Ухвала від 29.07.2025 по справі 454/1926/25

Справа № 454/1926/25

Провадження № 2-н/451/86/25

УХВАЛА

29 липня 2025 року місто Радехів

Суддя Радехівського районного суду Львівської області Куцик-Трускавецька О.Б., розглянувши заяву КП «Житлокомунсервіс» ШМР про видачу судового наказу про стягнення заборгованості,-

встановила:

25 липня 205 року до Радехівського районного суду Львівської області за підсудністю надійшла заява КП «Житлокомунсервіс» ШМР про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з поводження з побутовими відходами із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , П. Царик.

Ухвала Сокальського районного суду Львівської області від 12.06.2025 про передачу заяви за підсудністю мотивована тим, що заява підлягає розгляду за правилами загальної підсудності, оскільки, боржники зареєстровані та проживають на території підсудні Радехівському районному суді Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 автоматизованою системою документообігу суду для цього судового провадження визначено суддю Куцик-Трускавецьку О.Б.

Суддя розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17 зазначається про те, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Тому, заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги на думку суду повинні подаватися за місцем знаходження майна, щодо якого такі послуги надаються.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ЦПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.

З зазначеного вбачається, що заява про видачу судового наказу може бути передана за підсудністю виключно за умови, що боржник за цією заявою є фізична особа-підприємець або юридична особа.

В той же час, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

Тобто, у разі, якщо заяву про видачу судового наказу подано із порушенням правил підсудності, окрім випадків, коли боржником є фізична особа-підприємець або юридична особа, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У статті 32 ЦПК України вказує на те, що не допускаються спори між судами про підсудність.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а у випадку їх неврахування, повинен це обґрунтувати.

Оскільки, боржником за заявою про видачу судового наказу є фізична особа, а чинний ЦПК України не передбачає механізму передачі за підсудністю заяви про видачу судового наказу, за якою боржником є фізична особа, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення заяви про видачу судового наказу до Сокальського районного суду Львівської області.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 30, 32, 162-165, 260, 353, 378 ЦПК України, суддя Радехівського районного суду Львівської області,

постановила:

Матеріали цивільної справи №454/1926/25 за заявою КП «Житлокомунсервіс» ШМР про видачу судового наказу про стягнення заборгованості до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та до ОСОБА_7 повернути до Сокальського районного суду Львівської області (пл. Січових Стрільців, буд. 19, с. Сокаль, Львівська область, 8000).

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити заявнику.

Передачу справи №454/1926/25 на розгляд до Сокальського районного суду Львівської області здійснити на підставі даної ухвали не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

СуддяО. Куцик-Трускавецька