Постанова від 23.07.2025 по справі 903/279/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року Справа № 903/279/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньдорбуд на рішення Господарського суду Волинської області від 16 травня 2025 року по справі №903/279/25 (Слободян О.Г.)

час та місце ухвалення рішення: 16 травня 2025 року; м. Луцьк, пр. Волі, 54а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньдорбуд

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьктехнобуд

про стягнення 558 415 грн

за участю представників сторін:

від Позивача - Тугай І.М.;

від Відповідача - Сорокопуд М.О..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньдорбуд (надалі Позивач) звернулося в Господарський суд Волинської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьктехнобуд (надалі Відповідач) про стягнення з Відповідача 558415 грн на відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням договору субпідряду від 18 травня 2023 року №18/05-2023.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору субпідряду №18/05-2023 від 18 травня 2023 року при виконанні комплексу будівельних робіт.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 32-35).

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що документів, на які посилається у листі ТОВ Київінжпроект, як автор проекту Нове будівництво логістичного комплексу з блоком виробничо-складських та транспортних споруд в межах Любомльської міської ради, Ковельського району, Волинської області. Гідротехнічні рішення суду не надано. Місцевий господаський суд констатував, що лист щодо проведення робіт з авторського нагляду не може бути доказом, що підтверджує неналежну якість виконаних Відповідачем робіт.

Крім того суд першої інстанції вказав і на факт не надання доказів на підтвердження розміру понесених Позивачем збитків, доказів того, що Відповідачу передавалася саме така кількість та вартість матеріалів і кількісь наданих послуг. Зазначає, що в акті 31 передачі-приймання матеріальних цінностей від 2 грудня 2023 року не вказано, що Відповідачу передавалися саме ті матеріали, які були передані Позивачу від ППФ Торгбуд-Сервіс, згідно вказаних видаткових накладних.

Суд першої інстанції зазначив, що Позивач не звертався до Відповідача з вимогою про виявлені порушення та недоліки. та що докази таких звернень у матеріалах справи відсутні.

Таким чином суд першої інстанції виснував, що всіх складових, які є необхідними для відшкодування збитків Позивачу, останнім не наведено та не доведено як і не надано належних доказів понесення збитків саме з вини Відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 40-42), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач вказує, що вимоги Позивача мотивовані тим, що 18 травня 2023 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір субпідряду №18/05-2023 в порядку та на умовах якого Відповідач зобов`язався за завданням Позивача на свій ризик і з матеріалів, наданих Позивачем, виконати комплекс робіт згідно переліку, який зазначено у Договірній ціні (Додаток №1) на об`єкті Позивача, здати виконані роботи, а Позивач зі свого боку зобов`язався прийняти виконані роботи.

Скаржник зауважує, що загальна кількість бетону, яка 2 грудня 2023 року витрачена Відповідачем на заливку монолітної плити становить в загальній кількості 143 метри кубічних бетону М-350 Р4 та був прийнятий від представника Позивача представником Відповідача - Куц Юрієм Івановичем згідно акту №31 передачі-приймання матеріальних цінностей від 2 грудня 2023 року. Апелянт вважає, що в акті представник Відповідача підтвердив, що матеріальні цінності прийнято ним у відмінному, працездатному стані, придатні до використання за призначенням, без дефектів та недоліків. Вважає, що прийняття Відповідачем вищевказаної значної партії бетону технологічно вимагало використання послуг бетононасоса та вказана послуга надана постачальником бетону - ППФ «Торгбуд-Сервіс» на суму 27170 грн, що з позиції скаржника підтверджується належними документами. Позивач зазначає, що докази підтверджують, що Відповідач отримав партію бетону згідно акту №31 передачі-приймання матеріальних цінностей від 2 грудня 2023 року для проведення його вкладання. Наголошує, що по сьогоднішній день відсутні докази здійснення його монтажу. В апеляційній скарзі Апелянт зазначає, що Відповідач не передав виконані роботи та затрачені при цьому будматеріали генпідряднику, шляхом підписання відповідних актів. Позивач при цьому наголошує, що Відповідач у своєму листі визнає, що ним проведено повний демонтаж укладеного бетону і проведення таких дій здійснено без погодження із генпідрядником.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 13 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Волинської області по справі №903/279/25 та запропоновано Відповідачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на заяву з доказами його (доданих до нього документів) надсилання Позивачу в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 червня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23 липня 2025 року об 14:00 год..

Через підсистему «Електронний суд» від Відповідача 11 липня 2025 року надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що суду не надано доказів на підтвердження розміру понесених Позивачем збитків, а також те, що доказів того, що Відповідачу передавалася саме така кількість та вартість матеріалів і надано послуг суду не надано. У акті 31 передачі-приймання матеріальних цінностей від 2 грудня 2023 року не вказано, що Відповідачу передавалися саме ті матеріали, які були передані Позивачу, згідно вказаних видаткових накладних. Інформація про прийняття робіт (послуг бетононасоса) Відповідачем у кількості 143 м.куб на суму 27170 грн, на переконання Відповідача, відсутня. Також Позивач не звертався до Відповідача з вимогою про виявлені порушення та недоліки. Вказує, що Відповідач при цьому вважає, що місцевий суд правильно застосував норми матеріального права, наголошуючи що за змістом частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

23 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення із долученим до них Договором субпідряду №18/05-2023 від 18 травня 2023 року, договірною ціною до договору підряду, актом здачі-приймання будівельного майданчика від 18 травня 2023 року, в яких Позивач вказав, що з листів, що є в матеріалах справи вбачається, що отримавши вказаний бетон, Відповідач здійснив його демонтаж і при ньому він посилається на неякісність поставленої йому на будівельний майданчик бетонної суміші. Позивач вказав, що про недобросовісність позиції Відповідача вказує і та обставина, що у справі №903/93/25 за позовом Відповідача до Позивача встановлено судом наявність укладеного між сторонами Договору субпідряду №18/05- 2023 від 18 травня 2023 року (копію додаємо). Констатує, що пункт 5.6 Договору вказує, що не повідомлення Відповідачем, як субпідрядником Позивача, як генпідрядника про недоліки переданих матеріалів, позбавляє його права в майбутньому посилатись на цю обставину.

В судовому засіданні від 23 липня 2025 року, представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Представник Позивача зазначив, що на заливку монолітної плити Відповідач використав 143 метри кубічних бетону М-350 Р4 який був прийнятий від представника Позивача представником Відповідача - Куц Юрієм Івановичем згідно акту №31 передачі-приймання матеріальних цінностей від 2 грудня 2023 року. Предствник зауважив, що в акті представник Відповідача підтвердив, що матеріальні цінності прийнято ним у відмінному, працездатному стані, придатні до використання за призначенням, без дефектів та недоліків. Прийняття Відповідачем вищевказаної значної партії бетону, на переконання представника Позивача, технологічно вимагало використання послуг бетононасоса та вказана послуга надана постачальником бетону - ППФ «Торгбуд-Сервіс» на суму 27170 грн, що підтверджується належними документами. Представник зазначив, що докази підтверджують, що Відповідач 2 отримав партію бетону згідно акту №31 передачі-приймання матеріальних цінностей від 2 грудня 2023 року для проведення його вкладання. Наголошує, що сьогоднішній день відсутні докази здійснення його монтажу. Представник також зазначив, що Відповідач не передав виконані роботи та затрачені при цьому будматеріали генпідряднику, шляхом підписання відповідних актів. Відповідач у своєму листі визнає, що ним проведено повний демонтаж укладеного бетону і проведення таких дій здійснено без погодження із генпідрядником.

В судовому засіданні від 23 липня 2025 року, представник Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Відповідача вказав, що суду не надано доказів на підтвердження розміру понесених Позивачем збитків, доказів того, що Відповідачу передавалася саме така кількість та вартість матеріалів . У акті 31 передачі-приймання матеріальних цінностей від 2 грудня 2023 року не вказано, що Відповідачу передавалися саме ті матеріали, які були передані Позивачу, згідно вказаних видаткових накладних. Також Позивач не звертався до Відповідача з вимогою про виявлені порушення та недоліки, оскільки докази таких звернень у матеріалах справи відсутні.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Як вказує Позивач, 18 травня 2023 року між Відповідачем (Субпідрядник) та Позивачем (Генпідрядник) було укладено Договір субпідряду №18/05-2023 в порядку та на умовах якого Відповідач зобов`язався за завданням Позивача на свій ризик і з матеріалів, наданих Відповідачем, виконати комплекс робіт згідно переліку, який зазначено у Договірній ціні (Додаток №1) на об`єкті Позивача, що знаходиться за адресою: село Римачі, Ковельського району, Волинської області, здати виконані роботи, а Позивач зі свого боку зобов`язався прийняти виконані роботи.

Згідно пункту 2.6 Договору субпідряду, якість виконання робіт не може бути нижчою встановлених нормативами характеристик і вимог чинного законодавства України.

У позовній заяві Позивач також вказує, що 2 грудня 2023 року на одному з етапів виконання робіт Відповідачем здійснювалася заливка бетонної суміші на плиті перекриття на колекторі К-1 по об`єкту Нове будівництво логістичного комплексу з блоком виробничо-складських та транспортних споруд в межах Любомльської міської ради, Ковельського району, Волинської області. Бетонна суміш поставлялася Приватним підприємством фірмою Торгбуд-Сервіс, відповідно до укладеного ним з Позивачем договору поставки БН21/09/22-12 від 21 вересня 2022 року (надалі Договір; а.с. 6-7).

Після зняття опалубки представниками замовника - ТОВ ІНТЕРКОЛЕСО, генерального підрядника - Позивача та субпідрядника Відповідача проведено огляд монолітної плити. В процесі огляду зафіксовано дефекти в монолітній плиті, а саме недостатню заповнюваність бетоном конструкції, виступання металевої арматури, несуцільність балки та відсутність стикування по стіні, причиною чого було порушення технології укладання бетону.

ТОВ КИЇВІНЖПРОЕКТ, як підприємство, що відповідало за проведення авторського нагляду на об`єкті будівництва, повідомило про необхідність повної заміни бетону плити перекриття в колекторі К-1.

Після проведення субпідрядником Відповідачем робіт по демонтажу бетону та очистки арматури монолітної плити, об`єкт будівництва для завершення робіт з бетонування був переданий іншому підряднику, який здійснив повторне бетонування монолітної плити колектора К-1. Відповідно, роботи по бетонуванню, що проводились генпідрядником на вказаному колекторі замовником ТОВ ІНТЕРКОЛЕСО прийняті не були, а відтак також не були відшкодовані витрати на затрачені матеріали, а саме за поставлений бетон від ППФ Торгбуд-Сервіс.

Позивач зазначає, що загальна кількість бетону, яка 2 грудня 2023 року була витрачена на заливку монолітної плити становить в загальній кількості 143 метри кубічних бетону М-350 Р4. Вказаний бетон був прийнятий від представника Позивача представником Відповідача - Куц Юрієм Івановичем згідно акту №31 передачі-приймання матеріальних цінностей від 2 грудня 2023 року.

В пункті 2 акту представник Відповідача підтвердив, що матеріальні цінності прийнято ним у відмінному, працездатному стані, придатні до використання за призначенням, без дефектів та недоліків. Куц Ю.І. був призначений наказом Відповідача від 1 серпня 2023 року №17-ОД відповідальним виконавцем по об`єкту Нове будівництво логістичного комплексу з блоком виробничо-складських та транспортних споруд в межах Любомльської міської ради, Ковельського району, Волинської області. Гідротехнічні рішення.

Позивач доводить, що згідно пункту 5.4 укладеного між сторонами договору субпідряду під час приймання-передачі матеріалів від Позивача до Відповідача, останній має вжити заходів щодо перевірки кількості, комплектності, якості таких матеріалів, у випадку виявлення їх недоліків - негайно повідомити про це Позивача. Відповідно до пункту 5.8 договору субпідряду, Відповідач несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання робіт, спричинених недоліками матеріалів.

Позивач як на підставу стягнення збитків вказує на те, що демонтаж неякісно залитого бетону на плиті перекриття був здійснений Відповідачем без попередження про це представників Позивача, що унеможливило відібрання зразків демонтованого бетону для проведення необхідних досліджень в порядку встановленому чинним законодавством України з метою встановлення причин погіршення якості бетону.

Позивач також повідомляє, що загальна вартість поставленого 2 грудня 2023 року бетону становить 531245 гривень, на підтвердження чого Позивач надає видаткові накладні постачальника ППФ Торгбуд-Сервіс. Вказує, що під час заливки бетону ППФ Торгбуд-Сервіс надавало послуги бетононасоса для подачі бетонної суміші.

Як вказує Позивача, відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №15996 від 2 грудня 2023 року вартість таких послуг 27170 грн.

Звертаючись із позовом до суду Позивач доводить, що у зв`язку із тим, що Відповідачем, як субпідрядником по договору субпідряду №18/05-2023, неякісно проведені роботи по заливці бетонної суміші на плиті перекриття на колекторі К-1 по об`єкту Нове будівництво логістичного комплексу з блоком виробничо-складських та транспортних споруд в межах Любомльської міської ради, Ковельського району, Волинської області, Позивачем понесені збитки на загальну суму 558415 грн (вартість матеріалів та робіт по заливці бетону) згідно статті 224 Господарського кодексу України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Необхідною умовою розгляду таких справ є застосування категорій стандартів доказування та принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Із аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі (в тому числі, і посадовою особою Товариству), а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Склад цивільного правопорушення, за наявності якого стягуються збитки, досліджується і встановлюється судом не на момент його виявлення чи стягнення за рішенням суду коштів з підприємства, установи, організації за невиконання зобов`язань, зумовленого поведінкою його посадової особи, а на момент вчинення цього правопорушення.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки (постанов Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 904/1448/20). Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26 листопада 2019 року, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 4 вересня 2018 року, №910/2018/17 від 4 квітня 2018 року, №910/5100/19 від 7 травня 2020 року, №910/21493/17 від 4 грудня 2018 року, №914/1619/18 від 27 серпня 2019 року, №904/982/19 від 24 лютого 2021 року).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі №753/7281/15-ц, від 21 лютого 2021 року в справі №904/982/19, від 21 липня 2021 року в справі №910/12930/18, від 21 вересня 2021 року в справі №910/1895/20, від 18 жовтня 2022 року в справі №922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини. На позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Зважаючи на заперечення Позивача, наведені у апеляційній скарзі, щодо того, що доказами, долученими до матеріалами справи нібито підтверджено склад цивільного правопорушення, вчиненого Відповідачем з огляду на неякісно проведені роботи по заливці бетонної суміші на плиті перекриття на колекторі К-1 по об`єкту Нове будівництво логістичного комплексу з блоком виробничо-складських та транспортних споруд в межах Любомльської міської ради, Ковельського району, Волинської області, розмір збитків, протиправність поведінки, причинний зв`язок, в розрізі заперечень Відповідачів щодо суті самих позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Зважаючи на предмет доведення Позивачем в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення Відповідача, щодо відсутності доказів, котрі б вказували на підставність та доведеність позовних вимог, колегія суддів досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

При цьому Цивільний кодекс України не містить визначення поняття «вина». Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

В той же час у частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією статті 614 Цивільного кодексу України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди («поведінкова концепція вини»).

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

При цьому колегія суддів зазначає, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо).

З матеріалів справи вбачається, що саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження Позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме Позивачем.

У позовній заяві Позивач посилається на укладений між Позивачем та Відповідачем договір субпідряду №18/05-2023 від 18 травня 2023 року, згідно якого Відповідач зобов`язався за завданням Позивача виконати комплекс робіт згідно переліку, який зазначено у Договірній ціні та відповідає за невиконання чи неналежне виконання робіт, спричинених недоліками матеріалів.

Також Позивач намагається довести, що демонтаж неякісно залитого бетону на плиті перекриття був здійснений Відповідачем без попередження Позивача, що нібито унеможливило відібрання Позивачем зразків демонтованого бетону для проведення необхідних досліджень в порядку встановленому чинним законодавством України з метою встановлення причин погіршення якості бетону. Тобто Позивач в даній справі вчиняє дії щодо доведення того, що йому було не відомо, які причини призвели до погіршення якості бетону після його залиття.

При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що на підтвердження наявності недоліків у виконаних Відповідачем роботах Позивачем не надано нібито суду проекту на виконання робіт із вказаними характеристиками, технічними умовами, комплексом робіт, які мають виконуватися; відсутній акт про виявлені недоліки (дефекти) виконаних робіт, технічний звіт; не надано висновку експерта про обсяг, опис та характер виявлених дефектів.

У листі Відповідача від 24 січня 2024 року у відповідь на листи Позивача від 20 грудня 2023 року та 8 січня 2024 року зазначено, що: з метою виправлення виявлених недоліків повідомляє про проведення таких робіт, як: проведення повного демонтажу бетону в прольоті між осями 1 та 2, та осями 2 та 3 із збереженням армування та його очищення від залишків бетону було виконано; в незалежну лабораторію були надані зразки бетону, та отримані висновки, по осям 1 та 2, 2 та 3 с відхилення від проектної марки бетону (Додаток №1 - Протокол №286 від 30 грудня 2023 року). При тих погодних умовах, які були на момент прийому бетону були проведені слідуючи заходи по догляду за бетоном: коридори були закриті від продуву вітру та холодного повітря, було погоджено з Генпідрядником прогрів у кожному коридорі колектору: верх бетонної плити було вкрито плівкою, всередині підтримувалась температура +3, +5 град. С, впродовж 6 робочих днів цілодобово з чергуванням працівників. Розтягнутий по часу графік поставки бетону унеможливив безперервний процес прийому бетону. Роботи продовжувались майже 15 годин. Прийом бетону зайшов в зону рясного снігопаду. Доїзд міксерів від КПП до точки розгрузки займав багато часу, особливо це стосувалось з 10 по 15 міксер, руйнування під`їзних шляхів значно ускладнили рух міксерів ділянкою будівництва з залученням додаткових механізмів для буксирування, що тривало понад 2 год. 30 хв. Бетонна суміш останньої партії погано вкладалась та тяжко вібрувалась. На 24 січня 2024 року проводяться роботи по улаштуванню армування (а.с. 24).

ТОВ Київінжпроект як автор проекту Нове будівництво логістичного комплексу з блоком виробничо-складських та транспортних споруд в межах Любомльської міської ради, Ковельського району, Волинської області. Гідротехнічні рішення у листі від 30 січня 2024 року, адресованому замовнику ТОВ Інтерколесо та генпідряднику Позивачу повідомив, що для аналізу міцності бетону колекторів К1 та К2 ТОВ Київінжпроект отримав Технічний звіт за результатами інструментальних досліджень конструкцій неруйнівним методом контролю бетону, виконаний НТУ Будівельний контроль в період 15-16 січня 2024 року.

Результати аналізу даних по першому дослідженню класу бетону плити перекриття колектору К 1, виконаного Луцьким НТУ Науково-дослідна будівельна лабораторія, наведені в листі ТОВ Київінжпроект від 4 січня 2024 року №1. Згідно результатів технічного звіту можна зробити наступні висновки: по колектору К2 - по стійках 1, 2, 3 та плиті перекриття клас укладеного бетону відповідає С20/25 (згідно проекту); суцільність стикування плити перекриття та стін 1 і 4 забезпечена; клас бетону по стіні 4 не відповідає проектному значенні і становить С16/20; по стіні 4 колір бетону має жовтуватий відтінок; по колектору К1 - по фундаментній плиті, стінах 1 та 2, а також на плиті перекриття з дефектам клас укладеного бетону нижче проектного значення та становить Сі1/20; в таблиці 7 по стіні 2 зафіксовано значення класу бетону С12/15; по стіні 2 колір бетону має жовтуватий відтінок; стикування плити перекриття та стіни 2 відсутнє або преривчасте.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що документів, на які посилається у листі ТОВ Київінжпроект, як автор проекту Нове будівництво логістичного комплексу з блоком виробничо-складських та транспортних споруд в межах Любомльської міської ради, Ковельського району, Волинської області. Гідротехнічні рішення, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано (зокрема й лист від 4 січня 2024 року № 1 за результатами аналізу дослідження класу бетону).

В той же час дослідивши зміст вказаного листа (який на переконання Позивача є доказом котрий нібито доводить обставини спричинення Відповідачем для Позивача збитків неналежного виконання робіт) вбачається, що весь зміст листа зводиться до констатування обставин саме щодо невідповідності класу бетону та його дефектів, а не обставин неякісного виконання робіт спричинених неналежним використанням суміші бетону.

Окрім того з досліджених умов Договору субпідряду (зокрема пунктів 8.8, 8.9, 8.10, 8.13) не вбачається право Позивача нараховувати та стягувати з Відповідача збитки за недоліки роботи зумовлені неналежним виконанням робіт.

Навпаки право нараховувати збитки виникає у разі ж не усунення Відповідачем виявлених недоліків. При цьому колегія апеляційного господарського суду вчергове наголошує, що з доказів, долучених до матеріалів справи Позивачем, вбачається, що Відповідач усунув усі виявлені недоліки (що не заперечується Позивачем), а підставою подання позовної заяви стало саме те, що Відповідач не попередив Позивача про проведення робіт по усуненню недоліків (як заявляє сам Позивач в позовній заяві на а.с. 2).

Окрім того, в письмових поясненнях Позивача поданих суду апеляційної інстанції 23 липня 2025 року Позивач зазначає про те, що про недобросовісність позиції Відповідача нібито вказує і та обставина, що у справі №903/93/25 за позовом ТОВ «ЛУЦЬКТЕХНОБУД» до Позивача встановлено судом наявність укладеного між сторонами Договору субпідряду №18/05- 2023 від 18.05.2023 року (вказуючи що сторона надає цей доказ). Позивач стверджує, що пункт 5.6 вказаного Договору вказує, що не повідомлення Відповідачем, як субпідрядником Позивача, як генпідрядника про недоліки переданих матеріалів, позбавляє його права в майбутньому посилатись на цю обставину.

Суд апеляційної інстанції при цьому звертає увагу апелянта на те, що в той же час, колегія суду дослідивши зміст судового рішення по справі № 903/93/25 (на яку покликається Позивач як на таку в якій встановлено обставини недобросовісності позиції Відповідача) зазначає про контроверсійність доводів Позивача.

Зокрема, в судовому рішенні по справі №903/100/25 (за позовом Приватного підприємства - Фірми "Торгбуд-Сервіс" до Позивача про стягнення 706882 грн 49 коп.) зазначено: Відповідач (Позивач по справі №903/279/25) у відзиві посилається на те, що причиною нездійснення повного розрахунку з позивачем стали недоліки у зведених бетонних конструкціях, які пов`язані з недостатньою якістю поставленого бетонного розчину. Також Відповідач (Позивач по справі №903/279/25) посилається на те, що придбаний товар був використаний для виконання робіт за договором генерального підряду, укладеним між ТОВ «Інтерколесо" (замовник) та ТОВ "Волиньдорбуд" (генпідрядник), для будівництва колекторів К-1 та К-2. Субпідрядником, який виконував роботи було ТОВ "Луцьктехнобуд" на підставі договору субпідряду №18/05-2023 від 18.05.2023. У процесі виконання робіт по укладці бетонної суміші підрядником висловлювались зауваження щодо якості бетонної суміші., яка поставлялася Приватним підприємством-Фірма «Торгбуд-Сервіс». Після зняття опалубки субпідрядником виявлено недоліки у будівельних конструкціях, які пов`язані з недостатньою якістю проданої бетонної суміші. Як зазначає відповідач, у зв`язку з цим він не здійснив оплату за останню партію товару, адже після заливки бетону необхідно було здійснити демонтаж бетону в прольотах 1 та 2 та осями 2 та 3 із збереженням армування та його очищення від залишків бетону і здійснити нову заливку бетону. На думку відповідача (Позивача по справі №903/279/25), недоліки (дефекти) у виконаних будівельних роботах, які були виявлені при виконанні договору підряду, спричинені саме попередньо поставленою позивачем неякісною бетонною сумішшю, яка не відповідала заявленому класу міцності відповідно до вимог ДСТУ.

З вищевказаного судового рішення вбачається, що при розгляді іншої справи Позивач зазначає сам про недостатню якість бетонної суміші, отриманої від Приватного підприємства - Фірми "Торгбуд-Сервіс", при цьому уже в даній справі Позивач покликається на неналежну експлуатацію Відповідачем такої суміші, що на його переконання, стало наслідком неякісних робіт зі сторони Відповідача.

В той же час, зважаючи на таку позицію Позивача, стає незрозумілим, за що саме нараховує збитки Позивач, за: неналежне виконання Відповідачем робіт по Договору субпідряду; за використання отриманого Відповідачем бетону по Акту 31 приймання-передачі від 2 грудня 2023 року; чи за демонтаж неякісно залитого бетону, без попереднього попередження про це Позивача.

При цьому лист щодо проведення робіт з авторського нагляду не може бути доказом, що підтверджує неналежну якість виконаних відповідачем робіт, а отже апелянт жодним належним та допустимим доказом не довів у даній справі факту наявності робіт здійснених Відповідачем.

Крім того Позивачем (як на підтвердження існування одного із складових елементів необхідних для стягнення збитків) не надано доказів на підтвердження розміру понесених Позивачем збитків. Як встановлено судом, видаткові накладні від 2 грудня 2023 року на поставку бетону та акт передачі-приймання матеріальних цінностей від 2 грудня 2023 року, підписані між Позивачем та Відповідачем. Доказів того, що Відповідачу передавалася саме така кількість та вартість матеріалів які були демонтовані Відповідачем матеріали справи не містять, так як і не містять доказів того, що протягом виконання Відповідачем своїх субпідрядних робіт Позивач звертався до Відповідача з питаннями щодо неналежного виконання робіт чи використанням товарно-матеріальних цінностей.

Крім того суд апеляційної інстанції враховує при прийнятті рішення факт того, що у акті передачі-приймання матеріальних цінностей від 2 грудня 2023 року не вказано, що Відповідачу передавалися саме ті матеріали, які були передані Позивачу від ППФ Торгбуд-Сервіс згідно вказаних видаткових накладних. Інформація про прийняття робіт (послуг бетононасоса) Відповідачем у кількості 143 м.куб на суму 27170 грн відсутня.

Усі вищеописані дії Позивача, зокрема й судові провадження за його участю, свідчать про суперечливу позицію та поведінку Позивача стосовно обставин оплати та якості отриманого від Приватного підприємства - Фірми "Торгбуд-Сервіс" бетону, та намагання покласти свої витрати на Відповідача при цьому без доведення належними і допустимими доказами відповідних обставин.

Поміж тим, зважаючи на вид правовідносин, котрі склалися між Позивачем та Відповідачем, усі матеріали Позивача, котрі використовувалися Відповідачем під час виконання субпідрядних робіт (в тому числі й використані) мали б включатися у разі приймання виконаних робіт установою-замовником із використанням форми № КБ-2в (Акт приймання виконаних робіт) та № КБ-3 (Довідка про вартість виконаних підрядних робіт, матеріалів і витрат). Суд наголошує, що саме у цих документах підрядник зазначає перелік виконаних робіт, їх обсяг та вартість, а списання використаних матеріалів здійснюється на підставі цих документів, а також звіту про використання матеріалів.

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем не доведено обставини наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків, як то: протиправної поведінки відповідача та його вини, завдання самих збитків і їхній розмір, що є обов`язковою умовою для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків, які Відповідач спростував в силу приписів частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України.

Отже підсумовуючи усе вищеописане, в даній судовій постанові, в площинні норм діючого законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Дане рішення й було прийняте місцевим господарським судом в цій частині.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відтак Північно-західний апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, а відтак залишає без змін оспорюване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на Позивача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньдорбуд на рішення Господарського суду Волинської області від 16 травня 2025 року по справі №903/279/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 16 травня 2025 року по справі №903/279/25 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №903/279/25 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 29 липня 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.