Рішення від 29.07.2025 по справі 420/3692/25

Справа № 420/3692/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ШОНА-ТРЕЙД до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА500580/2025/000024/2 від 31.01.2025 року.

Одеською митницею заявлене клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, яке не підлягає задоволенню, оскільки процедура митного оформлення товару відбувається шляхом подання документів в електронному вигляді без присутності декларанта, як і подальші відносини сторін при визначенні митної вартості. В подальшому, комунікація позивача з митними органом яка стосувалась розмитнення товару, в тому числі прийняття картки відмови, корегування митної вартості відбувалась через електронний кабінет. Відповідач не наводить жодних вагомих аргументів, щодо необхідності їх заслуховування в судовому засіданні, а лише зазначає про забезпечення можливості надання ґрунтовних усних пояснень, що не є належним обґрунтуванням клопотання, оскільки "ґрунтовність" визначається не формою пояснень, а їх змістом. Суд зазначає, що викладення своєї позиції митним органом письмово у відзиві, не обмежує можливості викласти її ґрунтовно, а тому проголошення такої ж позиції в судовому засіданні усно зі вступним словом та шляхом читання відзиву, не є на думку суду переконливим аргументом для слухання справи в судовому засіданні.

Крім того, митним органом подано не тільки відзив на позовну заяву, а і заперечення на відповідь на відзив, що є ще однією із процесуальних можливостей належного обґрунтування стороною своєї позиції. Жодних клопотань у цій справі окрім даного, сторонами не заявлено, справа є незначної складності, а тому її розгляд у письмовому провадженні не впливає на доступ до правосуддя та не обмежує права сторін, оскільки письмове провадження це одна із форм судочинства передбачена законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у зв`язку із імпортуванням на територію України товару: томати консервовані без додання оцту чи оцтової кислоти, паста томатна асептичного фасування, в металевих бочках, до Одеської митниці була подана електронна митна декларація №25UA500580000745U3 від 31.01.2025. Від відповідача надійшло повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження складових митної вартості. У відповідь декларант надав пояснення стосовно виявлених нібито розбіжностей та надано додаткові документи, а також повідомлено Відповідача про надання вичерпного переліку документів та наполягання на закінченні митного оформлення. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови, які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для розмитнення товару за ціною вказаною у МД. Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем поданий відзив на позовні заяву у якому позовні вимоги не визнали та зазначили, що у зв`язку із спрацюванням профілів ризику та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення митного контролю, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що обґрунтовано у рішенні про коригування митної вартості товарів. Декларанту було направлено повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Позивачем не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано, що стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. У рішенні про коригування митної вартості наведене достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відповідь на відзив в якій зазначив, що вказані у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів розбіжності є необґрунтованими та не впливають на числове значення складових митної вартості товарів. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані у спірному рішенні обставини вплинули на достовірність визначення декларантом митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач подав заперечення (на відповідь на відзив) у яких зазначив, що Одеська митниця не погоджується з аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив Одеської митниці та відхиляє їх, оскільки надані позивачем документи містили вищенаведені розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Згідно інвойсу і додатку до зовнішньоекономічного контракту №4 термін оплати складає 90 днів з дати коносамента (12.10.2024), але, станом на 31.01.2025 в пакеті поданих документів відсутня інформація щодо оплати. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності заявлених декларантом складових митної вартості. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод.

Позивач надав додаткові пояснення у яких зазначив, що до заперечень відповідачем було додано документи які раніше не надавались до відзиву на позов.

Судом встановлені такі обставини по справі.

31.01.2025 року ТОВ «ШОНА-ТРЕЙД» було подано до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби митну декларацію №25UA500580000745U3 для оформлення вантажу: Томати консервовані без додання оцту чи оцтової кислоти: Паста томатна асептичного фасування, в металевих бочках. Вміст сухої речовини 36-38%. Вага нетто - 95888 кг, 400 металевих бочок на 100 палетах. Торгова марка: немає даних Виробник: XINJIANG CHALKIS TOMATO ENTERP RISE (TIANYI)CO., LTD Країна виробництва: Китай.

Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500580000745U3 від 31.01.2025 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2025/000024/2 від 31.01.2025 року, а саме:

Згідно інвойсу і додатку до зовнішньоекономічного контракту №4 термін оплати складає 90 днів з дати коносамента (12.10.2024), але, станом на 31.01.2025 в пакеті поданих документів відсутня інформація щодо оплати. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності заявлених декларантом складових митної вартості.

31.01.2025 року Одеською митницею було направлено повідомлення декларанту в якому викладено про розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

31.01.2025 ТОВ «ШОНА-ТРЕЙД» було надано пояснення стосовно виявлених розбіжностей та надано додаткові документи (банківський платіжний документ, прайс-лист, висновок за результатами цінового моніторингу), а також повідомлено Відповідача про надання вичерпного переліку документів та наполягання на закінченні митного оформлення.

31.01.2025 року складено Картку відмови № UA500580/2025/000049 в прийнятті митної декларації № 25UA500580000745U3 від 31.01.2025 в зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару.

01.02.2025 Позивачем було подано ВМД №25UA500580000751U1 за першим методом визначення митної вартості, в порядку ст. 55 Митного кодексу, сплачена вартість донарахованих митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів. Загальний розмір переплати за поданою декларацією склав: 190 672,31 мито, 355 921,64 грн ПДВ всього 546 593,95 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару за ціною договору/контракту, а тому задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо оплати, позивач зазначив, що Митниці було надано банківські документи щодо сплати вартості отриманого вантажу однак жодної оцінки їм надано не було.

Судом перевірені зазначені обставини і встановлено, що документи щодо оплати були надані митному органу і суду, що повністю спростовує висновки відповідача.

При цьому суд зазначає, що ні у відзиві ні у інших письмових поясненнях по суті справи, відповідач жодним чином не коментує заперечення позивача про надання платіжної інструкції, а лише посилається на загальні норми права щодо митного оформлення товару.

Щодо іншої підстави як ненадання документів про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України, позивач зазначив що митницю було повідомлено, що страхування вантажу не здійснювалось.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося, а тому доводи митниці у цій частині є безпідставними, оскільки страхування товару, який постачається на умовах FCA не є обов`язковим.

Суд зазначає, що зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.

Суд наголошує, що митним органом проігноровані надані позивачем документи і за їх наявності абсолютно протиправно зазначається про їх відсутність, що на думку суду є проявом свавілля з боку митного органу.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом не надано.

Декларантом були подані Відповідачу всі необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товарів за першим методом (за ціною договору), які були визначені у ВМД серед яких: зовнішньоекономічний контракт, інвойс, ВМД, документи щодо доставки товару та його оплата. Відомості щодо імпортованого товару були надані в повному обсязі та були підтвердженні документально, всі документи кореспондують між собою, не містять в собі розбіжностей які могли би впливати на визначення митної вартості та при оцінці документів у сукупності свідчать про їх достовірність та повноту

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не виклав правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов`язок позивач виконав ще до звернення в суд.

У підсумку, з урахуванням вищезазначеного, у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивач повідомив суд, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 21 000 грн.

Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ТОВ "ШОНА-ТРЕЙД" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000024/2 від 31.01.2025 року.

Стягнути з Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "ШОНА-ТРЕЙД" (ЄДРПОУ 37439465, 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Промислова, 7, кабінет 2) судовий збір у розмірі 6559,13грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.