Рішення від 17.07.2025 по справі 922/1370/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1370/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; ідент. код 14095412)

до Акціонерного товариства фірми "Експрес - Агро" (61012, м. Харків, вул. Енгельса (Різдвяна), 29а; ідент код 02002919)

про зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати акціонерне товариство фірму "ЕкспресАгро" звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 57, загальною площею 9,4 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, 8/10, літ. «А-8» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на обов`язок звільнити та повернути нежитлові приміщення шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі, у зв`язку із припиненням з 01.09.2021 дії договору оренди № 3010 від 01.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23 квітня 2025 року позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 922/1370/25, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання у справі призначено на 15 травня 2025 року об 11:00.

У підготовчому засіданні 15.05.2025 у справі постановлено протокольну ухвалу про задоволення заяви позивача (вх. 11754) та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 19 червня 2025 року о10:00 год.

У підготовчому засіданні 19.06.2025 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 22.07.2025 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 17 липня 2025 року о10:30 год.

Позивача та відповідач у судове засідання 17.07.2025 року явку своїх повноважних представників не забезпечили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

При цьому судом враховано, що відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.04.2025, ухвала про повідомлення від 15.05.2025 та ухвала про повідомлення від 19.06.2025 були надіслані на адресу відповідача: 61012, м. Харків, вул. Енгельса (Різдвяна), буд.29-А, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про місцезнаходження відповідача за цією адресою містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте вказані ухвали не вручені відповідачу та повернуті на адресу суду поштовим відділенням із відмітками пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

01 вересня 2011 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач, орендодавець) та акціонерним товариством фірмою "ЕкспресАгро" (відповідач, орендар) було укладено Договір оренди № 3010 (далі договір), за умовами якого відповідачу було передано у строкове платне користування Майном - нежитлове приміщення № 57 першого поверху восьмиповерхового житлового будинку загальною площею 9,8 кв.м., розташоване за адресою: вул. Червоноармійська, 8/10, літ. "А-8" та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що набуття Орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта прийманн-передачі майна.

Об`єкт оренди, визначений Договором, був переданий орендодавцем Орендареві згідно акта приймання-передачі від 01 вересня 2011 року.

Строк дії договору неодноразово було продовжено шляхом укладення між сторонами відповідних додаткових угод, зокрема, додатковою угодою № 1 від 18.09.2012 року строк дії договору було продовжено з 01.09.2012 до 01.09.2013; додатковою угодою № 2 від 18.09.2013 року строк дії договору було продовжено з 01.09.2013 до 01.09.2014.

Додатковою угодою № 3 від 01.09.2014 до договору оренди № 3010 від 01.09.2011 даний договір викладено в новій редакції. При цьому у п. 10.1. договору узгоджено, що він діє з 01 вересня 2014 до 01 вересня 2015.

Об`єкт оренди, визначений Договором, був переданий орендодавцем Орендареві згідно акта приймання-передачі від 01 вересня 2014 року.

Додатковою угодою № 4 від 18.09.2015 року строк дії договору було продовжено з 01.09.2015 до 01.09.2016.

Додатковою угодою № 5 від 15.09.2016 року строк дії договору було продовжено з 01.09.2016 до 01.09.2017.

Додатковою угодою № 6 від 08.09.2017 року строк дії договору було продовжено з 01.09.2017 до 01.09.2018.

Додатковою угодою № 7 від 12.10.2018 до договору оренди № 3010 від 01.09.2011 даний договір викладено в новій редакції, в якій змінено, зокрема, назву вулиці розташування об`єкту оренди на вул. Євгена Котляра. При цьому пунктом 10.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 12.10.2018) встановлено, що він діє до 01.09.2019.

Об`єкт оренди - нежитлове приміщення площею 9,4 кв.м., що розташоване за адресою м. Харків, вул. Євгена Котляра, 8/10, літ. "А-8", визначений Договором з урахуванням Додаткової угоди № 7 від 12.10.2018 був переданий орендодавцем орендареві згідно акта приймання-передачі від 01 вересня 2018 року.

Додатковою угодою № 10 від 23.09.2019 року строк дії договору було продовжено з 01.09.2019 до 01.09.2020.

Додатковою угодою № 11 від 25.05.2020 року унормовано, що договір діє 01.09.2021.

Позивач у позовній заяві вказує, що зазначений договір в подальшому не був проводжений в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а відтак відповідно до п. 10.6. умов договору оренди, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди, наказом від 17.06.2024 № 456 «Про припинення договору оренди № 3010 від 01.09.2011», договір оренди припинено з 01.09.2021.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було направлено відповідачу: листа від 19.06.2024 № 4296 з вимогою терміново повернути об`єкт комунальної власності (а.с. 25-26); лист від 08.01.2025 № 146, яким повідомлено відповідача, що майно розташоване за адресою м. Харків, вул. Євгена Котляра, 8/10, літ. "А-8" знаходиться у користуванні останнього безпідставно, поза межами дії договору оренди та діючого законодавства України та запропоновано у п`ятиденний строк у добровільному порядку звільнити займані приміщення.

Оскільки відповідач орендовані нежитлові приміщення заг. площею 9.4 кв. м. розташоване за адресою м. Харків, вул. Євгена Котляра, 8/10, літ. "А-8" станом на час розгляду справи по суті зобов`язати акціонерне товариство фірму «ЕкспресАгро» (код ЄДРПОУ: 02002919) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлові приміщення 1-го поверху № 57, загальною площею 9,4 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, 8/10, літ. «А-8» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Доказів про продовження строку дії договору оренди № 3010 від 01.09.2011 після 01.09.2021 року в порядку приписів ст. 18 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" до матеріалів справи не надано.

А відтак, суд приходить до висновку, що договір оренди № 3010 від 01.09.2011 припинив свою дію з 01.09.2021 відповідно до п. 10.6. умов договору оренди, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.3. договору оренди встановлено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний повернути орендареві майно у стані, не гіршому ніж воно було одержано, з урахуванням фізичного зносу, згідно з актом приймання - передачі в термін, що зазначений у листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.

Відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів про виконання вищевказаних умов договору, після закінчення строку дії договору - 01.09.2021 року, відповідач згідно акту прийому - передачі не передав позивачу орендоване приміщення. Листи позивача про повернення орендованого майна залишені без відповіді та виконання. У ході судового розгляду відповідач не надав належних і допустимих доказів правомірності користування спірним майном, не навів обставин безпідставності вимог позивача щодо звільнення спірного об`єкта оренди.

Таким чином, в силу наведених положень діючого законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно користується спірним об`єктом оренди.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Належним і ефективним способом захисту права у даних спірних правовідносинах є виселення орендаря із займаних приміщень. Для цього достатнім є встановлення судом обставин користування орендарем спірними приміщеннями після припинення дії договору оренди (постанова Верховного Суду від 21.01.2018 у справі № 920/1008/16).

З моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування майном, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення. Отже, позов про виселення є негаторним (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство фірму "Експрес - Агро" (61012, м. Харків, вул. Енгельса (Різдвяна), 29а; ідент код 02002919) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; ідент. код 14095412) нежитлові приміщення 1-го поверху № 57, загальною площею 9,4 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, 8/10, літ. «А-8» протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Акціонерного товариства фірми "Експрес - Агро" (61012, м. Харків, вул. Енгельса (Різдвяна), 29а; ідент код 02002919) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, ідент. код 14095412) 2422,40 грн судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "28" липня 2025 р.

СуддяМ.І. Шатерніков