Рішення від 23.07.2025 по справі 904/1565/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2025м. ДніпроСправа № 904/1565/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Манько Г.В. за участю секретаря судового засідання Куц І.І.

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКАН ЮА"

до В-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Світсервіс"

В-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Дорс ЮА"

Третя особа-1 без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача Антимонопольний комітет України

Третя особа-2 без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області

Третя особа-3 без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області (ГУНП в Дніпропетровській області)

Третя особа-4 без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління ДПС у м. Києві

Третя особа-5 без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління національної поліції у м. Києві (ГУНП у м. Києві)

про визнання недійсним договору

Представники:

від позивача: Неволін Ю.О.

від відповідача-1: не з`явився.

від відповідача-2: не з`явився.

від третьої особи-1: не з`явився.

від третьої особи-2: не з`явився.

від третьої особи-3: Пеньков С.А.

від третьої особи-4: не з`явився.

від третьої особи-5: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркан ЮА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, згідно якого просить визнати недійсними з підстав фіктивності договір відповідачів: договір №26122023-2 від 26.12.2023р., що укладений між відповідачем 1 ТОВ Світсервіс" та відповідачем 2 ТОВ "Ріал Дорс Юа". Судові витрати просить покласти на відповідачів.

Позивач наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що наданими у справі доказами у повному обсязі підтверджені позовні вимоги. Зазначив, що усі докази, що є підставою позовних вимог надав до господарського суду. У судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві. Заявив клопотання про витребування доказів яке судом було задоволено. Заявив клопотання про долучення доказів.

Відповідачі з заявами та клопотаннями до суду не звертались.

Третя особа - 1 надала пояснення у справі. Просила суд розглянути справу без її участі. Звертала увагу суду, що у позовній заяві не порушується питання щодо можливих антиконкурентних дій. Не виявлено торгів, у яких відповідачі разом брали участь.

Третя особа - 2 заявила клопотання про розгляд справи без її участі. Заявляла клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Представник третьої особи - 3 заперечував щодо задоволення позовних вимог. Просив суд у позові відмовити.

Третя особа - 4 заявила клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Третя особа - 5 заявляла клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Надала пояснення у справі.

У судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ Світсервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс ЮА" підписано договір №26122023-2 від 26.12.2023р. (далі Договір).

В порядку та на умовах Договору Виконавець зобов`язується поставити Товар: Ворота промислові складчасті зі встановленням, а Замовник зобов`язується прийняти Товар і оплатити, згідно з ДК 021:2015 - 44220000-8 Столярні вироби. Кількісні, якісні та технічні характеристики Товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору).

Ціна Товару зазначається у Додатку до Договору (Специфікації/Замовленні) (п. 3.1 Договору).

Замовник сплачує Виконавцю передплату у розмірі та на умовах згідно додатків до Договору, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку (п. 3.4 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12. 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань Сторонами згідно з цим Договором (п. 6.1 Договору).

Зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, і оформлюється додатковою угодою до цього Договору (п. 6.4 Договору).

Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками Сторін (п. 6.5 Договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ Світсервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс ЮА" підписано специфікацію , що є Додатком 1 до договору №26122023-2 від 26.12.2023р. Специфікацією визначено вид товару (ворота промислові), кількість, вартість - 515 976 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ Світсервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Дорс ЮА" підписано акт передачі товару (ворота промислові) та монтажу №25 від 15.01.2024р. до договору №26122023-2 від 26.12.2023р.

До матеріалів справи долучено видаткову накладну №45 від 15.01.2023р. на загальну суму 515 976 грн. За накладною передано товар - ворота промислові.

В обгрунтування позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи лист-відгук №52 від 15.03.2024р. За текстом листа ТОВ "СВ СВІТСЕРВІС" в 2024 р. співпрацювало з ТОВ "РІАЛ ДОРС ЮА" по договору № 26122023-2 від "26" грудня 2023 р. з поставки воріт промислових складчастних у кількості 4 шт. ( ДК 021:2015 - 44220000-8 - Столярні вироби). Умови договору виконано в повному обсязі, належної якості, в встановлений термін, дефекти та пошкодження відсутні.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У розумінні приписів ст. 180 Господарського кодексу України спірний Договір є укладеним.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

За даними ІП "Кримінальне провадження" інформаційно - комунікаційної системи "Іпформаційний портал Національної поліції України" та Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про зареєстровані кримінальні провадження підрозділами поліції ГУНП в Дніпропетровській області у період з 2023р. відносно відповідачів та їх уповноважених осіб на обліках не встановлено.

Відповідно до наявних обліків баз даних інформаційно - комунікаційної системи "Іпформаційний портал Національної поліції України" у період з 01.01.2023р. до органів ГУНП в Дніпропетровській області заяви чи повідомлення від позивача не надходили.

Позивач не звертався до Антимонопольного комітету України з заявою та вимогою здійснити перевірку діяльності відповідачів у зв`язку з ймовірністю наявністю в їхніх діях складу правопорушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Гарантоване Конституцією України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди). Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків шляхом укладання правочинів.

Відповідно до приписів ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Статтею 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся з позовом у цій справі про визнання недійсним договору стороною яких він не є.

Згідно приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилаєтьсяяк на підставу своїх вимог або заперечень.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину застосовуються положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Під час розгляду справи встановлено, що вчинення оспорюваного Договору не порушує прав позивача.

Господарський суд вважає, що як порушення розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Умови спірного Договору не свідчать про порушення майнових прав позивача. Заявлені у справі вимоги не спрямовані безпосередньо на відновлення прав позивача та стосуються зобов`язань, стороною яких це товариство не є.

Відсутність порушення прав і законних інтересів позивача спірним договором є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; із позовних заяв не майнового характеру складає1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.07.2025

Суддя Г.В. Манько