Рішення від 29.07.2025 по справі 380/8219/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2025 рокусправа № 380/8219/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі-відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні з 22.07.2020 до 28.08.2021 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при розрахунку позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих і виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, у тому числі допомоги на оздоровлення за 2020 рік;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 22.07.2020 до 28.08.2021 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих і виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, у тому числі допомоги на оздоровлення за 2020 рік, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 та з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби позивачу неправильно було нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 22.07.2020 до 28.08.2021, та, виходячи із розміру посадового та окладу за військовим званням, невірно розрахована та виплачена за вказаний період грошова допомога на оздоровлення.

Позивач вважає, що відповідач протиправно при визначенні грошового забезпечення за спірний період не застосував розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, які відповідно до чинного законодавства визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.

Із наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою від 01.05.2025 роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ).

Позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) виділені в самостійне провадження.

Ухвалою від 01.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

13.05.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову у зв`язку із тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мiнiмуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Також зауважує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено. Оскільки позивач був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) у зв`язку із направленням його для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ), вважає, що саме цей відповідач є належним.

Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 у період з 22.07.2020 до 28.08.2021 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_3 від 30.07.2020 та відповідними витягами з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.07.2020 № 161-ОС та від 28.08.2021 № 184-ОС.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.08.2021 № 184-ОС ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу центру та всіх видів забезпечення з 28.08.2021.

Із матеріалів справи слідує, що за період з 22.07.2020 до 28.08.2021 при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, у тому числі допомоги на оздоровлення за 2020 рік, відповідач використовував як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018. Вказана обставина відповідачем не заперечується та підтверджується доводами, наведеними у відзиві на позовну заяву.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, відтак звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою № 704 Кабінет Міністрів України затвердив, серед іншого, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1).

Згідно з п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови № 704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

У пункті 4 Постанови № 704 - у первинній його редакції, яка діяла до набрання чинності Постанови № 103 - було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Примітка додатку 1 до Постанови № 704 у цьому зв`язку повторювала нормативні положення пункту 4, а саме: "1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень".

Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови № 704.

Проте, вже 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103 (чинна з 24.02.2018), пунктом 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03. 2018) пункт 4 вже був викладений у редакції змін, визначених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв`язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 у редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Кабінет Міністрів України постановою від 28.10.2020 № 1038 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704" виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: "1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень". В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

Проте, ще до ухвалення зазначеної постанови (від 28.10.2020 № 1038) Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103.

Відтак, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 почала діяти первинна редакція пункту 4 Постанови №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Таким чином, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 160/8324/19.

Варто зауважити, що позивач оспорює правомірність нарахування і виплати йому грошового забезпечення за період з 22.07.2020 до 28.08.2021 та правомірність нарахування йому грошової допомоги на оздоровлення, стверджуючи, що з січня 2020 його посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням має визначатися за правилами пункту 4 Постанови № 704 - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (на 01.01.2020 та 01.01.2021 відповідно), а не на 1 січня 2018 року.

Суд також зауважує, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон №294-IX), Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (далі - Закон №1082-IX) та Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (далі - Закон № 1928-IX), Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі - Закон № 2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 та 2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону № 1928-IX та Закону №2710-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Таким чином, з огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що з 22.07.2020 пд 28.08.2021 він мав право на визначення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування з 22.07.2020 до 28.08.2021 розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при розрахунку позивачу грошового забезпечення.

Вирішуючи цей спір, з урахуванням приписів ст. 242 КАС України, суд зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22-а, від 04.01.2023 у справі № 640/17686/21, від 10.01.2023 у справі № 440/1185/21, від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, суд враховує таке.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Суд наголошує, що пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Натомість, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату виключення позивача із списків особового складу відповідача, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.п. 3 п. 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

За правилами ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до глави 7 розділу ІV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 25.06.2018 №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Отже, виплата грошового забезпечення, включаючи допомогу на оздоровлення, безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

З архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення позивача за 2020-2021 роки суд встановив, що у спірний період з 22.07.2020 до 28.08.2021, відповідач нарахував та виплатив позивачу у грудні 2020 року допомогу для оздоровлення в розмірі 10 027,60 грн.

Відтак, право позивача на отримання грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік не заперечується сторонами. Спірним залишається розмір такої допомоги.

Оскільки суд встановив протиправність дій відповідача щодо нарахування позивачу грошового забезпечення у період з 22.07.2020 до 28.08.2021, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, протиправними також є нарахування відповідних компенсаційних виплат, а саме: грошової допомоги на оздоровлення.

Наведені вище обставини дають суду підстави для висновку про наявність у позивача права на перерахунок та виплату за період з 22.07.2020 до 28.08.2021 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих і виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 відповідно, з урахуванням вже виплачених сум.

При цьому, згідно з вимогами пунктів 3, 7 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 25 червня 2018 року № 558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що обов`язок по перерахунку позивачу грошового забезпечення необхідно покласти на ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), оскільки саме на його фінансовому забезпеченні перебував позивач у спірний період.

При вирішенні цього спору судом також враховано, що відповідно до пункту 2 Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм вбачається, що належна до виплати позивачу сума грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в даному випадку підлягає застосуванню Порядок № 44.

Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Отже, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведено відповідачем із з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту Порядку № 44.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат суд не здійснює.

Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 КАС України,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо застосування з 22.07.2020 до 28.08.2021 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_5 ) грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_5 ) за період з 22.07.2020 до 28.08.2021 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення, нарахованих і виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна