Рішення від 30.07.2025 по справі 332/792/25

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/792/25

Провадження №: 2/332/1216/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

30 липня 2025 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі судового засідання - Петракей Р.С.,

розглянувши увідкритому підготовчому судовомузасіданні взалі судовихзасідань м.Запоріжжя цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання прав власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

13.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання прав власності на квартиру.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу, на праві приватної власності ( Договір купівлі продажу від 09.01.1992) належить будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,5 кв.м.

Згідно технічного паспорта від 08.06.1990 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови 1983. Загальна площа забудівлі 75,9 кв. м., складається з 4 кімнат, має загальну площу 57,5 кв.м., житлову площу 44,2 кв.м.

У зв`язку з тим, що право власності на будинок виникло до 01.01.2013, постала необхідність в реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

22.07.2024 позивач звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровської області із заявою ( за реєстраційним №6209049) про реєстрацію права власності на будинок до Державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Для отримання відповідних відомостей реєстратором 26.07.2024 підготовлено запит №01ю1-19/957 до БТІ, у зв`язку з чим розгляд моєї справи було зупинено.

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області №74920599 від 06.09.2024, в реєстрації права власності будинку було відмовлено на підставі того, що державним реєстратором не отримано відповідь на запит №01.1-19/957 від 26.07.2024.

Отримання відомостей від БТІ МП «Імпульс» є неможливим, оскільки державна реєстрація права власності на будинок була проведена у 1992 році та, у зв`язку з розташуванням паперових архівів БТІ на тимчасово окупованій території, відсутня можливість отримання відомостей про зареєстровані права від суб`єкта, який провів державну реєстрацію прав, що виникли та були зареєстровані на паперових носіях до 2013 року.

Враховуючи наведене, позивач не має можливості зареєструвати право власності в досудовому порядку, у зв`язку з чим просить суд: визнати за ним право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що має загальну площу забудівлі 75,9 кв. м., загальну площу 57,5 кв.м., житлову площу 44,2 кв.м., складається з: коридор 6,7 кв.м.; кухня 6,6 кв.м.; житлова кімната 11,7 кв.м.; житлова кімната 10,7 кв.м.; житлова кімната 7,4 кв.м.; житлова кімната 14,4 кв.м.; сіни 8,8 кв.м.; ванна 7,3 кв.м.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2025 позовну заяву залишено без руху, для усунення недоліків.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд підготовчого судового засідання за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши докази у справі, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями на пільгових умовах 09.01.1992 , посвідченого секретарем виконавчого комітету Любимівської сільської Ради народних депутатів Гуляйпільського району Запорізької області та зареєстрованого в реєстрі за №1, ОСОБА_1 придбав житловий будинок садибного типу , загальною площею 57,5 кв.м., у тому числі загальною площею 44,2 кв.м., з надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_1 , розташований на присадибній земельній ділянці розміром 5000,00 кв.м., відведеного згідно рішення №4 Любимівської селищної Ради народних депутатів Гуляйпільського району від 25.06.1991. ( а.с. 7-8).

Право власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок підтверджується штампом запису реєстрації в БТІ МП «Імпульс» 21.02.1992 у реєстровій книзі за № 10, у Договорі купівлі-продажу житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями на пільгових умовах від 09.01.1992 . ( а.с. 7-8).

Відповідно до Технічного паспорту на житловий будинок державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів від 08.06.1990 за адресою: АДРЕСА_1 , він має: загальну площу забудівлі 73,6 кв. м., загальну площу 57,5 кв.м., житлову площу 44,2 кв.м., складається з: коридор 6,7 кв.м.; кухня 6,6 кв.м.; житлова кімната 11,7 кв.м.; житлова кімната 10,7 кв.м.; житлова кімната 7,4 кв.м.; житлова кімната 14,4 кв.м.; сіни 8,8 кв.м.; ванна 7,3 кв.м.( а.с. 10-15).

22.07.2024 позивач звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровської області із заявою ( за реєстраційним №6209049) про реєстрацію права власності на будинок до Державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Для отримання відомостей про реєстрацію прав власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок АДРЕСА_2 реєстратором 26.07.2024 підготовлено запит №01ю1-19/957 до БТІ, у зв`язку з чим розгляд справи було зупинено ( а.с. 16-17).

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області №74920599 від 06.09.2024, в реєстрації права власності будинку було відмовлено на підставі того, що державним реєстратором не отримано відповідь на запит №01.1-19/957 від 26.07.2024 ( а.с. 19).

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно достатті 392 ЦК Україниособа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1)якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч.3ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цьогоЗакону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначенихстаттею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4ст.3 цього Закону).

Положення п.3 ч.3ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»вказують, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

З 2002 року по 01 січня 2013 року державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснювалася відповідними бюро технічної інвентаризації згідно з нормами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002.

Пунктом 1.3 Тимчасового положення передбачалося, що реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації. Пункт 1.4 положення визначав реєстрацію прав власності на нерухоме майно як внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ.

З 01.01.2004 року введений в діюЦивільний кодекс України.

Відповідно до ч.1,2,4ст.182 ЦК Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно дост.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»встановлено принцип обов`язковості державної реєстрації прав, за яким обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

У постанові від 19.05.2020 року у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставістатті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме,статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Відсутність реєстрації права власності відповідно доЗакону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зістаттею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій Українивід28.02.2025року за № 376 (у редакції станом на час розгляду справи), с. Любимівка Малинівської сільської територіальної громади віднесено до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України з 04.03.2022.

Суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, вважає, що на теперішній час державний реєстратор позбавлений можливості перевірити інформацію щодо фактів оформлення та/або реєстрації права власності на спірне майно, коли позивач набув право власності на нього тобто до 01.01.2013 року, коли повноваження з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно були передані місцевими органами державної реєстрації прав.

Відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт оформлення та/або реєстрації права власності за позивачем на спірне майно, а також відмова державного реєстратора провести реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем, утворили ситуацію, при якій позивач не може реалізовувати свої права як власник майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково, оскільки, позивачем в прохальній частині зазначено загальну площу забудівлі 75,9 кв.м., а відповідно до Технічного паспорту на житловий будинок державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів від 08.06.1990 житловий будинок АДРЕСА_3 має загальну площу забудівлі 73,6 кв.м.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь понесені судові витрати суд зазначає наступне.

За приписами ч.8ст.6 Закону України «Про судовий збір»розподіл судового збору між сторонами здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

За змістом ч.3ст.141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи наведені норми, оскільки звернення позивача до суду не пов`язано безпосередньо із діями відповідача Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, неможливість позасудового врегулювання спору, суд вважає за необхідне залишити судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1211,20 грн. за позивачем.

Керуючись ст.13,89, 141, 229, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Малинівської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання прав власності на квартиру задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що має загальну площу забудівлі 73,6 кв. м., загальну площу 57,5 кв.м., житлову площу 44,2 кв.м., складається з: коридор 6,7 кв.м.; кухня 6,6 кв.м.; житлова кімната 11,7 кв.м.; житлова кімната 10,7 кв.м.; житлова кімната 7,4 кв.м.; житлова кімната 14,4 кв.м.; сіни 8,8 кв.м.; ванна 7,3 кв.м.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1211,20 гривень залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.07.2025.

Суддя Н.В. Марченко