Ухвала від 28.07.2025 по справі 910/8204/24

УХВАЛА

28 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/8204/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025

у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Державної наукової установи "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами

про стягнення 2 501 346,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗЕД "Укрінтеренерго", позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Державної наукової установи "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами (далі - ДНУ "НПЦПКМ" ДУС, відповідач, позивач за зустрічним позовом) про стягнення заборгованості та нарахованих санкцій за поставлену електричну енергію (за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року) на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", а саме: 2 501 346,15 грн, з яких 1 592 375,55 грн основного боргу, 387 731,29 грн інфляційних втрат, 521 239,31 грн 15% річних.

ДНУ "НПЦПКМ" ДУС у зустрічній позовній заяві (зі змінами) просила суд зобов`язати ДПЗЕД "Укрінтеренерго" здійснити перерахунок ціни за постачання електроенергії позивачем Державній науковій установі "Центр інноваційних технологій охорони здоров`я" Державного управління справами (до реорганізації - ДНУ "НПЦПКМ" ДУС).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.08.2024 вимоги за зустрічним позовом об`єднав в одне провадження з первісним позовом.

Суд першої інстанції рішенням від 19.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025:

- первісний позов задовольнив частково, стягнув з ДНУ "НПЦПКМ" ДУС на користь позивача 719 150,81 грн заборгованості за поставлену електричну енергію, 185 022,48 грн інфляційних втрат, 47 207,67 грн 3 % річних, а також 14 270,71 грн судового збору, у решті вимог первісного позову відмовив;

- зустрічний позов задовольнив частково, зобов`язав ДПЗЕД "Укрінтеренерго" здійснити перерахунок ціни за постачання електроенергії Державній науковій установі "Центр інноваційних технологій охорони здоров`я" Державного управління справами за січень 2022 року в обсязі 147 023 кВт*год відповідно до середньозваженої ціни станом на січень 2022 року - 2836,14 грн/МВт.год (2,83614 грн/кВт.год), за лютий 2022 року в обсязі 144 117 кВт*год відповідно до середньозваженої ціни станом на лютий 2022 року - 2096,72 грн/МВт.год (2,09672 грн/кВт.год), стягнув з ДПЗЕД "Укрінтеренерго" на користь ДНУ "НПЦПКМ" ДУС 1009,33 грн судового збору, у решті вимог зустрічного позову відмовив;

- провів зустрічне зарахування судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

Суди виходили, зокрема, з того, що у грудні 2021 року постачання електроенергії позивачем відповідачу регулювалось умовами договору від 30.12.2021 № 510/К про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", строком дії до 31.12.2021 включно. Водночас оскільки сторони не продовжили дію цього договору на січень та лютий 2022 року, то й умови цього договору не застосовуються до спірного періоду. Разом з тим як суд першої, так і суд апеляційної інстанції вказали про здійснення постачальником «останньої надії» постачання електричної енергії на умовах типового договору, що є договором приєднання, стягнувши зі споживача на користь постачальника вартість електричної енергії, спожитої у спірний період, частково.

Відмовляючи у стягненні спірної частини вартість електричної енергії, суди зазначили про необґрунтованість встановлених позивачем цін з електропостачання за січень та лютий 2022 року з точки зору їх економічної обґрунтованості, прозорості та недискримінаційності з огляду на те, що середньозважена ціна на електроенергію становила у січні 2022 року - 2836,14 грн/МВт.год, а в лютому 2022 року - 2096,72 грн/МВт.год.

ДПЗЕД "Укрінтеренерго" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник зазначив, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України; посилався на постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, в якій викладено висновок, зокрема, що у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, підставами для оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, можуть бути як неправильне застосування судом норм матеріального права, так і порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ДПЗЕД "Укрінтеренерго" зазначило, що:

- суди попередніх інстанцій не надали оцінки усім доводам позивача, зокрема, не дослідили та не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, про які касатор неодноразово зазначав;

- суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 73, 74, 76- 79, 86 ГПК України щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які позивач посилався у своїх вимогах і запереченнях, що призвело до неправильних висновків у постанові суду апеляційної інстанції та до порушення апеляційним господарським судом положень статті 236 та частини першої статті 237 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20, від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21, від 19.10.2023 у справі № 910/11817/22, від 13.02.23024 у справі № 910/14138/22. Аналогічні порушення допустив суд першої інстанції;

- суди попередніх інстанцій не з`ясували повно та всебічно обставини справи щодо підстав та порядку виникнення та оформлення договірних відносин між постачальником "останньої надії" та споживачем, залишивши поза увагою правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20, від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21, від 19.10.2023 у справі № 910/11817/22, від 13.02.2024 у справі 910/14138/22.

Підставою касаційного оскарження за змістом касаційної скарги є також той факт, що позивач є державним підприємством і судові рішення (про відмову у стягненні 1 549 965, 19 грн) несуть загрозу для національної безпеки та завдають збитків державі.

Згідно із частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Як вже зазначалося, скаржник вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів зазначає таке.

У постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20, від 19.10.2023 у справі № 910/11817/22, на які посилається скаржник, висловлено висновок про здійснення постачальником "останньої надії" постачання електричної енергії споживачу на умовах типового договору, що є договором приєднання. Відтак були скасовані судові рішення про відмову в повному обсязі у стягненні вартості спожитої електричної енергії, що ґрунтувалися на іншому висновку щодо підстав виникнення обов`язку з оплати такої електричної енергії.

У постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21 спір стосувався стягнення з ДПЗЕД "Укрінтеренерго" оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22 зроблено висновок про можливість виникнення відносин з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та споживача за відновлення постачання електричної енергії.

Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм статей 73, 74, 76- 79, 86, 236 та частини першої статті 237 ГПК України, застосованих без урахування зазначених у касаційній скарзі висновків у постановах Верховного Суду.

Однак, у вказаних справах відсутній спір щодо обґрунтованості встановлених постачальником "останньої надії" цін з електропостачання з точки зору їх економічної обґрунтованості, прозорості та недискримінаційності та, відповідно, висновок Верховного Суду з цього питання не викладався. Разом з тим у цій справі суди першої та апеляційної інстанції у оскаржуваних рішеннях не ставили під сумнів виникнення правовідносин між сторонами за публічним договором приєднання.

Водночас у пункті 68 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Суд вказує, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням того, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у вказаній постанові у справі № 908/2287/17 погодився з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 922/19/21, щодо того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Колегія суддів зазначає, що вимогами процесуального законодавства, наведеними у статтях 73, 74, 77-79, 86, 236, 237 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору та ухваленні судового рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У касаційній скарзі не наведено переконливих доводів про те, що суд апеляційної інстанції застосував ці процесуальні норми іншим чином, ніж у висновках Верховного Суду з питань процесуального правозастосування. Скаржник не наводить формулювання висновку щодо застосування процесуальної норми права з викладенням правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах, а лише цитує норми права, викладає фактичні обставини справи та посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду.

У пунктах 7.6- 7.8 Рішення Конституційного Суду України від 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд з прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та вирішенні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі (Цивільному процесуальному кодексі України) підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник не обґрунтував належним чином підстав для оскарження судових рішень, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до питання щодо оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи викладене вище, касаційна скарга ДПЗЕД "Укрінтеренерго" вважається неподаною і повертається скаржнику.

Керуючись статтями 234, 235, 290 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Повернути касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у справі № 910/8204/24 скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський