Ухвала від 08.05.2025 по справі 757/22564/22-ц

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22564/22-ц

пр. 4-с-61/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судових засідань Сміян А.Ю.,

за участю:

представника скаржника: не з`явився,

представника особи, бездіяльність якої оскаржується: не з`явився,

представника заінтересованої особи: не з`явився,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа № 6-998 від 02.06.2008 року, виданого Печерським районним судом м. Києва у цивільній справі за позовом АТ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Придніпровський ВДВС у м. Черкаси Центрального МУМЮ (м. Київ)) у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа № 6-998 від 02.06.2008 року, виданого Печерським районним судом м. Києва у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Правекс-Банк» (далі - АТ «Правекс-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В обґрунтування скарги зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва у цивільній справі № 6-998 було стягнуто з ОСОБА_1 на

користь Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк», правонаступником якого є АТ «Правекс Банк» борг в сумі 3 063,23 грн. На виконання даного судового рішення 02.06.2008 року видано виконавчий лист.

13.05.2009 року державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі - Придніпровського ВДВС ЧМУЮ) при примусовому виконанні виконавчого листа № 6-998 від 02.06.2008 року, постановою серія та номер АА 041695 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1

01.06.2012 року головним державним виконавцем Придніпровського ВДВС ЧМУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчого документа № 6-998 від 02.06.2008 року.

У прийнятій постанові державним виконавцем припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Попри те, що державним виконавцем припинено чинність арешту квартири у постанові про закінчення, обтяження у вигляді арешту нерухомого майна продовжує існувати в Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер обтяження 8712942).

12.05.2021 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Придніпровський ВДВС у місті Черкаси МУМЮ (м. Київ) про зняття згаданого обтяження. Утім листом від 01.06.2021 року за № 28322 ВДВС було відмовлено в знятті арешту оскільки виконавчі провадження передано до архіву Придніпровського ВДВС у місті Черкаси ЦІМУМЮ (м. Київ) та знищено; рекомендовано звернутись до суду.

Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників від 04.08.2022 року, відносно ОСОБА_1 відсутня інформація у даному реєстрі. Отже, на даний час відсутні відкриті виконавчі провадження відносно боржника, проте наявний накладений арешт на майно яке йому належить.

Державний виконавцем після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження та зняття арешт з майна боржника не вчинив дій щодо припинення такого арешту в єдиному реєстрі заборон об`єктів нерухомого майна, який діяв на той час, а тому така бездіяльність державного виконавця є неправомірною.

Скаржник у судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Представника особи, бездіяльність якої оскаржується, в судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Представника заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд визнав можливим провести розгляд скарги у відсутність учасників справи.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Суд установив, що рішенням Печерського районного суду м. Києва у цивільній справі № 6-998 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк», правонаступником якого є АТ «Правекс Банк» борг в сумі 3 063,23 грн. На виконання даного судового рішення 02.06.2008 року видано виконавчий лист.

Постановою Придніпровського ВДВС ЧМУЮ від 13.05.2009 року серія та номер АА 041695 при примусовому виконанні виконавчого листа № 6-998 від 02.06.2008 року, накладено арешт на все майно боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Головним державним виконавцем Придніпровського ВДВС ЧМУЮ від 01.06.2012 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчого документа № 6-998 від 02.06.2008 року.

У прийнятій постанові державним виконавцем припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, існує обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер обтяження 8712942).

Відповідно до листа від 01.06.2021 року за № 28322 ВДВС ОСОБА_1 було відмовлено в знятті арешту оскільки виконавчі провадження передано до архіву Придніпровського ВДВС у місті Черкаси ЦІМУМЮ (м. Київ) та знищено, відсутність виконавчого провадження унеможливлює відновлення виконавчого провадження та проведення у ньому будь-яких виконавчих дій.

Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників від 04.08.2022 року, відносно ОСОБА_1 відсутня інформація у даному реєстрі.

Отже, на даний час відсутні відкриті виконавчі провадження відносно боржника, проте наявний накладений арешт на майно яке йому належить.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч 1 та п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з положеннями частин 2 і 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно із положеннями частин 2, 3 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до частин 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно із п 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Разом із тим, відповідно до ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Частиною 5 цієї статті визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, законом не передбачено підстав для зняття виконавцем арешту майна у виконавчому провадженні, яке знищено за термінами зберігання.

Отже, відмовивши ОСОБА_1 у знятті арешту майна Придніпровський ВДВС у м. Черкаси Центрального МУМЮ (м. Київ) діяло правомірно.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 259-261, 268, 352, 354, 355, 447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа № 6-998 від 02.06.2008 року, виданого Печерським районним судом м. Києва у цивільній справі за позовом АТ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 08.05.2025 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ