Рішення від 28.07.2025 по справі 526/4490/24

Справа № 526/4490/24

Провадження № 2/526/506/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч цивільну за позовом ОСОБА_1 до Великобудищанської сільської ради Миргородського району, третя особа: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

з участю позивача ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

09 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великобудищанської сільської ради Миргородського району, третя особа: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою судді від 11 грудня 2024 року провадження у зазначеній справі відкрито.

19 березня 2025 року закрито підготовче провадження по справі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, суду пояснив, що ОСОБА_2 є його бабця, яка мала двох дочок: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_5 знаходилась на його утриманні, він піклувався про неї, возив на лікування, купляв їй ліки, за життя вона говорила йому, що все належне майно заповість йому, однак він не приділяв цьому уваги. Після смерті бабки, його мати ОСОБА_3 говорила, що її спадок нікуди не дінеться та ніяких заяв про вступ у спадщину не подавала. Також йому відомо, що друга дочка ОСОБА_4 теж не вчиняла жодних дій щодо прийняття спадщини. Перебираючи речі в будинку, був знайдений заповіт ОСОБА_2 на його ім`я, тому він звернувся до суду з позовом про продовження строку для прийняття спадщини та визнати поважною причиною для цього незнання про інування заповіту на його ім`я.

Відповідач Великобудищанська сільська рада Миргородського району, третя особа приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна направили до суду заяви, в яких зазначили про відсутність заперечень проти позову ОСОБА_1 та просили задовольнити позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Плішивець Гадяцького району, його матір`ю є ОСОБА_6 , бабою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

З державних актів на право приватної власності на землю слідує, що ОСОБА_2 передані у приватну власність земельні ділянки площею 0.395 га та 3.140 га, які розташовані на території Плішивецької сільської ради.

Згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного с/г підприємства ОСОБА_2 має право на пайовий фонд майна ксп «Плішивецьке».

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Плішивець, Гадяцького району, Полтавської області ОСОБА_2 на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким, належне їй майно заповіла ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Плішивець Гадяцького району ОСОБА_2 померла.

З довідки виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Миргородського району слідує, що на дату смерті, ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала одна по АДРЕСА_1 .

6 грудня 2024 року приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М. повідомила ОСОБА_1 про пропуск ним шестимісячного строку для прийняття спадщини, оскільки з наданих документів не вбачається, що він прийняв спадщину, проживаючи на день смерті зі спадкодавцем, тому йому запропоновано вирішити питання в судовому порядку.

З витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась, а отже з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався.

Згідно зі статтями1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями1217,1223 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другоїстатті 1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першоїстатті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

При цьому, частиною другоюстатті 1270 ЦК Українивизначено, що якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно статті 1258ЦПК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцями першої черги після її смерті є її дочки : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно ст. 1261 ЦК України, які у

встановлений частиною першоюстатті 1270 ЦК Українистрок спадщину не прийняли, а тому право на спадкування одержує наступна черга спадкоємців за законом, для яких строк для прийняття спадщини визначаєтьсяу три місяці з моменту неприйняття спадщини спадкоємцями першої черги, тобто до 20 липня 2018 року.

Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець п`ятої черги за законом, звернувся до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_2 лише у грудні 2024 року (а.с. 18), тобто з пропуском строку, визначеного частиною другоюстатті 1270 ЦК України.

Згідно ч.3ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судоцінює доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Плішивець, Гадяцького району, Полтавської області ОСОБА_2 на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким, належне їй майно заповіла ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Плішивець Гадяцького району ОСОБА_2 померла, у зв`язку із чим відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема й на зазначені земельні ділянки.

ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 є онуком.

Отже, за обставинами цієї справи в розумінні положення ч.1 ст. 1265 ЦК України

позивач є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 за заповітом та за законом як спадкоємець п`ятої черги.

Здійснивши тлумачення приписів частини першої статті1269, частини першої статті1270, частини третьої статті1272 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26.06.2024 № 686/5757/23 сформулювала такі висновки щодо застосування зазначених норм права.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.

Після закінчення строку, передбаченогоЦК Українидля подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.

Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.

З огляду на обставини справи, факт усвідомлення позивачем його права на спадкування за законом як спадкоємця п`ятої черги спадкування поряд із незнанням про існування заповіту, складеного на його ім`я, за умови невжиття ним жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченогоЦК Українистроку,не свідчитьяк пропорушення принципусвободи заповіту,так іпро виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведенийЦК Українистрок.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року по справі № 234/859/16-ц).

Указана позиція підтверджується також роз`ясненнями, наданими в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (постанови Верховного суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 зазначено, що «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було,а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку,то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2022 року справі № 703/1836/20, зазначено, що «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеногостаттею 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю),невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховним Судом у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19, а також у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження № 61-562св23), від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21 (провадження № 61-11195св22).

У постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21 (провадження № 61-11195св22) Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна передусім стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом згаданого шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

При цьому суд враховує також позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22) де зазначено, що правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюютьсяЦивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутностіє присічним(статті1270,1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зроблено такі висновки: «Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисночи з необережності (недбалості)не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, щобезпідставне надання додаткового строкудля прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входитьпасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування».

Таким чином, судом можуть бути визнані поважними причинами тільки ті, які свідчать, що у спадкоємця були реальні перешкоди для подання такої заяви.

З урахуванням конкретних обставин цієї справи необізнаність позивача про наявність заповіту, складеного на його ім`я, не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби, оскільки позивач, хоч і не є спадкоємцем першої черги, проте є онуком спадкодавця, тобто спадкоємцем п`ятої черги. За життя ОСОБА_2 повідомляла онука, що має намір залишити заповіт на його ім`я, про що позивач також повідомив в судовому засіданні. Крім цього позивачу було відомо, що спадкоємці першої черги: його мати та тітка не подавали і не мали наміру подавати заяви про прийняття спадщини після смерті матері. Тож незалежно від наявності заповіту на його ім`я він у тому разі, якщо бажав би прийняти спадщину після смерті баби, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, оскільки спадщина приймається повністю, а не частинами. Жодних перешкод для цього він не мав.

Суд критично ставиться до поважності причин пропуску строку, наведених у позові, оскільки ОСОБА_1 ще за життя бабці був обізнаний, що вона залишить на його ім`я заповіт, а тому знаходячись з нею в тісних родинних відносинах мав першочергово перевірити даний факт, проте пасивно та недбало віднісся до цього питання. Також позивач надав суперечливі покази щодо часу та обставин виявлення ним заповіту на його ім`я, одночасно посилаючись на неналежне ведення документів сільською радою, реформою сільських рад та віднайденням заповіту в будинку бабці (ким і коли не міг пояснити).

Отже, враховуючи, що тривалість пропуску строку для прийняття спадщини становить майже 8 років, а також встановлені судом обставини про те, що позивач не надав беззаперечних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, тому суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову питання розподілу судових витрат позивача судом не вирішується, оскільки вони покладаються на позивача в силу закону.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 200, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

- позовну заяву ОСОБА_1 до Великобудищанської сільської ради Миргородського району, третя особа приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Відповідач Великобудищанська сільська рада Миргородського району, яка знаходиться за адресою: вул. Миру, 1 с. Великі Будища, Миргородського р-ну, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 21051007.

Третя особа - приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Ніна Миколаївна, який знаходиться за адресою: вул. Драгоманова, 37, м. Гадяч.

Головуюча: Л. В. Максименко