Рішення від 29.07.2025 по справі 906/1195/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1195/22 (906/690/25)

Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О. за участю секретаря судового засідання Фещенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича до фізичної особи-підприємця Ребеко Світлани Юріївни про стягнення 66420,00грн у межах справи №906/1195/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3",

за участю учасників судового процесу:

- від позивача: не з`явилися;

- від відповідача: не з`явилися,-

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/1195/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" (далі - боржник, банкрут, ТОВ "Агро-Сем 3").

Постановою господарського суду від 19.03.2024, зокрема, визнано банкрутом ТОВ "Агро-Сем 3", відкрито його ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І.

27.05.2025 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшла позовна заява ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (далі - Микитюк А.І, позивач) до фізичної особи-підприємця Ребеко Світлани Юріївни (далі - ФОП Ребеко С.Ю., відповідач) про стягнення 66420,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2025 прийнято позовну заяву ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. до ФОП Ребеко С.Ю. про стягнення 66420,00 грн до розгляду та відкрито провадження щодо її розгляду у межах справи №906/1195/22 про банкрутство ТОВ "Агро-Сем 3"; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.07.2025 о 11:00 год.

09.06.2025 до господарського суду повернулась копія ухвали господарського суду від 29.05.2025, яку 30.05.2025 рекомендованою кореспонденцією було надіслано на адресу ФОП Ребеко С. Ю., з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи станом на час проведення судового засідання від відповідача до суду не надходили.

Судом було сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру для встановлення місця проживання (реєстрації) відповідача.

Так, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 02.07.2025 №1537899 (а. с. 53) вбачається, що зареєстрованим місцем проживання відповідача фізичної особи Ребеко С.Ю. є АДРЕСА_1 .

Крім того, судом встановлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 29.05.2025 адреса реєстрації фізичної особи - підприємця Ребеко С.Ю. - АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду від 03.07.2025 було відкладено розгляд справи по суті на 29.07.2025 об 11:30 год, у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання.

Представник позивача у судове засідання 29.07.2025 не з`явився. 23.07.2025 в системі "Електронний суд" до господарського суду надійшла заява ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. про проведення судового засідання без його участі.

Представник відповідача у судове засідання 29.07.2025 не з`явився. 14.07.2025 до господарського суду повернулась копія ухвали господарського суду від 03.07.2025, яку 04.07.2025 рекомендованою з повідомленням кореспонденцією було надіслано на адресу реєстрації ФОП Ребеко С.Ю., з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частинами 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення (пункт 101 Правил).

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Установлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористалась правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15).

Крім цього, стаття 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачає, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Враховуючи направлення 04.07.2025 рекомендованою з повідомленням кореспонденцією ухвали господарського суду від 03.07.2025 на адресу реєстрації ФОП Ребеко С.Ю., повернення даної ухвали суду від 03.07.2025 з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказано адресою", господарський суд дійшов висновку про належне повідомлення ФОП Ребеко С.Ю. про час та місце судового засідання.

Розглянувши заяву ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І. про проведення судового засідання без його участі, господарський суд дійшов висновку задовольнити вказану заяву, провести судове засідання за відсутності ліквідатора.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористалася.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що відповідачем не надано відзив на позов, про розгляд справи повідомлено належно, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

В силу приписів частини 2 вказаної статті господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

За умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 ГПК, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Положення пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства застосовуються незалежно від суб`єктного складу сторін, якщо одна із сторін перебуває в процедурі банкрутства.

Окрім того, виходячи із диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь- якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника.

Отже, законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 64026320/20, від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20)).

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агро-Сем 3".

Постановою господарського суду від 19.03.2024, зокрема, відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ "Агро-Сем 3", призначено ліквідатором ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка А.І.

За викладених обставин, позовні вимоги ліквідатора ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича до ФОП Ребеко С.Ю. про стягнення 66420,00 грн підлягають розгляду у межах справи №906/1195/22 про банкрутство ТОВ "Агро-Сем 3".

Рішенням Господарського суду Житомирської області по справі №906/1195/22(906/653/23) від 09.11.2023 було визнано фраудаторними та недійсними договір про надання послуг від 12.09.2019 за №12/09-02, укладений між ФОП Ребекою С.Ю. та ТОВ "Агро-Сем 3", а також договір відступлення права вимоги від 22.04.2022, укладений між ФОП Ребеко С.Ю. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейн Опт", згідно умов якого ФОП Ребеко С.Ю. відступила належні їй права вимоги за договором про надання послуг від 12.09.2019 за №12/09-02 до боржника - ТОВ "Агро-Сем 3" новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейн Опт".

Як встановлено у вищезазначеному рішенні - відступлення права вимоги до ТОВ "Грейн Опт" відбулося безоплатно. Також у даному рішенні встановленні обставини щодо перерахування ТОВ "Агро-Сем 3" на виконання договору про надання послуг від 12.09.2019 за №12/09-02 на банківські рахунки ФОП Ребеко С.Ю. грошових коштів на загальну суму 66420,00 грн.

Відтак, позивач дійшов висновку, що відсутні будь-які правові підстави для утримання зазначених грошових коштів ФОП Ребеко С.Ю..

16.05.2025 ліквідатором ТОВ "Агро-Сем 3" Микитюком А.І. була направлена вимога за №1 від 16.05.2025 на адресу відповідача про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 66 420,00 грн (а.с. 25-27), яка була залишена останньою без розгляду та задоволення, що й спонукало позивача до звернення з даними позовними вимогами до ФОП Ребеко С.Ю.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів, укладених за умови дотримання загальних принципів цивільного законодавства.

Одними з фундаментальних принципів цивільних відносин є справедливість, добросовісність і розумність. Це означає, що суб`єкти цивільних правовідносин повинні діяти добросовісно і розумно для досягнення легітимності у виникненні прав та обов`язків.

Ці принципи стосуються також прав та обов`язків, які виникають на підставі договорів як однієї з форм правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

При здійсненні цивільних прав особа повинна дотримуватися моральних засад суспільства (ч. 4 ст. 13 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст.1 3 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити положенням цього Кодексу, іншому цивільному законодавству, інтересам держави і суспільства, а також моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути укладений у формі, встановленій законом, і бути спрямованим на досягнення реальних правових наслідків, що ним передбачені.

Правочин, укладений батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей.

У разі порушення хоча б однієї з вимог цієї статті або загальних принципів цивільного законодавства під час укладення правочину, такий договір не може вважатися чинним і визнається недійсним, а майно (в тому числі грошові кошти) вважається набутими безпідставно і підлягає поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України), а також результатом виконання недійсного правочину ( п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Таким чином, застосування до спірних правовідносин положень глави 83 та, зокрема, ст. 1212 ЦК України є можливим у разі існування однієї з обов`язкових умов, а саме:

Набуття однією зі сторін за рахунок іншої майна (коштів);

Відсутність підстав для отримання майна (коштів);

Підстава на якій було набуте таке майно (кошти) згодом відпала, в тому числі у зв`язку з визнанням договору недійсним.

За таких обставин суд дійшов висновку, що саме ця стаття та глава 83 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також зважаючи на те, що кошти знаходяться у ФОП Ребеко С.Ю. за недійсними правочинами і для повернення безпідставно стягнутих коштів, підлягають застосуванню зазначені вище положення цивільного законодавства, на відміну від положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, яка передбачає здійснення саме двосторонньої реституції.

Подібного висновку щодо різниці між відносинами, які регулюються ст. 216 та ст. 1212 Цивільного кодексу України дійшов у постанові Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в справі № 396/29/17 від 27.11.2019. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 (п. 73-83) також було застосовано схожий підхід.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. "condictio sine causa" - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).

Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.

Безпідставне збагачення може полягати як у так званому "фактичному" збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в "юридичному" збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність встановлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18).

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).

Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 916/913/21 (п. 27-29) було також сформовано наступні висновки:

"Тлумачення змісту ст. 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.

Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Водночас частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Верховний Суд вже неодноразово висновував (див. постанови від 27.11.2019 у справі №396/29/17, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 13.05.2021 у справі №910/6360/20), що системне тлумачення абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; б) правила абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України".

Враховуючи наведене, для повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін здійснила його виконання, правила статті 216 ЦК України не застосовуються, а повернення виконаного здійснюється на підставі положень глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.

Крім того, відповідно до висновку сформульованого Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15: "Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі N 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі N 639/6422/21".

Таким чином, зважаючи на те, що договір про надання послуг від 12.09.2019 за №12/09-02 та договір відступлення права вимоги від 22.04.2022 визнано недійсними і рішення Господарського суду Житомирської області по справі №906/1195/22(906/653/23) від 09.11.2023 набрало законної сили, а виконання договору здійснювалось однією стороною - ТОВ "Агро - Сем 3", то в силу положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, майно (грошові кошти), набуте за договорами, що визнані судом недійсними є таким, що набуто без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню на користь ТОВ "Агро - Сем 3".

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

За частиною 2 статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, заявлених ліквідатором ТОВ "Агро-Сем 3" арбітражним керуючим Микитюком А.І.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Звертаючись до суду із цим позовом позивачем згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, відповідно до платіжної інструкції №97 від 27.05.2025.

Таким чином, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця Ребеко Світлани Юріївни ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Сем 3" (13372, Житомирська область, Бердичівський район, с. Семенівка, вул. Героїв Майдану,1, ідентифікаційний код 34066111) заборгованість в сумі 66 420,00 грн. та 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 31.07.25

Суддя Костриця О.О.