Рішення від 22.07.2025 по справі 910/4507/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2025Справа № 910/4507/25Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Тітал»

про визнання недійсним пункту державного контракту та стягнення 3 575 000,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Усик М.Г.

від відповідача: Балик І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Тітал» про визнання недійсним пункту державного контракту та стягнення 3 575 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним включенням до умов державного контракту в оплату суму податку на додану вартість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали, встановлено спосіб усунення недоліків.

Позивачем 16.04.2025 сформовано у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.05.2025.

Відповідачем 02.05.2025 сформовано у системі «Електронний суд» відзив на позов, яким заперечено позовні вимоги.

Позивачем 06.05.2025 сформовано у системі «Електронний суд» відповідь на відзив із спростуванням.

Для реалізації сторонами своїх процесуальних прав судом оголошувалась перерва до 24.06.2025.

Відповідачем 16.06.2025 сформовано у системі «Електронний суд» клопотання про витребування доказів у Державної податкової служби України та про залучення до участі у справі Державну податкову службу України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позивачем 18.06.2025 сформовано у системі «Електронний суд» заперечення на подані клопотання відповідача.

Відповідачем 23.06.2025 сформовано у системі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 24.06.2025 судом розглянуті подані відповідачем клопотання. У задоволенні клопотання про залучення третьої особи до участі у справі судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість. У задоволенні клопотання про витребування доказів судом відмовлено відповідачу, оскільки клопотання не відповідає приписам статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Зазначені процесуальні рішення суду занесені до протоколу судового засідання.

Судом закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 08.07.2025.

У судовому засіданні 08.07.2025 на стадії судових дебатів судом оголошено перерву до 22.07.2025.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та відповідачем 15.11.2023 укладено державний контракт (договір) на виготовлення та поставку товарів №18/СПБ, за умовами пункту 1.1 якого відповідач зобов`язався у 2023 році поставити позивачу товар, а позивач - оплатити його вартість.

Згідно з пунктом 5 договору, ціна контракту є договірною та становить 21 450 000,00 грн., з урахуванням податку на додану вартість 3 575 000,00 грн.

Відповідач зобов`язаний поставити позивачу товар згідно специфікації до контракту до 15.12.2023 (пункт 25 договору).

Специфікацією (додаток №1 до договору) сторони узгодили найменування товару - код ДК 021-2015 34140000-0 «Великовантажні мототранспортні засоби» Пожежний автомобіль типу «автомобіль аеродромний пожежний» АА-12-80 на повнопривідному шасі Renault K, 6x6.2 у кількості 1 шт.; загальну вартість, яка складає 21 450 000,00 грн. та тремін постачання - до 15 грудня 2023 року.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 21 450 000,00, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.12.2023 № 9123.

Відповідач поставив позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною від 11.12.2023 №38.

Позивачем отримано індивідуальну податкову консультацію у Державній податковій службі (від 12.11.2023 № 5225/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК), якою у абзаці 1 сторінки 2 повідомлено про звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на митній території України транспортних засобів, що здійснюється у межах державного контракту (договору), які є транспортними засобами (автомобілем) спеціального призначення і належать до категорії товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону № 8080 та при цьому, постачальник має статус державного замовника.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 19.11.2024 №78/1/5-5136, якою просив повернути сплачений податок на додану вартість (докази направлення наявні у матеріалах справи - том 1 аркуш справи 40).

Відповідач надав позивачу відповідь від 29.11.2024 № 48, якою відмовив у задоволенні претензії та запропонував вирішувати спірне питання у судовому порядку.

Враховуючи відмову відповідача у задоволенні претензії, позивач звернувся до суду із даним позовом, яким просить визнати недійсним пункт 5 державного контракту в частині включення до ціни договору податок на додану вартість та стягнути 3 575 000,00 грн. у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Умовами статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, висновок (рішення) про невідповідність правочину актам законодавства як підстава для його недійсності (пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України) має ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи щодо порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) в частині, необхідно встановити, що правочин в цілому або в частині не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання недійсним пункту договору повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).

Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що спірний договір укладено з порушенням норм чинного законодавства України щодо включення до ціни договору податку на додану вартість.

Відповідно до положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Умовами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Станом на момент підписання спірного договору, сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань.

За положеннями статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість, який визначений у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Пунктами 30.1 -30.4, 30.9 статті 30 Податкового кодексу України унормовано, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податок на додану вартість є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до абзацу «д» підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: 8702-8705 (тільки для автомобілів спеціального призначення, радіолокаційних станцій та причепів до них, що класифікуються у товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, мобільних ремонтних майстерень, які використовуються в оборонних цілях; пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в оборонних цілях та мають легку броню або обладнані з`ємною бронею).

Закон України «Про оборону України» встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони.

Статтею 1 даного Закону визначено, що оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту; військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

У індивідуальній податковій консультації від 12.11.2023 № 5225/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК, Державна податкова служба України повідомила позивача та Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, що операції з постачання на митній території України товарів оборонного призначення підлягатимуть звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з підпунктом 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, за умови, ящо:

- такі товари оборонного призначення належать до категорії товарів оборонного призначення, визначених у пункті 29 статті 1 Закону №808, та класифікуються за групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, перерахованими в абзацах «а» - «н» підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ (з урахуванням зазначених у таких абзацах обмежень);

- постачання товарів оборонного призначення здійснюється в межах державного контракту;

- постачальник товарів оборонного призначення є виконавцем або співвиконавцем державного контракту (договору) у розумінні норм Закону №808;

- покупець є державним замовником у розумінні норм Закону №808.

У разі недотримання зазначених умов такі операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

Для цілей застосування норм абзацу «д» підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, переліку транспортних засобів, що належать до категорії автомобілів спеціального призначення і зазначені в такому абзаці Податкового кодексу України, не визначено.

При цьому, податковою службою рекомендовано позивачу звернутися до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України для визначення питання правомірності віднесення транспортних засобів до категорії транспортних засобів (автомобілів) спеціального призначення.

Позивачем отримано лист Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 04.12.2024 № 1.04-11/5204, яким віднесено, окрім інших, пожежний автомобіль типу: «автомобіль аеродромний пожежний» до спеціальних.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Згідно з пунктом 29 статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі», товари оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв`язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп`ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Згідно з УКТЗЕД пожежний автомобіль класифікується за товарною позицією 87053000.

Таким чином, судом встановлено, що товар, який був поставлений на виконання умов спірного договору, зокрема, пожежний автомобіль типу «автомобіль аеродромний пожежний» АА-12-80 на повнопривідному шасі Renault K, 6x6.2, підпадає під ознаки товару оборонного призначення, який класифікується за товарною позицією УКТЗЕД 8705.

Відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі», державні замовники у сфері оборони - визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 363 «Питання оборонних закупівель» зазначено, що державними замовниками у сфері оборони є Міністерство внутрішніх справ, Міністерство економіки, Міністерство оборони, Міністерство юстиції, Державну службу з надзвичайних ситуацій, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Державне космічне агентство, Адміністрацію Державної прикордонної служби, Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Управління державної охорони, Національне антикорупційне бюро, Національну гвардію, Національну поліцію, Державну спеціальну службу транспорту, Державне бюро розслідувань, Державну судову адміністрацію, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості.

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі», виконавець державного контракту (договору) з оборонних закупівель (далі - виконавець державного контракту (договору) - суб`єкт господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності або іноземний суб`єкт господарювання (інша іноземна юридична особа) чи об`єднання юридичних осіб, з якими укладено державний контракт (договір) за результатами проведення закупівель, визначених цим Законом.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що за спірним договором постачальником товарів оборонного призначення є відповідач, а покупцем є позивач (державний замовник у розумінні норм вимог Закону України «Про оборонні закупівлі»).

Отже, суд приходить до висновку, що операції з постачання на митній території України товарів оборонного призначення, зокрема, за державним контрактом (договором) на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення №18/СПБ від 15.11.2023 року, підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з підпунктом 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, за наявності умов, які встановлені судом під час розгляду даної справи.

При цьому, судом досліджено долучені до матеріалів справи відповідачем індивідуальні податкові консультації, в якості доказів спростування позовних вимог та доведення законності включення до ціни товару податку на додану вартість. Однак, зі змісту листа від 13.12.2023 (том 1 аркуш справи 194), вбачається, що при наданні Державною податковою службою України індивідуальної податкової консультації відповідачу, не було враховано кому та на яких умовах здійснюється постачання товарів, з огляду на ненадання заявником (відповідачем) таких відомостей.

Оскільки, визначальними умовами звільнення/не звільнення операцій від оподаткування податком на додану вартість є відповідність отримувача товару та умови його отримання нормам Податкового кодексу України, зазначена консультація не є належним доказом у справі та не спростовує наведених судом висновків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що включення сторонами у пункті 5 державного контракту (договору) №18/СПБ від 15.11.2023 ціни з урахуванням 20% податку на додану вартість у розмірі 3 575 000,00 грн. здійснено з порушенням абзацу «д» підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України

При цьому, хоча податок на додану вартість й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховним Судом від 08.04.2021 у справі №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення податку на додану вартість (з посиланням на те, що включення в оплату податку на додану вартість містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору), та зазначив про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищенаведене, судом встановлено недодержання вимог статті 203 Цивільного кодексу України при укладанні спірного пункту 5 договору, що є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України і тому позовні вимоги у зазначеній частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 3 575 000,00 грн., суд зазначає наступне.

За положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду, що відповідачем отримано грошові кошти у розмірі 3 575 000,00 грн., як податок на додану вартість за операцію (постачання товару), яка звільнена від оподаткування, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних відносин та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, а тому вказана частина позовних вимог підлягає задоволенню.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним пункту 5 договору та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3 575 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним пункт 5 державного контракту № 18/СПБ від 15.11.2023 в частині включення до ціни контракту суми податку на додану вартість, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ТІТАЛ» (02088, місто Київ, вулиця Борова 45, реєстраційний номер 24571799).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Тітал» (02088, місто Київ, вулиця Борова, 45; реєстраційний номер 24571799) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер НОМЕР_2 ) 3 575 000,00 грн. основного боргу та 45 322,40 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.07.2025.

Суддя Т.Ю. Кирилюк