Ухвала від 22.07.2025 по справі 916/4103/23

УХВАЛА

22 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/4103/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Колодяжної А. В.,

відповідачів - Голоцвана Є. О., Шелудченко Д. В.,

третіх осіб - Жильцова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 (суддя Головіна К. І.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 (судді: Тищенко О. В. - головуючий, Яценко О. В., Гончаров С. А.) і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 (судді: Тищенко О. В. - головуючий, Яценко О. В., Гончаров С. А.) у справі

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної військової адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконоватіка", Державної інспекції архітектури та містобудування України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевич Денис Вікторович, державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан Марина Миколаївна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України",

про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним сертифікату та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної військової адміністрації (далі - Одеська ОВА) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконоватіка" (далі - ТОВ "Еконоватіка"), Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ) про: 1) визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевич Д. В. (далі - державний реєстратор) від 26.10.2017 індексний номер 37790563 щодо реєстрації права власності ТОВ "Еконоватіка" на об`єкт нерухомого майна - комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, розташований за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17 на земельних ділянках, кадастрові номери 5122086300:01:002:0073; 5122086300:01:002:0037; 5122086300:01:002:0013; 5122086300:01:002:0042; 5122086300:01:002:0074; 2) визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М. М. (далі - державний реєстратор) від 17.11.2017 індексний номер 38204112 щодо реєстрації змін до об`єкта нерухомого майна - комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, розташований за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17, власником якого є ТОВ "Еконоватіка"; 3) визнання незаконним і скасування рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 09.06.2017 № ІУ 115171607405, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (далі - ДАБІ); 4) визнання недійсним сертифікату від 03.11.2017 серії ІУ № 163173070976, виданого ДАБІ; 5) усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5122086300:01:002:0092, площею 4,7848 га, розташованою за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель і споруд № 17, зобов`язавши ТОВ "Еконоватіка" звільнити зазначену земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованої гідротехнічної споруди - причалу XXI, розташованого за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 17.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що ТОВ "Еконоватіка" на порушення вимог закону здійснило самочинне будівництво спірної гідротехнічної споруди на земельній ділянці, яка не була відведена для такої мети. Також, за доводами прокурора, державна реєстрація за ТОВ "Еконоватіка" права власності на комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, складовою частиною якого є спірна гідротехнічна споруда - причал та технологічні трубопроводи здійснена незаконно; у наведеному випадку порушені права та законні інтереси Одеської ОВА.

Заперечуючи проти позову, ТОВ "Еконоватіка" посилалося, зокрема, на те, що оскаржувані рішення державних реєстраторів були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений діючим законодавством; користувач земельної ділянки - Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" (далі - ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт") уклало з ТОВ "Еконоватіка" договір на встановлення земельного сервітуту саме з метою прокладання та розміщення споруд, призначених для перевантаження енергоносіїв, таке право земельного сервітуту було зареєстроване в держреєстрі речових прав на підставі укладеного сторонами правочину, що за своєю природою виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки, при цьому забудова території здійснювалася шляхом розміщення об`єктів будівництва у встановленому законом порядку, що відповідає меті наданого сервітуту. Крім того, відповідач наголошував на недоведенні обставин порушення прав та інтересів держави в особі Одеської ОВА, обранні прокурором неналежного способу захисту в частині скасування дозволу на виконання будівельних робіт щодо будівництва спірного об`єкта нерухомості, оскільки такий дозвіл вичерпав свою дію із внесенням до держреєстру речових прав відомостей про це нерухоме майно, а в іншій частині дозвіл не стосується спірних відносин.

ДІАМ у відзиві на позов також проти заявлених вимог заперечила, просила відмовити у позові, посилаючись, зокрема, на те, що не видавала ТОВ "Еконоватіка" дозвіл на будівництво та сертифікати відповідності, які оспорюються прокурором; рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування та втрачає своє юридичне значення у зв`язку із фактом видачі сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а тому не може бути скасованим у судовому порядку. До того ж належним відповідачем за вимогою про скасування сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є виключно замовник будівництва - особа, на користь якої такий сертифікат видано.

Одеська ОВА у письмових поясненнях по суті позову підтримала позов прокурора.

ТОВ "Еконоватіка" просило застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 позовну заяву прокурора з доданими до неї документами було передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що зведення спірної гідротехнічної споруди-причалу на земельній ділянці, кадастровий номер 5122086300:01:002:0092, не суперечить меті використання наданих ТОВ "Еконоватіка" земельних ділянок та не порушує вимог закону; у наведеному випадку гідротехнічна споруда, про знесення якої, у позові, серед іншого, просив прокурор, не є самочинним будівництвом, адже розміщена на земельній ділянці, відведеній для цієї мети, та збудована за наявності дозвільної документації на будівництво за відсутності законодавчих заборон. Суд першої інстанції також урахував, що власник земельної ділянки - Одеська обласна державна адміністрація (далі - Одеська ОДА) погодила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, що підтверджується її розпорядженнями від 01.11.2016 № 792/А-2016, № 793/А-2016, від 01.01.2016 № 794/А-2016; надала згоду та погодила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок державної власності, що підтверджується розпорядженнями від 08.08.2017 № 696/А-2017, від 08.06.2018 № 599/А-2018; надала земельну ділянку у постійне користування Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України") для розміщення виробничого перевантажувального комплексу 85 км, що підтверджується розпорядженням від 24.04.2019 № 531-А-2019; уклала угоди з ТОВ "Еконоватіка" про надання землі в оренду; видала розпорядження від 02.07.2019 № 799/А-2019 "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки ТОВ "Еконоватіка", на якій розташований комплекс зі зберігання та перевалки енергоносіїв; розробила "Програму соціально-економічного та культурного розвитку Одеської області на 2019 рік" від 21.12.2018, тобто сприяла цільовому використанню ТОВ "Еконоватіка" наданої йому земельної ділянки на правах сервітуту.

Місцевий господарський суд, надаючи оцінку обраному прокурором способу захисту у спірних правовідносинах, дійшов висновку, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом; заявлення вимоги про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою. Разом із тим, місцевий господарський суд зазначив, що дозвіл на виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування та втрачає юридичне значення у зв`язку з фактом видачі сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а тому не може бути скасований. Також, за висновками суду, позовні вимоги про визнання недійсним сертифікату, виданого ДАБІ, помилково заявлені до ДІАМ, оскільки належним відповідачем за такими вимогами є виключно замовник будівництва - ТОВ "Еконоватіка"; ДІАМ не є правонаступником ДАБІ.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції відмовив у позові. Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого прокурором позову, то питання спливу позовної давності не досліджувалося.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, покладеними в основу судового рішення про відмову у позові. Водночас суд зазначив, що виявлені порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо незалучення до участі у справі як третьої особи - ДП "Адміністрація морських портів України" не призвело до прийняття неправильного рішення у цій праві (вказане підприємство було залучено до участі у справі як третя особа за ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у цій справі), а тому враховуючи приписи частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд виснував, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте за повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права і підстав для його скасування немає.

Згідно з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ТОВ "Еконоватіка" 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ "Еконоватіка" довело належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у заявленій сумі, натомість прокурором відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не доведено неспівмірності таких витрат відповідача.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2024, постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 і додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у цій справі, прокурор звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на вказані судові рішення, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у цій справі про відмову в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також прокурор просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 про задоволення заяви товариства про ухвалення додаткового рішення та відмовити в задоволенні вказаної заяви.

На думку прокурора, попередні судові інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а саме положення статей 15,16, 375, 376, 386, 391, 395, 403, 404 Цивільного кодексу України, статей 90, 95, 98, 99, 1021, 152, 153 Земельного кодексу України; на обґрунтування підстав касаційного оскарження прокурор посилається на положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність правового висновку щодо правильного застосування статей 403, 404, 376 Цивільного кодексу України, статей 98, 99 Земельного кодексу України, а також неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 376 Цивільного кодексу України, викладених у постановах від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3520/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17, від 29.01.2020 у справі № 642/1536/17-ц, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 05.06.2024 у справі № 904/4339/21, від 26.02.2025 у справі № 914/2847/23.

ТОВ "Еконоватіка" у відзивах на касаційну скаргу прокурора просить відмовити у її задоволенні, а оскаржені судові рішення залишити без змін, наголошуючи на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді цього спору повно, всебічно та об`єктивно з`ясували усі обставини, що мають значення для справи та ухвалили оскаржувані судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Водночас, за твердженнями відповідача, сума адвокатських витрат, стягнута судом апеляційної інстанції за оскарженою додатковою постановою, є обґрунтованою та документально доведеною.

ДП "Адміністрація морських портів України" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін як ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Як установили попередні судові інстанції та це підтверджено матеріалами справи, згідно з розпорядженням Одеської ОДА від 06.06.2014 № 470/А-2014 "Про надання земельних ділянок ТОВ "Еконоватіка" в довгострокову оренду на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу зі зберігання та експлуатації енергоносіїв за адресою: комплекс будівель та споруд № 6, Старонекрасівська сільська рада, Ізмаїльський район, Одеська область (за межами населеного пункту)" затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду на 49 років ТОВ "Еконоватіка" для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу зі зберігання та експлуатації енергоносіїв; надано вказаному товариству в довгострокову оренду на 49 років земельні ділянки загальною площею 2,4413 га.

На виконання зазначеного розпорядження між Одеською ОДА та ТОВ "Еконоватіка" 24.07.2014 був укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельні ділянки, загальною площею 2,4413 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення, у тому числі, земельну ділянку площею 1,9048 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0042, земельну площею 0,3675 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0041, земельну ділянку площею 0,1690 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0040, розтшовані за адресою: комплекс будівель та споруд № 6 Старонекрасівська сільська рада, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., за межами населеного пункту, для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу зі зберігання та експлуатації енергоносіїв, згідно з кадастровими планами та ситуаційними схемами земельних ділянок, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 2.1- 2.2 договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 2,4413 га, у тому числі, площею 1,9048 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0042, із них: 0,1283 га - капітальна одноповерхова, 0,7660 га - під спорудами, 0,4595 - під проїздами, проходами та майданчиками, 0,5510 га - під зеленими насадженнями; площею 0,3675 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0041, із них: 0,0256 га - капітальна одноповерхова, 0,0101 га - тимчасова, 0,0184 гa - під спорудами, 0,1133 га - під проїздами, проходами та майданчиками, 0,2001 га - під зеленими насадженнями; площею 0,1690 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0040, із них: 0,0756 га - під спорудами, 0,0649 га - під проїздами, проходами та майданчиками, 0,0285 га - під зеленими насадженнями.

На земельних ділянках розташовані об`єкти нерухомого майна: майновий комплекс, що належить ТОВ "Еконоватіка" на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області 12.10.2012 № 910, право власності на який зареєстровано 17.10.2012 Комунальним підприємством "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації" в книзі 4 номер запису 115.

Згідно з пунктом 3.1 договору його укладено на 49 років.

У пункті 5.1 вказаного договору сторони погодили, що земельні ділянки передані в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу зі зберігання та експлуатації енергоносіїв.

Під час вирішення спору попередніми судовими інстанціями встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у 2015 році ТОВ "Цивільпроект", за замовленням ТОВ "Еконоватіка", розробило проєкт внесення змін до детального плану частини території Старонекрасівської сільської ради із розміщення комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв в Ізмаїльському районі Одеської області (за межами населеного пункту), яким було передбачено будівництво причального комплексу гідроспоруди причалу та трубопроводів. Зокрема, відповідно до розділу 4 "Розподіл територій за функціональним використанням, розміщення та структура забудови, яка пропонується" цього проєкту на території причального комплексу передбачається будівництво фундаментів під лафети протипожежного водопостачання; фундамент під пристрій наливу ЗВГ (маніфольд); протипожежна насосна станція; бетонний майданчик для встановлення дизель-генератору; прокладка підземних трубопроводів газу та протипожежного водопостачання; швартове обладнання у прибережній частині.

Вказаний проєкт затверджений розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області від 22.12.2015 № 450/А-2015 "Про затвердження проєкту внесення змін до детального плану частини території Старонекрасівської сільської ради із розміщенням комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв в Ізмаїльському районі Одеської області (за межами населеного пункту)".

Суди також установили, що земельна ділянка площею 15,2 га для розміщення вантажно-перевантажувального комплексу бункерної бази порту 84-85 км р. Дунай перебуває у постійному користуванні Ізмаїльського морського торгівельного порту згідно з державним актом на право постійного користування землею від 26.07.1996 серії ОД № 10-13-02. У зв`язку з цим, 11.05.2016 між ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" і ТОВ "Еконоватіка" були укладені договори на встановлення земельних сервітутів № 04-П, № 05-П і № 06-П, а також договір на встановлення земельного сервітуту б/н від 30.09.2016, за умовами яких ТОВ "Еконоватіка" були встановлені сервітути для прокладання трубопроводів та розміщення споруд, призначених для перевантаження енергоносіїв на територію та з території комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів) на відповідних земельних ділянках, вказаних у пунктах 1.4 договорів, а також їх експлуатації, обслуговування та ремонту.

Відповідно до пункту 1.4 договору № 04-п на встановлення земельного сервітуту від 11.05.2016 земельна ділянка площею 0,0840 га, розташована: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, Старонекрасівська сільська рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5122086300:01:002:0037, знаходиться у користуванні ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" на праві оренди на підставі договору оренди земельної ділянки б/н, укладеного 19.12.2011 з Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області.

Згідно з пунктами 1.4 договору № 05-п на встановлення земельного сервітуту від 11.05.2016 і договору № 06-п на встановлення земельного сервітуту від 11.05.2016 земельна ділянка площею 15,2354 га, розташована: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, Старонекрасівська сільська рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5122086300:01:002:0052, знаходиться у постійному користуванні ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" на підставі державного акту на право постійного користування землею серія № ОД №10-13-02, виданого 26.07.1996 Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області.

У пункті 1.2 договору на встановлення земельного сервітуту б/н від 30.09.2016 передбачено, що сервітут встановлювався для прокладання, експлуатації, обслуговування та ремонту трубопроводів, призначених для перевантаження енергоносіїв на територію та з території комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) на земельній ділянці кадастровий номер 5122086300:01:002:0013.

За змістом пунктів 3.1 зазначених договорів протягом терміну, вказаного у пункті 2.1,

користувач надає сервітуарію наступний земельний сервітут згідно з невід`ємними додатками до цього договору: для прокладання трубопроводів та розміщення споруд, призначених для перевантаження енергоносіїв на територію та з території комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів) на земельній ділянці, зазначеній у пункті 1.4 цих договорів, а також їхньої експлуатації, обслуговування та ремонту, у тому числі: право проходу, проїзду по території в межах сервітуту за цим договором з метою виконання пункту 3.1.1 цього договору; право перенесення, перевезення та розміщення будівельних конструкцій, матеріалів машин, механізмів та обладнання, прокладення трубопроводів, встановлення обладнання по території в межах сервітуту за договором з метою виконання пункту 3.1.1 цього договору відповідно до розробленого проєкту будівництва з розміщення комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв та відповідної дозвільної документації; право використання земельної ділянки користувача з метою забезпечення функціонування та експлуатації комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв; право здійснювати інші дії та роботи у відповідності до розробленого проєкту, а також дозвільної та експлуатаційної документації.

03.08.2016 між ТОВ "Еконоватіка" та ТОВ "ПКП "Укрінжпроект" був укладений договір на виконання проєктної документації № 42/08 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 10.02.2017 № 1), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується розробити проєктну документацію щодо об`єкта: "Будівництво комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту)".

У 2017 році ТОВ "ПКП "Укрінжпроект" виконало містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками об`єкта будівництва - "Будівництво комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за межами населеного пункту" № 164208-МБР.

01.11.2016 розпорядженнями Одеської ОДА № 792/А-2016, № 794/А-2016 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту)" погоджено ТОВ "Еконоватіка" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки площею 0,1019 га та земельної ділянки площею 0,2439 га в межах земельної ділянки площею 15,2354 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0052.

01.11.2016 розпорядженнями Одеської ОДА № 793/А-2016 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту)" погоджено технічну документацію ТОВ "Еконоватіка" із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки площею 0,0198 га та в межах земельної ділянки площею 0,0840 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0037.

У подальшому на підставі розпорядження Одеської ОДА від 17.11.2016 № 860/A-2016 "Про відведення земельних ділянок ТОВ "Еконоватіка" в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів, призначених для інженерно-транспортного обслуговування комплексу зі зберігання енергоносіїв та території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів)", між Одеською ОДА та ТОВ "Еконоватіка" був укладений договір оренди землі від 23.11.2016, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельні ділянки площею 0,0106 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0072, площею 0,9223 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0073, площею 0,2871 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0074, із будівель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які не надані у власність або у користування, для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів, призначених для інженерно-транспортного обслуговування комплексу зі зберігання енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Згідно з пунктом 2.1 цього договору в оренду передавались земельні ділянки площею 0,0106 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0072, площею 0,9223 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0073, площею 0,2871 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0074, із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які не надані у власність або у користування.

У пункті 5.1 договору сторони визначили, що земельні ділянки передані в оренду для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів, призначених для інженерно-транспортного обслуговування комплексу зі зберігання енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів).

ТОВ "Еконоватіка" звернулося до архітектора Ізмаїльського району (лист від 25.01.2017 № 7) з проханням видати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки щодо будівництва комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту). При цьому товариство надало, зокрема, вказаний містобудівний розрахунок.

26.01.2017 Ізмаїльська районна державна адміністрація видала ТОВ "Еконоватіка" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 38 на об`єкт будівництва - "Будівництво комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту)".

05.05.2017 між ТОВ "ПКП "Укрінжпроект" і ТОВ "Еконоватіка" укладено договір на виконання авторського нагляду № 2/05, яким було передбачено виконання авторського нагляду на об`єкті будівництва: "Будівництво комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту)".

05.09.2017 ДП "Укрдержбудекспертиза" затвердило експертний звіт № 19-0127-17 щодо розгляду проєктної документації за проєктом: "Будівництво комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту)".

У подальшому ДАБІ видала ТОВ "Еконоватіка" дозвіл на виконання будівельних робіт № IУ 115171607405 від 09.06.2017 щодо будівництва зазначеного комплексу.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради від 29.09.2017 № 36 комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв ТОВ "Еконоватіка", розташованому на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області присвоєно поштову адресу: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, Старонекрасівська сільська рада, "Комплекс будівель та споруд № 17".

Після виконання будівельних робіт 1 пусковий комплекс 1 черги будівництва об`єкт було прийнято в експлуатацію, у зв`язку з чим 29.09.2017 ДАБІ видала замовнику об`єкта (ТОВ "Еконоватіка") сертифікат № IУ 163172721567, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги окремого пускового комплексу) проєктній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Також 03.11.2017 ДАБІ видала ТОВ "Еконоватіка" сертифікат № IУ 163173070976, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта 1 черги будівництва, ІІ пусковий комплекс, проєктній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

26.10.2017 рішенням державного реєстратора індексний номер 37790563 за ТОВ "Еконоватіка" було зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, розташований за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17, на земельних ділянках кадастрові номери 5122086300:01:002:0073; 5122086300:01:002:0037; 5122086300:01:002:0013; 5122086300:01:002:0042; 5122086300:01:002:0074; 5122086300:01:002:0092; 5122086300:01:002:0094.

Також 17.11.2017 державним реєстратором було прийняте рішення індексний номер 38204112, згідно з яким проведено реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна - комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, розташований за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17, власником якого є ТОВ "Еконоватіка". Під час реєстрації вказаних змін державним реєстратором змінено додаткові відомості про об`єкт нерухомого майна - 1 черга будівництва, 1 пусковий комплекс змінено на І черга будівництва, І та II пусковий комплекс, додано кадастрові номери земельних ділянок 5122086300:01:002:0094 і 5122086300:01:002:0092.

28.01.2019 ТОВ "Еконоватіка" подало до Регістра судноплавства України заявку про проведення первісного огляду гідротехнічної споруди (ГТС) (причал) в експлуатації на прийняття її під технічний нагляд Регістра судноплавства України.

Згідно з актом огляду гідротехнічної споруди від 27.02.2019 № 105-4-30-19, виданого Регістром судноплавства України, технічний стан споруди-причалу у цілому та окремих його конструктивних елементів на дату огляду - задовільний; технічна експлуатація причалу відповідає вимогам НД 31.3.003-2005; причал допущено експлуатувати за розрахунковими навантаженнями, які пропоновані у паспорті причалу.

На підставі зазначеного акта ТОВ "Еконоватіка" була видана довідка про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд від 11.03.2019 № СР-9-105-4-07-19. Цією довідкою споруду внесено до бази даних гідротехнічних споруд за номером ГТС-3319.

Також Регістром судноплавства України ТОВ "Еконоватіка" видано свідоцтво про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації від 11.03.2019 за № СП-9-105-4-21-19.

В той же час, розпорядженням Одеської ОДА від 08.08.2017 № 696/А-2017 "Про надання згоди державному підприємству "Ізмаїльський морський торговельний порт" на поділ земельних ділянок державної власності" надано ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" згоду на поділ земельних ділянок державної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), що перебувають у постійному користуванні ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", у тому числі, площею 15,2354 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0052, розташовану за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, Старонекрасівська сільська рада.

Розпорядженням Одеської ОДА від 08.06.2018 № 599/А-2018 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", у тому числі площею 15,2354 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0052, для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту (для розміщення виробничого перевантажувального комплексу 85 км), розташованих за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, Старонекрасівська сільська рада, на земельні ділянки площами 0,2189 га, 0,7624 га, 4,7848 га, 7,6773 га та 1,7920 га.

Таким чином, земельні ділянки, кадастрові номери 5122086300:01:002:0094 та 5122086300:01:002:0092 утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5122086300:01:002:0052, площею 15,2354 га, здійсненого на підставі розпорядження Одеської ОДА від 08.08.2017 № 696/А/2017.

08.04.2019 ДП "Адміністрація морських портів України" звернулося до Одеської ОДА з заявою про надання у постійне користування земельної ділянки площею 4,7848 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0092.

Згідно з розпорядженням Одеської ОДА від 24.04.2019 № 531/А-2019 надано ДП "Адміністрація морських портів України" у постійне користування земельну ділянку, кадастровий номер 5122086300:01:002:0092, площею 4,7848 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту (вид використання - для розміщення виробничого перевантажувального комплексу 85 км) за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, Старонекрасівська сільська рада.

У зв`язку з тим, що розпорядженням Одеської ОДА від 08.06.2018 № 599/А-2018 здійснено поділ земельної ділянки площею 15,2354 га, іншим розпорядженням Одеської ОДА від 28.12.2018 № 1666/А-2018 припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 4,7848 га ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", кадастровий номер 5122086300:01:002:0092, а розпорядженням Одеської ОДА від 24.04.2019 № 531/А-2019 ДП "Адміністрація морських портів України" надано право постійного користування земельною ділянкою площею 4,7848 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0092, то 14.08.2019 між ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", ТОВ "Еконоватіка" та ДП "Адміністрація морських портів України" укладено додаткову угоду № 3 до договору про встановлення сервітуту від 11.05.2016 № 05-П.

У цій додатковій угоді сторони домовились замінити сторону в зобов`язанні з ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" на ДП "Адміністрація морських портів України", а також виклали пункт 1.4 договору в іншій редакції, за змістом якої земельна ділянка площею 4,7848 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0092, розташована за місцезнаходженням: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, Старонекрасівська сільська рада (за межами населеного пункту), знаходиться у постійному користуванні ДП "Адміністрація морських портів України" на підставі розпорядження Одеської ОДА від 24.04.2019 № 531/А-2019 та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.05.2019 № 166943564".

Разом із тим, 25.03.2021 між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Еконоватіка" була укладена додаткова угода № 6 до договору від 11.05.2016 № 05-П, за умовами якої сторони домовились розірвати договір на встановлення земельного сервітуту від 11.05.2016 № 05-П у зв`язку з укладенням договору про встановлення земельного сервітуту № 4-П-ІЗФ-21.

24.03.2021 між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Еконоватіка" укладено договір про встановлення земельного сервітуту № 4-П-ІЗФ-21, за умовами якого користувач встановлює сервітуарію право користування земельною ділянкою, зазначеною у пункті 1.3 цього договору на праві земельного сервітуту.

Сервітут встановлюється для розміщення, експлуатації, обслуговування та ремонту інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, генеральних, навальних, наливних та інших вантажів (пункт 1.2 вказаного договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору земельна ділянка площею 4,7848 га, кадастровий номер 5122086300:01:002:0092, розташована за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, Старонекрасівська сільська рада, знаходиться у постійному користуванні ДП "Адміністрація морських портів України" (розпорядження Одеської ОДА від 24.04.2019 № 531/А-2019, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.05.2019 індексний № 166943564) .

У межах сервітуту, встановленого цим договором, сервітуарію надається право користування земельною ділянкою користувача виключно для цілей та в порядку, передбаченому цим договором. Використання сервітуарієм земельної ділянки користувача іншим чином, ніж передбачено цим договором, заборонено (пункт 1.4 договору сервітуту).

Сервітут за цим договором встановлено строком на 49 років з дня його державної реєстрації (пункт 2.1 договору).

У пункті 3.1 договору сторони визначили, що користувач надає сервітуарію сервітут для розміщення, експлуатації, ремонту та обслуговування інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїїв, генеральних, навальних, наливних та інших вантажів на земельній ділянці користувача, в тому числі, право переміщення по земельній ділянці користувача в межах сервітуту, з метою виконання пункту 3.1.1 цього договору; право розміщення, експлуатації, ремонту та обслуговування інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїїв, генеральних, навальних, наливних та інших вантажів з метою виконання пункту 3.1.1 цього договору, за умови попереднього погодження розміщення таких споруд з користувачем; право здійснювати інші дії та роботи з метою виконання пункту 3.1.1 цього договору, за умови попереднього погодження розміщення таких споруд з користувачем.

Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Одеської ОВА, до ТОВ "Еконоватіка" і ДІАМ про визнання незаконними і скасування рішення державного реєстратора від 26.10.2017 індексний номер 37790563 щодо реєстрації права власності ТОВ "Еконоватіка" на об`єкт нерухомого майна - комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, розташований за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17 на земельних ділянках, кадастрові номери 5122086300:01:002:0073; 5122086300:01:002:0037; 5122086300:01:002:0013; 5122086300:01:002:0042; 5122086300:01:002:0074 та рішення державного реєстратора від 17.11.2017 індексний номер 38204112 щодо реєстрації змін до вказаного об`єкта нерухомого майна; визнання незаконним і скасування рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 09.06.2017 № ІУ 115171607405; визнання недійсним сертифікату від 03.11.2017 серії ІУ № 163173070976, виданого ДАБІ, а також знесення самочинно збудованої гідротехнічної споруди - причалу XXI, розташованого за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17.

Ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції урахували, зокрема, положення статей 17, 98, 99, 116, 123 Земельного кодексу України, статей 373, 374, 376, 395, 401, 403 Цивільного кодексу України, дослідили обставини справи та наявні у ній докази, надали оцінку доводам учасників справи, які вони наводили на обґрунтування своїх вимог і заперечень та дійшли висновку про необґрунтованість та безпідставність позову. При цьому господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, із того, що спірна гідротехнічна споруда-причал є складовою частиною комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, призначеного для відвантаження зрідженого вуглеводневого газу, розташованого на землях, що перебувають в оренді та в сервітутному користуванні ТОВ "Еконоватіка", та будівництво якого здійснювалося з дотриманням вимог закону; вказана споруда розташована на земельній ділянці, що перебуває у сервітутному користуванні відповідача, наданій йому для цілей прокладання трубопроводів і розміщення споруд, призначених для перевантаження енергоносіїв на територію та з території комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв, її будівництво не суперечить меті використання землі і таке користування не порушує прав власника земельної ділянки, а також постійного землекористувача (земельна ділянка якому, у свою чергу, надавалася для розміщення вантажно-перевантажувального комплексу бункерної бази порту 84-85 км р. Дунай); можливості задовольнити потреби товариства як власника комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв у інший спосіб (договір оренди, суперфіцію), окрім встановлення сервітуту щодо спірної земельної ділянки, як установили суди, не було; дії власника земельної ділянки у наведеному випадку свідчать про наявність його волевиявлення, зокрема, погодження та сприяння у використанні товариством наданої йому на правах сервітуту зазначеної земельної ділянки (прийняття численних розпорядчих актів, розробка "Програми соціально-економічного та культурного розвитку Одеської області на 2019 рік" від 21.12.2018 тощо). Звідси суди висновували, що спірна гідротехнічна споруда не є самочинним будівництвом у розумінні положень статті 376 Цивільного кодексу України, оскільки не підпадає під визначені у цій нормі ознаки.

Крім того, надавши оцінку обраному прокурору способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, попередні судові інстанції зазначили, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених, як вважав прокурор, самочинним будівництвом спірного об`єкта; заявлення вимоги про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою. Також, за висновками судів, дозвіл на виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування та втрачає юридичне значення у зв`язку з фактом видачі сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а тому не може бути скасований. Щодо вимоги про визнання недійсним сертифікату, виданого ДАБІ, то суди наголосили на тому, що така вимога помилково заявлена до ДІАМ, позаяк належним відповідачем за такими вимогами є виключно замовник будівництва - ТОВ "Еконоватіка", до того ж ДІАМ не є правонаступником ДАБІ.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанції визнали, що прокурор не довів наявності порушень інтересів держави у спірних правовідносинах, за захистом яких він звернувся до суду.

Стосовно заяви ТОВ "Еконоватіка" про застосування позовної давності, то попередні судові інстанції виходили із того, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, тобто тільки у разі встановлення наявності порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, чого, як же зазначалося, суди у наведеному випадку не установили.

З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи оцінку визначеним скаржником у касаційній скарзі підставам касаційного оскарження, Верховний Суд виходить із такого.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.

Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.

Проаналізувавши висновки, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду щодо питання самочинного будівництва, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність правовим висновкам, викладеним у зазначених постановах, оскільки питання можливості знесення нерухомого майна було вирішено в залежності від встановлених обставин; суди досліджували питання самочинності побудови об`єктів у кожній конкретній справі з урахуванням предмета і підстав заявлених позовних вимог, змісту спірних правовідносин на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, в якій подано касаційну скаргу, встановлені судами, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Водночас, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних скаржником у касаційній скарзі норм права, колегія суддів їх не бере до уваги, з огляду на одночасне посилання самого скаржника у касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду стосовно застосування відповідних норм права, а також зважаючи на те, що їх застосування перебуває у прямій залежності від конкретних фактичних обставин справи, що підлягають встановленню судами при оцінці наявних у ній доказів.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц (на які посилався скаржник у касаційній скарзі) встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб (схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, від 22.06.2022 у справі № 442/7551/18).

Земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках - коли в інший спосіб неможливо задовольнити потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, при цьому встановлення земельного сервітуту не може призводити до позбавлення власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею (постанова Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 918/86/22).

У цій справі, що розглядається, фактичні встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать про неможливість задоволення потреб відповідача в інший спосіб, аніж встановленні земельного сервітуту щодо спірної земельної ділянки з метою належного функціонування комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, призначеного для відвантаження зрідженого вуглеводневого газу, складовою якого є спірний причал, та недоведення порушення прав власника землі та її постійного землекористувача. Водночас дійсність договорів про встановлення земельного сервітуту щодо спірної земельної ділянки під сумнів не ставилася. Доводи скаржника у цій частині є такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Посилаючись у касаційній скарзі на те, що товариство здійснило протиправне втручання у вільне володіння та розпорядження державою своїм майном (землею), прокурор навів лише загальне твердження про необхідність відновлення прав держави щодо цього майна, при цьому він не аргументував, яким чином у наведеному випадку інтерес держави у знесенні гідроспоруди-причалу, що є складовою частиною комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, призначеного для відвантаження зрідженого вуглеводневого газу, слугує "суспільним інтересам", а також, що держава в особі визначеного ним як позивачем органу (Одеська ОВА) потребувала звільнення цієї земельної ділянки шляхом знесення вказаної споруди з якоїсь конкретної та переконливої причини.

Щодо доводів касаційної скарги про незаконність додаткової постанови суду апеляційної інстанції та відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу, то колегія суддів їх відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як установив суд апеляційної інстанції, відповідач заяву про ухвалення додаткової постанови разом з доказами понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 60 000,00 грн подав до суду у встановлені законом процесуальні строки. На підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги від 26.09.2023; акт від 25.09.2024 приймання-передачі виконаних послуг згідно з додатком № 5 до договору від 26.09.2023; акт від 21.02.2025 приймання-передачі виконаних послуг згідно з додатком № 6 до договору від 26.09.2023; акт опису наданих послуг професійної правничої допомоги в межах супроводження судової справи № 916/4103/23 в суді апеляційної інстанції (Північний апеляційний господарський суд) за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 за договором про надання правової допомоги від 26.09.2023; платіжні інструкції від 30.09.2024 № 2140, від 21.02.2025 № 2432; протокол погодження договірної ціни відповідно до додатку № 5 до договору від 26.09.2023; протокол погодження договірної ціни відповідно до додатку № 6 до договору від 26.09.2023.

Дослідивши заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, зважаючи на положення норм процесуального законодавства, визначені законом критерії відшкодування таких витрат, принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, судову практику суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги конкретні фактичні обставини справи, доводи, викладені у заяві та запереченнях прокурора щодо такої заяви, а також надані відповідачем докази на підтвердження таких витрат, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність покладення на відповідача витрат у заявленій сумі та недоведення прокурором їх неспівмірності відповідно до положень частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що відхилив надані прокурором заперечення на заяву відповідача про стягнення судових витрат. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19).

Верховний Суд звертає увагу на те, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності, та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.

Аргументи касаційної скарги у цій частині зводяться до незгоди прокурора зі здійсненим судом апеляційної інстанції розподілом судових витрат та до необхідності повної відмови у задоволенні заяви відповідача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу, що, однак, не свідчить про неправильно здійснений судом розподіл цих витрат, оскільки обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не вказує на незаконність оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду.

Верховний Суд звертає увагу, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Положення статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, а їх застосування залежить від конкретних обставин справи, на чому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.

Зважаючи на викладене, а також те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у цій справі, що розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 916/4103/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак