Рішення від 31.07.2025 по справі 903/606/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2025 року Справа № 903/606/25

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовом: Комунального підприємства Луцька міська дитяча поліклініка, м. Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Хавіна Юрія Миколайовича, м. Луцьк

про стягнення 955,61 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12.06.2025 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Луцька міська дитяча поліклініка до Фізичної особи-підприємця Хавіна Юрія Миколайовича про стягнення 955,61 грн витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна.

Ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали.

Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відомості про реєстрацію відповідачем електронного кабінету відсутні.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача ФОП Хавіна Ю.М. є вул. Стефаника, 16, м. Луцьк.

Така ж адреса зазначена у позовній заяві.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 16.06.2025 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача.

Однак, судова повістка повернута 02.07.2024 об`єктом поштового зв`язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме 02.07.2025.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах (№910/20360/21 від 06.02.2023) наголошував, що з аналізу приписів ст. ст. 7, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ризик неотримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань несе заявник (відповідач). Недотримання відповідачем обов`язку з отримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є обставиною, яка може свідчити про поважність пропуску таким відповідачем процесуального строку.

Строк для подання відзиву по 17.07.2025.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

16.10.2019 між КП «Луцька міська дитяча поліклініка» (орендодавець) та ФОП Хавіним Ю.М. (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №1783, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщенні загальною площею 2,0 кв.м. за адресою: м. Луцьк, вул. В`ячеслава Чорновола, 1, що знаходиться на балансі КР «Луцька міська дитяча поліклініка» (п.п. 1.1, 1.2.1). Приміщення обладнане інженерними мережами: теплопостачання та електроенергії (п. 1.2.2). Вступ користування орендаря приміщенням настає одночасно із підписанням договору оренди нежитлового приміщення (п. 2.1). До орендної плати не входять амортизаційні відрахування, платежі за комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання, каналізація, електропостачання, газопостачання, прибирання території), інші платежі за утримання будівлі та приміщень спільного користування в належному стані, а також земельний податок (п. 3.2). Орендар зобов`язаний, зокрема своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі до останнього числа розрахункового місяця; оплачувати окрім орендної плати комунальні послуги (водопостачання, каналізація, електроенергія, газопостачання, центральне опалення, прибирання закріпленої за орендодавцем приміщенням території), компенсувати загальнобудинкові витрати орендодавця на утримання інженерних мереж та приміщень спільного користування на умовах окремого договору, а також відшкодувати частину земельного податку пропорційно орендованій площі нежитлового приміщення (п. 4.2). Договір дійсний з 01.11.2019 до 30.09.2022 включно (п. 9.1).

02.02.2021 між КП «Луцька міська дитяча поліклініка» (балансоутримувач) та ФОП Хавіним Ю.М. (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендодавцю, згідно умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Луцьк ,вул. Чорновола, 1, загальною площею 5642,80 кв.м., а також утримання прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, вивезення побутових відходів, охорони приміщень, а орендар беру участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Орендар користується приміщенням загальною площею 2,00 кв.м., розміщене на 1 поверсі будівлі (п. 1.1). Орендар зобов`язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі або організації, що обслуговує будівлю за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги (п. 2.2.3). Договір укладений строком на 2 року та діє з 02.02.2021 по 01.02.2023 включно (п. 5.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обов`язок орендаря (наймача) майна здійснювати оплату (компенсувати балансоутримувачу) витрат на комунальні послуги в орендованому приміщенні та витрат на утримання орендованого майна випливає з положень:

- статті 759 Цивільного кодексу України - щодо змісту правовідносин, що виникають з договору оренди;

- статті 174 Господарського кодексу України та статті 11 ЦК України - щодо підстав для виникнення господарських зобов`язань (цивільних прав та обов`язків).

Наведений обов`язок у спірних правовідносинах випливає також з п. п. 3.2, 4.2 договору оренди нежитлових приміщень №1783 від 16.10.2019, п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендодавцю від 02.02.2021.

При цьому обов`язок орендаря нерухомого майна оплачувати комунальні послуги та витрати на утримання цього майна незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг (хоча умова щодо цього узгоджена сторонами в п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендодавцю від 02.02.2021) випливає також з положень ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Разом з тим, суд зазначає, що правова природа цих зобов`язань - що виникають з надання/споживання послуг, зумовлює врахування (при вирішенні питання/спору щодо виникнення обов`язку їх оплати, розміру та вартості для їх оплати) загальних положень Закону щодо надання/споживання/підстав для оплати послуг та відповідних особливостей, що регламентовані, зокрема положеннями статей 901, 903 ЦК України.

Так, ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. При цьому загальне правило статті 903 ЦК України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв`язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.

Водночас положення статей 901, 903 ЦК України, що презюмують виникнення правовідносин щодо надання послуг за договором, не виключають застосування до цих правовідносин у передбачених Законом випадках положень частини третьої статті 11 ЦК України, за якими цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно позиції, наведеної Верховним Судом у постановах від 07.06.2022 у справі № 911/27/21, від 16.11.2021 у справі №915/208/20, від 03.06.2022 у справі №915/104/21, обов`язок орендаря нерухомого майна оплачувати комунальні послуги та витрати на утримання цього майна незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг (хоча умова щодо цього узгоджена сторонами в договорі оренди) випливає також з положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до яких споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Правовідносини з надання/споживання/оплати комунальних послуг та послуг з утримання нерухомого майна мають розрахунково-фактичний характер, а виконання відповідного обов`язку - договірний. Тобто, за відсутності доказів факту надання/отримання та розміру отриманої (спожитої) орендарем відповідної послуги обов`язок з її оплати у нього не виникає.

Отже, для встановлення розміру цього обов`язку орендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг за період з березня 2022 року по січень 2023 року. Розрахунки здійснені балансоутримувачем з врахуванням площі орендованого відповідачем приміщення, виду комунальної послуги, загальної ціни та ціни окремої комунальної послуги, пропорційної до розміру орендованої відповідачем площі (а.с. 34-38 на звороті).

Позивачем долучені фіскальні чеки, як докази надіслання рахунків відповідачу (а.с. 39-41 на звороті).

У той же час, умовами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендодавцю від 02.02.2025 обов`язок відповідача щодо оплати спожитих комунальних послуг за орендованим приміщенням не ставиться в залежність від отримання рахунків на їх оплату.

Судом враховано, що оплата комунальних послуг балансоутримувачем, підтверджується платіжними дорученнями за період з лютого 2022 року по лютий 2023 року.

Згідно довідки КП «Луцька міська дитяча поліклініка» заборгованість відповідача, який орендує нежитлове приміщення за адресою м. Луцьк, вул. В. Чорновола, 1, становить 955,61 грн (а.с. 42).

З урахуванням наведеного суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, суд приходить до висновку, що докази, на підтвердження правомірності вимог позивача про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на оплату комунальних послуг вірогідно підтверджують стверджувані позивачем обставини споживання відповідачем, як орендарем, комунальних послуг у орендованому приміщені за спірний період та дозволяють суду дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

На переконання суду матеріалами справи підтверджуються факти постачання комунальних послуг до орендованого відповідачем приміщення та факти понесення позивачем витрат на їх оплату, які (витрати) підлягають покладенню на відповідача, як орендаря відповідного нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не заперечено та не спростовано факту споживання комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання тощо), то у відповідача наявний обов`язок щодо відшкодування спожитих комунальних послуг, а тому позовні вимоги про стягнення 955,61 грн підставні та підлягають задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог сумі 3 028,00 грн слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Хавіна Юрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Луцька міська дитяча поліклініка» (вул. Чорновола, 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 04543022) 955,61 грн боргу та 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 3 983,61 грн (три тисячі дев`ятсот вісімдесят три грн 61 коп).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 31.07.2025.

СуддяС. В. Бідюк