Ухвала від 31.07.2025 по справі 904/3423/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

31.07.2025м. ДніпроСправа № 904/3423/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОНМАР", м. Миколаїв

про стягнення заборгованості за надані послуги за розподіл газу у загальному розмірі 21 450,72 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОНМАР" заборгованість за надані послуги за розподіл природного газу за період жовтень-грудень 2024 року та січень-травень 2025 року у загальному розмірі 21 450,72 грн., з яких суму заборгованості за договором розподілу природного газу у розмірі 19 590,38 грн, пеня у розмірі 1 283,25 грн, 3% річних у розмірі 124,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 452,17 грн.

Позовну заяву сформовано через систему "Електронний суд".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом семи днів з дня вручення ухвали суду від 01.07.2025 усунути недоліки позовної заяви , а саме:

- надати докази сплати судового збору у встановлених порядку та у розмірі 2 422,40 грн.;

- надати додаток № 4 до заяви-приєднання № 42CP490-19879-22 від 04.10.2023 (назва та опис об`єкта, адрес об`єкта, параметри вузла обліку).

08.07.2025 від Товариство з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України через систему "Електронний суд" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків.

Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 виконано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Так, предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за наданні послуги за розподіл газу.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відтак, за загальним правилом підсудності позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

В даному випадку позов заявлений до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОНМАР".

Частиною 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститься відомості щодо місцезнаходження юридичної особи (адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОНМАР" є: 54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Декабристів (Заводський, Центральний райони), буд. 41.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що в силу положень ст. 27 ГПК України вирішення даного спору належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОНМАР", а саме Господарського суду Миколаївської області.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, що знаходяться в загальному доступі, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 15.05.2024 у справі №924/698/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024

В подальшому Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 26.06.2024 справу №924/698/23 за позовом Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради та Красилівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на підставі частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Обґрунтовуючи підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вказує на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у cправі №924/674/21, з метою формування єдиної правозастосовчої практики.

На думку колегії суддів, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності).

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Так, за загальним правилом, визначеним у частинах першій, другій статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно ж до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України "Підсудність справ за вибором позивача" право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

За частиною п`ятою цієї ж статті позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.

Відповідно до статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Колегія суддів зазначає, що у справі, що переглядається, спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов`язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов`язання виник спір.

Тому, на думку колегії суддів, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 Цивільного кодексу України.

У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини першої статті 532 Цивільного кодексу України, відповідно до якого якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання; якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов`язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов`язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.

Отже, поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню і частина п`ята статті 29 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.

Отже, на переконання колегії суддів, у справі, що переглядається, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

Таким чином, колегія суддів пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у cправі № 924/674/21 щодо застосування частин першої та п`ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається, Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 30.08.2024 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №924/698/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024.

Приймаючи до розгляду справу №924/698/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Щодо подібності правовідносин, то таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, відхиляючи доводи касаційної скарги про визначення підсудності спору з порушенням правил територіальної юрисдикції, дійшов висновку про те, що для визначення територіальної юрисдикції цього спору слід застосовувати частину п`яту статті 29 Господарського процесуального кодексу України, за якою позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів, з чим не погодилася колегія суддів у справі №924/698/23.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність підстав для зупинення провадження у справі № 904/3423/25 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах у справі №924/698/23 щодо встановлення підсудності для розгляду справи.

Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 904/3423/25 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23.

Учасникам справи повідомити суд про усунення обставин, якими зумовлено зупинення провадження у справі №904/763/25.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 31.07.2025 та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.Г. Бєлік