Постанова від 22.07.2025 по справі 913/501/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 913/501/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Лисенко В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 (судді: Попков Д. О. - головуючий, Стойка О. В., Істоміна О. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради

про стягнення 1 805 756,86 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради (далі - Відділ освіти, молоді та спорту) про стягнення 1 805 756,86 грн, з яких основний борг у сумі 1 212 580,15 грн, пеня - 256 136,79 грн, 3% річних - 74 316,49 грн, інфляційні втрати - 262 723,43 грн, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 04.11.2021 № 11-1053/21-БО-Т (далі - договір від 04.11.2021) щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу за листопад 2021 по лютий 2022 року.

1.2. У відзиві на позовну заяву Відділ освіти, молоді та спорту просив відмовити у її задоволенні повністю, посилаючись, зокрема, на те, що у зв`язку з окупацією території громади з 06.03.2022, доступ до юридичної, кадрової, фінансової та іншої первинної документації є відсутнім, підтвердити дані в акті наданих послуг, об`єм поставленого газу в лютому 2022 року, а також суми заборгованості за цей період не виявляється можливим. Надані позивачем скріншоти алокації з платформи Оператора газотранспортної системи України за період січень-лютий 2022 року не є достатньою підставою для проведення розрахунку за наявною заборгованістю, адже в такому випадку це може спричинити додаткові витрати бюджетних коштів.

Відповідач вказував на те, що позивач не надав доказів того, що порушення зобов`язання за договором завдало значних збитків постачальнику, а стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрати може завдати Відділу освіти, молоді та спорту значних ускладнень при подальшому здійснені своєї діяльності, оскільки орган освіти є бюджетною установою, що фінансується з місцевого бюджету громади.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.02.2025 позовні вимоги задоволені, стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заборгованість у сумі 1 212 580, 15 грн, пеню у сумі 256 136, 79 грн, 3% річних у сумі 74 316, 49 грн та інфляційні втрати у сумі 262 723, 43 грн.

2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору відповідач повинен був виконати покладене на нього зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу за лютий 2022 року, отже строк оплати поставленого природного газу за лютий 2022 року є таким, що настав.

Проте, відповідач у порушення умов пункту 5.1 договору розрахунки здійснював не у повному обсязі та несвоєчасно, за поставлений природний газ розрахувався частково, оплативши за листопад, грудень 2021 року та за січень 2022 року.

Доказів оплати заборгованості за договором за лютий 2022 року в сумі 1 212 580, 15 грн відповідачем не надано.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт наявності заборгованості відповідача за поставлений природний газ за лютий 2022 року у сумі 1 212 580, 15 грн, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання відповідачем спірного договору. У матеріалах справи відсутні докази виконання вимог пункту 10.3 договору щодо негайного повідомлення іншої сторони про виникнення форс-мажорних обставин та подання відповідних документів протягом 14 днів з дати їх виникнення.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 рішення Господарського суду Луганської області від 12.02.2025 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що виникнення права вимоги оплати спожитого газу за змістом пункту 5.1 договору залежить від надання постачальником підписаного зі свого боку на підписання споживачеві оригіналу акта приймання-передачі газу, який опосередковує перехід права власності на товар згідно з пунктом 3.1 договору та є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що покладає на постачальника, як кредитора, вчинити дії з надання для підписання споживачу такого акта.

Суд апеляційної інстанції установив, що постачальником (позивачем) оригінал акта за спожитий у лютому 2022 році газу не направлявся.

Оскільки договір постачання природного газу був запропонований та складений саме постачальником (позивачем), колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати принцип verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору тлумачаться проти того, хто їх сформулював.

З огляду на це суд вказав, що положення пунктів 3.5.2- 3.5.3 договору не можуть тлумачитися розширено як такі, що дозволяють вважати електронне або факсимільне направлення акта приймання-передачі еквівалентом його належного оформлення та вручення оригіналу. Відтак, не надавши відповідачу для підписання оригіналу акта за лютий 2022 року у строк, який можна визнати розумним, позивач припустився прострочення кредитора. Така поведінка виключає настання прострочення з боку боржника та, відповідно, правові підстави для нарахування неустойки (пеня, 3% річних, інфляційні втрати), передбаченої умовами договору та статтями 530, 611, 625 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Луганської області від 12.02.2025 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Скаржник зазначає, що апеляційний суд дійшов висновку, що за встановлених обставин відсутності надання постачальником оригіналів підписаних зі свого боку актів приймання-передачі природного газу для розгляду і підпису споживачеві з метою оформлення господарської операції з передачі газу як товару, що має бути сплачений після оформлення його передачі згідно з умовами договору, є підстави для констатації факту прострочення кредитора з боку позивача у розумінні частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України.

Заявник касаційної скарги вказує на те, що враховуючи положення чинного законодавства та умови договору, з урахуванням даних свого комерційного вузла обліку, а також доступу відповідача до Інформаційної платформи, відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, що було ним спожито у спірний період поставки.

З урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціни природного газу, що визначена в договорі, відповідач знав про вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки, та мав можливість здійснити таку оплату, навіть не очікуючи відповідного акта приймання-передачі природного газу.

Вказане також підтверджується тим, що відповідачем була оплачена поставка за період листопад 2021 року по січень 2022 року без наявності підписаних актів приймання-передачі природного газу.

При цьому відповідач продовжив споживання природного газу у лютому 2022 року та, відповідно, був обізнаний про те, що за такий газ він має постачальнику сплатити.

Скаржник вважає, що суд помилково визначив подією, з настанням якої наступає строк виконання зобов`язання, направлення акта приймання-передачі, в той час коли визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць в якому мав місце факт постачання газу.

Також, суд апеляційної інстанції не врахував, що події надсилання позивачем відповідачу акта приймання-передачі природного газу передує подія надання відповідачем позивачу акта розподілу природного газу. Дана обставина судом не досліджувалась взагалі.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: частин 1, 4 статті 612, частини 1 статті 613, частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України, пункту 11 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (в редакції на момент виникнення спірних відносин) та абзаців 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 у правовідносинах з постачання природного газу споживачам, які розміщені на території, яка в подальшому була окупована рф.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Відділ освіти, молоді та спорту просить відмовити в її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, вказуючи на правильність висновків апеляційного суду та необґрунтованість доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди, 04.11.2021 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту (споживач) було укладено договір постачання природного газу, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Сторони передбачили також такі умови:

- природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2 договору);

- у пункті 1.3 договору сторони визначили, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України;

- постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 636,932 тис. куб. метрів (пункт 2.1 договору);

- відповідно до пункту 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ;

- згідно з пунктом 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідальному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу;

- споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ т/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пункт 3.5.1 договору);

- на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (пункт 3.5.2 договору);

- згідно з пунктом 3.5.3 договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання;

- звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (пункт 3.6 договору);

- за умовами пункту 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється таким чином:

ціна природного газу за 1000 куб.м без ПДВ - 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, також тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн;

всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн;

- загальна вартість цього договору на дату укладання становить 8786476,94 грн, крім того ПДВ - 1757295,39 грн, разом з ПДВ - 10543772,33 грн (пункт 4.3 договору);

- у пункті 5.3 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору;

- споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.

- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (пункт 7.1 договору);

- відповідно до пункту 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення;

- згідно з пунктами 10.3, 10.5 договору сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання;

- договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункту 13.1 договору).

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення з Відділу освіти, молоді та спорту суми основного боргу у розмірі 1 212 580,15 грн, пені у сумі 256 136,79 грн, 3% річних у сумі 74 316,49 грн, інфляційних втрат у сумі 262 723,43 грн, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 04.11.2021 щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу за листопад 2021 по лютий 2022 року.

4.4. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Натомість суд апеляційної інстанції установив, що за інформацією про надходження коштів на рахунки позивача від відповідача за період з 04.11.2021 по 09.05.2024 підтверджується оплата відповідачем за поставлений газ за листопад, грудень 2021 року та січень 2022 року.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що період формування стягуваної заборгованості є виключно лютий 2022, несплачена вартість спожитого відповідачем газу упродовж якого і є базою для нарахування додатково заявлених позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

4.5. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 509 вказаного Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 вказаного Кодексу).

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 12 Закону України "Про постачання природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

4.6. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що виникнення права вимоги оплати спожитого газу за змістом пункту 5.1 укладеного між сторонами договору залежить від надання постачальником підписаного зі свого боку на підписання споживачеві оригіналу акта приймання-передачі газу, який опосередковує перехід права власності на товар згідно з пунктом 3.1 цього договору та є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що покладає на постачальника як кредитора у розглядуваному спірному грошовому зобов`язанні вчинити дії з надання для підписання споживачу такого акта (пункти 3.1, 3.5.1, 3.5.2 договору).

4.7. Водночас суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на ненаправлення постачальником (позивачем) споживачеві (відповідачу) підписаного оригіналу акта приймання-передачі газу, не з`ясовував питання фактичного виконання постачальником зобов`язань за договором щодо здійснення поставки природного газу споживачеві та питання щодо споживання відповідачем природного газу у спірний період (лютий 2022 року), у той час як відповідач не заперечував факт поставки природного газу та його споживання.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у відзиві на апеляційну скаргу на те, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів (пункт 2.4 договору); режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (у тому числі добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб (пункт 2.5 договору); постачальник із застосування ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактичного відібраного споживачем обсягу природного газу (пункт 3.4 договору).

Суд не з`ясував питання стосовно того, чи звільняє споживача ненаправлення постачальником оригіналу акта приймання-передачі природного газу від здійснення оплати за поставлений газ, а також неможливість споживача визначити кількість спожитого ним природного газу для здійснення його оплати. Не з`ясовано судом апеляційної інстанції питання початку пропуску строку прострочення боржника (споживача) та правомірність нарахування пені 3% річних та інфляційних втрат.

4.8. За змістом частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Згідно з частинами 1, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, зокрема, щодо реального виконання позивачем умов договору та виникнення у відповідача обов`язку оплатити поставлений природний газ, дійшов передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, а тому доводи касаційної скарги про неповне зсування судом апеляційної інстанції всіх обставин справи знайшли підтвердження, у зв`язку з чим постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.9. Разом з цим, оскаржуючи судове рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник касаційної скарги вказував на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частин 1, 4 статті 612, частини 1 статті 613, частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України, пункту 11 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (в редакції на момент виникнення спірних відносин) та абзаців 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 у правовідносинах з постачання природного газу споживачам, які розміщені на території, яка в подальшому була окупована рф.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту пункту 3 частини статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Водночас у наведеному випадку скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування зазначених ним норм права, а підставою для відмови в задоволенні позову стало встановлення судом апеляційної інстанції обставин невиконання позивачем погоджених між сторонами умов договору, якими визначається початок прострочення виконання зобов`язань, а не обставини постачання природного газу споживачам, які розміщені на території, яка в подальшому була окупована з боку російської федерації.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.3. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025, слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 у справі № 913/501/24 скасувати, справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак