Постанова від 30.07.2025 по справі 902/139/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року Справа № 902/139/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Крейбух О.Г. , суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2025 у справі №902/139/25, ухвалене суддею Виноградським О.Є., повний текст рішення складено 07.04.2025р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа Доріг"

до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області

про стягнення 276500,88 грн

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа Доріг" б/н від 05.02.2025 (вх. канц. суду № 144/25 від 05.02.2025) до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області про стягнення 276500,88 грн, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору на розроблення проектної документації за №71/21-П від 15.06.2021 (далі також - Договір), в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, а саме: 233 999,00 грн - основного боргу, 9 193,28 грн - 3 % річних, 33 308,60 грн - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.04.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа Доріг" 233999,00 грн - основного боргу, 653,92 грн - 3 % річних, 2807,99 грн - інфляційних втрат, 2849,53 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору та 12000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/139/25 у складі: головуючий суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, їх відповідність вимогам щодо форми та змісту згідно ст.258 ГПК України, враховуючи відсутність заперечень проти відкриття апеляційного провадження в порядку ч.2 ст.262 ГПК України від учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за можливе відкрити апеляційне провадження у справі №902/139/25.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2025 у справі №902/139/25 в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України протягом 7 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Витребувано у Господарського суду Вінницької області матеріали справи №902/139/25.

12.05.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа Доріг" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2025 у справі №902/139/25 залишити без задоволення, а відповідне рішення суду першої інстанції без змін. Судові витрати позивача, понесені ним у зв`язку з розглядом Північно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2025 у справі №902/139/25, покласти на відповідача.

13.05.2025 р. матеріали справи надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Частиною 1 статті 273 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Як вбачається з табелю обліку робочого часу КП "Діловодство спеціалізованого суду" головуючий суддя Мельник О.В. у період з 23.06.2025 по 27.06.2025 включно тимчасово непрацездатний та з 30.06.2025 по 01.08.2025 перебуває у відпустці (накази від 23.06.2025 №69-в/г, №70-в/г, №71-в/г, №72-в/г).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, розпорядженням керівника апарату суду №01-05/295 від 25.06.2025 р. призначено заміну головуючого судді у судовій справі №902/139/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №902/139/25 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 р. прийняти апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2025 у справі №902/139/25 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Як вбачається з табелю обліку робочого часу КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя член колегії Гудак А.В. у період з 07.07.2025 по 01.08.2025 включно перебуватиме у відпустці.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, розпорядженням керівника апарату суду №01-05/504 від 28.07.2025 р. призначено заміну судді-члена колегії Гудак А.В. у судовій справі №902/139/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025 р. визначено колегію суддів для розгляду справи №902/139/25 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Крейбух О.Г., суддя Петухов М.Г.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційна скарга на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2025 у справі №902/139/25 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції вказав на те, що в даному випадку факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін виконаних позивачем робіт є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 233 999,00 грн основного боргу є обґрунтованою. Також, здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що в даному випадку позивачем правомірно нараховано до стягнення 653,92 грн - 3% річних, тоді як у задоволенні вимоги про стягнення 8539,36 грн слід відмовити в зв`язку із її необґрунтованістю. Суд першої інстанції також, здійсни перевірку правильності нарахування заявленої суми інфляційних втрат, дійшов висновку про правомірність вимоги про стягнення 2807,99 грн інфляційних втрат. Відтак, вимога про стягнення 30500,61 грн заявлена неправомірно.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншим учасників по справі

В апеляційній скарзі Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області вказує на те, що рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи. Наведене обґрунтовується наступним.

Суд першої інстанції при винесені рішення дійшов до хибного висновку, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання , щодо оплати робіт за договором.

Судом першої інстанції при винесені рішення також не враховано, що відповідно до п.4.1. Положення джерелами фінансового забезпечення діяльності Служби є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел, не заборонених законодавством, які надходять на рахунки Служби для фінансування мети, предмету діяльності та функцій Служби.

Також судом першої інстанції при винесені рішення не було враховано п.4.3. Положення яким передбачено, що кошти за які утримується Служба не є бюджетними і використовуються виключно на утримання Служби та не можуть використовуватися на інші цілі, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої учасникам дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортних пригод, або на виконання зобов`язань з оплати роботи (послуги) виконані (надані) на замовлення Служби за договорами, укладеними за рахунок коштів, визначених у пункті 4.1. цього Положення.

Враховуючи п.4.3 Положення кошти за які утримується Служба не можуть бути використані для погашення боргу за договором №71/21-П на розроблення проектної документації, оскільки це буде порушенням Положення та нецільовим використанням коштів Служби.

Викладене вище свідчить про те, що сплата коштів за договором може відбутися лише при наявності відповідних бюджетних асигнувань від головного розпорядника коштів, як і передбачено умовами договору №71/21-П на розроблення проектної документації , що не було прийнято до уваги судом першої інстанції при винесенні рішення.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа Доріг" у відзиві вказує на те, що відповідач зобов`язаний здійснити розрахунок з позивачем за виконані останнім роботи на підставі отриманого Акту №4, а зазначені відповідачем обставини щодо відсутності бюджетних асигнувань не є підставами для його звільнення від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Виходячи з положень ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору.

Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Вищевикладені обґрунтування спростовують доводи відповідача, викладені в його апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, як вважає позивач, суд першої інстанції прийняв рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому є законним, обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

15.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа Доріг" (далі також - Підрядник) та Службою автомобільних доріг у Вінницькій області, на сьогодні - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області (далі також - Замовник) укладено Договір № 71/21-П на розроблення проектної документації.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами за завданням Замовника виконати та передати Замовнику роботи з розроблення проектної документації по об`єкту: "Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-23-08 Гуків - Дунаївці - Могилів-Подільський, Вінницька область (окремими ділянками)".

Згідно з пунктом 2.2 Договору наукові, технічні, економічні та інші вимоги до робіт, що є предметом Договору, викладені у завданні на проектування (Додаток №1), а зміст і терміни виконання основних робіт (етапів) визначаються кошторисом та календарним планом (Додатки № 4 та 3).

Згідно з умовами пунктів 3.1-3.6 Договору загальна вартість виконаних робіт (договірна ціна) за цим Договором становить 604999,00 грн без ПДВ.

Вартість робіт формується на основі кошторису (Додаток №4) та визначається Протоколом угоди про договірну ціну (Додаток №2).

Оплата виконаних робіт здійснюється на підставі підписаних сторонами актів здачі приймання виконаних проектних, вишукувальних або додаткових робіт у міру їх готовності дотримання календарного плану.

Фінансові зобов`язання за Договором виникають при наявності та у межах бюджетних асигнувань, установлених планами використання бюджетних коштів.

Остаточний розрахунок за виконану роботу за даним Договором здійснюється після завершення робіт, виходячи з їх загальної вартості, проміжних платежів, у межах бюджетних асигнувань на казначейський рахунок Замовника та у 10-ти денний строк після отримання позитивного висновку експертизи.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що термін здачі робіт за Договором становить "31" грудня 2021 року, що визначається календарним планом, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору Замовник зобов`язаний сплатити Підрядникові ціну робіт у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

До обов`язків Підрядника, зокрема, входить передати Замовнику проектну документацію, яка пройшла експертизу експертною організацією.

Відповідальності сторін присвячено розділ 7 Договору.

Так, пунктом 7.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Підрядник і Замовник несуть майнову відповідальність у відповідності до умов цього Договору та діючого законодавства.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що термін його дії починається з моменту підписання сторонами та закінчується 31.12.2021, а в частині зобов`язань, набутих сторонами під час дії Договору - до їх повного виконання.

У разі затримки з розрахунками термін дії Договору продовжується до повного розрахунку з Підрядником (пункт 8.4 Договору).

До Договору додаються додатки, що є його невід`ємною частиною: Завдання (Додаток № 1), Протокол угоди про договірну ціну (Додаток № 2), Календарний план виконання робіт (Додаток № 3) та Розрахунок вартості виконання робіт (кошторис) (Додаток № 4).

Договір та додатки до нього підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Судами встановлено, що додатковими угодами № 1 від 18.06.2021, № 2 від 23.11.2021, № 3 від 01.12.2021, № 4 від 28.12.2021, № 6 від 30.12.2022 та № 7 від 13.12.2023 сторонами вносились зміни до Договору в частині фінансування робіт.

Так, у пункті 2 додаткової угоди № 7 від 13.12.2023 сторонами погоджено викласти пункт 3.1 Договору у такі редакції: "3.1 Загальна вартість виконання робіт (договірна ціна) за цим Договором становить 604999,00 грн без ПДВ,

- у тому числі на 2021 рік за рахунок коштів Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради 276000,00 грн

- на 2021 рік за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України 95000,00 грн,

- у 2022 році - 0,00 грн;

- у 2023 році - 0,00 грн;

- у 2024 році - 233999,00 грн.

Вказані суми можуть коригуватися в межах ціни Договору при зміні напрямків використання коштів державного та місцевого бюджетів відповідно до планів фінансування, затверджених Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктура України (розпоряджень Кабінету Міністрів України, облдержадміністрацій), що буде визначатись додатковими угодами".

Також пунктом 2 додаткової угоди № 6 від 30.12.2022 сторонами погоджено, що термін здачі робіт за Договором становить 31.12.2023, що визначається календарним планом, який є невід`ємною частиною цього Договору.

З додатку до додаткової угоди № 7 від 13.12.2023 "Календарний графік" вбачається, що сторонами погоджено такий календарний графік фінансування робіт:

- у 2021 році Замовник зобов`язався сплатити 276000,00 грн за рахунок коштів Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради та 95000,00 грн - за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України;

- у 2022 році - 0,00 грн;

- у 2023 році - 0,00 грн;

- у 2024 році - 233999,00 грн.

Апеляційний суд встановив, що експертний звіт (позитивний) №210729-7/В щодо розгляду кошторисної частини проєктної документації за робочим проєктом: "Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-23-08 Гуків-Дунаївці-Могилів-Подільський, Вінницька область (окремими ділянками)" затверджено ТОВ "Перша будівельна експертиза" 09.08.2021.

Одержання Замовником проєктної документації підтверджується підписом представника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області та печаткою юридичної особи на накладній № 1 від 27.08.2021 та № 2 від 09.09.2021.

Сторонами складено та підписано наступні акти приймання-передачі виконаних робіт:

- № 1 від 06.09.2021 на суму 200000,00 грн;

- № 2 від 03.11.2021 на суму 76000,00 грн;

- № 3 від 23.11.2021 на суму 95000,00 грн.

Супровідним листом № 31 від 21.09.2023 позивач направив на адресу відповідача акт виконаних робіт № 4 від 21.09.2023 та акт звірки взаєморозрахунків у 2-х примірниках.

Описом вкладення у цінний лист № 0820000385368 від 27.09.2023 підтверджується надіслання на адресу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області вказаних документів. Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується вручення 02.10.2023 вказаного вище листа Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області.

Листом №1543 від 06.10.2023 відповідач надав відповідь на лист позивача №31 від 21.09.2023, в якому зазначив, в поточному році не передбачено фінансування об`єкту: "Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-23-08 Гуків-Дунаївці-Могилів-Подільський, Вінницька область (окремими ділянками)" у зв`язку з військовим станом та обмеженим фінансуванням.

17.06.2024 ТОВ "Мережа Доріг" повторно звернулась до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області з листом № 24, в якому просило надати інформацію щодо оплати залишку коштів за Договором у розмірі 233999,00 грн без ПДВ.

У відповідь на вказаний вище лист Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області повідомила позивачу, що в поточному році (2024) виділення коштів на фінансування об`єкту не передбачено.

Невиконання відповідачем зобов`язання за договором, в частині здійснення оплати за виконані позивачем роботи, стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа Доріг" до суду з позовом.

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Частиною першою статті 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

При цьому, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 13 ЦК України).

Приписами статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт.

Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 837 глави 61 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно статті 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 853 цього Кодексу передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з частиною першою статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 1 частини першої статті 889 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 598 та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, виходячи з аналізу положень чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Вінницької області, при цьому врахувавши наступне.

Як зазначалося вище, додатковою угодою № 7 внесено зміни до пункту 3.1 Договору, а саме: "3.1 Загальна вартість виконання робіт (договірна ціна) за цим Договором становить 604999,00 грн без ПДВ,

- у тому числі на 2021 рік за рахунок коштів Управління житлово-комунального господарства Могилів-Подільської міської ради 276000,00 грн

- на 2021 рік за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України 95000,00 грн,

- у 2022 році - 0,00 грн;

- у 2023 році - 0,000 грн;

- у 2024 році - 233999,00 грн".

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, колегія суддів зауважує, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Доказами, наявними у матеріалах справи (а.с.30-31), підтверджується надіслання на адресу відповідача акту № 4 від 21.09.2023 за Договором.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).

При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18).

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що матеріали справи не містять письмових зауважень чи заперечень щодо обсягів чи якості виконаних позивачем робіт, також з огляду на вище викладені норми чинного законодавства, непідписання та неповернення Замовником акту виконаних робіт № 4 від 21.09.2023 на суму 233999,00 грн без ПДВ не звільняє його від обов`язку щодо оплати.

Щодо доводів апеляційної скарги, що відповідач є бюджетною установою та у нього відсутнє необхідне фінансування для сплати вартості виконаних проєктних робіт, колегія суддів вважає їх непереконливими, такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Стаття 617 ЦК України встановлює, що недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, який є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №916/1345/18).

Інші доводи та докази сторін, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання умов Договору виконано роботи на загальну суму 604 999,00 грн.

Судами встановлено, що Державною казначейською службою України зараховано на рахунок позивача грошові кошти у сумі 371 000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №1 від 06.09.2021 про сплату 200 000,00 грн, інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 2 від 03.11.2021 про сплату 76000,00 грн та інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 1296 від 01.12.2021 про сплату 95000,00 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін виконаних позивачем робіт суд апеляційної інстанції визнає доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення з відповідача 233 999,00 грн основного боргу є обґрунтованою.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9193,28 грн - 3 % річних, а також 33308,60 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період з 14.10.2023 по 03.02.2025, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини п`ятої статті 236, статей 86, 237 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок компенсаційних нарахувань, судами встановлено, що позивач починає нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати після спливу 10-денного строку, відведеного на підписання відповідачем отриманого акту виконаних робіт № 4 від 21.09.2023, тобто з 14.10.2023.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконану роботу за даним Договором здійснюється після завершення робіт, виходячи з їх загальної вартості, проміжних платежів, у межах бюджетних асигнувань на казначейський рахунок Замовника та у 10-ти денний строк після отримання позитивного висновку експертизи.

Натомість, зі змісту додаткової угоди №7 від 13.12.2023 слідує, що сторони, реалізуючи свою свободу договору, самостійно, на власний розсуд, погодили поетапне фінансування робіт.

Так, на 2024 рік сторонами погоджено оплату у сумі 233999,00 грн.

Враховуючи, що моментом оплати сторони визначили отримання позитивного висновку експертизи, який у свою чергу був отриманий Замовником ще у 2021 році та надалі сторонами внесено зміни до Договору в частині фінансування робіт, суди виходять із загальних положень цивільного законодавства щодо строку.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Таким чином, останнім днем строку для оплати вартості робіт є 31.12.2024.

Проаналізувавши у сукупності умови Договору, у редакції додаткової угоди № 7 від 13.12.2023, частини першої статті 254 ЦК України та частини першої статті 854 ЦК України, суди дійшли висновку, що відповідач є таким, що набув статусу боржника з 01.01.2025.

При перевірці правомірності визначення позивачем періоду у часі, протягом якого нараховані проценти річних, суди враховують викладені вище висновки відносно дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань.

Перевіривши розрахунок, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку позивачем правомірно нараховано до стягнення 653,92 грн - 3% річних, тоді як у задоволенні вимоги про стягнення 8539,36 грн слід відмовити в зв`язку із її необґрунтованістю.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування статті 625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункт 4 постанови КМУ № 1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Як вже встановлено судами, прострочення грошового зобов`язання мало місце з 01.01.2025.

Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми інфляційних втрат, суд дійшов вірного висновку про правомірність вимоги про стягнення 2807,99 грн інфляційних втрат.

Відтак, вимога про стягнення 30 500,61 грн заявлена неправомірно.

Також, суд першої інстанції вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначив наступне.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

За попереднім розрахунком, який викладено позивачем у позовній заяві, сума витрат, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа Доріг" понесло на день подання позову складає 28147,51 грн, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу складають - 24000,00 грн.

На підтвердження судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу представником позивача разом із позовною заявою до суду надано копію платіжної інструкції № 13 від 04.02.2025 про сплату 24000,00 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов обґрунтованого висновку, що складність справи №902/139/25 не потребувала тривалої підготовки, опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому покладення на відповідача витрат по оплаті правничих витрат у заявленій сумі не відповідає критерію розумності та обґрунтованості.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд дійшов висновку, що витрати ТОВ "Мережа доріг" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у розмірі 12000,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку 12 000 грн. відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру.

Відтак, враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Також, позивач при поданні відзиву на апеляційну скаргу вказав, що, понесені витрати в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу становлять 9000 гривень.

Розглянувши заявлену позивачем суму судових витрат в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про його часткове задоволення з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Разом з тим Верховний Суд зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 9 000 грн позивач посилається на Договір про надання професійної правничої допомоги №15/03 від 15.03.2024 було укладено Додаткову угоду №3 від 08.05.2025 (далі ДУ №3), якою визначено порядок приймання-передачі професійної правничої допомоги, розмір гонорару, порядок та строки його сплати Клієнтом Адвокату за надання правничої допомоги Клієнту в апеляційному провадженні у вказаній справі.

Згідно п. 2 Додаткової Угоди №3 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 15.03.2024 р. за №15/03 вартість послуг становить 9000 грн.

Відповідно до п. 3 Додаткової Угоди №3 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 15.03.2024 р. за №15/03, професійна правнича допомога вважаються належно наданою після підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг.

Після складення відзиву на апеляційну скаргу Адвокат надає Клієнту Акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається зміст наданої правничої допомоги та розмір гонорару, який підлягає сплаті протягом 1 (одного) робочого дня від дня підписання Акту. Клієнт зобов`язаний протягом наступного дня від дня отримання відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або протягом цього ж строку надати письмові заперечення, в яких обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правничої допомоги та підписання відповідного Акту. Якщо протягом строку, вказаному в цьому абзаці, Клієнт не підписав Акт приймання-передачі наданих послуг і не надав письмові заперечення, правнича допомога вважається належно наданою і прийнятою Клієнтом та підлягає оплаті.

Після підписання Клієнтом Акту приймання-передачі наданих послуг Адвокат подає через Електронний суд до суду відповідний відзив на апеляційну скаргу.

Оплата отриманих послуг за цією Додатковою угодою здійснюється Клієнтом на підставі виставленого Адвокатом рахунку на оплату.

Клієнт на власний розсуд має право здійснити авансовий платіж гонорару Адвокату за надання правничої допомоги за цією Додатковою угодою з моменту її підписання сторонами без виставленого рахунку на оплату.

Сплата узгодженої сторонами суми гонорару здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Адвоката, реквізити якого зазначаються в цій Додатковій угоді.

З копії платіжної інструкції №54 від 09.05.2025 та виписки по рахунку адвоката вбачається, що позивачем сплачено 9000 грн. згідно Договору про надання професійної правничої допомоги від 15.03.2024 р. за №15/03.

Також до відзиву додано ордер серії АІ №1892667 від 10.05.2025

Відповідно до копії ордера серії АІ №1892667 від 10.05.2025 правничу допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа Доріг" в Північно-західному апеляційному господарському суді надається Войтенко Валерієм Володимировичем.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що правова позиція заявника фактично вже була сформована до апеляційного розгляду справи, доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Колегія суддів вважає, що складність виконаних адвокатом відповідача наданих послуг не є співмірною із заявленим розміром витрат на правничу допомогу у сумі 9 000 грн.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт та те, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, а тому підготування відзиву на апеляційну скаргу не вимагало витрачання багато часу, з урахуванням положень ст.129 ГПК України, таким чином колегія суддів виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача та вважає необхідним стягнути з позивача 3000,00 грн. понесених позивачем витрат в суді апеляційної інстанції.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.04.2025 у справі №902/139/25 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області - залишити без змін.

Стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Вінницькій області (вул. Листопада Антона, буд. 2-А, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21036; код ЄДРПОУ 25845655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа Доріг" (вул. Західна, буд. 14, оф. 142, м. Ірпінь, Бучанський р-н, Київська обл., 08200; код ЄДРПОУ 41482197) 3000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В решті вимог заяви - відмовити.

Господарському суду Вінницької області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №902/139/25 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "30" липня 2025 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Петухов М.Г.