Ухвала від 30.07.2025 по справі 212/8691/25

Справа № 212/8691/25

2/212/4708/25

У Х В А Л А

30 липня 2025 року м. Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Чайкін І.Б., ознайомившись з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Сокіл» до ОСОБА_1 , третя особа: Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

До Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Сокіл» до ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказана заява підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Сокіл» Крюковою Мариною Володимирівною.

Відповідно до ч. ч. 3,4 ст.58 ЦПК України, юридична особа бере участь у справі в суді через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».

Що стосується представництва заявниці, то ст.237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.ч.1,3 цієї статті).

Згідно із ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Крім того, ЗУ №390-IX, який набрав чинності 29.12.2019р. і яким ч.3 і 4 ст.58 ЦПК України викладені в новій редакції, перелік осіб, які можуть вважатися такими, що здійснюють «самопредставництво» юридичної особи, був збільшений. Окрім керівників або членів виконавчого органу, до переліку було включено «інших осіб, які мають з такою юридичною особою трудові відносини (діють на підставі трудового договору (контракту)».

В ході отримання процесуальних документів та вирішення питань щодо допуску осіб до участі у справі враховується наступне: по-перше, крім керівника та члена виконавчого органу, право представляти юридичну особу у порядку самопредставництва отримали інші особи, які мають з такою юридичною особою трудові відносини (діють на підставі трудового договору (контракту); кодекси також доповнено положеннями щодо самопредставництва органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, від імені яких діють їх керівники, інші уповноважені особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору.

З наведеного вбачається, що зазначенимзаконом не скасовано норму щодо представництва юридичних осіб виключно адвокатами, а, відтак і про скасування адвокатської монополії мова не йде. Натомість, розширення можливостей для самопредставництва мало на меті вирішити назрілі проблеми щодо: надання бізнесу можливості захищати свої інтереси силами власного персоналу - юрисконсультів; позбавлення юрисконсультів потреби в отриманні адвокатського свідоцтва; та вирішення проблеми представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в умовах нестачі бюджетів та відсутності чіткого механізму закупівлі саме адвокатських послуг.

Аналіз практики Верховного Суду свідчить, щосама лише довіреність не може підтверджувати повноваження особи (навіть працівника, юрисконсульта) представляти інтереси юридичної особичи державного органу в порядку самопредставництва.

Так, наприклад в ухвалі ВС від 12.02.2020 (Касаційний адміністративний суд, спр.№160/2199/19) вказано, щодля визнання особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи(суб`єкта владних повноважень) без додаткового уповноваження (довіреності). Які документи можуть підтверджувати повноваження щодо самопредставництва? В ухвалі від 07.02.2020 у спр.№17/495-08 ВС (КГС), залишаючи без руху касаційну скаргу вказав, щона підтвердження повноважень для участі у справі у порядку самопредставництва, працівник юр.особи має надати суду: докази того, що особа обіймає певну посаду(наказ, трудовий договір), а також докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт). При цьому, у відповідному трудовому договорі (контракті) має міститись положення щодо повноважень юрисконсульта на представництва інтересів юридичної особи в суді.Відсутність відповідних положень у трудовому договорі (положенні/посадовій інструкції) є підставою для відмови у допуску до участі у справі.А, в ухвалі від 20.01.2020 у спр.№910/3245/19, повертаючи касаційну скаргу юридичної особи Верховний Суд (КГС) вказав, що надана копія трудового договору не містить положень щодо повноважень юрисконсульта на представництво інтересів відповідача в суді. В ухвалі від 21.01.2020 у спр.№924/440/19 ВС (КАС) зазначив, що для підтвердження права працівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування діяти у порядку самопредставництва, такий працівник має надати суду: витяг з контракту, в якому визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі без окремого доручення; або оригінал чи копію трудового договору (акту про призначення), або оригінал посвідчення та витяг з посадової інструкції, в якій визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді без окремого доручення керівника; та окреме доручення (резолюція) керівника, в якому визначено повноваження особи представляти інтереси державного органу, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі, якщо посадовою інструкцією або контрактом не передбачено право такої особи представляти інтереси без такого доручення. Численна судова практика свідчить, що за умови надання усіх необхідних документів (як зазначено вище) суди допускають юрисконсультів до участі у справі в порядку самопредставництва.

З вищенаведеного вбачається, що,оскільки заявниця не є адвокатом (ордеру до заяви не додано), - інтереси зазначеної в її заяві юридичної особи може представляти або працівник цієї юридичної особи, пов`язаний з нею трудовими правовідносинами, або адвокат.

Заявницею не додано до заяви й доказів того, що вона є працівником позивача юридичної особи, і пов`язана з нею трудовими правовідносинами, або адвокатом, а тому не може бути учасником справи, у даному випадку, навіть на стадії виконання судового рішення.

Так, доказами підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва працівник (юрисконсульт) має надати суду: докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт). При цьому, у відповідному трудовому договорі (контракті) має міститись положення щодо повноважень юрисконсульта на представництва інтересів юридичної особи в суді. Відсутність відповідних положень у трудовому договорі (положенні/посадовій інструкції) є підставою для відмови у допуску до участі у справі.

При цьому, в матеріалах справи відсутня актуальна виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підтвердження того, хто є керівником ТОВ "ФІРМА "СОКІЛ".

У суду відсутня інформація про те, що Крюкова М.В. або Бірюков В.О. має право діяти у порядку самопредставництва в інтересах ТОВ "ФІРМА "СОКІЛ" на підставі саме долучених до апеляційної скарги документів.

Аналогічна позиція щодо обсягу документів, які повинні бути надані для підтвердження повноважень викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року (справа №758/7617/23).

Крім того, надання правової допомоги без укладання договору про надання правової допомоги в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, крім випадків, передбачених у ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Поки адвокатська діяльність у встановленому законом порядку не припинена, укладання договору про надання правової допомоги слід вважати передбаченим законом професійним обов`язком адвоката. Правова позиція викладена у постанові Великою палатою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №817/66/16.

Положеннями ст.183 ЦПК України не передбачена можливість суду залишати позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, тому, за встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення вищевказаної заяви, оскільки за своєю формою подана до суду заява не відповідає вимогам п.1ч.4ст.185 ЦПК України через відсутність достатніх доказів на підтвердження повноважень представниці Крюкової М.В. на вчинення дій в інтересах зазначеної в її заяві юридичної особи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 175, 177, 185 ЦПК України суддя,

постановив:

Позовну заявуТовариства зобмеженою відповідальністюФірма «Сокіл»до ОСОБА_1 ,третяособа:Покровський відділдержавної виконавчоїслужби умісті КривийРіг провизнання виконавчогонапису таким,що непідлягає виконанню повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено і підписано 30 липня 2025 року.

Суддя І. Б. Чайкін