Рішення від 30.07.2025 по справі 420/5781/25

Справа № 420/5781/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

30 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Грабової Т.П., представника позивача адвоката Васильчук С.С., відповідач не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду питання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задоволено повністю.

Вказаним рішенням визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.10.2024 року № 1961/Ж10/31-00-07-02-01-25, від 03.10.2024 року № 1962/Ж10/31-00-07-02-01-25, від 20.12.2024 року № 2560/Ж10/31-00-07-02-01-25, прийняті Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Також рішенням від 24.07.2025 року стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» сплачений судовий збір у розмірі 24224 грн.

Під час ухвалення судового рішення поза увагою суду залишилося питання розподілу витрат позивача на надання правничої допомоги, про стягнення яких у розмірі 300000 грн представник позивача просила у тексті позовної заяви.

Отже, у рішенні від 24.07.2025 року судом не вирішене питання про судові витрати в частині витрат на надання правничої допомоги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, суд власної ініціативи призначив судове засідання на 30.07.2025 року о 12.00 годині для вирішення питання про судові витрати в частині витрат на надання правничої допомоги. У судове засідання викликано учасників справи.

У судове засідання, призначене на 30.07.2025 року о 12.00 годині, з`явилася представник позивача, яка заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 300000 грн. підтримала повністю з викладених у позовній заяві підстав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про відкладення розгляду справи.

Згідно приписів ч.3 ст.252 КАС України суд ухвалив про розгляд питання ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу за відсутності повідомленого належним чином представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази в частині витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

Як зазначено судом вище, у ч.7 ст.134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19. Також, у вказаній постанові судом зроблено висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи такі послуги вже були фактично сплачені чи лише мають бути сплачені у майбутньому, за умови підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості.

Аналогічної за змістом правової позиції дотримується й Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові 21.01.2021 у справі №280/2635/20, в якій суд зазначив, що стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу навіть у разі, коли вони на момент звернення з відповідною заявою/клопотанням ще не були сплачені. При цьому, в пункті 27 зазначеної постанови Верховним Судом було зроблено наступний висновок: «Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду».

Також, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 суд дійшов висновку про те, що якщо договором про надання правової допомоги не передбачено складання акту виконаних робіт, то виставлення рахунку клієнту та його оплата свідчать про прийняття робіт.

Крім цього, згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 14.04.2021 у справі №757/60277/18-ц, суд дійшов наступних висновків:

1. «Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.»

2. «Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Окремо слід виділити позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, в якій судом зроблено наступний висновок: «…Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, КАС звернув увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним…».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «РДС» та адвокатським об`єднанням «Адвокатська група сприяння бізнесу», в особі керуючого партнера-адвоката Васильчук Світлани Станіславівни, укладено договір про надання правової допомоги від 06.02.2025 №06-02/25, в якому визначено права та обов`язки сторін та спосіб оплати наданих послуг.

Надалі, на виконання вимог п.3.1 Договору ТОВ «РДС» повідомило адвоката про необхідність в отриманні правової допомоги та в порядку п.5.4 Договору уклало додаткову угоду від 12.02.2025 №1 до Договору.

При цьому, в п.3 цієї Додаткової угоди сторонами відповідно до п.5.4 Договору узгоджено фіксований розмір винагороди (гонорару) адвоката за надання правової допомоги щодо судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 03.10.2024 №1961/Ж10/31-00-07-02-01-25, від 03.10.2024 №1962/Ж10/31-00-07-02-01-25 та від 20.12.2024 №2560/Ж10/31-00-07-02-01-25, прийнятих Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, підготовки та подання відповідної позовної заяви та всіх інших необхідних процесуальних документів, представництва інтересів Клієнта у судовій справі, а також стягнення понесених у зв`язку з виконанням цього доручення судових витрат.

На виконання умов Договору Адвокатським об`єднанням було підготовлено та подано вказаний позов з додатками, а також виставлено позивачу рахунок на оплату від 12.02.2025 №12/02 (додаток до позову 4245), оплата якого підтверджується заключною банківською випискою по рахунку Об?єднання за 12.02.2025 (Додаток до позову 4246).

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

03.06.2025 року відповідачем подано до суду додаткові пояснення щодо заявленої суми витрат на правничу допомогу (вхід. від 04.06.2025 року), згідно яких відповідач вважає, що враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, розмір стягнутих судових витрат на правничу допомогу є необґрунтований, оскільки розмір витрат є завищений. Тому відповідач просив відмовити позивачу в стягненні на його користь витрат на правничу допомогу в сумі 300000 грн.

У контексті викладеного, суд бере до уваги доводи представника позивача, що сума, заявлена як компенсація витрат на правову допомогу за цією заявою, є співмірною із об`ємом та обсягом фактично виконаної роботи в стислі терміни (зокрема, позов викладено на 107 сторінках, понад 4000 додатків до позову), а також значенням справи для позивача (вірогідність сплати безпідставно донарахованих податків та штрафних санкцій в розмірі 953 785, 61 тис. грн), що узгоджується із нормами ч.5 ст.134 КАС України. Також суд враховує складність справи, обсяг та характер доказів (справа містить 22 томи). Отже на думку суду, є всі підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 300000 грн, розмір якої становить всього 0,03% від ціни задоволеного судом позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 300000 грн.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, розмір заявлених позивачем судових витрат на правничу допомогу є завищений. Зазначені доводи відповідача спростовуються наведеними вище обставинами, які підтверджують, що дана справа є складною, багатоаспектною, містить великий обсяг доказів (22 томи), обґрунтування позовних вимог міститься на 44 сторінках позову, окрім заяв по суті справи сторони обмінювалися поясненнями з окремих питань, заявлений розмір витрат на правничу допомогу співмірний зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, ціною позову. Тому підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомоги, і тим більше для відмови у їх стягненні, суд не вбачає.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 143, 252, 255, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (адреса: вул. Кошиця, 3, м. Київ, 02068, код ЄДРПОУ 44082145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» (адреса: вул. Генуезька, 1-А, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 33658865) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 300000 грн (триста тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду (додаткове) складено 30.07.2025 року.

Суддя В.В. Андрухів