Ухвала від 28.07.2025 по справі 914/2294/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.07.2025 Справа № 914/2294/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали заяви (вх.№2546 від 25.07.2025)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект"

про забезпечення позову

у справі №914/2294/25

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області в порядку пункту 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України (до подання позовної заяви) надійшла заява (вх.№2546 від 25.07.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" про забезпечення позову у справі №914/2294/25.

Зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" у прохальній частині заяви про забезпечення позову просить заборонити Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти будь які дії, пов`язані із виконанням рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.06.2025 №63/109-р/к у справі №63/4-13-14-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" у розмірі 68000,00 грн за порушення пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в тому числі щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" штрафу у розмірі 68000,00 грн до набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.06.2025 №63/109-р/к у справі №63/4-13-14-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Частиною 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Як зазначив заявник, він має намір звернутися до суду із позовною заявою за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.06.2025 №63/109-р/к у справі №63/4-13-17-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

В поданій заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.06.2025 №63/109-р/к у справі №63/4-13-17-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на Товариство з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" накладено штраф у розмірі 68000,00 грн за порушення пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (ненадання відповіді на вимогу керівника Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у передбачені ним строки).

На переконання заявника вищевказане рішення від 17.06.2025 №63/109-р/к у справі №63/4-13-17-2025 прийняте з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення, порушенням норм матеріального права, що відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішень органів Антимонопольного комітету України.

Отже, як вказано у заяві про забезпечення позову, в даному випадку наявні правові підстави для забезпечення позову шляхом заборони Західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольному комітету України вчиняти будь які дії, пов`язані з виконанням рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.06.2025 №63/109-р/к у справі №63/4-13-17-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Обгрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник посилається на частину 3 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до якої прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як вказав заявник, фактично приступивши до стягнення штрафу за оскаржуваним рішенням, Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України зможе стягнути кошти з рахунків заявника (позивача), заблокувати рахунки, що призведе до заборгованості зі сплати податків, ТзОВ "Західземлепроект" втратить статус платника податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, а у випадку задоволення позову, повернути ці кошти з державного бюджету буде практично неможливо, що в свою чергу вплине на фінансовий стан підприємства ТзОВ "Західземлепроект", оплату праці працівників, яких у штаті є 47 осіб, допомозі ЗСУ, а також на його бездоганну як податкову, так і ділову репутацію та призведе до неможливості поновлення оспорюваних і порушених прав та інтересів заявника (позивача), за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Так, частиною 3 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого:

- згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";

- за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону;

- за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону,

- а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Згідно з частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- накладення штрафу;

- блокування цінних паперів;

- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію;

- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;

- закриття провадження у справі.

Отже, як вбачається зі змісту вищевказаних норм Закону України "Про захист економічної конкуренції", у випадку порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.06.2025 №63/109-р/к у справі №63/4-13-17-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" у розмірі 68000,00 грн, виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняється.

У заяві про забезпечення позову заявник також посилається на частину 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до якої незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частин 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Необхідно зазначити, що посилання заявника на те, що фактично приступивши до стягнення штрафу за оскаржуваним рішенням, Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України зможе заблокувати рахунки та стягнути кошти з рахунків заявника (позивача) є лише припущенням, оскільки заявником не подано жодних доказів, які б могли свідчити про вчинення органом Антимонопольного комітету України таких дій. Тобто із поданих матеріалів не вбачається, що орган Антимонопольного комітету України має намір вчиняти дії щодо стягнення штрафу в примусовому порядку.

Таким чином, розглянувши заяву про забезпечення позову та подані заявником матеріали, судом не встановлено наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того необхідно зазначити, що частинами 2 та абзацом 1 частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття. Особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов`язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням.

Однак разом з тим відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 73 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, зважаючи на встановлені судом обставини та подані заявником докази, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову у даній справі не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №914/2294/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Петрашко М.М.