна державна адміністрація.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності до ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 2 ЗК України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 80 ЗК України до суб`єктів права власності на землю віднесено, зокрема, громадян та юридичних осіб на землі приватної власності.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно з п. п. «г» п. 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 57 ЗК України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, для доведення права прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, яку органу, що має повноваження щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», прокурор мав, насамперед, довести, що спірна земельна ділянка відносилась до земель, які на момент її передачі у власність відповідачу ОСОБА_2 перебували у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство».

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) визначено, що ліс тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

За змістом статті 35 ЛК України організація лісового господарства передбачає, зокрема проведення лісовпорядкування.

Відповідно до статті 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Згідно з ч. 1, 4, 5 ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Таким чином, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, про що неодноразово висловлено судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц.

Разом з тим, прокурором в якості доказів не надано суду таких планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а додана інформація філії «Ізмаїльське лісове господарство « ДСГП Ліси України.

Додані до позову матеріали не можуть вважатись належними матеріалами лісовпорядкування, оскільки не містять доказів щодо їх погодження та затвердження, як має бути відповідно до абз. 4 ст. 48 ЛК України.

Посилання прокурора в позові на матеріали лісовпорядкування 2013-2014 років не є підтвердженням наявного права ДСГП «Ліси України» на спірну земельну ділянку.

Крім того, з наданих в обґрунтування позову доказів неможливо встановити накладення меж спірної земельної ділянки на землі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (ДГСП «Ліси України»).

До позову не додано доказів, що на спірній земельній ділянці наявні ліси, а згідно інформації з довідки відділу у Кілійському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, земельна ділянка рахується як відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом.

Представником відповідача Грєковою Н.П. надано висновок експерта, зміст якого зводиться до того, що спірна земельна ділянка не знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство».

Прокурором не наданий зі свого боку, відповідно до засади змагальності, висновок експерта, який би спростовував складений за замовленням представника відповідача, як учасника справи, вказаний висновок.

Таким чином, підстав категорично стверджувати, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, в суду немає.

Оскільки судом не встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, то, відповідно, і Одеська державна обласна адміністрація не мала визначених законодавством повноважень щодо її вилучення, як про те у позові стверджує прокурор.

Отже, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах особи, яка не мала права на відповідний позов.

Крім того, суд має зазначити, що виходячи зі змісту позовних вимог, прокурор фактично звернувся до суду з негаторним позовом, оскільки відповідно до положень ст. 391 ЦК України, позовні вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, відносять до способу захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23листопада 2021року усправі №359/3373/16-ц підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку ст. 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

З огляду на усталену практику з метою чіткішого і яснішого викладення правової позиції ВП ВС вирішила уточнити свій висновок, висловлений у постанові від 4липня 2018року у справі №653/1096/16-ц. Зокрема, було уточнено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Окремо суд зауважує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Аналогічні положення місить ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тобто, ст. 1 Першого протоколу гарантує особі мирне володіння майном, однак її право може бути обмежено з боку держави на певних умовах, передбачених законом, та лише у суспільних інтересах.

У рішенні«Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 рокуЄвропейський суд з прав людини суд з прав людини /надалі ЄСПЛ/ зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. ЄСПЛ вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

У свою чергу ЄСПЛ зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права(рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 55 рішення у справі «Брайловська проти України» від 06.06.2016 р. Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ) зазначив, що для відповідності статті 1 Першого протоколу до Конвенції позбавлення має відповідати трьом умовам: воно має здійснюватись «на умовах, передбачених законом», що виключає будь-які свавільні дії національних органів влади; здійснюватись «в інтересах суспільства»; забезпечувати справедливий баланс між правами власника та інтересами суспільства.

А в п. 56 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що перша вимогастатті 1Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у мирне володіння майном має бути законним. Перш за все, це означає відповідність вимогам національного законодавства.

Таким чином, з урахуванням відповідних положень релевантних джерел права суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача ОСОБА_1 права власності на належну йому земельну ділянку за умов, коли в ході змагального судового провадження беззаперечними та неспростовними доказами, які відповідали б критеріям належності і допустимості не доведено неправомірність отримання попереднім власником спірної земельної ділянки, суперечитиме принципу верховенства права, оскільки буде вважатись свавільним втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у позові прокурора слід відмовити повністю.

При вирішення питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступних положень ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою прокурору в позові, відсутні підстави для покладення сплаченого судового збору на відповідачів.

Питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_1 , враховуючи заяву його представника, зроблену до закінчення судових дебатів, буде вирішено в порядку ч. 8 ст. 141, ст. 246 ЦПК України після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 81, 84, 116, 125 ЗК України, ст.ст. 6-13,81,89, 133,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України про визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити повністю.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5122383000:01:001:1700 (реєстраційний номер обєкта нерухомогомайна1805297551223,номерзаписупро правовласності32796215),застосованінапідставі ухвалисудувід28.12.2023р.усправі№ 502/2534/23 скасувати.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.07.2025 року.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан