Рішення від 03.07.2025 по справі 359/4582/24

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 359/4582/24

Провадження № 2/382/59/25

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

03 липня 2025 року Яготинський районний суд Київської області ускладі:

головуючого суддіКисіль О.А.

за участю секретаря Захарук Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертон Логістик" в особі представника адвоката Конкін Володимира Вячеславовича до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2024 року до Яготинського районного суду Київської області від Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла цивільна справа (єдиний унікальний номер: 359/4582/24, провадження №: 2/359/2203/2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертон Логістик" в особі представника Конкіна Володимира Вячеславовича до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків на суму 331011 грн. 62 коп.

До Бориспільського міськрайонного суду Київської області 06.05.2024 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертон Логістик" в особі представника Конкіна Володимира Вячеславовича до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків на суму 331011 грн. 62 коп.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 року справу було передано до розгляду судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Борець Є.О.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Борець Є.О. від 07.05.2024 року вказану справу передано до Яготинського районного суду Київської області за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 року справу передано для розгляду головуючому судді Яготинського районного суду Київської області Кисіль О.А..

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 29.05.2024 року вищевказану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позов обгрунтовано тим, що 24 лютого 2023 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ "Овертон Логістик" на посаду водія автотранспортних засобів (наказ про прийом на роботу №68 від 23 лютого 2023 року)

23 лютого 2023 року з відповідачем було укладено трудовий договір (у письмовій формі), договір про повну матеріальну відповідальність, ознайомлено з посадовими інструкціями автотранспортних засобів та отримано згоду на обробку персональних даних.

24 лютого 2023 року відповідача було прийнято на роботу на посаду водія автотранспортних засобів згідно з наказом № 68.

23 лютого 2023 року з відповідач було укладено договір про повну матеріальну відповідальність в письмовій формі.

19 червня 2023 року трудові відносини з відповідачем було припинено на підставі статті 38 КЗпП України (наказ про припинення трудового договору № 96).

24 лютого 2023 року відповідача було направлено в службове відрядження для виконання трудових завдань з перевезення вантажів територією України (подорожній лист автомобіля на період з 24 лютого 2023 року по 26 лютого 2023 року).

Для виконання трудової функції відповідача було забезпечено транспортними засобами: сідловим тягачем марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 (свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_3 ) напівпричепом марки Schmitz модель SКО 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 (свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_6 ).

Так, 24 лютого 2023 року отримав від позивача за актом приймання-передачі транспортного засобу (отримання) вказані транспортні засоби у справному експлуатаційному стані.

25 лютого 2023 року згідно пояснювальної відповідача та ім`я директора ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК», ОСОБА_1 повідомляє, що о 22 годин 30 хвилин на під`їзді до м. Києва не впорався з керуванням вказаними транспортними засобами та направив транспортні засоби до блоку огорожі алок-посту через що стався наїзд на вказану перешкоду.

Транспортні засоби сідловий тягач марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки Schmitz модель SКО 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_4 отримали механічні пошкодження.

Зі слів відповідача виклик поліції на місце ДТП він не здійснювався.

27 лютого 2023 року відповідач повернув позивачу транспортні засоби сідловий тягач марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки Schmitz модель SКО 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_4 за актом приймання-передачі транспортних засобів (повернення) у несправному стані.

Позивач вважає, що відповідач через власну неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух складу транспортних засобів та безпечно керувати ними, не дотримався безпечного бокового інтервалу, у результаті чого здійснив зіткнення з бетонним блоком блок-посту, внаслідок чого склад транспортних засобів отримав механічні ушкодження, чим завдані матеріальні збитки.

Відповідач вину у ДТП через яку транспортні засоби позивача було пошкоджено визнав.

Усвідомлюючи свою вину у заподіянні позивачу шкоди через незабезпечення схоронності одержаних від позивача за разовим документом транспортних засобів та свою матеріальну відповідальність за завдану шкоду, відповідач власноруч склав письмове зобов`язання про відшкодування шкоди, яка полягає у витратах на відновлювальний ремонт транспортних засобів від 27 лютого 2023 року.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідачем протиправно винними діями під час виконання трудового обов`язку було завдано йому майнової шкоди, яка полягає у витратах на відновлювальний ремонт одержаних відповідачем від позивача за разовим документом транспортних засобів та на підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 23 лютого 2023 року, а саме сідлового тягача марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 на загальну суму 331 012 гривень 62 копійка.

Відповідно до умов трудового договору від 23 лютого 2023 року позивач (пункт 2.1.1. Договору) прийняв на себе зобов`язання надати відповідачу для виконання трудових обов`язків автомобіль (вантажний, легковий) згідно з актом прийому-передачі.

У свою чергу, відповідач відповідно до умов трудового договору від 23 лютого 2023 року (пункт 2.2.4. Договору) прийняв на себе зобов`язання зберігати та дбайливо ставитися до майна позивача, яке одержано відповідачем під звіт на час виконання трудових обов`язків.

Пункт 2.1. Договору про повну матеріальну відповідальність з водієм автотранспортних засобів від 23 лютого 2023 року передбачає, що «...працівник несе повну матеріальну відповідальність за шкоду завдану закріпленому за працівником рухомому складу (транспортному засобу).».

Таким чином, відповідно до покладених на ОСОБА_2 трудових обов`язків та положень діючого законодавства України, він повинен був бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Транспортні засоби сідловий тягач марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа марки Schmitz модель SКО 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_4 були передані позивачу на умовах оренди власником, - Дочірнім підприємством "Кондитерська корпорація "РОШЕН" надалі - (ДП «КК «РОШЕН»).

Відповідно до умов договору оренди транспортних засобів № 5 від 18 лютого 2021 року позивач, як орендатор прийняв на себе зобов`язання «...у випадку пошкодження Майна в вини орендаря, орендар за власні кошти повертає Майно до робочого стану ...» (пункт 3.5. договору оренди транспортних засобів № 5 від 18 лютого 2021 року).

Станом на дату подання даного позову до суду, вказані транспортній засоби пройшли відновлювальний ремонт та мають робочий стан.

24 лютого 2023 року відповідач за актом прийому - передачі одержав від позивача транспортні засоби сідловий тягач марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа марки Schmitz модель SКО 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_4 без зауважень щодо їх експлуатаційного стану.

Слід окремо зазначити, що транспортні засоби сідловий тягач марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа марки Schmitz модель SКО 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_4 використовувались відповідачем не на постійній основі, а надавались іншим працівникам позивача для роботи (акти приймання-передачі транспортного засобу водієм ОСОБА_3 акти приймання-передачі транспортного засобу (отримання) від 15 лютого 2023 року та (повернення) від 24 лютого 2023 року).

Акт приймання-передачі розглядається як письмовий документ, який містить найменування сторін, предмет самого передання (наприклад, майно або кошти) та фіксує факт такої передачі.

Окремої уваги заслуговує те, що відповідач не вжив необхідних дій належної турботливості про збереження майна власника, які зазвичай приймаються у подібних ситуаціях, а саме виклик поліції, повідомлення роботодавцю інформації щодо фактичних обставин події та ідентифікацію винних осіб.

Перелік посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, які повинні бути затверджені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України на даний час - відсутні.

Отже, ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» має повне право за дотримання певних умов, передбачений чинним законодавством України, на укладення з своїми працівниками письмових договорів про повну матеріальну відповідальність.

Типова форма письмового трудового договору та письмового договору про повну матеріальну відповідальність затвердженні наказом керівника ТОВ «ОВЕРТОН ЛОГІСТИК» за погодженням з представницьким органом працівників, затвердженого за № 43 від 30 жовтня 2022 року.

З огляду на чинне законодавство України, укладення між ОСОБА_1 та ТОВ "ОВЕРТОН ЛОГІСТИК" договору про повну матеріальну відповідальність (у письмовій формі) цілком відповідає умовам, які встановлені статтею 135-1 КЗпП України.

Відповідач, усвідомлюючи свою провину та реалізуючи положення частини 5 статті 130 КЗпП України щодо добровільного покриття шкоди повністю, зобов`язався добровільно відшкодувати завдану шкоду, але пізніше, після звільнення відмовився від свого обов`язку.

Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина.

Підсумовуючі вищенаведене, позивач вбачає склад трудового правопорушення у діях ОСОБА_1 , який виглядає наступним чином: 1)пряма дійсна шкода від дій ОСОБА_1 полягає у витратах на відновлювальний ремонт транспортних засобів, а саме сідлового тягача марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 ,на загальну суму 331 011 гривень 62 копійка; 2) протиправна поведінка працівника ОСОБА_1 полягає в порушенні норм статті 131 КЗпП України, пункту 2.2.4. трудового договору, пункту 2.1. договору про повну матеріальну відповідальність; 3) вина в діях працівника ОСОБА_1 полягає в тому, що він, не забезпечив збереження майна, яке було одержано ним під звіт на час виконання трудових обов`язків, діяв цілком усвідомлено, розуміючи протиправність свого діяння, передбачаючи негативні наслідки своєї протиправної поведінки, свідомо допускав їх настання, погоджуючись з фактом завдання підприємству майнової шкоди; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією працівника ОСОБА_1 і шкодою, яка настала, - є послідовним, чітким та таким за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучістю випливає з його дій.

Позивач вбачає саме повну матеріальну відповідальність відповідача, як у випадку укладення письмового договору про повну матеріальну відповідальність (пункт 1 частини 1 статті 134 КЗпП України), так і через незбереження (пошкодження) матеріальних цінностей (транспортного засобу) роботодавця отриманого за таким разовим документом (у підзвіт) (пункт 2 частини 1 статті 134 КЗпП України).

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 17.03.2025 року закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою реєстрації місця проживання (відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України), відзив на позов до суду не надіслав, про причини неявки суду не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, враховуючи, що в справі є достатньо доказів для її заочного розгляду, суд вважає, що позов слід задоволити.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 24 лютого 2023 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ "Овертон Логістик" на посаду водія автотранспортних засобів (наказ про прийом на роботу №68 від 23 лютого 2023 року). 23 лютого 2023 року з відповідачем було укладено трудовий договір (у письмовій формі), договір про повну матеріальну відповідальність, ознайомлено з посадовими інструкціями автотранспортних засобів та отримано згоду на обробку персональних даних. 24 лютого 2023 року відповідача було прийнято на роботу на посаду водія автотранспортних засобів згідно з наказом № 68. 23 лютого 2023 року з відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність в письмовій формі. (а.с. 12-22)

24 лютого 2023 року відповідача було направлено в службове відрядження для виконання трудових завдань з перевезення вантажів територією України (подорожній лист автомобіля на період з 24 лютого 2023 року по 26 лютого 2023 року). Для виконання трудової функції відповідача було забезпечено транспортними засобами: сідловим тягачем марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 (свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_3 ) напівпричепом марки Schmitz модель SКО 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 (свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_6 ). 24 лютого 2023 року ОСОБА_1 від позивача за актом приймання-передачі транспортного засобу (отримання) вказані транспортні засоби у справному експлуатаційному стані. (а.с. 23-26)

ОСОБА_1 власноруч склав письмове зобов`язання про відшкодування шкоди, яка полягає у витратах на відновлювальний ремонт транспортних засобів від 27 лютого 2023 року. (а.с. 27-31)

Відповідно до умов договору оренди транспортних засобів № 5 від 18 лютого 2021 року позивач, як орендатор прийняв на себе зобов`язання «...у випадку пошкодження Майна в вини орендаря, орендар за власні кошти повертає Майно до робочого стану ...» (пункт 3.5. договору оренди транспортних засобів № 5 від 18 лютого 2021 року). 24 лютого 2023 року відповідач за актом прийому - передачі одержав від позивача транспортні засоби сідловий тягач марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа марки Schmitz модель SКО 24/L-13.4, реєстраційний номер НОМЕР_4 без зауважень щодо їх експлуатаційного стану. (а.с.32-41)

Згідно акту надання послуг, рахунків на оплату та платіжних інструкцій відповідачем протиправно винними діями під час виконання трудового обов`язку було завдано позивачеві майнової шкоди, яка полягає у витратах на відновлювальний ремонт одержаних відповідачем від позивача за разовим документом транспортних засобів та на підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 23 лютого 2023 року, а саме сідлового тягача марки Renault модель Т440 реєстраційний номер НОМЕР_1 на загальну суму 331 012 гривень 62 копійки (а.с.42-59).

Положенням ст. 130 КЗпП України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за неодержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (стаття 131 КЗпП України).

Пунктами 1, 2, 5 частини першої статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами, шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (які досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 135-1 КЗпП України).

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва не зазначені, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-16цс12.

Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником із підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, із якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник із інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Згідно із Загальними положеннями Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, які містяться у Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженому наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 р. № 336, конкретний перелік посадових (робочих) обов`язків визначається посадовими (робочими) інструкціями працівників всіх категорій, які розробляють і затверджують на основі типової кваліфікаційної характеристики роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов`язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації. Таким чином, зміст трудової функції працівника визначається розділом «Завдання та обов`язки» посадової (робочої) інструкції.

Відповідно до вимог частини першої статті 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником, знайшли своє підтвердження, а тому позов підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4965,18 грн

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 130, 131, 134, 135-1, 135-3, 137, 138 КЗпП України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЕРТОН ЛОГІСТИК", в особі представника Конкін Володимира Вячеславовича до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЕРТОН ЛОГІСТИК" м.Київ проспект Науки 1, корпус 1 (код ЄДРПОУ 43642720) 331 011 (триста тридцять одну тисячу одинадцять) гривень 62 (шістдесят дві) копійки заборгованості за кредитним договором, а також 4965 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок судових витрат сплачених позивачем.

Заочнерішення можебути переглянутосудом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача,котра можебути поданапротягом 30днів здня отриманняйого копії.Учасник справиякому повнезаочне рішенняне буловручено удень йогопроголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішення.Строк наподання заявипро переглядзаочного рішенняможе бутитакож поновленийу разіпропуску зінших поважнихпричин.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішеннясуду набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скаргиусіма учасникамисправи,після проголошенняповного рішення 29 липня 2025 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29 липня 2025 року.

Суддя Кисіль О. А.